До уваги платників! Загальна консультація з оподаткування податком на прибуток!
Який порядок сплати консолідованого податку на прибуток платниками, що мають у своєму складі відокремлені підрозділи?
Відповідь: Відповідно до п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).
Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє контролюючі органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.
Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
У разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПКУ, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.
Чи включаються до витрат платника податку витрати у вигляді членських внесків. Сплачених до неприбуткових установ (які не є організаціями роботодавців та їх об’єднаннями)?
Відповідь: Відповідно до пп.138.10.6 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні податку на прибуток підприємства, включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у ст.157 р.ІІІ ПКУ в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
При цьому в разі якщо за результатами попереднього звітного року платником податку отримано від’ємний результат об’єкта оподаткування, то сума коштів, що перераховується, визначається з урахуванням оподатковуваного прибутку, отриманого в році, що передує року декларування такого річного від’ємного значення, але не раніш як за чотири попередні звітні роки.
Водночас п.157.1 ст. 157 ПКУ визначено перелік організацій та установ, які з метою оподаткування може бути віднесено до неприбуткових, та обумовлено ряд положень, за умови дотримання яких такі установи та організації включаються до Реєстру неприбуткових установ і організацій (далі – Реєстр).
Виходячи з наведеного, платники податку на прибуток можуть скористатися нормою, передбаченою пп. 138.10.6 п.138.10 ст.138 ПКУ, якщо перераховані ними кошти отримує установа чи організація, що перебуває в Реєстрі.
Підтвердженням статусу неприбутковості є копія рішення органу доходів і зборів про внесення організацій (установ) до Реєстру (додаток 2 до Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2013 №37 «Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.02.2013 за №267/22799).
Таким чином, платник податку може врахувати витрати у вигляді членських внесків, сплачених до неприбуткових установ, у розмірі, який не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за умови, що установа чи організація, яка отримує членські внески, має статус неприбутковості.
Який порядок обліку витрат на страхування?
Відповідь: Відповідно до пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI при визначенні об’єкта оподаткування враховуються будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов’язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об’єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв’язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.
В яких випадках не включаються до складу витрат витрати нарахування роялті?
Відповідь:Згідно з пп.140.1.2 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, зокрема, витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.
До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:
1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з п.160.8 ст.160 ПКУ, нарахувань, що здійснюються суб’єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:
а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням п.161.3 ст.161 ПКУ;
б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;
в) роялті виплачуються щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.
У разі виникнення розбіжностей між контролюючим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, такі контролюючі органи зобов’язані звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, для отримання відповідного висновку;
г) особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є;
2) юридичної особи, яка відповідно до ст.154 ПКУ звільнена від сплати податку на прибуток підприємств чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в п.151.1 ст.151 ПКУ;
3) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому р.IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ..
За якою датою визнаються доходи від реалізації товарів (робіт, послуг)?
Відповідь: Згідно зі п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Чи включаються до складу доходів суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку на прибуток як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності?
Відповідь: Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137 Податкового кодексу, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 Податкового кодексу.
Інші доходи включать, зокрема, суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).
Яка дата є датою визнання доходу у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів?
Відповідь: Порядок визнання доходів встановлено ст. 137 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 Податкового кодексу.
Зокрема, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Оскільки норми ст. 137 Податкового кодексу не передбачають окремого правила визнання доходів за операціями з реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів, то дохід за такими операціями визнається на дату, визначену за п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу
Яка передбачена відповідальність за неподання звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій?
Відповідь: Відповідно до р. ІІІ Порядку складання Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом ДПА Україні від 31.01.2011 №56, подання Звіту та сплата податку на прибуток здійснюються у строки, встановлені Податковим кодексом України.
Документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку є податковою декларацію, розрахунком (п.46.1 ст.46 ПКУ).
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) передбачена п. 120.1 ст. 120 ПКУ.
Зокрема, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПКУ).
Враховуючи викладене, неприбуткова організація (установа) за неподання або несвоєчасне подання до контролюючих органів податкової декларації - Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, сплачує штраф у розмірі в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Чи враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі доходу отримані штрафи, неустойки, пені та на яку дату?
Відповідь: Згідно чинних положень Податкового кодексу України суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду відносяться до інших доходів. Зокрема пунктом 137.13 статті 137 Податкового кодексу визначено, що суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.
Отже, суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі інших доходів за датою їх фактичного надходження.
Чи включається до витрат платника податку фактична вартість забракованої продукції?
Відповідь: Податковим кодексом передбачено, що фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.
Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.
Таким чином, до складу витрат може бути віднесена вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення такого браку, в разі реалізації такої продукції, у межах допустимих норм технічно неминучого браку, розмір яких встановлено в наказі по підприємству за умови їх обґрунтування. Фактична вартість остаточно забракованої продукції, що перевищує допустимі норми технічно неминучого браку, не включається до витрат платника податку
Чи може представництво нерезидента, яке не веде господарську діяльність в Україні, бути зареєстроване як неприбуткова установа?
Відповідь: З метою оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, веде реєстр всіх неприбуткових організацій та їх відокремлених підрозділів, які звільняються від оподаткування згідно з положеннями цього пункту.
Державна реєстрація неприбуткових організацій здійснюється в порядку, передбаченому відповідним законодавством.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2013 №37 затверджено Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій.
Для внесення до Реєстру неприбуткова установа або організація повинна подати до контролюючого органу за її місцезнаходженням реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 до Положення, а також копії установчих документів.
Відповідно до встановленої форми реєстраційної заяви за формою 1-РН така заява може бути подана неприбутковою установою та відокремленим підрозділом неприбуткової установи.
З урахуванням викладеного, до Реєстру неприбуткових установ або організацій можуть бути віднесені неприбуткові установи та організації, утворені відповідно до законів України, що регулюють діяльність відповідної неприбуткової установи та організації, а також відокремлені підрозділи зазначених установ.
Представництва нерезидентів, у тому числі і представництва, які провадять господарську діяльність в Україні, не можуть бути зареєстровані як неприбуткові установи та організації і відповідно не вносяться до Реєстру неприбуткових установ або організацій.
Разом з цим, слід зазначити, що представництва нерезидентів, що не провадять господарську діяльність в Україні, і при цьому не підпадають під визначення «постійне представництво», наведеного у Податковому кодексі України, не є платниками податку на прибуток з числа нерезидентів.
Чи можна включити до складу витрат платника податку на прибуток вартість двомісного готельного номеру, якщо у відрядження направлено одного працівника?
Відповідь: Чинними положеннями Податкового кодексу України встановлено, що витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку або є членами керівних органів платника податку, враховуються при визначенні об’єкта оподаткування в межах фактичних витрат особи, яка відряджена. До таких витрат, зокрема, відноситься оплата вартості проживання відрядженого у готелях (мотелях) або інших жилих приміщеннях.
Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи.
Нормами Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.
Отже, витрати працівника на проживання у відрядженні можуть бути враховані у складі витрат при визначенні об’єкта оподаткування у розмірі вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання.
Який порядок сплати консолідованого податку на прибуток платниками, що мають у своєму складі відокремлені підрозділи?
Відповідь. Відповідно до п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє контролюючіі органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.
У разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПКУ, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.
Які доходи релігійних організацій звільняються від оподаткування?
Відповідь. Відповідно до абз. «д» п.157.1 ст.157 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) до неприбуткових установ та організацій віднесено релігійні організації, які зареєстровані згідно з вимогами законодавства та внесені контролюючими органами в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій.Згідно з п.157.7 ст.157 ПКУ від оподаткування звільняються доходи зазначених неприбуткових організацій, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а також пасивних доходів.Від оподаткування звільняються також доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів як третейський збір (п.157.16 ст.157 ПКУ).
Під терміном «пасивні доходи» слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті (пп.14.1.268 п.14.1 ст.14 ПКУ).
У разі якщо неприбуткова організація отримує дохід із джерел, інших, ніж визначені пунктом 157.7 ст.157 ПКУ, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, що зменшена на суму витрат, пов’язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При визначенні сум оподатковуваного прибутку сума амортизаційних відрахувань не враховується (п.157.11 ст.157 ПКУ). У разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховані до доходу бюджету, якщо інше не передбачено законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації (п.157.13 ст.157 ПКУ).
За якою датою визнаються доходи від реалізації товарів (робіт, послуг)?
Відповідь: Згідно зі п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Чи включаються до складу доходів суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку на прибуток як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності?
Відповідь: Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137 Податкового кодексу, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 Податкового кодексу.
Інші доходи включать, зокрема, суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації)
Яка дата є датою визнання доходу у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів?
Відповідь: Порядок визнання доходів встановлено ст. 137 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 Податкового кодексу.
Зокрема, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Оскільки норми ст. 137 Податкового кодексу не передбачають окремого правила визнання доходів за операціями з реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів, то дохід за такими операціями визнається на дату, визначену за п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу.
Яка передбачена відповідальність за неподання звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій?
Відповідь: Відповідно до р. ІІІ Порядку складання Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом ДПА Україні від 31.01.2011 №56, подання Звіту та сплата податку на прибуток здійснюються у строки, встановлені Податковим кодексом України.
Документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку є податковою декларацію, розрахунком (п.46.1 ст.46 ПКУ).
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) передбачена п. 120.1 ст. 120 ПКУ.
Зокрема, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПКУ).
Враховуючи викладене, неприбуткова організація (установа) за неподання або несвоєчасне подання до контролюючих органів податкової декларації - Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, сплачує штраф у розмірі в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Чи враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі доходу отримані штрафи, неустойки, пені та на яку дату?
Відповідь: Згідно чинних положень Податкового кодексу України суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду відносяться до інших доходів. Зокрема пунктом 137.13 статті 137 Податкового кодексу визначено, що суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.
Отже, суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі інших доходів за датою їх фактичного надходження.
Як відобразити у податковому обліку витрати юридичної особи, які понесені у зв’язку з участю працівника у семінарі?
Відповідь: До складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.
Отже, якщо участь у семінарах передбачає отримання інформаційно-консультаційних послуг для забезпечення господарської діяльності платника податку, то оплата таких послуг включається до складу адміністративних витрат та відображається у рядку 06.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.
При цьому, якщо в результаті участі у семінарі здійснено зміни кваліфікації працівника (розширення та поглиблення професійних знань, умінь та навиків), то такі витрати з метою оподаткування розглядаються як витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації за умови наявності відповідних підтверджуючих документів. Порядок визнання таких витрат визначено підпунктом 140.1.3 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України.
Яким чином визначається об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств?
Відповідь: Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 ПКУ, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 ПКУ.
Які доходи релігійних організацій звільняються від оподаткування?
Відповідь. Відповідно до абз. «д» п.157.1 ст.157 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) до неприбуткових установ та організацій віднесено релігійні організації, які зареєстровані згідно з вимогами законодавства та внесені контролюючими органами в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій.Згідно з п.157.7 ст.157 ПКУ від оподаткування звільняються доходи зазначених неприбуткових організацій, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а також пасивних доходів.Від оподаткування звільняються також доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів як третейський збір (п.157.16 ст.157 ПКУ).
Під терміном «пасивні доходи» слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті (пп.14.1.268 п.14.1 ст.14 ПКУ).
У разі якщо неприбуткова організація отримує дохід із джерел, інших, ніж визначені пунктом 157.7 ст.157 ПКУ, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, що зменшена на суму витрат, пов’язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При визначенні сум оподатковуваного прибутку сума амортизаційних відрахувань не враховується (п.157.11 ст.157 ПКУ). У разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховані до доходу бюджету, якщо інше не передбачено законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації (п.157.13 ст.157 ПКУ).
Хто є платниками податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів?
Відповідь: Відповідно до п.133.1 ст.133 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) платниками податку з числа резидентів є:
- суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;
- управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;
- підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;
- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;
- відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього
пункту, визначені відповідно до розділу I «Загальні положення», за винятком представництв.
Для цілей розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ представництво платника податку - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів.
Які встановлено періоди з податку на прибуток підприємств?
Відповідь: Відповідно до п. 33.1 ст.33 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) податковим періодом визнається встановлений ПКУ період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (п. 33.2 ст. 33 ПКУ).
Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених ПКУ, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 ПКУ).
Відповідно до п. 152.9 ст. 152 ПКУ для цілей Розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у п. 57.1 ст. 57 ПКУ.
Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначених ст. 155 Розділу ІІІ ПКУ, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року (п.п. 152.9.1 п. 152.9 ст. 152 ПКУ).
У разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду (п.п. 152.9.2 п. 152.9 ст. 152 ПКУ).
Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації (п.п. 152.9.3 п. 152.9 ст. 152 ПКУ).
Для виробників сільськогосподарської продукції, зареєстрованих як платники фіксованого сільськогосподарського податку, не застосовуються норми п.п. 152.9.1 п. 152.9 ст. 152 ПКУ в частині визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції (п.п. 152.9.4 п. 152.9 ст. 152 ПКУ).
Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операція з надання/отримання платником податку поворотної фінансової допомоги у грошовому вигляді?
Відповідь: Підпунктом „б” п.185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 р.І Податкового кодексу постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з пп.14.1.191 п.14.1 ст 14 р.І Податкового кодексу постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Оскільки операції з отримання поворотної фінансової допомоги не підпадають під визначення операцій з постачання товарів/послуг, то ПДВ за такою операцією не нараховується.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві