“СТОП” насильству.

Насильство в сім’ї є розповсюдженою формою порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти.

Близько половини населення України потерпали від насильства в сім’ї впродовж свого життя, причому 30% зазнавали насильства у дитячому віці. Жінки частіше стикаються з насильством в сім’ї у дорослому віці, а чоловіки – у дитячому.

За даними Інституту соціологічних досліджень НАН України, 68 % жінок в Україні зазнають знущання в сім’ї, з них чверть "як правило" або "часто" потерпає від побоїв. Кожна десята дівчина в Україні зазнає постійного насильства.

Як захиститись від насильства в сім’ї?

Звернімося до правових документів, які допоможуть захистити Вас та членів Вашої родини.

Міжнародні акти, які регулюють попередження насильства в сім'ї .

Женевська декларація 1924 року - спрямована на створення умов, що забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини, право дитини на допомогу, належне виховання, захист.

Загальна декларація прав людини прийнята 10.12.1948 (введена в дію з 1976 року Генеральною асамблеєю ООН) - у ній вперше зафіксовані основи захисту прав дітей.

Декларація прав дитини прийнята Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1959 - документ, який регулює становище дитини в сучасному суспільстві. Декларація складається з 10 принципів, якими проголошується, що дитині, незалежно від кольору шкіри, мови, статі, віри, законом повинен бути забезпечений соціальний захист, надані умови та можливості, що дозволили б їй розвиватись фізично, розумово, морально, духовно.

Конвенція ООН про права дитини, схвалена 20.11.1989 (ратифікована Україною в 1991 році)

Національне законодавство про попередження насильства в сім’ї

 Кримінальний кодекс України (01.09.2001, остання редакція - 30.04.2009);

Сімейний кодекс України (10.01.2002, остання редакція - 07.05.2009);

Закон України "Про охорону дитинства" (26.04.2001, остання редакцiя вiд 27.07.2010);

Закон України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю" (26.06.2001, остання редакція - 31.01.2009);

Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" (15.11.2001, остання редакція - 01.01.2009);

Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису" (15.05.2003);

Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей" від 05.05.2008 № 411/2008;

Розпорядження Кабінету міністрів України «Про затвердження плану заходів з проведення Національної кампанії "Стоп насильству!" на період до 2015 року» від 01.12. 2010 N 2154-р.

Стаття 3 Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" визначає перелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства в сім'ї

Такими установами визнані:

спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;

служба дільничних інспекторів міліції;

кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

органи опіки і піклування;

кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім’ї або існує реальна загроза його вчинення;

центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї;

органи виконавчої влади;

органи місцевого самоврядування .

Якщо ти став жертвою насильства в сім’ї - тобі допоможуть працівники кризових центрів, які:

здійснюють прийом членів сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;

здійснюють прийом осіб, які вчинили насильство в сім'ї, для проходження корекційної програми;

організують надання необхідної психологічної, педагогічної, медичної, юридичної допомоги членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;

відповідно до можливостей надають притулок для тимчасового перебування членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;

повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;

повідомляють службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах дітей про виявлені факти реальної загрози застосування насильства в сім'ї або про факти вчинення такого насильства.

Захист від насильства в сім’ї - проблема національного значення, яка повинна розглядатись і розв'язуватись в різних контекстах: історичному, соціологічному, культурологічному, демографічному, педагогічному і, безумовно, юридичному. Мова йде про закріплення певними законами та іншими нормативно-правовими актами чітко визначених правил, норм, стандартів і вимог.

Необхідно пам’ятати, що сім’я - найважливіший, самобутній і неповторний елемент громадянського суспільства. Діти в сім’ї повинні формуватись фізично, психічно й інтелектуально, набувати необхідних знань, умінь, навичок. Вони потребують найбільшої уваги і захисту. Тільки здорові стосунки між батьками та дітьми, іншими членами сім’ї є запорукою нормального розвитку підростаючого покоління, формування негативного ставлення до проявів насильства в сім’ї.

Основні положення, які пронизують більшість міжнародних правових актів - це абсолютні заборони на жорстоке поводження з особою, перш за все, з дітьми. На жаль, цей принцип досить часто порушується. І саме тому завданням державних органів є попередження насильства в сім’ї, усунення наслідків вчинення насильства та вжиття заходів до порушників та щодо реабілітації жертв насильства в сім’ї.