Винахідливому проектувальнику висячого покриття Будинку меблів виповнилося 90 років
19 вересня 2016 року голова Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Сергій Мартинчук привітав з 90-річним ювілеєм видатного винахідника, інженера-проектувальника просторових конструкцій, учасника війни Юрія Васильовича Реброва. Фотозвіт.
«Мені приємно особисто познайомитись з такою видатною людиною, яка змогла створити унікальний проект, що у свій час став однією з найцікавіших архітектурних споруд міста Києва. Сподіваюся, що приклад Юрія Васильовича буде стимулювати молодих архітекторів й надалі створювати свої незабутні проекти та втілювати у життя не тільки в нашій країні, а й поза її межами», - зазначив під час зустрічі Сергій Мартинчук.
Очільник Печерського району вручив ювіляру букет квітів та цінні подарунки, а також від щирого серця побажав Юрію Васильовичу міцного здоров’я, благополуччя й невичерпної енергії. У свою чергу, члени родини та сам ювіляр щиро подякували за увагу та турботу, що приділяє керівництво Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Нагадаємо, що у Печерському районі по бульвару Дружби Народів, 23 знаходиться Київський Центральний Будинок меблів, загальною площею 20000 кв.м. Завдяки своїй унікальній архітектурній конструкції даху Центральний Будинок меблів став однією з визначних пам'яток міста Києва. Автором такого покриття став Юрій Ребров, який отримав авторське свідоцтво на свій надзвичайний винахід ще у 1974 році, і тільки через десять років його проект було втілено у життя.
На території України розташовано багато проектів, для яких Юрій Васильович проектував металоконструкції - це і київська телевежа, і Стахановський вагонобудівний завод, Харківський завод Електроважмаш, Запорізький трансформаторний завод та багато іншого.
Також, Юрій Ребров, як проектувальник, брав участь в розробці проекту металоконструкції телецентру в Києві та був головним інженером проекту телевеж у Єревані та Тбілісі.
Біографічна довідка:
Ребров Юрій Васильович народився 19 вересня 1926 року у селі Воронцово-Олександрівське. У 1934 році із родиною переїхав до Тбілісі.
1942 р. - закінчив Тбіліську середню школу та пішов працювати токарем на завод.
1943 р. - поступив до Тбіліського авіаційного технікуму і у 1947 році з відмінністю його закінчив.
1947-1950 р.р. - навчався у філіі Московського авіаційного інституту в місті Тбілісі. У 1950 році перевівся на 2-й курс Тбіліського інституту інженерів залізничного транспорту та у 1954 році з відмінністю його закінчив.
1954 р. - по закінченню інституту, за розподілом направлений міністерською рознарядкою на 3 роки до України в будівельно-монтажне управління "Стальконструкція" м. Донецьк. Працював головним інженером на Єнакіївській ділянці в місті Ворошиловськ. Під час роботи брав безпосередню участь в монтажі металевих конструкцій металургійного заводу ім. Ворошилова К.Є.
Також, додатково викладав у вечірній школі.
1957 р. - старший інженер в інституті «Стальконструкція» м. Київ.
1958 р. - керівник проектної бригади Харківського заводу «Електроважмаш».
1959 р. - головний інженер проектів Стаханівського вагонобудівного заводу та веж Тбіліського і Єреванського телецентрів.
1965-1969 роки - працював в Алжирі.
1969 р. - керівник відділу просторових конструкцій КиївЗНДІЕП (Український зональний науково-дослідний проектний інститут по цивільному будівництву).
1990 р. - вийшов на пенсію.