Щодо плати за землю

1.Хто з ЮО є платниками земельного податку орендної плати за землі державної та комунальної власності?
Відповідь:Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2275-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
     Земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок) (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ).
     Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі орендна плата) (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПКУ).
     Згідно зі ст.269, 270 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
     Власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп.14.1.34 п.14.1 ст.14 ПКУ).
     Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПКУ).
     Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
     Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
     а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
     б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації;
     в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
     г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
     Крім того, ст.377 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV із змінами та доповненнями визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
     При цьому, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПКУ).
     Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 п.287 ПКУ).
     Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288 ПКУ).
     Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України від 06 жовтня 1998 року N161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №161)).
     Відповідно до положень ст.4 Закону №161 та ст.116 ЗКУ орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) в межах повноважень, визначених законом, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
     З урахуванням зазначеного, платниками земельного податку з числа юридичних осіб є власники земельних ділянок, постійні землекористувачі і власники будівель, споруд (їх частин), нежилих приміщень (їх частин) у багатоквартирних жилих будинках, а платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності - юридичні особи, що уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
 
2. Хто є платником податку за земельні ділянки, що знаходяться у власності малолітніх та неповнолітніх дітей ?
Відповідь:  Відповідно до ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
     Статтею 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ зі змінами та доповненнями (далі – Сімейний кодекс) визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
     Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (ст. 14 Сімейного кодексу).
     Згідно із п. 99.2 ст. 99 ПКУ грошові зобов’язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.
     Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов’язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу.     
     Відповідно до п. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV зі змінами та доповненнями повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
     Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.      
     Перелік категорій фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, визначено у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, але пільги щодо сплати земельного податку для малолітніх та неповнолітніх дітей не передбачені.
     Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
     Отже, земельний податок за земельні ділянки, що знаходяться у власності малолітніх та неповнолітніх дітей, нараховується на загальних підставах, і сплачується батьками, опікунами або самими малолітніми та неповнолітніми дітьми за допомогою батьків чи піклувальників.
 
3. Що є підставою для нарахування  плати за землю (земельного податку та орендної плати)?
Відповідь: Згідно з пп. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
     Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пп. 288.1 ст. 288 ПКУ).
 
4.Чи враховується при розрахунку  земельного податку за земельні ділянки, що придбані на підставі  цивільно-правових угод, зазначена в таких угодах ціна земельних ділянок?
 
Відповідь: Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI базою оподаткування земельним податком є:
     нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
     З урахуванням зазначеного, при розрахунку земельного податку за земельні ділянки, що придбані на підставі цивільно-правових угод, зазначена в таких угодах ціна земельних ділянок не враховується.
 
5. Чи користуються пільгами щодо сплати земельного податку іноземні громадяни та особи без громадянства?
Відповідь: Відповідно до ст. 281 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями від сплати земельного податку звільняються інваліди першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, передбачене для вказаних категорій фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
     для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
     для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в      селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
     для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
     для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
     для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
     Відповідно до норм ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III зі змінами та доповненнями право на безоплатне отримання із земель державної або комунальної власності земельних ділянок, у межах зазначених граничних норм, мають громадяни України.
     Іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права набувати права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
     Враховуючи зазначене, іноземні громадяни та особи без громадянства не користуються пільгами щодо сплати земельного податку.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві