Новини
База нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування:

База нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування:

Опубліковано 20 січня 2015 року о 12:49

1. Чи є базою нарахування ЄСВ суми надбавок особам, які працюють за вахтовим методом?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Перелік).

Так, до зазначеного Переліку віднесено надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок, посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер (п. 10 розділу I Переліку).

Таким чином, суми надбавок за вахтовий метод роботи не є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

2. Чи є базою нарахування ЄСВ витрати, понесені підприємством у зв’язку з оплатою житла найманим працівниками

Відповідь: Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для роботодавців та найманих працівників, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачене Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5).
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Інструкції № 5 виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Таким чином, ЄВ нараховується підприємством на витрати, понесені ним у зв’язку з оплатою найманого житла працівникам.

3. Чи є базо нарахування ЄСВ суми грошової допомоги виплачені державному службовцю при виході на пенсію?

Відповідь: Статтею 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями визначена база нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі -ЄВ).

До зазначеного Переліку віднесено одноразову допомогу працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), військовослужбовцям при звільненні з військової служби (п. 2 розділу І Переліку).
Отже, грошова допомога, виплачена державному службовцю при виході на пенсію, не є базою для нарахування ЄВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

4. Чи є базою нарахування ЄСВ роялті?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5.

При цьому слід зазначити, що згідно з п.п. 14.1.225 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші засоби на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 (далі - Перелік).
Відповідно до п. 9 розділу I та п. 14 розділу II Переліку винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, крім гонорару штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та(або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на відповідному підприємстві, та доходи за акціями та інші доходи від участі працівників підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), не є базою нарахування ЄВ.

Таким чином, ЄВ на роялті не нараховується.

5. Чи є базою нарахування ЄСВ винагорода, отримана згідно з договорами доручення?

Відповідь: Відповідно до абз. 2 п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі Закон – № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Базою нарахування ЄВ для вище зазначених платників відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Договір доручення регулюється статтею 1000 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435 – IV (із змінами і доповненнями)(далі - ЦКУ), згідно з якою за договором одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії та за своїми ознаками належить до групи договорів у сфері доручення (глава 68 ЦКУ), що є характерною ознакою договорів про надання послуг (глава 63 ЦКУ).

Враховуючи вищезазначене, винагороди отримані згідно з договорами доручення, є базою нарахування та утримання ЄВ.

6. Чи є базою нарахування ЄСВ сума заробітної плати (авансу) за першу половину місяця?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 2 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють, на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, у фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору (контакту), або інших умовах, передбачених законодавством.

ЄВ нараховується для платників, зазначених, зокрема у п. 1 та 2 на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).

Згідно абз. другого частини 8 ст. 9 Закону № 2464 платники - роботодавці під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄВ, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄВ у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Платники ЄВ, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1ст. 4 Закону № 2464, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. (абз. перший частини 8 ст. 9 Закону № 2464).

Тобто, при виплаті авансу ЄВ сплачується лише в частині нарахувань, в частині утримань ЄВ сплачується не пізніше 20 числа (для гірничих підприємств не пізніше 28 числа) місяця наступного за звітним місяцем.

Враховуючи зазначене, сума заробітної плати за першу половину місяця (аванс) є базою нарахування ЄВ.

7. Що є базою нарахування ЄСВ для ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування без використання праці найманих осіб?

Відповідь: Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є фізичні особи - підприємці (далі - ФОП), в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування ЄВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464 (частина третя ст. 7 Закону № 2464).

Отже, базою нарахування ЄВ для ФОП, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464.

8. Що є базою нарахування ЄСВ, для осіб які отримують дохід за виконану роботу (надані послуги) строк виконання яких перевищує календарний місяць?

Відповідь: Відповідно до частини 2 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами та інших осіб, які отримують, зокрема, дохід за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, є сума, що визначається шляхом ділення, зокрема, доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які він нарахований.
Отже, базою нарахування ЄВ для осіб, які отримують дохід за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, є сума, що визначається шляхом ділення доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які він нарахований.

9.Що є базою нарахування ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, які нараховують заробітну плату (дохід) найманим працівникам

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до абз. третього п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцєм, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 ЄВ нараховується платниками, зазначеними, зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464:

- на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- на суму грошового забезпечення, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464.

Отже, базою нарахування ЄВ для фізичних осіб - підприємців, які нараховують дохід найманим працівникам, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У разі виплати найманим працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності базою нарахування ЄВ є суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності. При виплаті працівникам, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, базою нарахування ЄВ є сума допомоги.

10. Чи є базою нарахування ЄСВ сума коштів, отримана , як допомога по вагітності та пологам фізичною особою-підприємцем на єдиному податку, що не використовує працю найманих осіб

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є, зокрема, фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Законом № 2464 не передбачено пільг зі сплати ЄВ фізичними особами – підприємцями за період тимчасової непрацездатності, в тому числі по вагітності та пологах.
Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону № 2464 ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума ЄВ для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування складає 34,7 відс. суми, що визначається такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої цим Законом. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини 1 ст.7 Закону № 2464).

Пунктом 3.2 розділу ІІІ наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160 (далі - Порядок № 454) визначено, що звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку № 454.

Фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему, заповнюють таблицю 2 додатку 5 Порядку № 454, зокрема:

гр. 2 «Самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати»;

гр. 5 «Кількість днів тимчасової непрацездатності»;

гр. 6 «Кількість днів відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами».

Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують ЄВ у розмірі 34,7 відс. на суму коштів, отриману як допомога по вагітності та пологах, але не більше максимальної величини бази нарахування встановленої Законом № 2464 та не менше розміру мінімального страхового внеску.

11. Чи є базою нарахування ЄВ дохід, отриманий ФО за межами митної території України?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці - ЮО та ФОП, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Враховуючи положення частини 1 ст. 7 Закону № 2464 роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем) сплачують ЄВ за найманих працівників із сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сум винагороди ФО за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 1 ст. 10 Закону № 2464 визначено, що громадяни України, які працюють за межами України, мають право на добровільну сплату ЄВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Отже, дохід, отриманий ФО за межами України, не є базою нарахування ЄВ. При цьому, громадяни України, які працюють за її межами мають право на добровільну сплату ЄВ, у разі заключення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

12. Чи є базою нарахування ЄВ доходи, отримані ФО від продажу власного рухомого та нерухомого майна?

Відповідь:Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФО, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших ЮО, чи у ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім ФОП, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 3 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”, та сума винагороди ФО за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).

Слід зазначити, що дохід ФО від продажу власного рухомого та нерухомого майна не віднесено до переліку видів виплат визначених Інструкцією № 5.

Враховуючи зазначене вище, доходи, отримані ФО від продажу власного рухомого та нерухомого майна, не є базою нарахування ЄВ.

13. Що є базою нарахування ЄВ для громадських організацій інвалідів?

Відповідь: Відповідно до абз. другого п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші ЮО, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших ЮО, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно абз. другого частини 14 ст. 8 Закону № 2464 ЄВ для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,5 відс. визначеної п. 1 частини першої ст.7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ для працюючих інвалідів.

Абзацом першим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ для платників зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 є, зокрема, сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Отже, базою нарахування ЄВ для громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, при нарахуванні заробітної плати працюючим інвалідам є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» для працюючих інвалідів.

14. Чи є базою нарахування ЄВ вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Iнструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).

Згідно п.п. 2.2.11 п. 2.2 Інструкції № 5 вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, відноситься до фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Таким чином, вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, є базою нарахування ЄВ.

15. Чи є базою нарахування ЄВ сума виплаченої винагороди за цивільно-правовими договорами, укладеними між ЮО та ФО – нерезидентом?

Відповідь: Відповідно до абз. другого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі–Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності,відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи зазначене, ЄВ сплачується на загальних підставах при виплаті юридичною особою винагороди за цивільно-правовим договором фізичній особі – нерезиденту.

16. Чи є базою нарахування ЄВ , сума коштів, що виплачується ЮО на користь ФОП – платника ЄП за видами діяльності, що не зазначені у свідоцтві платника єдиного податку?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 3 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абз другому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, чи у фізичної особи - підприємця або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичної особи - підприємця, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Для платників, зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, ЄВ встановлюється у розмірі 34,7 відс. винагороди за цивільно – правовими договорами (абз. четвертий частини 5 ст. 8 Закону № 2464).

Для платників, зазначених у п. 3 частини 1 ст.4 Закону № 2464, ЄВ встановлюється у розмірі 2,6 відс. винагороди за цивільно-правовими договорами (частина 8 ст. 8 Закону № 2464).

Отже, сума коштів, що виплачується юридичною особою фізичній особі - підприємцю – платнику єдиного податку, не є базою нарахування ЄВ, якщо виконувані нею роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, які зазначені у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В іншому випадку, роботодавці – юридичні особи нараховують ЄВ фізичній особі - підприємцю на суму винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами у розмірі 34,7 відс. та утримують із суми винагороди ЄВ у розмірі 2,6 відсотка.

17. Чи є базою нарахування ЄВ суми коштів , витрачені працівником на відрядження понад встановлені законодавством норми та не повернуті у встановлені строки?

Відповідь: Відповідно п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для роботодавців - підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Cкладові фонду оплати праці визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).

Відповідно до п. 3.15 розділу ІІІ Інструкції № 5 та пункту 6 розділу I Переліку витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення, компенсаційні виплати та добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість згідно з чинним законодавством, не належать до фонду оплати праці та не є базою для нарахування ЄВ.

Враховуючи зазначене, суми коштів, витрачені працівником на відрядження понад встановлені законодавством норми та не повернуті у встановлені строки, не є базою для нарахування ЄВ.

18. Чи є базою нарахування ЄВ сума компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, яка за бажанням працівника , при зміні місця роботи, перерахована роботодавцем на рахунок підприємства, на яке він перейшов?

Відповідь: Пунктом 1 частини 1 ст.7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник (ст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5) визначено перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати входять суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством.
Таким чином, сума компенсації за не використанні дні щорічної відпустки, яка за бажанням працівника при зміні місця роботи, перерахована роботодавцем на рахунок підприємства, на яке він перейшов, є базою нарахування ЄВ.

19. Чи є базою нарахування ЄВ сума поворотної фінансової допомоги, яка не повернута своєчасно у зв’язку за смертю працвника?

Відповідь: Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Розділу І Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Пунктом 1 частини 1 ст. 7 України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини 1 ст. 4 цього Закону, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5

Відповідно до розділу ІІ Інструкції № 5 сума поворотної фінансової допомоги, надана найманому працівнику, не належить до фонду оплати праці.

Враховуючи зазначене вище, сума поворотної фінансової допомоги, яка не повернута своєчасно у зв’язку зі смертю працівника, не є базою нарахування ЄВ.

20. Чи є базою нарахування для установ, організацій при виплаті допомоги по догляду за дитиною-інвалідом?

Відповідь: Відповідно до абз. сьомого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.

Пунктом 14 частини 1 ст.4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є, зокрема, один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Згідно з абз. другим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 нараховується, зокрема, на суму допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Отже, базою нарахування ЄВ для установ, організацій є сума допомоги або компенсації, яка виплачується одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві

Попередня

Податкова звітність по ПДВ подається в електронній формі

Наступна

Декларування 2015