Вельмишановні гості!

Ми раді вітати вас на українській землі! Українці – дуже гостинний народ. Споконвіку бажаних гостей із добрими намірами ми зустрічали зі щирим серцем і відкритими обіймами.

Сьогодні у мене дуже багато емоцій, але є дві найвиразніші.

Перша – це подяка. Я дякую вам, по-перше, за те, що змогли приїхати до Києва у такий короткий термін. Ми це дуже цінуємо. Я дякую всім міжнародним партнерам за допомогу Україні у проведенні чесних демократичних виборів.

Радий, що разом ми довели: Україна – вільна й демократична держава. Я дякую за допомогу, яку всі ці роки ви надаєте нам: у подоланні корупції, у життєво важливих реформах, у підтриманні економіки, і найголовніше – у боротьбі з військовою агресією Російської Федерації на сході України та в Криму.

Моя друга емоція – це надія. Надія, що завдяки нашим спільним зусиллям в Україні якнайшвидше настане мир. Надія на те, що наша співпраця продовжиться, ба більше – буде ще тіснішою та результативнішою. Надія, що кількість наших міжнародних партнерів зростатиме і в будь-якому куточку планети знатимуть: з Україною можна мати справу – це гарний партнер.

Намагатимусь робити все, щоб і у європейській сім’ї, і у великій світовій родині Україна була не надокучливим далеким родичем, який усіх розчаровує, а стала надійною сестрою, якою всі пишатимуться! І щоб «Слава Україні!» звучало не тільки у нас, а й в усьому світі!