Основне про екологічний податок
1.Чи є платником екологічного податку філії, відділення та інші відокремлені підрозділи , у разі здійснення ними викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів, розміщення відходів?
Відповідь: Відповідно до п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).
Не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п.240.5 ст.240 ПКУ).
Згідно зі ст.55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV із змінами та доповненнями (далі – ГКУ) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Зокрема, суб’єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Вищевказані суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, проте такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст.64 ГКУ).
Тобто до платників екологічного податку не належать філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, у зв’язку з тим, що вони не мають статусу юридичної особи.
Платниками екологічного податку у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами є підприємства (установи, організації), до складу яких входять такі філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.
2. Який порядок обчислення екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення?
Відповідь: Відповідно до пп.240.1.1 п.240.1 ст.240 розділу VIIІ „Екологічний податок” Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення
Пп. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ визначено об’єкт та база оподаткування по екологічному податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Згідно із п.249.3 ст.249 ПКУ суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за наведеною формулою (незалежно від того чи отримано платником дозвіл на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення).
Статтею 243 ПКУ встановлені ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
Пунктом 4 розділу XIX „Прикінцеві положення” ПКУ встановлено Кабінету Міністрів України щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, із екологічного податку.
При цьому, індексація ставок екологічного податку у рік запровадження Кодексу не проводиться.
Водночас, відповідно до пункту 2 підрозділу 5 розділу ХХ „Перехідні положення” ПКУ, за податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли:
з 1 січня 2014 року ставки податку становлять 100 відсотків від ставок, передбачених статтею 243 ПКУ.
3. Чи потрібно платнику екологічного податку повідомляти контролюючий орган про відсутність у звітному році об’єкта обчислення?
Відповідь: Відповідно до п.250.9 ст.250 розділу VIIІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755, якщо платник екологічного податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов’язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.
4. Що відноситься до обладнання та приладів, що містять ртуть, з метою застосування ставок по екологічному податку (термометри, тощо)?
Відповідь: Підпунктом 246.1.1. п.246.1. ст.246 розділу VIIІ „Екологічний податок” Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями передбачено ставку податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів, зокрема обладнання та приладів, що містять ртуть.
Перелік відходів, що містять ртуть, визначено в класифікаторі відходів ДК 005-96 із змінами та доповненнями, затвердженому наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 року №89.
Для отримання висновку щодо об’єкту оподаткування з метою сплати екологічного податку за обладнання та прилади, що містять ртуть, слід звернутись до органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
5. Який порядок обчислення, подання декларації та сплати екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення податковими агентами, які здійснюють ввезення палива на митну територію України?
Відповідь: Відповідно до п. 240.2 ст. 240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
Згідно з п. 241.1 ст. 241 ПКУ екологічний податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.
До податкових агентів належать, зокрема, суб’єкти господарювання, які здійснюють ввезення палива на митну територію України (п.п. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 ПКУ).
Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види палива, ввезеного на митну територію України податковими агентами (п. п. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242 ПКУ).
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі ввезення палива на митну територію України визначені у п. 244.2 ст. 244 ПКУ.
Податкові агенти, які визначені п.п. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 ПКУ, обчислюють суми податку на дату подання митної декларації для митного оформлення (п. 249.1 ст. 249 ПКУ).
Пунктом 249.4 статті 249 ПКУ визначено, що суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, обчислюються податковими агентами, які визначені, зокрема, п.п. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 ПКУ, виходячи із кількості фактично ввезеного на митну територію України палива та ставок податку за наведеною формулою.
Податкові декларації екологічного податку за ввезення палива на митну територію України до контролюючих органів не подаються, оскільки відповідно до п. 250.2 ст. 250 ПКУ податкові агенти, визначені п.п. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 ПКУ, сплачують податок до або в день подання митної декларації.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві