Примаченко Володимир Васильович

Примаченко Володимир Васильович

21.03.1965-05.06.2022

Місце народження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Місце загибелі: с. Миронівка, Бахмутський район, Донецька область

Позивний: Херсон

Звання: Старший сержант

Посада: Головний сержант

Підрозділ: 7-ма рота, 242-й батальйон ТрО ЗСУ

Нагороди (посмертно): Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», орден «За мужність» ІІІ ступеня, медаль «За жертовність і любов до України», відзнака Ради національної безпеки і оборони України

Біографія

Примаченко Володимир Васильович народився та виріс у місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині.

Строкову службу проходив на війні в Афганістані. Служив бортовим механіком гелікоптера МІ-8.

Після повернення з армії переїхав до міста Херсон.

У 2013 - 2014 був активним учасником Революції Гідності. Після її початку одразу вирушив на Майдан зі словами: «Там твориться історія України, і я маю там бути». Входив до складу 8-ї афганської сотні Самооборони Майдану.

У 2014 році добровольцем брав участь в АТО у складі 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Під час вивозу поранених побратимів з-під оточеного Луганського аеропорту отримав тяжкі поранення, довгий час проходив лікування та реабілітацію.

У 2015 році Володимиру Васильовичу запропонували посаду у Державній службі у справах ветеранів. А через три роки він очолив відділ у місті Києві Міністерства у справах ветеранів України.

Завдяки його ідеї в Україні започаткували «День добровольця» та День пам'яті «кіборгів». Він був засновником ГО «Українська асоціація інвалідів АТО», а також співзасновником забігу «Шаную воїнів, біжу за Героя України».

Був ініціатором створення Консультативної ради у справах ветеранів війни та сімей загиблих (померлих) захисників України при Президентові України та Указом Президента був призначений членом даної Консультативної ради.

В перший день повномасштабного російського вторгнення Володимир Примаченко став координатором створення батальйону ТрО. Вже в другій половині дня вони були готові до захисту столиці.

Величезний досвід, життєва мудрість та повага до підлеглих характеризували Володимира Васильовича як грамотного командира.

5 червня, в районі села Роти, Бахмутського району, рота під командуванням Володимира Примаченка намагалась зупинити ворога на позиції, де стався прорив. Володимир Васильович, як командир роти, рухався попереду, прикриваючи інших військових. У результаті зіткнення з ворогом отримав поранення несумісні з життям. Окупантів тоді зупинили. У зведеннях Генштабу за цей день було зазначено, що в районі селища Роти ворог зазнав значних втрат і успіху не мав.

Поховали Героя на Лук’янівському кладовищі Києва, на Алеї загиблих Воїнів."

 У Захисника залишилась дружина- Примаченко Олена Мефордіївна та двоє синів.