Митне законодавство (частина 2)
10. Які види мита застосовуються в Україні?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 271 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі – МКУ) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та МКУ, який нараховується та сплачується відповідно до МКУ, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
В Україні застосовуються такі види мита:
- ввізне мито;
- вивізне мито;
- сезонне мито;
- особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне (ч. 2 ст. 271 МКУ).
Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені цим Кодексом (ч. 3 ст. 271 МКУ).
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 272 МКУ ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.
Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України (ч. 2 ст. 272 МКУ).
Згідно зі ст. 273 МКУ вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.
На окремі товари законом може встановлюватися сезонне мито на строк не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів з дня встановлення сезонного мита (ст. 274 МКУ).
11. Як оподатковуються ПДВ товари, що поміщуються в митні режими транзиту та тимчасового ввезення (вивезення)?
Відповідь: Відповідно до п. 206.6 ст. 206 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до операцій із ввезення товарів у митному режимі транзиту застосовується умовне повне звільнення від оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 17 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ).
Згідно із п. 206.7 ст. 206 ПКУ до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне або умовне часткове звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 18 МКУ:
- умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ застосовується до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у ст. 189 МКУ та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряних суден, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу;
- умовне часткове звільнення від оподаткування ПДВ застосовується до товарів (за винятком підакцизних), не зазначених у ст. ст. 105, 189 МКУ, а також у Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або таких, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.
Також до операцій із вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі тимчасового вивезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 19 МКУ (п. 206.8 ст. 206 ПКУ).
12. Як отримати статус уповноваженого економічного оператора?
Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 12 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495 - VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) уповноважений економічний оператор - це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке відповідає умовам, встановленим ст. 14 МКУ, та має право користуватися спеціальними спрощеннями відповідно до ст. 15 МКУ.
Статус уповноваженого економічного оператора надається підприємству митницею шляхом видачі сертифіката уповноваженого економічного оператора та включення його до Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів (ч. 2 ст. 12 МКУ).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 МКУ підприємству може бути видано сертифікати уповноваженого економічного оператора таких видів:
- на спрощення митних процедур;
- щодо надійності і безпеки;
- на спрощення митних процедур та щодо надійності і безпеки.
При цьому статус уповноваженого економічного оператора визнається на всій митній території України (ч. 4 ст 12 МКУ).
Згідно із ч. 5 ст. 12 МКУ взаємовідносини уповноваженого економічного оператора з органом доходів і зборів визначаються погодженою керівником органу доходів і зборів та уповноваженим економічним оператором процедурою, що встановлює:
- регламент інформаційного обміну між органом доходів і зборів та уповноваженим економічним оператором;
- порядок обліку, зберігання та перевірки митного забезпечення, знятого з товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
- особливості виконання митних формальностей під час застосування спеціальних спрощень, що надаються уповноваженому економічному оператору відповідно до МКУ.
13. Яка структура Єдиного Реєстру уповноважених економічних операторів?
Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 18 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) Єдиний реєстр уповноважених економічних операторів складається з трьох розділів відповідно до видів отриманих підприємствами сертифікатів уповноваженого економічного оператора.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде Єдиний реєстр уповноважених економічних операторів та забезпечує його оприлюднення на своєму офіційному сайті (ч. 2 ст. 18 МКУ).
14. у яких випадках та на який строк видається сертифікат уповноваженого економічного оператора?
Відповідь: Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) дія сертифіката уповноваженого економічного оператора зупиняється митницею за наявності таких підстав і на такий строк:
1) у разі виявлення органом доходів і зборів достовірних фактів та відомостей, що спростовують відомості, надані за результатами самооцінки, - на строк до 3 місяців;
2) у випадку подання підприємством заяви про зупинення дії сертифіката уповноваженого економічного оператора - згідно із заявою підприємства, але не більше трьох місяців;
3) при наявності заборгованості із сплати митних платежів та пені - до погашення заборгованості;
4) притягнення керівників заявника, його засновників, акціонерів - фізичних осіб, які володіють контрольним пакетом акцій, до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
5) порушення справи про порушення заявником митних правил за ст. ст. 472, 482 - 485 МКУ.
При цьому, у випадках, передбачених п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 16 МКУ дія сертифікату зупиняється до набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про порушення митних правил або постановою (ухвалою) про закриття справи.
6) у разі невиконання вимог ч. 12 ст. 13 МКУ, згідно із якою підприємство зобов’язане протягом п’яти робочих днів інформувати відповідний орган доходів і зборів про зміну відомостей, заявлених ним для отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора - до 1 місяця;
7) при наявності непогашеного грошового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки, - до погашення грошового зобов’язання.
15. Які умови отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора?
Відповідь: Згідно ч. 1 ст. 14 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) для отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора підприємство повинно відповідати таким умовам:
1) здійснення зовнішньоекономічної діяльності протягом не менше трьох років до дня звернення до митниці з заявою про надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності;
2) відсутність на день звернення до митниці невиконаного зобов’язання із сплати митних платежів та пені;
3) відсутність на день звернення до митниці заборгованості відповідно до податкового законодавства;
4) відсутність протягом трьох років до дня звернення до митниці фактів притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. ст. 472, 482 - 485 МКУ;
5) наявність такої системи обліку товарів, яка дає змогу порівнювати документи і відомості, що надаються органам доходів і зборів при здійсненні митного контролю та митного оформлення, з документами і відомостями про провадження господарської діяльності;
6) відсутність на день звернення до митниці суми непогашеного грошового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Разом з тим, якщо підприємство на день подання ним заяви про видачу сертифіката уповноваженого економічного оператора протягом трьох років не перебувало на обліку в органах доходів і зборів, воно додає до заяви письмову згоду про проведення щодо нього органами доходів і зборів протягом шести місяців з дня отримання ним сертифіката уповноваженого економічного оператора позапланових перевірок обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, безпосереднім отримувачем, відправником або перевізником яких є зазначене підприємство (ч. 2 ст. 14 МКУ).
16. Яка передбачена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів?
Відповідь: Відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів встановлено ст. 481 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ).
Перевищення встановленого відповідно до МКУ строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України не більше ніж на три доби тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів ( ч. 1 ст. 481 МКУ).
Вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 481 МКУ, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на три доби, але не більше ніж на десять діб тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 481 МКУ).
Перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 481 МКУ).
17. Яка передбачена відповідальність за порушення термінів подання контролюючим органам митних декларацій?
Відповідь: Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митна декларація це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу (ч.1 ст. 263 МКУ).
При цьому недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів (ч. 1 ст. 472 МКУ).
18. Якими органами та протягом якого строку розглядаються справи про порушення митних правил?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 522 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року
№ 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 МКУ, розглядаються органами доходів і зборів.
Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 471 - 473, 476,482 - 484 МКУ, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями)
(ч. 2 ст. 522 МКУ).
Згідно зі ст. 525 МКУ справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.
19. Який порядок оскарження рішень органу доходів і зборів?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 24 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси
Рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні (п. 1. ч. 2 ст. 24 МКУ).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня визначається ст. 25 МКУ, відповідно до якої:
- Посадовими особами вищого рівня стосовно посадових осіб та інших працівників органів доходів і зборів є керівники цих органів.
- Органами вищого рівня є:
1) щодо митних постів - митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости;
2) щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
3. Скарга на рішення, дії або бездіяльність посадової особи або іншого працівника органу доходів і зборів (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації.
4. Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митного поста подається до митниці, структурним підрозділом якої є цей митний пост.
5. Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митниці, спеціалізованого митного органу, митної організації подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
6. Виконання оскаржуваного рішення може бути зупинено повністю чи в певній частині посадовою особою або органом, що розглядає скаргу. Посадова особа або орган, які розглядають скаргу, зобов’язані надати особі, яка подала скаргу, належним чином обґрунтовану письмову відповідь у визначений законом строк. Виконання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснюється у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
Водночас інформуємо, що вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов’язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян».
20. Який порядок оскарження постанов у справі про порушення митних правил?
Відповідь: Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається ст. 529 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до якої:
1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики, припиняється.
3. Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
4. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики або судом.
5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, прокурором або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві