Мостіпан Олександр Вікторорвич
Мостіпан Олександр Вікторорвич
14.09.1983-08.06.2015
Місце народження: м. Київ
Місце загибелі: Донецька обл., СМТ Красногорівка
Позивний: “Мост”
Звання: Рядовий
Посада: Механік-радіотелефоніст радіостанції групи інженерного забезпечення
Підрозділ: В/Ч В0095 28-ма ОМБР
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Біографія:
Олександр Вікторович Мостіпан народився 14 вересня 1983 року в Києві. Навчався в математичному класі київської школи №178. Ще зі шкільних років вирізнявся здібностями до точних наук: особливо любив математику, прагнув знаходити кілька способів розв’язання задач, умів швидко й точно виконувати складні обчислення подумки.
Поряд із навчанням значне місце в його житті посідав спорт. Із дитинства Олександр займався легкою атлетикою, виступав на спринтерських дистанціях, змагався у стрибках у висоту та довжину. Особливих успіхів досяг у бігу на 200 метрів, виконавши норматив кандидата у майстри спорту з легкої атлетики.
У 2001 році Олександр вступив до Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, де навчався на факультеті математики та інформаційних систем. 23 червня 2006 року завершив навчання, здобувши повну вищу освіту за спеціальністю «Математика» та кваліфікацію вчителя математики й інформатики загальноосвітнього навчального закладу III ступеня.
Професійну діяльність Олександр розпочав ще студентом. Із 2003 року працював у київській школі №67, де викладав математику та інформатику. У 2005–2008 роках був старшим викладачем кафедри інтелектуальних систем прийняття рішень Національного університету державної податкової служби України. Із 2008 року працював начальником обчислювального центру Інституту підготовки кадрів легкої промисловості.
У роботі Олександр умів поєднувати математичне мислення з педагогічними здібностями та знаннями у сфері інформаційних технологій. 24 березня 2015 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України та направили до 179-го об’єднаного навчально-тренувального центру військ зв’язку в Полтаві. Там він пройшов військову підготовку та здобув спеціальність зв’язківця.
Після навчання Олександр продовжив службу в 28-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України (військова частина В0095). Мав військове звання солдата та позивний «Мост». Служив на посадах механіка-радіотелефоніста радіостанції групи інженерного забезпечення, а потім сапером інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення.
8 червня 2015 року близько 14:00 Олександр разом із побратимами виконував бойове завдання поблизу Красногорівки Мар’їнського району Донецької області. Військовий автомобіль, яким перевозили боєприпаси на позиції українських військ, підірвався на протитанковій міні. Внаслідок потужного вибуху Олександр Мостіпан та ще шестеро військовослужбовців 28-ї окремої механізованої бригади загинули. Разом із ним того дня полягли Олексій Герега, Сергій Бедрій, Олексій Бобкін, Олег Дорошенко, Сергій Керницький та Максим Чорнокнижний.
Олександру був лише 31 рік. У Захисника залишилися дружина та дві доньки.
Олекскндра Мостіпана поховали в Києві на Берковецькому кладовищі (ділянка №86, ряд 4, місце 14).
За особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету й територіальної цілісності України, та самовіддане виконання військового обов’язку Олександра Вікторовича Мостіпана посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня відповідно до Указу Президента України №161/2017 від 13 червня 2017 року.