Декларування 2015
1. В якому розмірі можна включити до податкової знижки суми витрат ФО у вигляді пожертвувань переданих благодійним організаціям
Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України, суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4 відсотки суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року (пп. 166.3.2 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України).
Згідно із пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
При цьому, ст. 729 Цивільного кодексу України передбачено, що пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою ст. 720 Цивільного кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.
До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, одним із підтверджуючих документів, які необхідно надати платником податку контролюючому органу, є копія договору про пожертву.
2. Порядок оподаткування доходу, отриманого резидентом від продажу нерухомого майна
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє: дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст.121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується (п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України).
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.
Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.
Згідно з п.172.2 ст.172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п.172.1 ст.172 Кодексу, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п.172.1 ст.172, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.167.2 ст. 167 Кодексу (5 відсотків).
У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об’єкта незавершеного будівництва.
Пунктом 172.3 ст.172 Кодексу передбачено, що дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
При обміні об’єкта нерухомості на інший (інші) дохід платника податку у вигляді отриманої ним грошової компенсації від відчуження нерухомого майна, визначеного:
у абз. першому п.172.1 ст.172 Кодексу, не оподатковується;
у п.172.2 ст.172 ПКУ, оподатковується за ставкою 5 відсотків.
Під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (п.172.4 ст.172 Кодексу).
Відповідно до п.172.5 ст.172 Кодексу сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи:
а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;
б) особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов’язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.
У разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об’єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку (п.172.6 ст.172 Кодексу).
Якщо ж стороною договору купівлі-продажу, міни об’єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).
Під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
3. Хто є платником ПДФО у разі продажу повіреною особою рухомого майна
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що згідно з ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Відповідно до п. 173.4 ст.173 Податкового кодексу України під час проведення операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею:
нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу (міни) об’єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі;
при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів відповідні договори посвідчуються нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів;
якщо при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів проводиться їх оцінка відповідно до закону, нотаріус посвідчує відповідні договори за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи з такої оціночної вартості таких транспортних засобів, та документа про оцінку транспортних засобів.
Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку;
суб’єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щокварталу подає до контролюючого органу інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.
Для цілей цього пункту платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п.19.2 ст.19 Податкового кодексу).
Враховуючи те, що повірена особа не може здійснити відчуження рухомого майна без підтверджуючого документа про сплату податку на доходи фізичних осіб, вона повинна повідомити фізичну особу – довірителя про факт продажу рухомого майна, яка зобов’язана самостійно визначити і сплатити суму податку до здійснення операції з відчуження рухомого майна.
Повірений може визначити і сплатити суму податку від імені та за рахунок довірителя до здійснення операції з відчуження рухомого майна у разі, якщо таке право передбачено договором доручення.
4. Оподаткування передачі автомобіля ФО іншій ФО за довіреністю
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Тобто, безпосередньо за фактом нотаріального посвідчення договору доручення, наприклад, права користування чи розпорядження рухомим майном, не відбувається перехід права власності на об’єкт від повіреного до довірителя та не виникає обставин для оподаткування (немає об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб). У разі передачі права користування та розпорядження майном фізичною особою - власником майна (довірителем) на підставі доручення іншій особі право власності на майно залишається незмінним, тобто не здійснюється відчуження майна, і право розпорядження власністю залишається за довірителем - власником. Для того щоб відбулася зміна власності, необхідною умовою є вчинення обумовленого правочину повіреною особою відповідно до змісту доручення чи змісту договору довіреності (ст. 1003 Цивільного кодексу).
Таким чином, оскільки за фактом нотаріального посвідчення договору доручення права користування чи розпорядження рухомим майном не відбувається перехід власності на об’єкт від довірителя до повіреного, то не має обставин для оподаткування при передачі рухомого майна.
Однак, у разі відчуження рухомого майна повіреною особою (відбувається перехід права власності) оподаткування доходу, отриманого довірителем від такого відчуження здійснюється у порядку, визначеному ст. 173 Податкового кодексу України
5. Чи виникає об’єкт оподаткування ПДФО у ФО,якщо ЮО здійснює продаж рухомого майна цій ФО?
Відповідь: Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
При цьому, пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ передбачено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172-173 ПКУ.
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна встановлений ст. 173 ПКУ.
Крім того, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
Враховуючи вищевикладене, якщо продаж рухомого майна здійснюється юридичною особою фізичній особі за звичайними цінами, то об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у фізичної особи не виникає, оскільки фізична особа фактично несе витрати на придбання майна.
Однак, якщо при продажу рухомого майна юридичною особою надається індивідуальна знижка фізичній особі, то у фізичної особи виникає дохід у розмірі наданої знижки.
6. Як оподатковується дохід, отриманий ФО від продажу власного рухомого майна?
Відповідь: Пунктом 1 ст.325 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) визначено, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (п.2 ст.325 ЦКУ).
Відповідно до п.173.1 ст.173 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною п.167.2 ст.167 ПКУ (5 %).
Згідно з п.173.2 ст.173 ПКУ як виняток із положень п.173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.167.2 ст.167 ПКУ.
Враховуючи те, що ЦКУ не встановлює такого суб’єкта права приватної власності як фізична особа – підприємець, дохід, отриманий фізичною особою - підприємцем від продажу власного рухомого майна, підлягає оподаткуванню за нормами, визначеними ст.173 ПКУ.
7. Який порядок сплати ПДФО при продажу рухомого майна ФО іншій ФО?
Відповідь: Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна визначено ст.173 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), з урахуванням змін внесених Законом України ”Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення оподаткування при відчуженні транспортних засобів” від 02 жовтня 2012 року №5413-VI.
Так згідно з п.173.1 ст. 173 ПКУ дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 ПКУ, тобто 5% від розміру отриманого доходу.
Дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Як виняток із положень пункту 173.1 ст. 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (п.173.2 ст.173 ПКУ).
Водночас, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (п. 173.2 ст.173 ПКУ).
Разом з тим, п.173.6 ст.173 ПКУ втановлено, що дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно з цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в п. 167.1 ст.167 ПКУ, тобто 15 (17)% залежно від розміру отриманого доходу.
Відповідно до п.173.4 ст.173 ПКУ під час проведення операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею:
нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу (міни) об’єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі;
при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів відповідні договори посвідчуються нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів;
якщо при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів проводиться їх оцінка відповідно до закону, нотаріус посвідчує відповідні договори за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи з такої оціночної вартості таких транспортних засобів, та документа про оцінку транспортних засобів.
Для цілей п. 173.4 ст.173 ПКУ та відповідно пп. ”б” пп. 168.4.5 п.168.4 ст.168 ПКУ фізична особа (продавець) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна є відповідальною за нарахування й утримання податку на доходи фізичних осіб, відповідно самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи за місцем нотаріального посвідчення такого договору.
Отже, при отримані фізичною особою протягом звітного (податкового) року доходу від продажу іншій фізичній особі двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда визначеного п.173.1 ст. 173 ПКУ або об’єктів рухомого майна, які не входять до цього переліку, податок на доходи фізичних осіб сплачує фізична особа - продавець самостійно до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу за місцем нотаріального посвідчення такого договору за ставками: для резидентів - 5%, нерезидентів -15(17)%.
8. В який момент виникає об’єкт оподаткування ПДФО при нотаріальному посвідченні спадкового договору?
Відповідь: Відповідно до ст. 1302 глави 90 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Згідно із ст. 1304 ЦКУ спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1307 ЦКУ на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.
Згідно зі ст. 334 глави 24 ЦКУ право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.
Відповідно до ст. 182 ЦКУ право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема, спадкове майно, підлягає державній реєстрації.
Отже, право власності у набувача на таке майно виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно із ст. 1216 ЦКУ спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень глави 89 ЦКУ, якою визначено порядок оформлення права на спадщину, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і зареєструвати право на таку спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки право власності на таке майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Оподаткування доходу, отриманого платником податку, зокрема, внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регламентується ст. 174 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.
Враховуючи вищевикладене, об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб виникає у фізичної особи в момент прийняття спадкоємцем об’єкта спадщина.
9. Хто є відповідальним за сплату (перерахування) ПДФО при отриманні спадщини
Відповідь: Відповідно до п.174.3 ст.174 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.
10. В який термін ФО повинна сплатити суму грошового зобов’язання,донарахованого контролюючим органом
Відповідь: Відповідно до п. 179.7 ст. 179 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені ПКУ.
Згідно із п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Враховуючи вищевикладене, сума податкових зобов’язань, яка донарахована контролюючим органом фізичній особі, сплачується платником податку до бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
11. Який порядок нарахування пені з ПДФО?
Відповідь: Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ пеня нараховується після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно із пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.
Згідно із п. 129.4 ст. 129 ПКУ:
- пеня, визначена пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті;
- пеня, визначена пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження;
- пеня, визначена пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.
11. Чи передбачена відповідальність за неподання несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан та доходи громадян?
Відповідь: Відповідно до ст. 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, -
тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені ч. першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ця відповідальність не розповсюджується на випадки добровільного подання декларації (в т.ч. при реалізації права на податкову знижку).
Згідно з п. 5 підр. 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 р.IV ПКУ для відповідного року.
12. Які документи, крім декларації про майновий стан та доходи, потрібно подати фізичній особі до контролюючого органу, щоб скористатися правом на нарахування податкової знижки щодо суми коштів, сплачених за навчання?
Відповідь: Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено у пункті 166.3 статті 166 Податкового кодексу України. До даного переліку включається сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу, тобто суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень), в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Дана норма зазначена у підпункті 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу.
Оригінали зазначених у підпункті 166.2.1 документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Податковим кодексом.
Разом з тим, згідно з нормами статті 176 Податкового кодексу на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Отже, фізична особа, яка має право скористатися податковою знижкою щодо суми коштів, сплачених за навчання, на вимогу контролюючого органу, крім декларації про майновий стан і доходи, надає: відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема, квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери; договір з навчальним закладом; довідку про отримані у звітному році доходи; документи, які підтверджують ступінь споріднення (у разі компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти члена сім’ї першого ступеня споріднення);тощо.
Для прискорення проведення контролюючим органом розрахунку сум, що підлягають поверненню з бюджету, і забезпечення правильності визначення зазначених сум доцільно надавати до контролюючого органу копії зазначених документів.
13. Чи необхідно фізичній особі при поданні податкової декларації про майновий стан та доходи надавати довідку про отримані у звітному році доходи з метою використання права на податкову знижку?
Відповідь: Відповідно до норм статті 176 Податкового кодексу України платники податків зобов’язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи за встановленою формою.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Отже, враховуючи зазначене, фізична особа, яка зобов’язана подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи, відповідно до вимог Податкового кодексу України, або має право скористатися податковою знижкою, повинна на вимогу контролюючого органу надати разом із такою декларацією довідку про отримані у звітному році доходи.
При цьому, підпунктом «в» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу передбачено, що особи, які відповідно до Податкового кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку.
14. Чи необхідно подавати декларацію про майновий стан та доходи спадкоємцю, який сплатив податок на доходи фізичних осіб до нотаріально оформлення об’єкту спадщини?
Відповідь: Відповідно до норм статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з Розділом IV Податкового кодексу.
Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими Розділом IV Податкового кодексу для оподаткування спадщини.
Згідно зі статтею 174 Податкового кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів.
Разом з тим, пунктом 179.2 статті 179 Податкового кодексу визначено, що відповідно до Розділу IV Податкового кодексу обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 Податкового кодексу.
Отже, враховуючи зазначене, фізичні особи – платники податку, які одержали дохід лише у вигляді об’єктів спадщини (подарунку) та сплатили податок на доходи з фізичних осіб до їх нотаріального оформлення, не зобов’язані включати вартість (суму) такої спадщини (подарунку) до складу загального річного оподатковуваного доходу та подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але за умови відсутності інших підстав для подання такої декларації
15. Які документи, крім декларації про майновий стан та доходи, потрібно подати фізичній особі до державної податкової інспекції, щоб скористатися правом на нарахування податкової знижки щодо частини суми процентів, які сплачені за користування іпотечним кредитом?
Відповідь: Відповідно до положень статті 166 Податкового кодексу України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 Податкового кодексу.
Платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла (стаття 175 Податкового кодексу).
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Оригінали таких документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Податковим кодексом.
Виходячи з норм Закону України від 5 червня 2003 року № 898 «Про іпотеку», кредитні договори платника податку, який бажає нарахувати податкову знижку на частину суми процентів, сплачених ним за користування іпотечним житловим кредитом, повинні відповідати, зокрема, таким умовам: у кредитному договорі зазначено, що ціллю його надання є придбання (будівництво) житла, яке приймається кредитором у заставу; до кредитного договору в обов’язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є невід’ємним доповненням до такого кредитного договору; договір іпотеки (застави) обов’язково має бути нотаріально посвідченим.
Таким чином, платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом за умови наявності документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки:
кредитного договору та нотаріально завіреного договору іпотеки;
відповідних платіжних документів, в яких чітко визначено суму сплачених відсотків за користування іпотечним кредитом та прізвище, ім’я, по-батькові платника податку як платника цих процентів (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів);
паспорта платника податку з позначкою про реєстрацію за місцезнаходженням житлового будинку (квартири, кімнати), щодо якого оформлено іпотечний житловий кредит.
Оригінали таких документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення контролюючим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.
Водночас, згідно до пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу платники податку зобов’язані на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірності відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Враховуючи зазначене вище, платник податку у зв’язку з використанням права на податкову знижку за іпотекою має пред’являти до контролюючого органу документи і відомості, пов’язані з використанням права на отримання такої знижки.
16. За якою адресою необхідно фізичній особі подати річну податкову декларацію, якщо вона прописана в одному місці, а дохід отримує в іншому?
Відповідь: Відповідно до статті 67 Конституції України від 28.06.1996 року кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Згідно із статтею 29 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Пунктом 49.1 статтею 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПКУ платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно із пунктом 179.7 статтею 179 ПКУ фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, то він має подати декларацію до органу державної податкової служби за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.
17. В яких випадках фізична особа звільняється від обов'язкового подання декларації, незалежно від видів отриманих доходів?
Відповідь: Згідно із пунктом 179.4 статті 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI платники податку звільняються від обов'язку подання податкової декларації в таких випадках:
а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які:
- є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;
- перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;
- перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;
- перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;
б) в інших випадках, визначених розділом.
18. Чи необхідно задекларувати дохід отриманий від репетиторських послуг?
Відповідь: Якщо викладач-репетитор у 2013 році не був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, проте постійно надавав репетиторські послуги фізичним особам, то він зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію до органу Міндоходів.
Також такий платник повинен нарахувати і сплатити до бюджету податок за 15 та/або 17-відсотковою ставкою в залежності від розміру бази оподаткування в календарному місяці.
Звертаємо увагу, що до репетиторських послуг належить підготовка дітей до школи, вступу до навчальних закладів, незалежного тестування, навчання з будь-яких предметів, написання рефератів, виконання контрольних, курсових, дипломних робіт тощо.
Нагадаємо, подати декларацію необхідно до 1 травня 2014 року до податкової інспекції за місцем реєстрації платника.
Для мешканців Печерського району м. Києва подати податкову декларацію про майновий стан і доходи можна в Центрі обслуговування платників за адресою: вул.Лєскова, 4, телефон консультанта модератора: 201-89-04.
19. Чи повинні фізичні особи декларувати іноземні доходи ?
Відповідь: Порядок оподаткування іноземних доходів встановлений пунктом 170.11 статті 170 Податкового кодексу України.
Якщо громадянин України отримав доходи з іноземних джерел, йому потрібно включити їх до загального річного оподаткованого доходу, задекларувати їх та сплатити податок на доходи фізичних осіб в розмірі 15% (17%) від суми отриманого доходу.
У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
У випадку відсутності у платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній державі, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену Податковим кодексом та іншими законами.
Слід зазначити, що не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку:
а) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;
б) поштові податки;
в) податки на реалізацію (продаж);
г) інші непрямі податки незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.
20. Чи необхідно фізичній особі відображати у декларації про майновий стан і доходи суму інвестиційного збитку, яка виникла від здійснення у звітному календарному році операцій з інвестиційними активами?
Відповідь: Оподаткування доходів, одержаних від операцій з інвестиційними активами (інвестиційного прибутку), регламентується нормами п. 170.2 Податкового кодексу України. До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення. Отже, сума інвестиційного збитку, який виник у платника податку від операцій з інвестиційними активами за підсумками звітного календарного року, відображається у декларації про майновий стан і доходи за цей звітний рік, проте для цілей оподаткування така сума враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних звітних періодів (років). Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.