До уваги платників! Питання –відповіді:

Дата, з якої застосовується спрощена система оподаткування
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що згідно з пп. 298.1.2 п.298.1 ст. 298 Податкового кодексу зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої або п’ятої групи,  вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
            Платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, а платники єдиного податку третьої та п’ятої груп-протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації  за податковий (звітний) квартал (пункти 295.1 та 295.3 ст. 295 Податкового кодексу).
            Таким чином, з  моменту подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування новостворена фізична особа-підприємець вважаються такою, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а платником єдиного податку:
-          першої або другої групи – з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація;
-          третьої або п’ятої групи – з дня їх державної реєстрації.
Доходи, отримані такою особою з моменту подання заяви про застосування спрощеної  системи оподаткування, включаються до податкової декларації платника єдиного податку.
 
Увага! Оновлено Державний реєстр РРО
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що з 14.10.2014р. набрав чинності наказ ДФС України №190, яким затверджено у новій редакції Державний реєстр РРО. Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міндоходів України від 08.07.2014р. №398. З оновленим Державним реєстром РРО можна ознайомитись на сайті «Вісника» (www.visnuk.com.ua).
 
У разі відсутності операцій додатки до декларації не подаються
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.
Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст. 46 Податкового кодексу та чинному на час її подання (п.48.1 ст.48 цього Кодексу).
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Податковим кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст.49 Кодексу).
Згідно з порядком заповнення граф звітності з особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами, затвердженим наказом №288, у декларації з особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами зазначаються всі передбачені формою показники, а у разі їх відсутності графи не заповнюються.
Суми операцій з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами, у тому числі за ставками, розраховуються як підсумок за операціями у відповідному підрозділі додатків.
Додатки до окремих рядків декларації,  не заповнені через відсутність операцій  (показників), до контролюючого органу не подаються.
Про наявність додатків, які подаються разом з декларацією, платник податку зазначає у її основній частині.
     
Щодо формування звітності з ЄСВ для підприємців та самозайнятих осіб
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що абзацом першим частини другої статті 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком  на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток, не менше 1218,00 грн.).
База оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи.
Відповідно до пункту 177.5 статті 177 та пункту 178.4 статті 178 ПКУ фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу податкову декларацію та додаток 5 до розділу III Податкової декларації за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду.
Оскільки обчислення сум єдиного внеску платників загальної системи здійснюється, зокрема, на підставі даних річних податкових декларацій, то дані, вказані в додатку 5 до розділу III Податкової декларації, повинні збігатися з даними, наведеними в розділі III Податкової декларації і, відповідно, - з даними, зазначеними у звітності з єдиного внеску (таблиця 1 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску.
Отже, у графі 2 таблиць 1 та 3 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску сума чистого доходу (прибутку), в рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. При цьому в місяцях, в яких дохід не отримувався, (на підставі даних Книги обліку доходів і витрат) у таких графах проставляється прочерк (на паперових носіях), у разі надсилання Звіту в електронній формі поле залишається незаповненим.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до Порядку фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно, самі за себе формують та подають до органів ДФС звіт один раз на рік до 10 лютого та до 1 травня року, наступного за звітним періодом, згідно з таблицями 1 та 3 додатка 5 до цього Порядку.
 
Оподаткування операцій з оренди
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що у випадку коли орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодування орендодавцю в частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то в договорі оренди обов’язково має бути визначено порядок розрахункової вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).
Так, орендар як споживач електроенергії повинен мати два договори: з основним споживачем, і з постачальником електроенергії. Якщо орендодавцем не надано орендарю повноважень щодо укладення відповідних договорів з постачальником електричної енергії, та за передану та постановлену орендарю електричну енергію має розрахуватись орендодавець як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду.
Якщо орендодавець згідно з договором оренди одержує від орендаря відшкодування за оплату спожитих комунальних послуг (у тому числі електричної енергії) та на утримання приміщення у складі вартості орендної плати, то при обчисленні об’єкта оподаткування орендодавець враховує суму коштів за користування електричною енергією, сплачених постачальнику, - у складі інших витрат операційної діяльності, пов’язаних з господарською діяльністю. Також, якщо орендодавцем є не бюджетна установа, то кошти отримані від орендаря включаються до бази оподаткування ПДВ орендодавця та оподатковуються цим податком у загальному порядку.
Додатково повідомляємо, що дане роз’яснення викладене у листі ДФС України від 09.09.2014 року № 3120.
 
Щодо порядку заповнення поля «Призначення платежу»
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що при сплаті податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів заповнення поля «Призначення платежу», в полі N 3 вказуються відповідні реквізити:
 - код ЄДРПОУ платника податку (у разі здійснення юрособою сплати за відокремлений підрозділ друкується код за ЄДРПОУ відокремленого підрозділу, за який здійснюється така сплата);
- реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізособи або серія та номер паспорта громадянина України (у разі відмови від реєстраційного номера);
- реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який надається Міндоходів.
При заповненні полів не допускаються пропуски (пробіли) між словами та службовими знаками.
Додатково повідомляємо, що Порядок заповнення документів затверджений  Наказом Міністерства доходів і зборів України N 609 від 22.10.2013 р.
 
Щодо перереєстрації РРО та книг ОРО у разі зміни місцезнаходження
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звертає Вашу увагу, що суб’єктам господарювання, які здійснюють свою діяльність з використанням реєстраторів розрахункових операцій, у разі зміни місцезнаходження та переведенням суб’єкта господарювання до іншого територіального органу фіскальної служби здійснюється перереєстрація РРО та книг ОРО.
Для проведення перереєстрації РРО необхідно надати такі документи:
- заяву про реєстрацію РРО за формою №1-РРО (№1-РРОВ) з позначкою  «Перереєстрація»;
- реєстраційне посвідчення за формою №3-РРО (№3-РРОВ);
- довідку про опломбування РРО (у разі внесення змін, що потребують пере опломбування касового апарата).
При проведені процедури перереєстрації РРО фіскальний номер не змінюється та зберігається до дати скасування реєстрації РРО. Якщо суб’єкт господарювання змінив місцезнаходження слід звертатися до контролюючого органу за місцем розташування господарської одиниці.
Аналогічно здійснюється процедура перереєстрації книг ОРО.
 
Щодо формування звітності з ЄСВ для підприємців та самозайнятих осіб
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що абзацом першим частини другої статті 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком  на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток, не менше 1218,00 грн.).
База оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи.
Відповідно до пункту 177.5 статті 177 та пункту 178.4 статті 178 ПКУ фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу податкову декларацію та додаток 5 до розділу III Податкової декларації за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду.
Оскільки обчислення сум єдиного внеску платників загальної системи здійснюється, зокрема, на підставі даних річних податкових декларацій, то дані, вказані в додатку 5 до розділу III Податкової декларації, повинні збігатися з даними, наведеними в розділі III Податкової декларації і, відповідно, - з даними, зазначеними у звітності з єдиного внеску (таблиця 1 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску.
Отже, у графі 2 таблиць 1 та 3 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску сума чистого доходу (прибутку), в рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. При цьому в місяцях, в яких дохід не отримувався, (на підставі даних Книги обліку доходів і витрат) у таких графах проставляється прочерк (на паперових носіях), у разі надсилання Звіту в електронній формі поле залишається незаповненим.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до Порядку фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно, самі за себе формують та подають до органів ДФС звіт один раз на рік до 10 лютого та до 1 травня року, наступного за звітним періодом, згідно з таблицями 1 та 3 додатка 5 до цього Порядку.
 
Щодо  уникнення подвійного нарахування ЄВ
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звертає Вашу увагу, що з метою уникнення подвійного нарахування єдиного внеску фізична особа - підприємець, яка виконує роботи (надає послуги) відповідно до укладених цивільно-правових договорів, повинна надати суб’єктам господарювання копію документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи – підприємця (виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якій зазначаються основні види діяльності).
Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 458, зареєстрованого в Мін’юсті України від 25.09.2013 № 1646/24178, взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників ЄВ підтверджується випискою з ЄДР, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» із змінами та доповненнями.
Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5.
Відомості, що містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно (п.1.6 розділу І Порядку № 1846).
Згідно з п.1.7 розділу І Порядку № 1846 відомості, що сформовані програмними засобами ведення ЄДР, надаються, зокрема, у вигляді виписки з ЄДР.
Отже, з метою уникнення подвійного нарахування ЄВ фізична особа - підприємець, яка виконує роботи (надає послуги) відповідно до укладених цивільно-правових договорів, повинна надати суб’єктам господарювання копію документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи – підприємця (виписку з ЄДР, в якій зазначаються основні види діяльності).
 
Компенсація, нарахована роботодавцем працівнику за невикористані щорічні відпустки (під час та після звільнення), підлягає оподаткуванню військовим збором
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що компенсація, нарахована роботодавцем працівнику за невикористані щорічні відпустки (під час та після звільнення), підлягає оподаткуванню військовим збором.
Так, відповідно до підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема, доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.
Нарахування збору здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 розділу IV Кодексу для податку на доходи фізичних осіб. Так, заробітна плата – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Таким чином, компенсація, нарахована роботодавцем працівнику за невикористані щорічні відпустки (під час та після звільнення), підлягає оподаткуванню військовим збором.

До затвердження нової форми № 1ДФ відомості про військовий збір і нараховані (виплачені) проценти до органів ДФС направляти не потрібно
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звертає Вашу увагу, що Державною фіскальною службою України розроблено та направлено до Міністерства фінансів України проект форми податкового розрахунку, який, зокрема, передбачає відображення податковим агентом загальної суми доходу, з якого утримано проценти та військовий збір.
До набрання чинності нової форми Податкового розрахунку сум доходу, сплаченого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку звіт потрібно подавати за діючою формою № 1ДФ, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року № 49. (Строк подання форми № 1ДФ, протягом 40 календарних днів наступних за звітний період, за ІІІ квартал 2014 року – до 10 листопада 2014 року включно).
Проте після затвердження нової форми, податковому агенту доведеться додатково подати цю форму, де потрібно буде лише відзвітувати (без персоніфікації за платниками податків) за процентами і військовим збором, а саме — вказати загальні суми:
- нарахованих і виплачених процентів та утриманого з них ПДФО (цей рядок заповнюють лише податкові агенти, які нараховують і виплачують проценти, наприклад, банки, кредитні спілки);
-  та виплаченого доходу й утриманого з нього військового збору (заповнюють усі податкові агенти).
При цьому податковий агент повинен подати нову форму № 1ДФ:
- із позначкою «Звітна нова» — якщо новий порядок буде прийнято до 10 листопада 2014 року (граничний строк подання форми № 1ДФ за III квартал); 
- із позначкою «Уточнююча» — якщо новий порядок буде прийнято після 10 листопада.
У зв’язку з тим., що вимога до податкового агента в частині подання нового звітного (уточнюючого) розрахунку виникла не з його вини та не має на меті виправлення помилок, що призвели до зменшення або збільшення податкових зобов’язань платника податку або до зміни платника податку, то штрафні санкції згідно з пунктом 119.2 Податкового кодексу України застосовуватись не будуть.
 
Які СГ є платниками екологічного податку  за утворення та тимчасове зберігання  радіоактивних відходів
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що відповідно до п.240.1 ст.240 розділу VIIІ Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
Згідно із п.240.3 ст.240 Кодексу не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) суб’єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:
до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства - виробника такого джерела;
             здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов’язаної з такими відходами.
 Не є платниками податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронення тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених об’єктів (п.240.4. ст.240. Кодексу).
 
Щодо визначення  суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню
ДПІ у Печерськомуму районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформує, що згідно із п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України).
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України).
 
Щодо порядку оподаткування ПДВ маркетингових послуг
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 р. І Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги);
Згідно із пп. «б» п. 185.1 ст. 185 р. V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.
Місцем постачання послуг відповідно до п. 186.4 ст. 186 р. V Кодексу є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. 186.2 і п. 186.3 цієї статті.
Враховуючи вищенаведене, операція з постачання платником ПДВ маркетингових послуг є об’єктом оподаткування ПДВ, незалежно від того кому вони надаються резиденту чи нерезиденту.
Нагадуємо, що при ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві діє Центр обслуговування платників: за адресою:вул. Лєскова, 4 телефон консультаційного вікна (№ 10): 201-89-00.
 
Податкові періоди для сплати податку на прибуток підприємств
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що згідно з п. 33.1 ст.33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений Кодексу період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (п. 33.2 ст. 33 Кодексу).
Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених ПКУ, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 Кодексу).
Відповідно до п. 152.9 ст. 152 Кодексу для цілей Розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у п. 57.1 ст. 57 Кодексу.
 Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначених ст. 155 Розділу ІІІ ПКУ, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року (п.п. 152.9.1 п. 152.9 ст. 152 Кодексу).
У разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду (п.п. 152.9.2 п. 152.9 ст. 152 Кодексу).
Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації (п.п. 152.9.3 п. 152.9 ст. 152 Кодексу).
Для виробників сільськогосподарської продукції, зареєстрованих як платники фіксованого сільськогосподарського податку, не застосовуються норми п.п. 152.9.1 п. 152.9 ст. 152 Кодексу в частині визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції (п.п. 152.9.4 п. 152.9 ст. 152 Кодексу).
 
З 1 січня 2015 року всі податкові накладні надаються в електронній формі
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що з 01січня 2015 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII  встановлюється норма, згідно з якою платник ПДВ зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
 
 
Який розмір ЄВ застосовують установи та організації, які виплачують допомогу  по тимчасовій непрацездатності  (більше п’яти днів)
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці (страхувальники) - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Платниками ЄВ є працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють:
на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абз. другому та восьмому пункту 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464;
у фізичної особи - підприємця на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
у фізичної особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (п. 2 частини 1 ст. 4 Закону № 2464).
Згідно абз. сьомого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є, зокрема, установи та організації, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності більше п’яти днів.
Платниками ЄВ є особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності (п. 11 частини 1 ст.4 Закону № 2464).
ЄВ для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 (крім військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у п. 9 частини 1 ст. 4 Закону № 2464), встановлюється у розмірі 33,2 відс. визначеної абз. другим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ (абз. 2 частини 6 ст. 8 Закону № 2464).
Базою нарахування ЄВ, зокрема, для установ та організацій, які виплачують найманим працівникам допомогу по тимчасовій непрацездатності більше п’яти днів, є сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (абз. другий п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
На період до 1 січня 2023 року підприємства суднобудівної промисловості звільняються від сплати ЄВ на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (абз. восьмий частини 5 ст. 8 Закону № 2464).
Згідно з частиною 12 ст.8 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених у п. 11 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 2 відс. суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Отже, установи та організації, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності більше п’яти днів, нараховують ЄВ найманим працівникам, які працюють у юридичних та фізичних осіб, на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 33,2 відс. (крім підприємств суднобудівної промисловості, які на період до 1 січня 2023 року звільняються від сплати) та утримують із зазначених сум ЄВ у розмірі 2 відсотка.
 
 
Оподаткування військовим збором доходів у вигляді додаткового блага , визначеного пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164  Податкового кодексу
 
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що згідно із п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
     Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV Податкового кодексу ) (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
     До загального місячного (річного) доходу платника податку, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Податкового  кодексу) (п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу).
     Тобто, з метою оподаткування військовим збором поняття додаткового блага не використовується.
     Враховуючи викладене вище, доходи, отримані у вигляді додаткового блага, визначеного п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, не оподатковуються військовим збором.
     Водночас у разі надання роботодавцем працівнику матеріальних чи нематеріальних благ, послуг, інших видів доходів, які пов’язані з виконанням обов’язків трудового найму, зумовлених умовами трудового договору (контракту) чи передбаченого нормами колективного договору, та входять до складової заробітної плати, визначеної ст. 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», такий дохід оподатковується військовим збором на загальних підставах.
 
З якого періоду платник ЄП першої групи має перейти на сплату інших податків і зборів у разі використання праці найманих осіб
 
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.
Платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік.
Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.
Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України (за умови відсутності непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів.
 
Щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування
 
             ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що відповідно до п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України обрання або перехід на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до п.п. 298.1.1 - 298.1.4 ст. 298 Кодексу.
     Згідно з п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Кодексу для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
     Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено Кодексом, в один з таких способів:
     1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
     2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
     3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;
     4) державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця з урахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 Кодексу. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».
     Підпунктом 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Кодексу визначено зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
     Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої - шостої груп, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
     Відповідно до п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Кодексу суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
     Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Кодексу, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 Кодексу.
     До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл. 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності».
     При цьому якщо суб’єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи - підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.
 
Перерахування військового збору  великим платником податків після його переведення на облік за новим місцем обліку
 
 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві  повідомляє, що, відповідно до п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПКУ (1,5 відсотка від об’єкта оподаткування).
     Так, згідно з п.п. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями (далі – БКУ).
     Крім того, статтею 29 БКУ визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету України.
     Військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (п. 29.2 ст. 29 БКУ).
     Разом с тим, пунктом 64.7 ст. 64 ПКУ передбачено, що великий платник податків, щодо якого центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, прийнято рішення про переведення на облік у контролюючому органі, що здійснює супроводження великих платників податків чи інший контролюючий орган, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов’язаний сплачувати податки за місцем попереднього обліку у контролюючих органах, а подавати податкову звітність та виконувати інші обов’язки, передбачені ПКУ, за новим місцем обліку.
 
Суми надбавок за вахтовий метод роботи не є базою нарахування ЄСВ
 
 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві  звертає увагу, що відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Так, до зазначеного Переліку віднесено надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок, посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер (п. 10 розділу I Переліку).
Таким чином, суми надбавок за вахтовий метод роботи не є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування .

Перелік документів, які підтверджують країну походження товару

 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві  звертає увагу на документами, що підтверджують країну походження товару :
     - сертифікат про походження товару;
     - засвідчена декларація про походження товару;
     - декларація про походження товару;
     - сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) органу фіскальної служби шляхом подання оригіналів документів про походження товару (ч.2 ст.43 Митного кодексу України).
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. (ч.3 ст.43 МКУ)
У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.
Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (ч.5 ст.43 МКУ).
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (ч.6 ст.43 МКУ).
Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару (ч.7 ст.43 МКУ).
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом фіскальної служби  встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу фіскальної служби для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості (ч.8 ст.43 МКУ).
Такими додатковими відомостями є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч.9 ст.43 МКУ).
 
Оподаткування доходів у вигляді заробітної плати
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей р.IV Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п.164.6 ст.164 Кодексу).
Згідно з п.167.1 ст.167 Кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п.164.6 ст.164 Кодексу щодо доходів, зазначених в абз. першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Отже, при оподаткуванні доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у формі заробітної плати, спочатку визначається база оподаткування, а потім до бази оподаткування застосовується ставка податку 15 та/або 17%.
 
Щодо вартості безоплатно отриманих послуг
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п. 177.2 ст. 177 Розділу IV Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
     Враховуючи вищевикладене, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме:
- виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);
- виручка в натуральній (негрошовій формі);
- суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Згідно з п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безоплатно надані товари, роботи, послуги - це:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексу. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Звичайні ціни визначаються у порядку, визначеному ст. 39 Кодексу.
Враховуючи викладене вище, фізична особа – підприємець включає до складу загального оподатковуваного доходу вартість безоплатно отриманих товарів по даті їх реалізації за ціною, визначеною на рівні не нижче звичайної ціни.
При цьому, вартість безоплатно отриманих послуг включається до складу загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця за ціною не нижче звичайної по даті їх отримання.
 
Відокремлений підрозділ юридичної особи, яка є платником єдиного податку, не може бути платником інших податків та зборів!
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України юридичні особи - суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності належать до четвертої або шостої груп платників єдиного податку.
Четверта група - юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;
обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень (пп.4 п.291.4 ст.291 Кодексу).
Шоста група - юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень (пп.6 п.291.4 ст.291 Кодексу).
Не можуть бути платниками єдиного податку представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку (пп.291.5.6 п.291.5 ст.291 Кодексу).
Доходом платника єдиного податку є для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 Кодексу (пп.2 п.292.1 ст.292 Кодексу).
Таким чином, платник єдиного податку четвертої групи у податковій декларації платника єдиного податку – юридичної особи відображає обсяг доходу та середньооблікову кількість працівників в цілому по юридичній особі з урахуванням відокремлених підрозділів.
Отже, відокремлений підрозділ юридичної особи, яка є платником єдиного податку, не може бути платником інших податків та зборів.
 
Про порядок обліку розмінної монети  на місці проведення розрахунків
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п. 2.13 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2001 р. за № 40/10320 із змінами і доповненнями, підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі розмінні, обігові, пам’ятні монети, зношені, значно зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсними платіжними засобами і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. У разі отримання від споживачів у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) зношених та/або значно зношених банкнот підприємства (підприємці) зобов’язані не видавати таких банкнот на здачу та надалі здати їх разом з готівковою виручкою (готівкою) до обслуговуючих банків. Крім того, підприємства (підприємці) мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі [за винятком тих номіналів монет (банкнот), випуск в обіг яких припинено Національним банком України].
     Згідно із п. 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417 (далі – Порядок) внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
Не проводиться через РРО видача готівки, не пов’язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції «службове внесення».
Тобто, розмінна монета, отримана з каси підприємства або залишена в скриньці РРО з попереднього дня, має проводитися через РРО за допомогою операції «службове внесення».
Підтвердженням того, що відповідну суму внесено до РРО як розмінну монету, є Z-звіт, у якому відображається інформація про операцію «службове внесення».
 
Збір за спеціальне використання води: об’єкт обчислення
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.324.1 ст.324 розділу ХVІ Податкового кодексу України об’єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів є:
для потреб гідроенергетики - фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії (пп.324.2.1 п.324.2 ст.324 Кодексу);
для потреб водного транспорту - час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць) (пп.324.2.2 п.324.2 ст.324 Кодексу).
Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування) (п.324.3 ст.324 Кодексу).
 
ФОП – платник ЄП не має права здійснювати в межах підприємницької діяльності такі види діяльності, які не зазначені в його облікових даних
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Пунктом 291.3 ст.291 Податкового кодексу України визначено, що фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим гл.1 р.XIV Податкового кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
     Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 Податкового кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл.1 р.ХІV Податкового кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст.291 Податкового кодексу).
У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку - фізичних осіб (п.177.6. ст.177 Податкового кодексу).
Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не має права здійснювати в межах підприємницької діяльності такі види діяльності, які не зазначені в його облікових даних.
 
Внесення змін до реєстру платника єдиного податку
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
     Перелік відомостей про платника єдиного податку, які вносяться до реєстру платників єдиного податку, наведено у п. 299.7 ст. 299 Податкового кодексу України.
     У разі зміни відомостей, передбачених п.п. 1 – 3 та п.п 5 п. 299.7 ст. 299 Податкового кодексу України, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви (п. 299.8 ст. 299 Податкового кодексу України).
     За бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру (п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України).
     У разі зміни найменування юридичної особи заява подається протягом місяця з дня виникнення таких змін (п. 298.4 ст. 298 Податкового кодексу України).
     У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку, зокрема четвертої та шостої груп разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ст. 298 Податкового кодексу України).
     Строки подання заяви на зміну ставки та групи платників єдиного податку визначені в п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу України.
     Cлід зазначити, що свідоцтва платника єдиного податку, отримані суб’єктами господарювання до 01.01.2014, є чинними та підтверджують право таких суб’єктів господарювання на застосування спрощеної системі оподаткування. Разом з цим, норми ПКУ не передбачають внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку.
Отже, для внесення змін до реєстру платників єдиного податку при зміні відомостей (найменування юридичної особи, податкової адреси та ін.) платник повинен подати відповідну заяву про зміни, у строки встановлені Податкового кодексу України. За бажанням такого платника контролюючий орган видає витяг з реєстру платників єдиного податку.
Якщо заява про внесення змін до реєстру платників єдиного податку подається юридичною особою, яка до 01.01.2014 отримала свідоцтво платника єдиного податку, то таке свідоцтво в обов’язковому порядку підлягає поверненню до контролюючого органу як документ суворого обліку.
 
Щодо укладання договору про добровільну сплату єдиного внеску
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що частиною 1 ст. 10 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено коло платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 3 частини 3 ст. 10 Закону № 2464 особи, зазначені в частині 1 цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Особи, зазначені в частині 1 ст. 10 Закону № 2464, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (частина 2 ст.10 Закону № 2464).
Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання (частина 4 ст. 10 Закону № 2464).
 
Підстави для анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:
- заяви суб’єкта господарювання;
- рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;
- несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;
- рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб’єктом господарювання марок акцизного збору (стосовно імпортерів);
- рішення суду про встановлення факту торгівлі суб’єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного збору;
- рішення суду про встановлення факту переміщення суб’єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;
- порушення вимог статті 15 прим.3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб’єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.
Державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Увага! Заборгованість з ЄСВ підприємств в зоні АТО підлягає списанню

     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що вступив у дію з 15.10.2014 року Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції та внесено зміни до Закону України від 8 липня 2014 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
А саме, Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 доповнено пунктом такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в контролюючих органах, розташованих на території де проводилася АТО, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.
При цьому, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Разом з тим, Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування Закону №1669 затверджує перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення та у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції приймає остаточний перелік.
Тому, платник єдиного внеску, який подає заяву, щодо звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною 6 Закону №2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, повинен перебувати на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Подання декларацій з податку на прибуток за три квартали

ДПІ у Печерському районі нагадує, що суб’єкти господарювання – юридичні особи повинні подавати декларації з податку на прибуток. Зобов’язання  подання декларації з податку на прибуток виникає у таких випадках:
1) платник податку, який за підсумками 2013 року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов’язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у 2014 році, та за підсумками I кварталу 2014 року отримав прибуток, повинен подавати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань.
2) платник податку, який сплачував авансові внески, за підсумками I кварталу 2014 року не отримав прибутку або отримав збиток, мав право подати податкову декларацію та фінансову звітність за I квартал. Такий платник податку авансових внесків у II-IV кварталах 2014 року не здійснює, а податкові зобов’язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік. Декларація подається до державної податкової інспекції протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
 
Порядок оподаткування ПДВ послуг, пов’язаних з рухомим майном
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  інформує, що підпунктом «б» п.185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
     Відповідно до пп.186.2.1 п.186.2 р. V Податкового кодексу, місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, а саме:
     а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;
     б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;
     в) послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;
     г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов’язані з рухомим майном.
     Таким чином, якщо платником ПДВ постачання послуг, пов’язаних з рухомим майном, здійснюється на митній території України, то такі послуги підлягають оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою, у разі, постачання даних послуг за межами митної території України - такі послуги не підпадають під об’єкт оподаткування.

 Щодо сплати військового збору до бюджету

    Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
     Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 Кодексу  (п.п. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу).
     Згідно з п. 171.1 ст. 171 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є: роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; податковий агент з інших доходів, визначених п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу, які є об’єктом оподаткування військовим збором.
     Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу).
 

Щодо сплати  авансових  платежів

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звертає увагу платників податків, що останній день сплати авансових платежів з податку на доходи для фізичних осіб – підприємців припадає на 14 листопада 2014 року.
Відповідно до пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються фізичною особою — підприємцем самостійно, але не менш як 100% річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік, та сплачуються до бюджету — по 25% щокварталу (до 15 березня, 15 травня, 15 серпня та 15 листопада).
Водночас суб’єкти господарювання — фізичні особи, які працюють на загальній системі оподаткування, мають право зменшувати суму авансових платежів із податку на доходи фізичних осіб всередині року, якщо не вийдуть на запланований рівень доходу.
У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більш ніж на 20% порівняно з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал, платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у встановлений строк, пропорційно до зменшення суми зазначеного доходу.
Для такого зменшення суми авансового платежу фізична особа — підприємець до настання строку сплати подає до територіального органу ДФС заяву в довільній формі. Вона повинна містити розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.
 
До уваги платників податків! Права перевізників товарів
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що  згідно із ч.1 ст.191 Митного кодексу України перевізники мають право:
     1) не приймати для перевезення між органами доходів і зборів товари у разі оформлення митних та/або транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України;
     2) замінювати моторний транспортний засіб, попередньо повідомивши орган доходів і зборів призначення про причини такої заміни (технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність);
     3) замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до органу доходів і зборів призначення, попередньо повідомивши цей орган про причини такої заміни (стан здоров’я, візові питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення);
     4) з дозволу органу доходів і зборів призначення вивантажувати товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму. У такому разі витрати на вивантаження та зберігання товару відшкодовуються його власником;
     5) отримувати роз’яснення причин відмови у митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та перелік заходів, яких необхідно вжити для їх усунення.
     Перевізники зобов’язані:
     1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);
     2) у строк, встановлений ст.95 Митного кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;
     3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу органу доходів і зборів;
     4) у разі прибуття до органу доходів і зборів призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених органом доходів і зборів заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю (ч.2 ст.191 Митного кодексу).
 
Щодо  збору за користування радіочастотним ресурсом України
ДПІ у Печерському районі нагадує, що відповідно до пункту 321.1 статті 321 розділу XV Податкового кодексу України базовий звітний період для збору за користування радіочастотним ресурсом України дорівнює календарному місяцю.
Платники збору обчислюють суму збору виходячи з виду радіозв’язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо (пункт 321.3 стаття 321 Податкового кодексу України).
Ставки збору у розрізі видів радіозв’язку та діапазонів радіочастот наведені у статті 320 Податкового кодексу України.
Так, згідно із пунктом 321.4 статті 321 Податкового кодексу України платники збору, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують збір починаючи з дати видачі ліцензії.
У разі продовження терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України збір сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії.
Інші платники збору сплачують збір починаючи з дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Сплата збору здійснюється платниками збору з дати видачі першого дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою в даній смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості дозволів, наданих платнику збору в такій смузі радіочастот у певному регіоні.
Форма розрахунку встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України (пункт 321.6 статті 321 Податкового кодексу України).
Розрахунки збору подаються платниками збору до контролюючих органів у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (пункт 321.5 статті 321 Податкового кодексу України).
Податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця (підпункт 49.18.1 пункт 49.18 статті 49 Податкового кодексу України).
Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного звітного періоду, за місцем податкової реєстрації (пункт 322.1 статті 322 Податкового кодексу України).
Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковим кодексом України (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
 
Особи, які мають право виступати декларантами
         ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України декларантами мають право виступати:
     1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;
     2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.
     Згідно з ч.2 ст. 265 Митного кодексу України декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України:
     1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності;
     2) особами, які мають пільги згідно із статтями 383 - 386, 388, 389, 391, 392 Митного кодексу України, - товарів, у зв’язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;
     3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв;
     4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом;
     5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.
     Підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України (ч. 3 ст. 265 Митного кодексу України).
     Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку (ч. 4 ст. 265 Митного кодексу України).
     Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (ч. 5 ст. 265 Митного кодексу України).
     Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями (ч. 6 ст. 265 Митного кодексу України).
 
Вартість дитячих новорічних подарунків, придбаних за рахунок коштів роботодавця не є базою нарахування єдиного внеску
     Відповідно п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для роботодавців - підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
     Cкладові фонду оплати праці визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5.
     Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
     Відповідно до п. 3.23 розділу ІІІ Інструкції № 5 та пункту 8 розділу I Переліку вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників не належать до фонду оплати праці та не є базою для нарахування єдиного внеску.
     Враховуючи зазначене, не є базою нарахування єдиного внеску вартість дитячих новорічних подарунків, придбаних за рахунок коштів роботодавця.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві