Митне законодавство для громадян. Питання –відповіді:

Який статус уповноваженого економічного оператора?
 Відповідь:   Згідно із ч. 1 ст. 12 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495 - VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) уповноважений економічний оператор - це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке відповідає умовам, встановленим ст. 14 МКУ, та має право користуватися спеціальними спрощеннями відповідно до ст. 15 МКУ.
     Статус уповноваженого економічного оператора надається підприємству митницею шляхом видачі сертифіката уповноваженого економічного оператора та включення його до Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів (ч. 2 ст. 12 МКУ).
     Відповідно до ч. 3 ст. 12 МКУ підприємству може бути видано сертифікати уповноваженого економічного оператора таких видів:
     - на спрощення митних процедур;
     - щодо надійності і безпеки;
     - на спрощення митних процедур та щодо надійності і безпеки.
     При цьому статус уповноваженого економічного оператора визнається на всій митній території України (ч. 4 ст 12 МКУ).
     Згідно із ч. 5 ст. 12 МКУ взаємовідносини уповноваженого економічного оператора з органом доходів і зборів визначаються погодженою керівником органу доходів і зборів та уповноваженим економічним оператором процедурою, що встановлює:
     - регламент інформаційного обміну між органом доходів і зборів та уповноваженим економічним оператором;
-   порядок обліку, зберігання та перевірки митного забезпечення, знятого з товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
  - особливості виконання митних формальностей під час застосування спеціальних спрощень, що надаються уповноваженому економічному оператору відповідно до МКУ.

Яка структура Єдиного Реєстру уповноваженого економічного оператора?
 Відповідь:   Згідно із ч. 1 ст. 18 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) Єдиний реєстр уповноважених економічних операторів складається з трьох розділів відповідно до видів отриманих підприємствами сертифікатів уповноваженого економічного оператора.
     Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде Єдиний реєстр уповноважених економічних операторів та забезпечує його оприлюднення на своєму офіційному сайті (ч. 2 ст. 18 МКУ).

У яких випадках та на який строк зупиняється дія сертифіката уповноваженого економічного оператора?
 Відповідь: Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) дія сертифіката уповноваженого економічного оператора зупиняється митницею за наявності таких підстав і на такий строк:
1) у разі виявлення органом доходів і зборів достовірних фактів та відомостей, що спростовують відомості, надані за результатами самооцінки, - на строк до 3 місяців;
2) у випадку подання підприємством заяви про зупинення дії сертифіката уповноваженого економічного оператора - згідно із заявою підприємства, але не більше трьох місяців;
3) при наявності заборгованості із сплати митних платежів та пені - до погашення заборгованості;
4) притягнення керівників заявника, його засновників, акціонерів - фізичних осіб, які володіють контрольним пакетом акцій, до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
5) порушення справи про порушення заявником митних правил за ст. ст. 472, 482 - 485МКУ.
При цьому, у випадках, передбачених п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 16 МКУ дія сертифікату зупиняється до набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про порушення митних правил або постановою (ухвалою) про закриття справи.
6) у разі невиконання вимог ч. 12 ст. 13 МКУ, згідно із якою підприємство зобов’язане протягом п’яти робочих днів інформувати відповідний орган доходів і зборів про зміну відомостей, заявлених ним для отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора - до 1 місяця;
7) при наявності непогашеного грошового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки, - до погашення грошового зобов’язання.

Який порядок виконання митних формальностей уповноваженим економічним оператором  щодо прибуття (відправлення товарів)?
 Відповідь: Порядок застосування спеціальних спрощень, що надаються уповноваженому економічному оператору, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 447 (далі – Порядок 447).     
Згідно із п. 5 Порядку 447 митні формальності щодо прибуття (відправлення) товарів оператора виконуються в такому порядку:
1) оператор, який очікує прибуття чи планує відправлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на об’єкти оператора, повідомляє про це органу доходів і зборів шляхом надіслання електронного повідомлення з електронним цифровим підписом про:
реквізити митної декларації, відповідно до якої здійснюється переміщення товарів;
опис та вагу товарів, що прибувають (відправляються);
номери транспортних засобів, які здійснюють переміщення товарів;
дату та час очікуваного прибуття (відправлення) товарів, транспортних засобів комерційного призначення на об’єкти (з об’єктів) оператора;
код місця прибуття (відправлення) товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
наміри щодо подальшого використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що прибувають (розміщення на тимчасове зберігання, розміщення в митний режим, відбір зразків, відправка товарів внутрішнім транзитом тощо);
2) орган доходів і зборів протягом чотирьох робочих годин після отримання електронного повідомлення від оператора проводить аналіз інформації, зокрема тієї, що міститься у митній декларації, відповідно до якої здійснюється переміщення товарів, та в повідомленні оператора, та інформує оператора шляхом надіслання електронного повідомлення з електронним цифровим підписом про заходи митного контролю, які будуть здійснені щодо відповідної партії товарів, або про відсутність необхідності здійснення таких заходів;
3) відсутність інформації від органу доходів і зборів протягом чотирьох робочих годин після надсилання оператором електронного повідомлення, передбаченого п. п. 2 п. 5 Порядку 447, надає право оператору, який отримав сертифікат щодо надійності і безпеки, на застосування спеціальних спрощень, передбачених п. п. 2 - 4 ч. 1 ст. 15 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями.
У разі надіслання органом доходів і зборів оператору повідомлення про намір оглянути товари (здійснити інші заходи митного контролю) такі заходи проводяться на об’єктах оператора невідкладно, але не пізніше чотирьох робочих годин з моменту надіслання відповідного повідомлення оператору;
4) митні формальності, передбачені спеціальним спрощенням, передбаченим у п. п. 4 п. 2 Порядку 447, можуть виконуватися також щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення оператора, який отримав сертифікат на спрощення митних процедур.

У яких випадках анулюється сертифікат уповноваженого економічного оператора?
 Відповідь: Відповідно до ст. 17 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) сертифікат уповноваженого економічного оператора анулюється у разі:
1) подання підприємством заяви про виключення його з Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів;
2) припинення юридичної особи - уповноваженого економічного оператора згідно із законодавством України;
3) набрання стосовно керівників уповноваженого економічного оператора, його засновників, акціонерів, які володіють контрольним пакетом акцій, законної сили обвинувальним вироком суду за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
4) притягнення більше двох разів протягом року посадових осіб уповноваженого економічного оператора до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. ст. 472, 482 - 485 МКУ;
5) неподання підприємством відомостей, передбачених ч. 12 ст. 13 МКУ, протягом строку призупинення дії сертифіката уповноваженого економічного оператора.
При цьому, рішення про анулювання сертифіката уповноваженого економічного оператора оформлюється наказом митниці і набирає чинності з дня видання зазначеного наказу. Належним чином завірена копія цього наказу не пізніше першого робочого дня, наступного за днем його видання, вручається під розписку керівникові відповідного підприємства або надсилається цьому підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Які умови отримання сертифікати уповноваженого економічного оператора?
 Відповідь: Згідно ч. 1 ст. 14 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) для отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора підприємство повинно відповідати таким умовам:
1) здійснення зовнішньоекономічної діяльності протягом не менше трьох років до дня звернення до митниці з заявою про надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності;
2) відсутність на день звернення до митниці невиконаного зобов’язання із сплати митних платежів та пені;
3) відсутність на день звернення до митниці заборгованості відповідно до податкового законодавства;
4) відсутність протягом трьох років до дня звернення до митниці фактів притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. ст. 472, 482 - 485 МКУ;
5) наявність такої системи обліку товарів, яка дає змогу порівнювати документи і відомості, що надаються органам доходів і зборів при здійсненні митного контролю та митного оформлення, з документами і відомостями про провадження господарської діяльності;
6) відсутність на день звернення до митниці суми непогашеного грошового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Разом з тим, якщо підприємство на день подання ним заяви про видачу сертифіката уповноваженого економічного оператора протягом трьох років не перебувало на обліку в органах доходів і зборів, воно додає до заяви письмову згоду про проведення щодо нього органами доходів і зборів протягом шести місяців з дня отримання ним сертифіката уповноваженого економічного оператора позапланових перевірок обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, безпосереднім отримувачем, відправником або перевізником яких є зазначене підприємство (ч. 2 ст. 14 МКУ).

Як визначається країна походження товару?
 Відповідь:Згідно із ч.1. ст.36 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
     Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МКУ (ч.2 ст.36 МКУ).
     Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару (ч.3 ст.36 МКУ).
     Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки (ч.4 ст.36 МКУ).
     Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам  (ч.5 ст.36 МКУ).
     Положення МКУ застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ч.6 ст.36 МКУ).
     Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України (ч.7 ст.36 МКУ).
     При існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах (ч.8 ст.36 МКУ).
     Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом (ч.9 ст.36 МКУ).

Який порядок підтвердження країни походження товару?
 Відповідь: Згідно із ч.1. ст. 44 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
     У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов’язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров’я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органі доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України (ч.2 ст.44 МКУ).
     Частиною 3 ст.44 МКУ визначено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов’язково:
     1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;
     2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України ”Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, ”Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”, ”Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”, ”Про зовнішньоекономічну діяльність”;
     3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Які товари вважаються повністю виробленими у  даній країні?
 Відповідь: Згідно з ч.1 ст.38 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:
     1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;
     2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;
     3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;
     4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;
     5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;
     6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;
     7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у п.6 ст.38 МКУ;
     8) продукція, одержана з морського дна або з морських надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр;
     9) брухт та відходи, одержані в результаті виробничих або інших операцій з переробки в цій країні, а також вироби, що були у вжитку, зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину (утилізації);
     10) електроенергія, вироблена в цій країні;
     11) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної у п. 1-10 ст.38 МКУ.

В яких випадках видається сертифікат країни походження товару?
Відповідь:  Згідно із ч.1. ст.46 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.
     Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов’язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі (ч.2 ст.46 МКУ).

Протягом якого терміну здійснюється митне оформлення міжнародних поштових відправлень?
Відповідь:   Відповідно до п. 4.11 розділу 4 Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного комітету зв’язку та інформатизації України № 680/108 від 27.10.1999 за наявності документів, необхідних для митного оформлення міжнародних поштових відправлень (далі – МПВ), підрозділ митниці здійснює митне оформлення МПВ у термін, що не перевищує:
для відправлень міжнародної прискореної пошти (EMS) з товарними вкладеннями - 2
доби, для письмової кореспонденції - 12 годин;
для інших МПВ: з товарними вкладеннями - 5 діб, для письмової кореспонденції - 8 годин.
     У разі збільшення обсягів надходжень МПВ у передсвяткові дні цей термін може бути збільшений до 10 діб. Митне оформлення відправлень міжнародної прискореної пошти (EMS) здійснюється в першу чергу.

Протягом якого часу здійснюється  митне оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення?
Відповідь: Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 255 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з МКУ товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених ст. ст. 257, 335 МКУ.
     Строк, зазначений у ч. 1 ст. 255 МКУ, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:
     1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до ч. 8 ст. 247 МКУ;
     2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до МКУ додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;
     3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до ч. 21 ст. 356 МКУ;
     4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до ч. 5 ст. 255 МКУ;
     5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України від 02.12.2010 № 2735 – VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;
     6) подання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ.

Хто може бути присутнім під час митного оформлення товарів, які пред’являються для такого оформлення?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 249 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) декларанти або уповноважені ними особи можуть бути присутніми під час митного оформлення товарів, які пред’являються ними для такого оформлення.
У разі застосування заходів, передбачених ст. 338 і 339 МКУ, а також на вимогу органу доходів і зборів присутність декларантів або уповноважених ними осіб під час митного оформлення є обов’язковою (ч. 2 ст. 249 МКУ).

Які встановлені строки транзитних перевезень?
Відповідь:    Відповідно до ч.1 ст.95 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту:
1)     для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб);
2)     для залізничного транспорту – 28 діб;
3)     для авіаційного транспорту – 5 діб;
4)     для морського та річкового транспорту – 20 діб;
5)     для трубопровідного транспорту – 31 доба;
6)     для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) – 90 діб.
Згідно з ч.2 ст.95 МКУ до строків, зазначених у ч.1 ст.95 МКУ, не включається:
     1) час дії обставин, зазначених у ст.192 МКУ;
     2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);
     3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених
р.V МКУ (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Як застосовується митний режим  транзити при перевантаженні товарів?
Відповідь:  Відповідно до ч.1 ст.96 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), перевантаження товарів, що переміщуються у митному режимі транзиту, з одного транспортного засобу на інший допускається з дозволу органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого проводиться перевантаження.
     Якщо перевантаження може бути здійснене без порушення митних пломб та інших засобів забезпечення ідентифікації, таке перевантаження допускається без дозволу, але з попереднім інформуванням органу доходів і зборів (ч.2 ст. 96 МКУ).
     Проведення угрупування пакувальних місць, зміна упаковки, маркування, сортування, а також ремонт та заміна пошкодженої упаковки здійснюються з дозволу органу доходів і зборів (ч.3 ст.96 МКУ).
     Частиною 4 ст.96 МКУ визначено, що для отримання дозволу органу доходів і зборів особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, органу доходів і зборів подається тільки товарно-транспортний документ на перевезення товару. У разі відмови у наданні дозволу орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася з проханням надати дозвіл, про причини і підстави такої відмови.
     Під час переміщення товарів у митному режимі транзиту дозволяється здійснення заміни моторного транспортного засобу з попереднім інформуванням органу доходів і зборів призначення про причини такої заміни, якщо така заміна не потребує перевантаження товарів (ч.5 ст.96 МКУ).
     При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення гл.17 «Транзит» МКУ застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з органу доходів і зборів відправлення і до моменту пред’явлення їх органу доходів і зборів призначення (ч.6 ст.96 МКУ).

Що розуміється під каботажним перевезенням товарів?
Відповідь:Відповідно до ч.1 ст.97 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, ввезені на митну територію України морським (річковим) судном, допускаються до каботажного перевезення між органами доходів і зборів або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів після їх перевантаження на інше морське (річкове) судно, що ходить під прапором України, або, за умови отримання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, на іноземне судно.
     Іноземні товари перебувають під митним контролем протягом усього часу каботажу (ч.2 ст.97 МКУ).
     Каботажні перевезення іноземних товарів на борту морського (річкового) судна разом з українськими товарами здійснюються за умови їх надійної ідентифікації
(ч.1 ст.98 МКУ).
     Якщо забезпечення надійної ідентифікації товарів неможливе, українські товари розміщуються на борту судна окремо від іноземних товарів (ч.2 ст.98 МКУ).

Які документи необхідні до допуску  товарів до каботажного перевезення?
Відповідь:Відповідно до ч.1 ст.100 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), для каботажного перевезення товарів органу доходів і зборів подається документ, що містить перелік товарів, призначених для такого перевезення, відомості про судно, що здійснюватиме таке перевезення, а також назву українського порту або портів, де повинно здійснюватися вивантаження зазначених товарів. Цей документ після виконання митних формальностей є підставою для здійснення одного каботажного перевезення зазначених у ньому товарів. Орган доходів і зборів, що виконав митні формальності, повідомляє про це органи доходів і зборів призначення. При вивантаженні товарів у пункті призначення органу доходів і зборів подається перелік товарів, що підлягають вивантаженню в цьому пункті.
     Якщо судно регулярно здійснює каботажні перевезення ідентичних товарів між одними й тими самими пунктами, документ, зазначений у ч.1 ст.100 МКУ, є підставою для здійснення перевезень протягом визначеного перевізником та погодженого органом доходів і зборів строку. Орган доходів і зборів, що виконав митні формальності, повідомляє про це органи доходів і зборів призначення. У такому випадку перед навантаженням товарів на судно органу доходів і зборів подається тільки перелік цих товарів, а при вивантаженні - тільки перелік товарів, що вивантажуються (ч.2 ст.100 МКУ).

За яких умов завершується митний режим транзиту?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.102 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.
     При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митний режим транзиту, окремими партіями митний режим транзиту вважається завершеним після фактичного вивезення за межі митної території України останньої з таких окремих партій (ч.2 ст.102 МКУ).
     При ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до органу доходів і зборів призначення (ч.3 ст.102 МКУ).
     Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених МКУ (ч.4 ст.102 МКУ).
     Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного ст.95 МКУ, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений ст.94 МКУ (ч.5 ст.102 МКУ).
     Орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного ст.94 МКУ, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту (ч.6 ст.102 МКУ).
     Українські товари, що відповідно до пп.«г» п.2 ч.2 ст.91 МКУ переміщувалися у митному режимі транзиту між штучним островом, установкою або спорудою, створеними у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, та органом доходів і зборів, розташованим на території України, зайнятій сушею, випускаються з-під митного контролю після фактичного доставлення цих товарів до зазначеного органу (ч.7 ст.102 МКУ).

В яких випадках гарантія дотримання вимог  митного режиму тимчасового ввеження не вимагається?
Відповідь: Згідно із ч.3 ст.110 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями гарантія дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення не вимагається щодо:
     1) устаткування для підготовки радіо- чи телепередач і репортажів, а також транспортних засобів, спеціально пристосованих для використання для цілей радіо- чи телепередач;
     2) контейнерів, піддонів та упаковок;
     3) наукового і педагогічного устаткування та матеріалів для забезпечення добробуту мореплавців, що використовуються на борту суден;
     4) особистих речей;
     5) товарів, ввезених для спортивних цілей;
     6) товарів, що ввозяться в рамках прикордонного обігу;
     7) медичного, хірургічного і лабораторного устаткування, а також будь-яких товарів, таких як автомобілі чи інші транспортні засоби, ковдри, намети, збірні будинки, інших товарів першої необхідності, відправлених як допомога потерпілим від стихійного лиха чи подібних катастроф;
     8) транспортних засобів комерційного призначення;
     9) тяглових тварин, тварин, ввезених для перегону на нове пасовисько чи випасання на землях, розташованих у прикордонній смузі (контрольованому прикордонному районі);
     10) товарів, які тимчасово ввозяться на митну територію України з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами;
     11) повітряних суден, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Чи може бути передано право використання режиму тимчасового ввезення щодо товарі іншій особі?
Відповідь:  Згідно із ч.1 ст. 109 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року
№ 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа:
     1) відповідає вимогам, встановленим МКУ; та
     2) приймає на себе зобов’язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.
     Відповідно до ч. 4 розд. ІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 (далі – Порядок 657), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 за № 1669/21981:
     1. Для отримання дозволу на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, подає до митниці оформлення відповідну заяву, форма якої затверджена дод. 1 до Порядку 657. Разом із заявою подаються:
письмова заява особи, що має намір прийняти право використання митного режиму тимчасового ввезення, про прийняття на себе зобов’язань особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення;
письмова згода особи - нерезидента - сторони зовнішньоекономічного договору, згідно з яким товари тимчасово ввезені на митну територію України, на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення.
     2. Рішення про надання дозволу на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення або про відмову в наданні такого дозволу приймається керівником органу доходів і зборів або вповноваженою ним посадовою особою згідно з положеннями ст. 109 МКУ та оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві.
    Про прийняте рішення орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особу, яка звернулася із заявою.
     У разі прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно повідомити про причини та підстави такої відмови.

Які строки та особливості тимчасового зберігання товарів, що перебувають під митним контролем?
Відповідь:   Згідно з ч.1 ст.204 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.
     Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем у межах строку збереження їх якостей, які дають можливість використовувати такі товари за призначенням, але не більше строку, встановленого ч.1 ст.204 МКУ (ч.2 ст.204 МКУ).
     Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у ч.1 ст.204 МКУ, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) органом доходів і зборів, за дозволом якого товари були розміщені на складі. Якщо особа, яка зберігає товари на складі тимчасового зберігання відкритого типу або митному складі відкритого типу, не є утримувачем цього складу, її заява про продовження строку тимчасового зберігання зазначених товарів попередньо погоджується з утримувачем складу. У разі відмови у продовженні строку тимчасового зберігання орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити власника товару або уповноважену ним особу про причини і підстави такої відмови (ч.3 ст.204 МКУ).
     До закінчення строків зберігання, зазначених у ч.1–3 ст.204 МКУ, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути:
     1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або
     2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією – отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу дохоів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до МКУ; або
     3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або
     4) вивезені за межі митної території України (ч.4 ст.204 МКУ).
     Якщо товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, декларувалися органу доходів і зборів, але щодо них після закінчення строків зберігання, зазначених у ч.1–3 ст.204 МКУ, двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому МКУ, такі товари підлягають обов’язковій передачі власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією – отримувачем гуманітарної допомоги на склад органу доходів і зборів.(ч.5 ст.204 МКУ)
     Орган доходів і зборів встановлює строк для вивезення товарів із складу, виходячи з можливостей наявних засобів для транспортування цих товарів та навантажувально-розвантажувальної техніки (ч.6 ст.204 МКУ).

Які передбачено місця здійснення митного контролю на морському та річковому транспорті?
Відповідь:  Згідно із ч.1 ст.209 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) органи доходів і зборів здійснюють митний контроль на морському та річковому транспорті в зонах митного контролю на територіях морських та річкових портів, а також в акваторіях портів, відкритих для міжнародних перевезень.
     Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається у місцях, де немає органів доходів і зборів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред’явлення їх найближчому органу доходів і зборів (ч.2 ст.209 МКУ).

Як визначається місце здійснення митних формальностей  у міжнародному залізничному сполученні?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.220 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю. Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту руху поїзда за погодженням між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
     З метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником органу доходів і зборів за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України (ч.2 ст.220 МКУ).
     У виняткових випадках, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, на вимогу органу доходів і зборів окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе (ч.3 ст.220 МКУ).
     Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу органу доходів і зборів та органу охорони державного кордону України (ч.4 ст.220 МКУ).

Як здійснюється декларування припасів, які ввозяться на митну територію України?
Відповідь:    Згідно з ч.1 ст.225 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) інформація, що зазначається у митній декларації на припаси, які ввозяться на митну територію України, обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю. Допускається використання замість митної декларації на припаси облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо.
     У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, які подаються під час прибуття транспортного засобу на митну територію України, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу органу доходів і зборів з числа припасів, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому на зазначену кількість припасів окрема митна декларація або документ, що її замінює, не подаються (ч.2 ст.225 МКУ).
     У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, зазначається кількість припасів, доставлених на транспортний засіб під час його перебування на митній території України (ч.3 ст.225 МКУ).
     Окрема митна декларація або документ, що її замінює, на припаси, які залишаються на борту транспортного засобу, не подається (ч.4 ст.225 МКУ).

Які права та обв’язки перевізника товарів?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.191 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) перевізники мають право:
     1) не приймати для перевезення між органами доходів і зборів товари у разі оформлення митних та/або транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України;
     2) замінювати моторний транспортний засіб, попередньо повідомивши орган доходів і зборів призначення про причини такої заміни (технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність);
     3) замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до органу доходів і зборів призначення, попередньо повідомивши цей орган про причини такої заміни (стан здоров’я, візові питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення);
     4) з дозволу органу доходів і зборів призначення вивантажувати товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму. У такому разі витрати на вивантаження та зберігання товару відшкодовуються його власником;
     5) отримувати роз’яснення причин відмови у митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та перелік заходів, яких необхідно вжити для їх усунення.
 

    Перевізники зобов’язані:
     1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);
     2) у строк, встановлений ст.95 МКУ, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;
     3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу органу доходів і зборів;
     4) у разі прибуття до органу доходів і зборів призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених органом доходів і зборів заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю (ч.2 ст.191 МКУ).

Який порядок роботи органу доходів і зборів та умов зберігання на них товарів?
Відповідь:  Згідно з ч.1 ст.239 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах органів доходів і зборів окремо, з дотриманням порядку, встановленого МКУ для відповідних митних режимів (ч.2 ст.239 МКУ).
     Порядок роботи складу органу доходу і збору визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч.3 ст.239 МКУ).
Порядок роботи складу органу доходів і збору визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.3 ст.239 МКУ). Такий порядок затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №627 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2012 р. за №1097/21409.
     Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і збору, за рішенням керівника органу доходів і збору або особи, яка виконує його обов’язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей МКУ таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів (ч.4 ст.239 МКУ).
     Органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. У випадку, передбаченому ч.4 ст.239, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані органами доходів і зборів цим підприємствам на зберігання (ч.5 ст.239 МКУ).
     Витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у п.1 - 5 ч.1 та у ч.5 ст.238 МКУ, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у п.6 ч.5 ст.238 МКУ, здійснюється з урахуванням положень ч.3 ст.243 та ч.3 ст.541 МКУ.
     Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг (ч.6 ст.239 МКУ).

Як здійснюється видача товарів, транспортних засобів комерційного призначення  зі складу органів доходів  і зборів?
Відповідь:    Відповідно до ст. 242 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 – VI зі змінами та доповненнями товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
     Видача товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу органу доходів і зборів здійснюється відповідно до р. IX Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1097/21409
(далі – Порядок 627).
     Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів (п. 9.1 р. ІХ Порядку 627).
     Згідно з п. 9.2 р. ІХ Порядку 627 видача зі складу органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у п. 9.1 р. ІХ Порядку 627, здійснюється за умови подання на ім’я керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов’язки, відповідної заяви (звернення) та документів, що засвідчують особу (повноваження особи).
     Остаточне рішення щодо видачі товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу органу доходів і зборів та застосування процедур, які цьому передуватимуть, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов’язки.
     Строк розгляду заяви (звернення) та надання відповіді на неї не може перевищувати 10 робочих днів з дня реєстрації цієї заяви (звернення) в органі доходів і зборів.
     За результатами розгляду заяви (звернення) заявнику невідкладно надається засобами поштового, факсимільного чи електронного зв’язку відповідь щодо умов
та порядку отримання товарів і транспортних засобів комерційного призначення зі складу органу доходів і зборів.
     Відповідно до п. 9.3 р. ІХ Порядку 627 залежно від підстави розміщення та мети видачі товарів і транспортних засобів комерційного призначення на склад органу доходів і зборів подаються такі документи:

• другий примірник квитанції МД-1, якщо товари поміщувалися на склад органу доходів і зборів зі складанням квитанції МД-1;
• документи (митна декларація або інший документ, який її замінює), що підтверджують оформлення товарів у відповідний митний режим або згідно
• із заявленою метою;
• постанова про взяття проб і зразків, винесена посадовою особою органу доходів і зборів, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил;
• належним чином завірена копія судового рішення про повернення товарів, транспортних засобів комерційного призначення власнику;
• дозвіл органу доходів і зборів на видачу зі складу органу доходів і зборів тимчасово (з подальшим поверненням) товарів, що беруться для проведення експертизи в установлених законодавством випадках;
• документи, що підтверджують відшкодування витрат органів доходів і зборів
• на зберігання товарів і транспортних засобів на складі органу доходів і зборів.

Пунктом 9.4 р. ІХ Порядку 627 визначено, що до документів, за якими видаються товари, транспортні засоби комерційного призначення зі складу органу доходів і зборів, належать також:

• акт приймання-передавання;
• акт про взяття проб (зразків) товарів;
• акт опису й арешту майна;
• акт опису, оцінки та передачі майна;
• протокол про одержання проб і зразків товарів для проведення експертизи в справі про порушення митних правил;
• видаткова накладна.

У яких випадках застосовується додаткова митна декларація та які вимоги  до її оформлення?
Відповідь:   Відповідно до ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) у разі подання відповідно до ст. 259 і 260 МКУ попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до МКУ, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
     У разі відсутності інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості товарів, яка стане відомою після випуску товарів у вільний обіг та сплати роялті, ліцензійних платежів, інших складових вартості, які визначаються залежно від обсягів продажу або прибутку від продажу, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 180 днів з дати випуску товарів (ч. 2 ст. 261 МКУ).
     У разі якщо значення ціни товару в зовнішньоекономічному договорі визначається за формулою і на дату декларування невідоме, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 90 днів з дати випуску товарів (ч. 3 ст. 261 МКУ).
     Додаткова декларація подається до відповідного органу доходів і зборів, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова або періодична митна декларація (ч. 4 ст. 261 МКУ).
     Дозволяється подання однієї додаткової декларації до кількох попередніх, тимчасових або періодичних митних декларацій, що були оформлені одним органом доходів і зборів в межах одного зовнішньоекономічного договору та одного митного режиму, за умови дотримання строків подання додаткової декларації, визначених відповідно до МКУ (ч. 5 ст. 261 МКУ).
     Для оформлення додаткової митної декларації використовується митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій».
     Водночас заповнення додаткової митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа здійснюється відповідно до наказу Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684.

Чи допускається виправлення помилок в митній декларації?
Відповідь:  Відповідно до ч. 1 ст. 268 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями ( далі – МКУ) допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених МКУ та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 268 МКУ.
     У випадках, передбачених ч. 1 ст. 268 МКУ, посадові особи органів доходів і зборів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації (ч. 2 ст. 268 МКУ).
     Якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені в ч. 1 ст. 268 МКУ (крім орфографічних помилок), орган доходів і зборів застосовує до такої особи санкції, передбачені МКУ та іншими законодавчими актами України.

За яких умов електронна митна декларація вважається оформленою?
Відповідь: Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення.
Повна відповідь
Відповідно до п. 5 ст. 255 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Згідно абз. 2 п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Яка передбачена відповідальність до громадян за перевищення строків доставки транспортних засобів в режимі транзиту, що перебувають під митним контролем до органу доходів і зборів, призначення?
Відповідь: Частиною 1ст. 381 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495- VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
     У разі порушення зобов’язання про транзит через митну територію України транспортних засобів особистого користування, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному ст. 313 МКУ.
     Статтею 95 МКУ встановлено строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту – 10 діб ( у разі переміщення в зоні діяльності одного органу доходів і зборів – 5 діб).
     Відповідальність за недоставляння товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до органу доходів і зборів призначення, видачу їх без дозволу органу доходів і зборів або втрату встановлено ст.470 МКУ.
     Ч. 1 ст.470 МКУ передбачено, що перевищення встановленого ст. 95 МКУ строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на одну добу - тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     Частиною 2 ст. 470 МКУ передбачено, що вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 470 МКУ, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перевищення встановленого ст. 95 МКУ строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     Перевищення встановленого ст. 95 МКУ строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Протґягом якого терміну складається протокол про порушення митних правил?
Відповідь: Відповідно до ст. 494 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
     Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:
     1) дату і місце його складення;
     2) посаду, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;
     3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;
     4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил;
     5) посилання на статтю МКУ, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення;
     6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
     7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із ст. 511 МКУ;
     8) інші необхідні для вирішення справи відомості.
     Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.
     Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.      Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.
     У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз’яснюються її права, передбачені статтею 498 МКУ, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.
     У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.
     Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
     У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.
     Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого виявлено порушення митних правил.
     Форма протоколу про порушення митних правил затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 652, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.06.2012 за № 1015/21327.

Яка передбачена відповідальність за порушення термінів подання органу доходів і зборів  митної декларації?
Відповідь: Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митна декларація це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
     Митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу (ч.1 ст. 263 МКУ).
     При цьому недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів (ч. 1 ст. 472 МКУ).

Який порядок і форми сплати суми штрафу, що вноситься громадянином, який вчинив порушення митних правил та чи передбачена можливість використання платіжних карток  при сплаті суми штрафу?
Відповідь: Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 508 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) у справі про порушення митних правил складається протокол про порушення митних правил. Форма протоколу, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
     Згідно із ч. 1 ст. 539 МКУ штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу,а в разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурора - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) або подання без задоволення.
     Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до державного бюджету шляхом перерахування відповідної суми в безготівковій формі на відповідний рахунок органу доходів і зборів або шляхом унесення готівки до каси органу доходів і зборів чи до відділення вповноваженого банку.
     Порядок розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, затверджено наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938 (далі – Порядок - 25/44).
     Для обліку коштів у національній валюті, що надходять до органів доходів і зборів для забезпечення виконання платниками обов’язків щодо сплати митних та інших платежів, в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, застосовуються рахунки відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, за балансовим рахунком 3734 «Депозитні рахунки органів стягнення».
     Також п. 2.2 Порядку – 25/44 визначено, що для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами, на балансі Головного управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім’я митних органів.
     Механізм сплати коштів, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів в іноземній валюті, готівкою в національній валюті здійснюється через відповідний банківський балансовий рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарської діяльності».
     Разом з тим, громадянин або вповноважена особа можуть сплачувати суму штрафу на відповідний банківський рахунок органу доходів і зборів використанням платіжних карток, для чого така особа подає працівникові вповноваженого банку платіжну картку, паспорт або інший документ, що засвідчує особу та номер відповідного банківського рахунку органу доходів і зборів.

Де суб’єкт господарювання може отримати програмне забезпечення для здійснення електронного декларування товарі з використання електронної митної декларації?
Відповідь: Згідно з п. п. 12, 13 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій» із змінами і доповненнями, електронна митна декларація (далі – ЕМД) складається з полів електронного документа, що відповідають формам митних декларацій на паперовому носії, та засвідчується електронним цифровим підписом (далі – ЕЦП) особи, яка її склала.
     Формат електронної копії митної декларації на паперовому носії, ЕМД, інших електронних документів (далі – ЕД), необхідних для здійснення митного контролю та оформлення, кодування символів, засоби пересилання визначаються Міністерством доходів і зборів України з оприлюдненням відповідної інформації на веб-сайті Міндоходів.
     Відповідно до п. 3.9 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, ЕМД та ЕД формуються декларантом або уповноваженою ним особою (далі - Декларант) відповідно до законодавства України.
     ЕМД та ЕД передаються за допомогою засобів інформаційних технологій у складі електронного повідомлення, засвідченого ЕЦП Декларанта, з електронної адреси, визначеної для передавання таких електронних документів органам доходів і зборів і отримання зворотної інформації від органів доходів і зборів, на електронну адресу, визначену Міністерством доходів і зборів України для одержання таких повідомлень.
     При цьому ЕМД та ЕД створюються за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.
     Таким чином, для отримання інформації щодо переліку фірм-розробників спеціалізованого програмного забезпечення, яке б дозволяло виготовляти ЕМД та ЕД в форматі електронного декларування, СГ необхідно звернутись до підрозділу органу доходів і зборів, де буде здійснюватися митне оформлення товарів.

Як визначається митна вартість товарі що переміщуються через митний кордон України?
 Відповідь:  Згідно ч.1. ст.51 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
     Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл.9 МКУ (ч.2 ст.51 МКУ).
     Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями ст.65 та ст.66 МКУ (ч.3 ст.51 МКУ).
     Під час визначення митної вартості носіїв інформації, які імпортуються, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, ураховується лише вартість носія інформації за умови виділення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості програмного забезпечення та/або вартості носія (ч.4. ст.51 МКУ).
     Відомості щодо вартості програмного забезпечення та/або вартості носія повинні базуватися на документально підтверджених даних.
     При цьому слід ураховувати, що:
1)  термін ”носій інформації” не стосується інтегральних мікросхем, напівпровідників та інших подібних пристроїв чи виробів, в які інкорпоровані такі інтегральні мікросхеми чи пристрої;
2) термін ”програмне забезпечення” не стосується звукових, кіно- та відеозаписів.
    
 У випадках, встановлених МКУ, митна вартість товарів може бути визначена до перетину товаром митного кордону України (ч.6 ст.51 МКУ).

У яких випадках застосовується метод визначення митної вартості  на основі віднімання вартості?
Відповідь:    Згідно із ч. 1 ст. 62 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень ст. 58 - 61 МКУ (метод визначення вартості за ціною договору (контракту), метод визначення вартості зо ціною договору щодо ідентичних товарів і метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст. 62.1 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст. 62 та ст. 63 МКУ може бути зворотною.

Як визначається митна вартість на основі додавання вартості (обчислена вартість)?
Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 63 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:
     1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;
     2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;
     3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
     Посадова особа органу доходів і зборів не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 63 МКУ, може бути перевірена в країні - виробникові товарів уповноваженими органами України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни - виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки (ч. 2 ст. 63 МКУ).

Як декларант або уповноважена ним особа здійснює заявлення митної вартості товарів?
Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому р.VIII МКУ та гл.8 МКУ.
     Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:
  1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
     3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.2 ст.52 МКУ).
     У випадках, визначених МКУ, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч.4 ст.52 МКУ).
     У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч.8 ст.52 МКУ).
     Відомості, зазначені у ч.8 ст.52 МКУ, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.9 ст.52 МКУ).
     Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.10 ст.52 МКУ).
     Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» затверджено форму декларації митної вартості.
     Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують (ч.11 ст.52 МКУ).

Як здійснюється контроль правильності визначення митної вартості товарів?
Відповідь:   Згідно із ч.1 ст.54 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
     Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МКУ (ч.2 ст.54 МКУ).
     За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МКУ (ч.3 ст.54 МКУ).
     У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МКУ).

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві