Податок на прибуток підприємств. Питання-відповіді:
1.Яким чином визначається об’єкт оподаткування у туроператора та турагента?
Відповідь: Відповідно до ст.5 Закону України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР «Про туризм» (далі – Закон №324) туристичні оператори (далі - туроператори) – це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність. Туристичні агенти (далі - турагенти) – це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов’язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт). Права й обов’язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом (ст.20 Закону №324).
Згідно зі ст.297 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV (далі - ГКУ) за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.
Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (ст.301 ГКУ).
Відповідно до пп.153.4.1 та пп.153.4.2 п.153.4 ст.153 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з урахуванням особливостей, установлених р.ІІІ ПКУ:
не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з: залученням платником податку коштів або майна на підставі договору концесії, комісії, доручення, про відкриття рахунку у цінних паперах, про надання клірингових послуг за угодами щодо фінансових інструментів, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), договору щодо забезпечення виконання зобов’язань, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно;
не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв’язку з: наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі.
Отже, якщо платник податку виступає як турагент (посередник), вчиняє дії за рахунок і в інтересах замовника, то кошти, що надійшли від продажу туристичного продукту, не є власністю такого платника і не включаються до складу доходів при визначенні об’єкта оподаткування. Аналогічно не включаються до складу витрат турагента суми, сплачені (нараховані) на користь туроператора.
Підпунктом 135.4.1 п.135.4 ст.135 ПКУ передбачено, що винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) включаються в дохід від операційної діяльності.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п.137.1 ст.137 ПКУ).
Отже, сума агентської винагороди враховується у складі доходу турагента за датою фактичного надання посередницької послуги.
Стосовно визначення об’єкта оподаткування платника податку – туроператора слід зазначити, що у складі витрат туроператора враховуються суми будь-яких витрат, пов’язаних безпосередньо зі здійсненням туристичної діяльності та інших супутніх видів господарської діяльності, з урахуванням суми винагороди, сплаченої туроператором турагенту, за умови підтвердження таких витрат актом виконаних робіт. До складу доходу туроператора при визначенні податку на прибуток включається вартість туристичного продукту, за якою його реалізовано.
2. Який порядок сплати консолідованого податку на прибуток платниками, що мають у своєму складі відокремлені підрозділи ?
Відповідь: Відповідно до п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).
Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє контролюючі органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.
Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
У разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПКУ, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.
3. Як оподатковується поворотна фінансова допомога, отримана платником податку від особи яка не є платником полатку на прибуток ( утому числі нерезидента) або особи, яка має пільги з цього податку?
Відповідь: Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Пп. 135.5.5 п. 135.5 ПКУ встановлено, що інші доходи, які враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, у тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 ПКУ.
У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.
Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.
4.Як в податковому обліку відображається сума поворотної фінансової допомоги, отриманої від платника податку на прибуток, якщо термін дії договору закінчився, а суму такої допомоги не повернуто?
Відповідь: Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) передбачено, що інші доходи включають суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи
Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; а також сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги (пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Отже, сума поворотної фінансової допомоги, отриманої від платника податку на прибуток на загальній системі оподаткування (сплачують податок на прибуток за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 ПКУ), не включається до доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування. До доходів звітного періоду, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включається сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Якщо поворотна фінансова допомога отримана від особи, що є платником податку на загальних підставах, не була повернута після закінчення дії договору і термін дії договору не було подовжено, то після закінчення строку позовної давності (1095 днів) від дати закінчення договору сума неповерненої фінансової допомоги набуває статусу безповоротної та підлягає включенню до доходу платника податку на підставі пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ.
При цьому такий платник податку припиняє нарахування умовних відсотків на суму поворотної фінансової допомоги на день закінчення дії договору.
5. Як в податковому обліку відображається поверення поворотної фінансової допомоги ОЗ або товарно-матеріальними цінностями?
Відповідь: Відповідно до п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Отже, для того, щоб сума коштів, що передана платнику податку у користування, відображалась у податковому обліку як поворотна фінансова допомога, умови її надання мають відповідати вимогам п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ, тобто повернення поворотної фінансової допомоги повинно здійснюватись виключно грошовими коштами.
Враховуючи зазначене, якщо умови договору передбачають повернення фінансової допомоги (позики) основними засобами або товарно-матеріальними цінностями, то договір не буде вважатись договором про надання поворотної фінансової допомоги з метою оподаткування податком на прибуток. При цьому передача основних засобів або товарно-матеріальних цінностей іншій особі відображається у податковому обліку як реалізація таких основних засобів або товарно-матеріальних цінностей.
6. Який порядок відображення в податковому обліку операції з внесенні ТМЦ до статутного фонду іншої ФО?
Відповідь: Відповідно до пп.14.1.81 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-V зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) прямі інвестиції – це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПКУ).
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Виходячи з викладеного, товарно-матеріальні цінності, внесені платником податку до статутного фонду іншого підприємства, вважаються такими, що використані ним не в господарській діяльності, тобто вартість таких товарно-матеріальних цінностей не враховується при обчисленні об’єкта оподаткування такого платника податку як у складі доходу, так і у складі витрат.
7. Чи включаються до собівартості виробленої продукції понаднормові витрати виробництва?
Відповідь: Відповідно до п.140.3 ст.140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.
Правила цього пункту не застосовуються до електричної та/або теплової енергії при визначенні витрат платників податків, пов’язаних із передачею та/або постачанням електричної та/або теплової енергії.
Отже, витрати виробництва понад норми технічних (виробничих) втрат не включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування.
8. Чи включається до витрат платника податку фактична вартість остаточно забракованої продукції (брак)?
Відповідь: Відповідно до п. 138.7 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.
Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.
Таким чином, до складу витрат може бути віднесена вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення такого браку, в разі реалізації такої продукції, у межах допустимих норм технічно неминучого браку, розмір яких встановлено в наказі по підприємству за умови їх обґрунтування. Фактична вартість остаточно забракованої продукції, що перевищує допустимі норми технічно неминучого браку, не включається до витрат платника податку
9. Чи включається до собівартості імпортованого товару вартість послуг митного брокера?
Відповідь: Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) собівартість реалізованих товарів відноситься до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 ПКУ).
Згідно з п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається, зокрема, з витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
Отже, оплата послуг митного брокера, яка безпосередньо пов’язана з придбанням товарів, включається до собівартості придбаних товарів та, враховуючи норми п.138.4 ст.138 ПКУ, визнається витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких імпортованих товарів.
10.Які витрати включаються до складу витрат на збут?
Відповідь: Відповідно до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 – VI зі змінами та доповненнями до витрат на збут, включаються витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в саме:
а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;
б) витрати на ремонт тари;
в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;
ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;
є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;
з) інші витрати, пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
11. Як визначають витрати, пов’язанні з придбанням товарів(робіт, послуг) за іноземну валюту?
Відповідь: Відповідно до пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV зі змінами та доповненнями витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
12. Як здійснюється перерахунок курсових різниць при частковому погашенні заборгованості в іноземній валюті?
Відповідь:Відповідно пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Згідно з п.7 та п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, монетарна заборгованість в іноземній валюті з метою визначення курсових різниць перераховується на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу.
Враховуючи викладене, у разі часткового погашення заборгованості в іноземній валюті на дату погашення здійснюється перерахунок погашеної частини заборгованості. При цьому, позитивне або від’ємне значення курсових різниць розраховується між офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату погашення такої частини заборгованості, та офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату визнання такої заборгованості або на дату звітного балансу в залежності від події, що сталася пізніше. Частина заборгованості, що залишилась непогашеною перераховується на найближчу дату балансу або на дату її погашення в залежності від події, що сталася раніше.
13.Чи підлягає перерахунку в податковому обліку не внесена до статутного фонду іноземна валюта?
Відповідь: Відповідно пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 (далі – П(С)БО 21), курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються або у складі доходів, або у складі витрат. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з п.9 П(С)БО 21 (п.8 П(С)БО 21).
Враховуючи викладене, не внесена до статутного фонду іноземна валюта як монетарна стаття балансу (грошові кошти, які будуть отримані у фіксованій сумі грошей), підлягає перерахунку. При цьому, позитивне або від’ємне значення курсових різниць розраховується між офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання такої заборгованості, та офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату звітного балансу або на дату погашення такої заборгованості в залежності від події, що сталася раніше.
14. Як відображається внесок до статутного фонду в іноземній валюті?
Відповідь: Відповідно до пп.136.1.3 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді сум коштів або вартості майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті визначено п.153.1 ст.153 ПКУ.
Згідно з пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПКУ визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі – П(С)БО 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193.
У бухгалтерському обліку операції, виражені в іноземній валюті, підлягають перерахунку у гривневий еквівалент на певну дату за курсом НБУ. Так, згідно з п.5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції. Отже, у момент отримання інвестиції в іноземній валюті платник податку в бухгалтерському обліку перераховує її суму у гривні за курсом НБУ на дату отримання інвестиції.
В подальшому, оскільки така іноземна валюта за отриманою інвестицією належить до монетарних статей балансу, то згідно з п.7 і п.8 П(С)БО 21 вона має перераховуватися за курсом НБУ на кожну дату балансу (тобто на кінець кожного кварталу). Монетарні статті – це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи та зобов’язання, які буде отримано чи сплачено у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентів (п.4 П(С)БО 21).
У результаті таких перерахунків відповідно на кожну дату балансу у бухгалтерському обліку платник податку визначає курсові різниці в іноземній валюті.
В податковому обліку прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Відповідно до пп.153.1.4 п.153.1 ст.153 ПКУ у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.
Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.
15. У якій сумі та за якою датою визначається дохід у разі отримання сум дотацій, субсидій, капітальних інвестицій з бюджетів або фондів загальнообов’язкового соціального страхування
Відповідь: Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Зокрема, підпунктом 135.5.10 пункту 135.5 ст.135 ПКУ визначено, що інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.
Згідно з п. 137.2 ст. 137 ПКУ доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається:
сума коштів, що дорівнює частині амортизації об’єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об’єкт (пп. 137.2.1 п. 137.2 ст. 137 ПКУ);
цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання (пп. 137.2.2 п. 137.2 ст. 137 ПКУ);
цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 137.2.1 і 137.2.2 цього пункту, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування (пп. 137.2.3 п. 137.2 ст. 137 ПКУ).
16. Як оподатковуються операції за договором комісії у комітента?
Відповідь: Відповідно до пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Таким чином, при передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не відбувається переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, а отже, дохід у комітента не виникає.
Відповідно до п.137.5 ст.137 ПКУ у разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку - комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПКУ).
Отже, витрати комітента на придбання товарів (робіт послуг), в тому числі витрати на сплату комісійної винагороди комісіонеру, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
17. Який порядок визнання доходів , що отримані за рахунок індексації суми боргу. відповідно до індексу інфляції?
Відповідь: Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст.612 ЦКУ).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦКУ).
Таким чином кошти, отримані за рахунок індексації суми боргу відповідно до індексу інфляції, враховуються у складі доходу платника податку у звітному податковому періоді їх отримання згідно з умовами договору як інші доходи на підставі п.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.
18. Як у податковому обліку поручителя відображається операція з переведення боргу за договором поруки?
Відповідь: Відповідно до статей 553 - 554 Цивільного кодексу України від 16.01.03 р. №435-IV зі змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку та у разі необхідності відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки).
Статтею 558 ЦКУ передбачено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 ЦКУ).
Таким чином, якщо до певного договору купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) додатково укладається договір поруки, за яким певна особа за винагороду виступає поручителем перед кредитором (продавцем) іншої особи (покупця) відповідати за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі (або в частині), то поручитель – новий боржник по відношенню до первинного божника виступає вторинним кредитором. При цьому у нього виникають витрати на суму погашеного боргу (поставлені товари (роботи, послуги) первинному кредитору) і доходи на суму, отриману від первинного боржника в рахунок погашення зобов’язань перед таким платником.
В податковому обліку поручителя сума перерахованих кредитору (продавцю) грошових коштів за договором поруки (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), нарахованої кредитором за несвоєчасну оплату) не відображається у складі витрат на підставі пп.153.4.2 п.153.4 ст.153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI. зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
У разі отримання поручителем відшкодування від боржника (покупця) сум сплаченого поручителем зобов’язання, відповідна сума відшкодування не включається до складу доходу поручителя на підставі підпункту 153.4.1 п.153.4 ст.153 ПКУ.
При цьому отримана поручителем від боржника (покупця) сума неустойки (штрафу, пені), яка нараховується поручителем самостійно у разі прострочення відшкодування йому боржником відповідної суми, відображається у складі доходу поручителя на дату її фактичного надходження відповідно до п.137.13 ст.137 ПКУ.
19. Який порядок оподаткування операцій за договором фінансового лізингу?
Відповідь: Відповідно до п.п. «б» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фінансовий лізинг (оренда) є господарською операцією, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПКУ і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.
Платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) відноситься до процентів (п.п. «г» п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачено п. 153.7 ст. 153 ПКУ.
Передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об’єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними ст. 146 ПКУ для їх продажу, а орендар включає вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача (абз. другий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування (абз. третій п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
Крім того, п.п. 137.11 ст. 137 ПКУ визначено, що датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів.
Підпунктом 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПКУ передбачено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного: датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Згідно з п.п. 135.5.2 п. 135.5 ст. 135 ПКУ доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 ПКУ включаються до доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування звітного періоду.
Витрати на нарахування процентів за фінансовою орендою (фінансові витрати) відносяться до витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, на підставі п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПКУ.
У разі якщо вартість об’єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, контролюючий орган має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни (абз. п’ятий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об’єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об’єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення (абз. четвертий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
Перехід права власності на об’єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (нового власника майна) із збереженням відповідних прав та обов’язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов’язань орендодавця, орендаря та нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об’єкту лізингу) іншій особі (новому власнику майна) (абз. шостий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
Передача житлового фонду у фінансовий лізинг здійснюється за правилами п. 153.7 ст. 153 ПКУ.
20. Як відображаються операції за договором оперативного лізи нгу (оренди)?
Відповідь: Відповідно до пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити лізингову (орендну) операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.
Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачено п. 153.7 ст. 153 ПКУ,
відповідно до якого передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. Орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів (пп.137.11 ст.137 ПКУ).
Доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 ПКУ, включаються до інших доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування звітного періоду, на підставі пп. 135.5.2 п.135.5 та п.135.1 ст.135 ПКУ.
Витрати на оперативну оренду можуть враховуватись залежно від цільового використання об’єкту оренди:
- у складі загальновиробничих витрат, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (абз. «г» пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПКУ). При цьому загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, враховуються при формування собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ст. 138 ПКУ);
- у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які включають витрати на оперативну оренду (у т.ч. оренду легкових автомобілів) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (абз. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
- у складі витрат на збут, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абз. «д» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
- у складі інших витрат, у т.ч.: витрат, визначених відповідно до ст. 153 ПКУ, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно зі ст. 138 ПКУ (пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 ПКУ).
Орендарем не враховується балансова вартість об’єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця (п. 146.19 ст. 146 ПКУ). Амортизація наданих в оперативну оренду необоротних активів включається до складу інших витрат орендодавця, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування згідно з абз. «б» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПКУ.
21. Як визначають витрати, пов’язанні з придбанням товарів(робіт, послуг) за іноземну валюту?
Відповідь: Відповідно до пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV зі змінами та доповненнями витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
22. Як здійснюється перерахунок курсових різниць при частковому погашенні заборгованості в іноземній валюті?
Відповідь: Відповідно пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Згідно з п.7 та п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, монетарна заборгованість в іноземній валюті з метою визначення курсових різниць перераховується на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу.
Враховуючи викладене, у разі часткового погашення заборгованості в іноземній валюті на дату погашення здійснюється перерахунок погашеної частини заборгованості. При цьому, позитивне або від’ємне значення курсових різниць розраховується між офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату погашення такої частини заборгованості, та офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату визнання такої заборгованості або на дату звітного балансу в залежності від події, що сталася пізніше. Частина заборгованості, що залишилась непогашеною перераховується на найближчу дату балансу або на дату її погашення в залежності від події, що сталася раніше.
23.Чи підлягає перерахунку в податковому обліку не внесена до статутного фонду іноземна валюта?
Відповідь: Відповідно пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 (далі – П(С)БО 21), курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються або у складі доходів, або у складі витрат. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з п.9 П(С)БО 21 (п.8 П(С)БО 21).
Враховуючи викладене, не внесена до статутного фонду іноземна валюта як монетарна стаття балансу (грошові кошти, які будуть отримані у фіксованій сумі грошей), підлягає перерахунку. При цьому, позитивне або від’ємне значення курсових різниць розраховується між офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання такої заборгованості, та офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату звітного балансу або на дату погашення такої заборгованості в залежності від події, що сталася раніше.
24. Як відображається внесок до статутного фонду в іноземній валюті?
Відповідь: Відповідно до пп.136.1.3 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді сум коштів або вартості майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті визначено п.153.1 ст.153 ПКУ.
Згідно з пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПКУ визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі – П(С)БО 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193.
У бухгалтерському обліку операції, виражені в іноземній валюті, підлягають перерахунку у гривневий еквівалент на певну дату за курсом НБУ. Так, згідно з п.5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції. Отже, у момент отримання інвестиції в іноземній валюті платник податку в бухгалтерському обліку перераховує її суму у гривні за курсом НБУ на дату отримання інвестиції.
В подальшому, оскільки така іноземна валюта за отриманою інвестицією належить до монетарних статей балансу, то згідно з п.7 і п.8 П(С)БО 21 вона має перераховуватися за курсом НБУ на кожну дату балансу (тобто на кінець кожного кварталу). Монетарні статті – це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи та зобов’язання, які буде отримано чи сплачено у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентів (п.4 П(С)БО 21).
У результаті таких перерахунків відповідно на кожну дату балансу у бухгалтерському обліку платник податку визначає курсові різниці в іноземній валюті.
В податковому обліку прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Відповідно до пп.153.1.4 п.153.1 ст.153 ПКУ у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.
Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.
25. У якій сумі та за якою датою визначається дохід у разі отримання сум дотацій, субсидій, капітальних інвестицій з бюджетів або фондів загальнообов’язкового соціального страхування
Відповідь: Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Зокрема, підпунктом 135.5.10 пункту 135.5 ст.135 ПКУ визначено, що інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.
Згідно з п. 137.2 ст. 137 ПКУ доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається:
сума коштів, що дорівнює частині амортизації об’єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об’єкт (пп. 137.2.1 п. 137.2 ст. 137 ПКУ);
цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання (пп. 137.2.2 п. 137.2 ст. 137 ПКУ);
цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 137.2.1 і 137.2.2 цього пункту, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування (пп. 137.2.3 п. 137.2 ст. 137 ПКУ).
26. Як оподатковуються операції за договором комісії у комітента?
Відповідь: Відповідно до пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Таким чином, при передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не відбувається переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, а отже, дохід у комітента не виникає.
Відповідно до п.137.5 ст.137 ПКУ у разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку - комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПКУ).
Отже, витрати комітента на придбання товарів (робіт послуг), в тому числі витрати на сплату комісійної винагороди комісіонеру, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
27. Який порядок визнання доходів , що отримані за рахунок індексації суми боргу. відповідно до індексу інфляції?
Відповідь: Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст.612 ЦКУ).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦКУ).
Таким чином кошти, отримані за рахунок індексації суми боргу відповідно до індексу інфляції, враховуються у складі доходу платника податку у звітному податковому періоді їх отримання згідно з умовами договору як інші доходи на підставі п.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.
28. Як у податковому обліку поручителя відображається операція з переведення боргу за договором поруки?
Відповідь: Відповідно до статей 553 - 554 Цивільного кодексу України від 16.01.03 р. №435-IV зі змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку та у разі необхідності відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки).
Статтею 558 ЦКУ передбачено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 ЦКУ).
Таким чином, якщо до певного договору купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) додатково укладається договір поруки, за яким певна особа за винагороду виступає поручителем перед кредитором (продавцем) іншої особи (покупця) відповідати за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі (або в частині), то поручитель – новий боржник по відношенню до первинного божника виступає вторинним кредитором. При цьому у нього виникають витрати на суму погашеного боргу (поставлені товари (роботи, послуги) первинному кредитору) і доходи на суму, отриману від первинного боржника в рахунок погашення зобов’язань перед таким платником.
В податковому обліку поручителя сума перерахованих кредитору (продавцю) грошових коштів за договором поруки (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), нарахованої кредитором за несвоєчасну оплату) не відображається у складі витрат на підставі пп.153.4.2 п.153.4 ст.153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI. зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
У разі отримання поручителем відшкодування від боржника (покупця) сум сплаченого поручителем зобов’язання, відповідна сума відшкодування не включається до складу доходу поручителя на підставі підпункту 153.4.1 п.153.4 ст.153 ПКУ.
При цьому отримана поручителем від боржника (покупця) сума неустойки (штрафу, пені), яка нараховується поручителем самостійно у разі прострочення відшкодування йому боржником відповідної суми, відображається у складі доходу поручителя на дату її фактичного надходження відповідно до п.137.13 ст.137 ПКУ.
29. Який порядок оподаткування операцій за договором фінансового лізингу?
Відповідь: Відповідно до п.п. «б» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фінансовий лізинг (оренда) є господарською операцією, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПКУ і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.
Платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) відноситься до процентів (п.п. «г» п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачено п. 153.7 ст. 153 ПКУ.
Передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об’єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними ст. 146 ПКУ для їх продажу, а орендар включає вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача (абз. другий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування (абз. третій п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
Крім того, п.п. 137.11 ст. 137 ПКУ визначено, що датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів.
Підпунктом 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПКУ передбачено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного: датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Згідно з п.п. 135.5.2 п. 135.5 ст. 135 ПКУ доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 ПКУ включаються до доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування звітного періоду.
Витрати на нарахування процентів за фінансовою орендою (фінансові витрати) відносяться до витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, на підставі п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПКУ.
У разі якщо вартість об’єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, контролюючий орган має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни (абз. п’ятий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об’єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об’єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення (абз. четвертий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
Перехід права власності на об’єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (нового власника майна) із збереженням відповідних прав та обов’язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов’язань орендодавця, орендаря та нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об’єкту лізингу) іншій особі (новому власнику майна) (абз. шостий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
Передача житлового фонду у фінансовий лізинг здійснюється за правилами п. 153.7 ст. 153 ПКУ.
30. Як відображаються операції за договором оперативного лізи нгу (оренди)?
Відповідь: Відповідно до пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити лізингову (орендну) операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.
Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачено п. 153.7 ст. 153 ПКУ,
відповідно до якого передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. Орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів (пп.137.11 ст.137 ПКУ).
Доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 ПКУ, включаються до інших доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування звітного періоду, на підставі пп. 135.5.2 п.135.5 та п.135.1 ст.135 ПКУ.
Витрати на оперативну оренду можуть враховуватись залежно від цільового використання об’єкту оренди:
- у складі загальновиробничих витрат, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (абз. «г» пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПКУ). При цьому загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, враховуються при формування собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ст. 138 ПКУ);
- у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які включають витрати на оперативну оренду (у т.ч. оренду легкових автомобілів) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (абз. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
- у складі витрат на збут, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абз. «д» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
- у складі інших витрат, у т.ч.: витрат, визначених відповідно до ст. 153 ПКУ, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно зі ст. 138 ПКУ (пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 ПКУ).
Орендарем не враховується балансова вартість об’єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця (п. 146.19 ст. 146 ПКУ). Амортизація наданих в оперативну оренду необоротних активів включається до складу інших витрат орендодавця, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування згідно з абз. «б» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПКУ.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві