Учасники розмовного клубу у стінах однієї з печерських бібліотек вдосконалювали свою українську

В сучасній українській мові є багато «високотехнологічних» та сленгових виразів, які прийшли до нас із розвитком технологій та запозиченням іноземних слів. І це нормально, адже наша мова – жива, розвивається і змінюється з часом.

З іншого боку в нашій мові багато того, що дісталося нам у спадок від пращурів, зокрема приказки та прислів’я, які почали використовувати ще на зорі зародження нашої мови та культури і які стали невід’ємною частиною народного побуту, його словесності.

Це не просто вирази – у приказках та прислів’ях передаються наступним поколінням правила моралі, досвід минулого та набуті спостереження природних явищ та побуту. Наприклад: «Молоде орля та вище старого літає», «Землі кланяйся низько – до хліба будеш близько», «Своя хата – своя стріха, свій батько – своя втіха», «Неправдою світ пройдеш, але назад не вернешся». Помилково вбачати в приказках та прислів’ях лише жанр фольклорної прози, який виник у давнину.

Український народ творив крилаті фрази в минулому та творить сьогодні. Знані «русскій карабль, іді***» або «Добрий вечір, ми з України», – стали настільки популярними, що вже сьогодні можуть стати в ряд з висловами, які придумали наші предки.

Саме такій цікавій темі було присвячено нещодавнє заняття розмовного клубу в бібліотеці за адресою бульвар Лесі Українки, 7. Приєднуйтесь!