ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
Як визначають витрати, пов’язанні з придбанням товарів(робіт, послуг) за іноземну валюту?
Відповідь: Відповідно до пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV зі змінами та доповненнями витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
Як здійснюється перерахунок курсових різниць при частковому погашенні заборгованості в іноземній валюті?
Відповідь:Відповідно пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Згідно з п.7 та п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, монетарна заборгованість в іноземній валюті з метою визначення курсових різниць перераховується на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу.
Враховуючи викладене, у разі часткового погашення заборгованості в іноземній валюті на дату погашення здійснюється перерахунок погашеної частини заборгованості. При цьому, позитивне або від’ємне значення курсових різниць розраховується між офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату погашення такої частини заборгованості, та офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату визнання такої заборгованості або на дату звітного балансу в залежності від події, що сталася пізніше. Частина заборгованості, що залишилась непогашеною перераховується на найближчу дату балансу або на дату її погашення в залежності від події, що сталася раніше.
Чи підлягає перерахунку в податковому обліку не внесена до статутного фонду іноземна валюта?
Відповідь: Відповідно пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 (далі – П(С)БО 21), курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються або у складі доходів, або у складі витрат. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з п.9 П(С)БО 21 (п.8 П(С)БО 21).
Враховуючи викладене, не внесена до статутного фонду іноземна валюта як монетарна стаття балансу (грошові кошти, які будуть отримані у фіксованій сумі грошей), підлягає перерахунку. При цьому, позитивне або від’ємне значення курсових різниць розраховується між офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання такої заборгованості, та офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату звітного балансу або на дату погашення такої заборгованості в залежності від події, що сталася раніше.
Як відображається внесок до статутного фонду в іноземній валюті?
Відповідь: Відповідно до пп.136.1.3 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді сум коштів або вартості майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті визначено п.153.1 ст.153 ПКУ.
Згідно з пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПКУ визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі – П(С)БО 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193.
У бухгалтерському обліку операції, виражені в іноземній валюті, підлягають перерахунку у гривневий еквівалент на певну дату за курсом НБУ. Так, згідно з п.5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції. Отже, у момент отримання інвестиції в іноземній валюті платник податку в бухгалтерському обліку перераховує її суму у гривні за курсом НБУ на дату отримання інвестиції.
В подальшому, оскільки така іноземна валюта за отриманою інвестицією належить до монетарних статей балансу, то згідно з п.7 і п.8 П(С)БО 21 вона має перераховуватися за курсом НБУ на кожну дату балансу (тобто на кінець кожного кварталу). Монетарні статті – це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи та зобов’язання, які буде отримано чи сплачено у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентів (п.4 П(С)БО 21).
У результаті таких перерахунків відповідно на кожну дату балансу у бухгалтерському обліку платник податку визначає курсові різниці в іноземній валюті.
В податковому обліку прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Відповідно до пп.153.1.4 п.153.1 ст.153 ПКУ у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.
Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.
У якій сумі та за якою датою визначається дохід у разі отримання сум дотацій, субсидій, капітальних інвестицій з бюджетів або фондів загальнообов’язкового соціального страхування
Відповідь: Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Зокрема, підпунктом 135.5.10 пункту 135.5 ст.135 ПКУ визначено, що інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.
Згідно з п. 137.2 ст. 137 ПКУ доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається:
сума коштів, що дорівнює частині амортизації об’єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об’єкт (пп. 137.2.1 п. 137.2 ст. 137 ПКУ);
цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання (пп. 137.2.2 п. 137.2 ст. 137 ПКУ);
цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 137.2.1 і 137.2.2 цього пункту, протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування (пп. 137.2.3 п. 137.2 ст. 137 ПКУ).
Як оподатковуються операції за договором комісії у комітента?
Відповідь: Відповідно до пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Таким чином, при передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не відбувається переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, а отже, дохід у комітента не виникає.
Відповідно до п.137.5 ст.137 ПКУ у разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку - комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПКУ).
Отже, витрати комітента на придбання товарів (робіт послуг), в тому числі витрати на сплату комісійної винагороди комісіонеру, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Який порядок визнання доходів , що отримані за рахунок індексації суми боргу. відповідно до індексу інфляції?
Відповідь: Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст.612 ЦКУ).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦКУ).
Таким чином кошти, отримані за рахунок індексації суми боргу відповідно до індексу інфляції, враховуються у складі доходу платника податку у звітному податковому періоді їх отримання згідно з умовами договору як інші доходи на підставі п.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.
Як у податковому обліку поручителя відображається операція з переведення боргу за договором поруки?
Відповідь: Відповідно до статей 553 - 554 Цивільного кодексу України від 16.01.03 р. №435-IV зі змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку та у разі необхідності відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки).
Статтею 558 ЦКУ передбачено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 ЦКУ).
Таким чином, якщо до певного договору купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) додатково укладається договір поруки, за яким певна особа за винагороду виступає поручителем перед кредитором (продавцем) іншої особи (покупця) відповідати за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі (або в частині), то поручитель – новий боржник по відношенню до первинного божника виступає вторинним кредитором. При цьому у нього виникають витрати на суму погашеного боргу (поставлені товари (роботи, послуги) первинному кредитору) і доходи на суму, отриману від первинного боржника в рахунок погашення зобов’язань перед таким платником.
В податковому обліку поручителя сума перерахованих кредитору (продавцю) грошових коштів за договором поруки (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), нарахованої кредитором за несвоєчасну оплату) не відображається у складі витрат на підставі пп.153.4.2 п.153.4 ст.153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI. зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
У разі отримання поручителем відшкодування від боржника (покупця) сум сплаченого поручителем зобов’язання, відповідна сума відшкодування не включається до складу доходу поручителя на підставі підпункту 153.4.1 п.153.4 ст.153 ПКУ.
При цьому отримана поручителем від боржника (покупця) сума неустойки (штрафу, пені), яка нараховується поручителем самостійно у разі прострочення відшкодування йому боржником відповідної суми, відображається у складі доходу поручителя на дату її фактичного надходження відповідно до п.137.13 ст.137 ПКУ.
Який порядок оподаткування операцій за договором фінансового лізингу?
Відповідь: Відповідно до п.п. «б» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фінансовий лізинг (оренда) є господарською операцією, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПКУ і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.
Платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) відноситься до процентів (п.п. «г» п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачено п. 153.7 ст. 153 ПКУ.
Передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об’єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними ст. 146 ПКУ для їх продажу, а орендар включає вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача (абз. другий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування (абз. третій п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
Крім того, п.п. 137.11 ст. 137 ПКУ визначено, що датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів.
Підпунктом 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПКУ передбачено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного: датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Згідно з п.п. 135.5.2 п. 135.5 ст. 135 ПКУ доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 ПКУ включаються до доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування звітного періоду.
Витрати на нарахування процентів за фінансовою орендою (фінансові витрати) відносяться до витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, на підставі п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПКУ.
У разі якщо вартість об’єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, контролюючий орган має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни (абз. п’ятий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об’єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об’єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення (абз. четвертий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
Перехід права власності на об’єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (нового власника майна) із збереженням відповідних прав та обов’язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов’язань орендодавця, орендаря та нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об’єкту лізингу) іншій особі (новому власнику майна) (абз. шостий п. 153.7 ст. 153 ПКУ).
Передача житлового фонду у фінансовий лізинг здійснюється за правилами п. 153.7 ст. 153 ПКУ.
Як відображаються операції за договором оперативного лізи нгу (оренди)?
Відповідь: Відповідно до пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити лізингову (орендну) операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.
Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачено п. 153.7 ст. 153 ПКУ,
відповідно до якого передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. Орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів (пп.137.11 ст.137 ПКУ).
Доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ст. 153 ПКУ, включаються до інших доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування звітного періоду, на підставі пп. 135.5.2 п.135.5 та п.135.1 ст.135 ПКУ.
Витрати на оперативну оренду можуть враховуватись залежно від цільового використання об’єкту оренди:
- у складі загальновиробничих витрат, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (абз. «г» пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПКУ). При цьому загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, враховуються при формування собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ст. 138 ПКУ);
- у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які включають витрати на оперативну оренду (у т.ч. оренду легкових автомобілів) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (абз. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
- у складі витрат на збут, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абз. «д» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ);
- у складі інших витрат, у т.ч.: витрат, визначених відповідно до ст. 153 ПКУ, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно зі ст. 138 ПКУ (пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 ПКУ).
Орендарем не враховується балансова вартість об’єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця (п. 146.19 ст. 146 ПКУ). Амортизація наданих в оперативну оренду необоротних активів включається до складу інших витрат орендодавця, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування згідно з абз. «б» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПКУ.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві