Про податок на прибуток, податок на додану вартість та податковий компроміс:
1. Який порядок сплати ПДВ до бюджету з 01.01.2015 року?
Відповідь: З урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71), які набрали чинності 01.01.2015, система електронного адміністрування ПДВ запроваджується поетапно (п. 35 підр. 2 розд. ХХ ПКУ):
до 1 липня 2015року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України (далі – рішення ВРУ) про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Закону № 71) – у тестовому режимі;
з 1 липня 2015 року – на постійній основі.
Пунктом 200 прим.1.6 ст. 200 прим.1 ПКУ визначено, що за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПКУ.
Згідно із п. 200.2 ст. 200 ПКУ для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, не пізніше останнього дня строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету.
Таким чином, сплата ПДВ до бюджету за грудень 2014 року, січень 2015 року та ІV квартал 2014 року здійснюється з поточних рахунків платників податку безпосередньо на бюджетні рахунки.
За звітні податкові періоди, починаючи з лютого місяця 2015 року та І кварталу 2015 року перерахування сум податку до бюджету здійснюється у порядку, визначеному п. 200.2 ст. 200 ПКУ, з рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ.
2.В якому вигляді повинна бути оформлена митна декларація (паперова чи електронна) для формування податкового кредиту при ввезенні товарів на митну територію України з 01.01.2015 року?
Відповідь: Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
При цьому для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ (п. 198.2 ст.1 98 ПКУ).
В свою чергу у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 ПКУ).
При цьому ч. 3 ст. 257 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлено, що митна декларація та інші документи, подання яких контролюючим органам передбачено МКУ, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Тобто документом, що посвідчує право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України, є митна декларація, оформлена на паперовому носії або у вигляді електронного документа, що підтверджує сплату цього податку.
3. Який порядок оподаткування ПДВ з 01.01.2015 операції з постачання та імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації?
Відповідь:З урахуванням змін, внесених до п. 23 підр. 2 р. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) пунктом 118 р. І Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до 1 січня 2017 року продовжено режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання, у тому числі операції з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД (п. 23 підр. 2 розд. ХХ ПКУ).
Разом з тим ПКУ встановлено, що переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів мають бути затверджені Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2014 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15» діяла до 1 січня 2015 року. Таким чином, до затвердження Кабінетом Міністрів України нових переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів чи продовження дії попередніх оподаткування операцій з постачання таких відходів здійснюється за ставкою 20 відсотків.
4. У яких звітних податкових періодах формується податкових кредит на підставі податкових накладних, складених починаючи з 01.01.2015 року?
Відповідь:Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:
- ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;
- для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;
- для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.
У січні 2015 року обов’язковій реєстрації в ЄРПН підлягали податкові накладні, у яких сума ПДВ перевищує 10 тис.грн., а також ті, що були складені при здійсненні операцій з постачання підакцизної та імпортованої продукції.
Податкові накладні, які складені постачальником товарів/послуг у січні 2015 року та які не підлягали обов’язковій реєстрації в ЄРПН (сума ПДВ не перевищує 10 тис.грн. та складені за операціями з постачання товарів, що не відносяться до підакцизної та імпортованої продукції), включаються до складу податкового кредиту покупця за січень 2015 року (за умови дотримання інших вимог ПКУ щодо формування податкового кредиту). До складу податкового кредиту наступних звітних періодів такі податкові накладні не можуть бути включені.
Податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року та своєчасно зареєстровані в ЄРПН, включаються до складу податкового кредиту того звітного періоду, на який припадає дата їх складання.
Податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року, зареєстровані в ЄРПН з порушенням терміну їх реєстрації, визначеного п. 201.10 ст. 201 ПКУ, але не більше ніж 180 календарних днів з дати їх складання, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому податкову накладну зареєстровано в ЄРПН.
Податкові накладні, не зареєстровані в ЄРПН протягом 180 календарних днів з дати їх складання, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.
Якщо платник податку формує податковий кредит за касовим методом, отримана ним податкова накладна включається ним до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому відбулася оплата товару, при постачанні якого була складена така податкова накладна. Таким платникам податку надано право на формування податкового кредиту протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з їх банківських рахунків.
Вказане правило стосується податкових накладних, які були складені до 1 січня 2015 року (незалежно від того, складена така податкова накладна в електронному чи паперовому вигляді, зареєстрована в ЄРПН чи не зареєстрована у зв’язку з тим, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягала реєстрації в ЄРПН), а також податкових накладних, складених після 1 січня 2015 року.
При цьому якщо постачальник не зареєстрував податкову накладну, складену протягом січня 2015 року (за умови, що така податкова накладна підлягала обов’язковій реєстрації в ЄРПН), або податкову накладну, складену, починаючи з 1 лютого 2015 року, протягом 180 днів з дня її складання, покупець втрачає право на формування податкового кредиту, в тому числі і в тому випадку, якщо він застосовує касовий метод формування податкового кредиту.
5. Який порядок формування від’ємного значення суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України (у т.ч. задекларованої до 01.02.2015)?
Відповідь: Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:
- ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;
- для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;
- для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.
У січні 2015 року обов’язковій реєстрації в ЄРПН підлягали податкові накладні, у яких сума ПДВ перевищує 10 тис.грн., а також ті, що були складені при здійсненні операцій з постачання підакцизної та імпортованої продукції.
Податкові накладні, які складені постачальником товарів/послуг у січні 2015 року та які не підлягали обов’язковій реєстрації в ЄРПН (сума ПДВ не перевищує 10 тис.грн. та складені за операціями з постачання товарів, що не відносяться до підакцизної та імпортованої продукції), включаються до складу податкового кредиту покупця за січень 2015 року (за умови дотримання інших вимог ПКУ щодо формування податкового кредиту). До складу податкового кредиту наступних звітних періодів такі податкові накладні не можуть бути включені.
Податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року та своєчасно зареєстровані в ЄРПН, включаються до складу податкового кредиту того звітного періоду, на який припадає дата їх складання.
Податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року, зареєстровані в ЄРПН з порушенням терміну їх реєстрації, визначеного п. 201.10 ст. 201 ПКУ, але не більше ніж 180 календарних днів з дати їх складання, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому податкову накладну зареєстровано в ЄРПН.
Податкові накладні, не зареєстровані в ЄРПН протягом 180 календарних днів з дати їх складання, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.
Якщо платник податку формує податковий кредит за касовим методом, отримана ним податкова накладна включається ним до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому відбулася оплата товару, при постачанні якого була складена така податкова накладна. Таким платникам податку надано право на формування податкового кредиту протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з їх банківських рахунків.
Вказане правило стосується податкових накладних, які були складені до 1 січня 2015року (незалежно від того, складена така податкова накладна в електронному чи паперовому вигляді, зареєстрована в ЄРПН чи не зареєстрована у зв’язку з тим, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягала реєстрації в ЄРПН), а також податкових накладних, складених після 1 січня 2015 року.
При цьому якщо постачальник не зареєстрував податкову накладну, складену протягом січня 2015 року (за умови, що така податкова накладна підлягала обов’язковій реєстрації в ЄРПН), або податкову накладну, складену, починаючи з 1 лютого 2015 року, протягом 180 днів з дня її складання, покупець втрачає право на формування податкового кредиту, в тому числі і в тому випадку, якщо він застосовує касовий метод формування податкового кредиту.
6. Які ставки податку на прибуток з 01.01.2015 року?
Відповідь: Відповідно до п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Пунктом 136.2 ст. 136 ПКУ визначено, що під час провадження страхової діяльності юридичних осіб резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 ПКУ, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:
3 відсотки за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 ПКУ;
0 відсотків за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, та визначених п.п. 14.1.52, 14.1.52 прим.1, 14.1.52 прим.2 і 14.1.116 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Ставки 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків застосовуються до доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених п. 141.4 ст. 141 ПКУ (п. 136.3 ст. 136 ПКУ).
Згідно з п. 136.4 ст. 136 ПКУ під час провадження букмекерської діяльності, діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор (у тому числі казино) одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 ПКУ, ставка податку на дохід встановлюється у розмірі:
10 відсотків від доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів;
18 відсотків від доходу, отриманого від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.
Податок на дохід, визначений як об’єкт оподаткування у п.п. 134.1.2, 134.1.4, 134.1.5 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, є частиною податку на прибуток (п. 136.5 ст. 136 ПКУ).
7.Як визначається звичайна ціна з 01.01.2015року?
Відповідь: Відповідно до п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ.
У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до ст. 39 ПКУ, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.
Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ.
Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов’язковість проведення якого передбачено законом.
Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає рівню ринкових цін на момент укладення такого контракту.
Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.
8.Чи включаються до складу витрат роботодавця та в якому розмірі витрати, здійсненні ним до (з) 01.01.2015 на користь працівників до недержавного пенсійного фонду?
Відповідь: Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015,, змінено редакцію розділу ІІІ ПКУ.
Відповідно до п. 142.2 ст. 142 ПКУ у редакції, чинній до 01.01.2015., якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя, договору довірчого управління або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку зобов’язаний сплачувати за власний рахунок страхові платежі (страхові премії, страхові внески), пенсійні внески до недержавних пенсійних фондів та внески на рахунки учасників фондів банківського управління найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право включити до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, загальний обсяг якої не перевищує 25 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.
При цьому, сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у р. IV ПКУ, протягом такого податкового періоду.
Норми цього підпункту застосовуються із врахуванням положень р. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Зокрема, згідно з п.п.«в» п.п.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ у редакції, чинній до 01.01. 2015, сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків. Відповідно до п. 11 підр. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ у редакції, чинній до 01.01. 2015, до прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) платник податку має право включити до витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму внесків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внесків, визначених абзацом другим п. 142.2 ст. 142 ПКУ, загальний обсяг яких не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.
Починаючи з 01.01. 2015 згідно з п. 141.7 ст. 141 ПКУ платник податку, який здійснює виплати на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів відповідно до укладених договорів, має право включити до складу витрат кожного податкового (звітного) періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків у повному обсязі.
9. Чи необхідно підприємствам та організаціям. Які основані громадськими організаціями інвалідів, отримувати у 2015 році нові дозволи на право користування пільгами з оподаткування?
Відповідь: 28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71), положення якого у частині справляння податку на прибуток підприємств набрали чинності 01.01.2015.
У п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) в новій редакції збережені норми п.154.1 ст.154 ПКУ в редакції, чинній до 1 січня 2015 року, відповідно до яких підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів, звільняються від оподаткування з урахуванням дотримання певних умов.
Відповідно до п. 142.1 ст. 142 ПКУ в редакції, що діє з 01.01. 2015, звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається уповноваженим органом відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Порядок надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2007 року № 1010 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 518 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України») (далі – Порядок).
Так, п. 2 Порядку визначено критерії, яким повинні відповідати підприємства з філіями, відокремлені підрозділи (у разі наявності) та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів, для отримання зазначеного дозволу.
Обласні, Київська міські держадміністрації розглядають подані підприємством, організацією документи, передбачені п. 3 Порядку, та відповідно до п.п. 7-11 Порядку приймають рішення про доцільність надання або відмови в наданні дозволу.
З огляду на викладене, раніше видані рішення (прийняті до 1 січня 2015 року) щодо надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування у 2015 році зазначеній категорії пільговиків, не потребують заміни у зв’язку із змінами, внесеними Законом № 71, за умови, що такі підприємства відповідають усім вимогам, встановленим законодавством для користування такими пільгами.
10. Які форми фінансової звітності повинні подаватися платниками податку на прибуток до контролюючих органів разом з податковою декларацією, починаючи з 01.01.2015
Відповідь: Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
У складі фінансової звітності платник податків має право зазначати тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.
Згідно з абз. 2 п. 1 підр. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ суб’єкти господарювання – платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи із звітних періодів 2014 року.
Частиною 2 cт. 11 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) визначено, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати (ч. 3 ст. 11 Закону № 996). Зокрема, наказом Мінфіну від 25.02.2000 № 39 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».
Пунктом 16 підр. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено критерії для платників податку, що мають право на застосування ставки 0 відсотків. З урахуванням ч. 7 ст. 11 Закону № 996 платники податку на прибуток, що мають право на застосування ставки 0 відсотків, зобов’язані складати та подавати до відповідних органів фінансову звітність, передбачену для суб’єктів малого підприємництва, один раз на рік.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року) (ч. 1 ст. 13 Закону № 996).
Тобто платники податку на прибуток (крім малих підприємств) подають разом з відповідною податковою декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали квартальну фінансову звітність, яка включає: баланс та звіт про фінансові результати.
До податкової декларації за рік такі платники подають річну фінансову звітність, яка включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Платники податку на прибуток – малі підприємства та юридичні особи, що мають право на застосування ставки 0 відсотків, подають разом з річною податковою декларацією скорочену за показниками фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
11. Які платники можуть скористатися процедурою податкового компромісу?
Відповідь: Згідно із п. 1 підр. 9 прим.2 р. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01.04.2014 з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПКУ.
Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
12. У яких випадках платник податку може застосувати процедуру податкового компромісу?
Відповідь: Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01.04.2014 з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.
Податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість (у зв’язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв’язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування).
Пунктом 2.2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13, передбачено, що процедура податкового компромісу поширюється на:
1) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов’язань з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та податку на прибуток у відповідних податкових звітних періодах до 1 квітня 2014 року (п. 1 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
2) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов’язань у разі, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки (п. 7 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
3) випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ не узгоджені відповідно до норм ПКУ (п. 7 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
4) неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура адміністративного оскарження (п. 7 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
5) неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження (п. 7 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Слід зазначити, що податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 ПКУ застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди (п. 11 підрозд. 9 прим. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
13. Який термін сплати податкових зобов’язань, які визначені у податковому розрахунку та/або податковому повідомленні –рішенні при застосуванні процедури податкового компромісу?
Відповідь: Відповідно до п. 5 підр. 9 прим. 2 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платник податків сплачує податкові зобов’язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому п. 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
14.Чи підлягають сплаті та в якому розмірі штрафні санкції, визначені у податковому повідомленні-рішенні при застосуванні процедури податкового компромісу?
Відповідь: Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 наказу ДФС України від 17.01.2015 № 13 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» для початку застосування процедури податкового компромісу, платник податків, який вирішив скористатися такою процедурою, може подати протягом 90 днів з дня набрання чинності Законом України від 25 грудня 2014 року № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (17.01.2015):
– уточнюючі розрахунки з ПДВ та/або податку на прибуток підприємств за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року;
заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також по отриманих податкових повідомленнях-рішеннях, по яких суми податкових зобов’язань неузгоджені відповідно до норм Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 1 підрозд. 9 розд ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.
Згідно з п. 3 підрозд. 9 розд ХХ ПКУ протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до ст. 42 ПКУ.
Якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов’язань вважається узгодженою.
У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами:
1) приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов’язання за яким здійснюється у розмірі 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов’язання;
2) складає довідку у разі відсутності таких порушень, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку.
Податкове повідомлення-рішення або довідку контролюючий орган направляє платнику податків у порядку, передбаченому ст. 42 та 58 ПКУ.
Пунктом 5 підрозд. 9 розд ХХ ПКУ встановлено, що платник податків сплачує податкові зобов’язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, в розмірі 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов’язання, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
У разі якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної позапланової перевірки згідно з підрозд. 9 розд ХХ ПКУ, податковий компроміс не застосовується (п. 6 підрозд. 9 розд ХХ ПКУ).
15. Чи можливо застосовувати процедуру податкового компромісу до донарахованих контролюючим органом сум податку, штрафних (фінансових) санкцій, штрафів щодо яких відбувається процедура адміністративного або судового оскарження ¸а також процедура розгляду касаційної скарги на рішення суду?
Відповідь:Відповідно до п. 7 підр. 9 прим. 2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов’язання не узгоджені відповідно до норм ПКУ. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов’язання у сумі, визначеній п. 2 цього підрозділу, таке податкове зобов’язання вважається неузгодженим.
Відповідно до приписів ст.56 ПКУ сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Згідно абз.4.п.56.18 ст.56 ПКУ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до норм ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене, з моменту винесення апеляційним адміністративним судом ухвали про залишення апеляційної скарги платника податків без задоволення та/або постанови про задоволення апеляційної скарги контролюючого органу, оскаржувані податкові повідомлення – рішення набувають статусу узгоджених, а отже останні не підпадають під дію підрозділу 9-2 розд. ХХ ПКУ.
16. До яких періодів застосовується процедура податкового компромісу?
Відповідь: Згідно з п. 1 підр. 9 прим.2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.
Відповідно до п. 11 підр. 9 прим.2 розд. ХХ ПКУ податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 ПКУ застосовується до правовідносин, що виникли до 01 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.
Під строками давності, згідно із ст. 102 ПКУ, розуміється визначення грошових зобов’язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, – за днем її фактичного подання.
Згідно з п. 4.3 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13, оскільки процедура податкового компромісу застосовується за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ, подання уточнюючих розрахунків з ПДВ обмежується звітними періодами (місяць, квартал), які припадають на період з квітня 2011 року по березень 2014 року включно.
17.За якою формою подається заяву про намір досягнення податкового компромісу під час судового іи адміністративного оскарження та на протязі якого терміну платник зобов’язаний сплатити податкові зобов’язання?
Відповідь: Пунктом 3.1 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 р. № 13 (далі – Методичні рекомендації) передбачено, що для початку застосування процедури податкового компромісу платник податків може подати протягом 90 днів з дня набрання чинності Законом України від 25.12.2014 № 63 - VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» до контролюючого органу за основним місцем свого податкового обліку заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також по отриманих податкових повідомленнях-рішеннях, по яких суми податкових зобов’язань неузгоджені відповідно до норм Кодексу (далі - Заява про компроміс по ППР).
У відповідності з п.3.12 Методичних рекомендацій Заява про компроміс по ППР для досягнення компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов’язань (п. 7 підр. підр. 9 прим.2 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ)) подається до контролюючого органу у довільній письмовій формі.
У такій заяві доцільно зазначати дату, номер податкового повідомлення-рішення, стан узгодження, відповідний фіскальний або судовий орган, де перебуває на оскарженні податкове повідомлення-рішення, суму податку на прибуток та/або ПДВ, щодо якої платник податків бажає досягнути податкового компромісу (із зазначенням податкових (звітних) періодів, операцій, по яких були здійснені донарахування в акті перевірки, контрагентів тощо).
У такому випадку днем узгодження платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.
Досягнення податкового компромісу здійснюється за Заявою про компроміс по ППР лише у разі відповідності заяви та податкового зобов’язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим ПКУ, та сплати платником податків такого податкового зобов’язання у сумі, визначеній п. 2 підр. 92 р. XX «Перехідні положення» ПКУ, у встановлені ПКУ терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом.
У разі прийняття контролюючим органом рішення щодо погодження застосування податкового компромісу та сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом 10 календарних днів з дня надання ним Заяви про компроміс по ППР у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов’язання інша частина 95 відсотків, а також штрафи та пеня вважаються погашеними.
18. Чи може платник податків скористатись правом на податковий компроміс при виявленні контролюючим органом заниження податкового зобов’язання під час перевірки?
Відповідь: Відповідно до п. 7 підр. 9 прим. 2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, встановлена цим підрозділом, поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди в порядку, визначеному п. 1 підр. 9 прим. 2 розд. ХХ ПКУ.
19. Чи враховується та сплачується пеня на суму заниженого податкового зобов’язання, визначеного ув уточнюючих розрахунках податкових зобов’язань для застосування податкового компромісу?
Відповідь: Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим.2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.
На випадки подання уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим.2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не поширюються норми ст. 50 ПКУ.
Згідно з п. 2 підрозд. 9 прим.2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ та п. 2.3 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13, податкові зобов’язання згідно із процедурою податкового компромісу сплачуються платником податків до бюджету у розмірі 5 відсотків від суми заниження податкового зобов’язання. Інша частина 95 відсотків вважається погашеною за наслідками досягнення податкового компромісу. При цьому штрафні санкції до платника податків не застосовуються, а пеня відповідно не нараховується.
Пунктом 5 підрозд. 9 прим.2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що платник податків сплачує податкові зобов’язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
20. Щодо яких податків та зборів моде бути застосовано процедуру податкового компромісу?
Відповідь: Згідно із п. 1 підр. 9 прим.2 р. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.
Податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість (у зв’язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв’язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування).
ДПІ у Печерскому районні ГУ ДФС у м. Києві