Підопічні Територіального центру відзначили свято Масляної

11 березня 2016 року у приміщенні Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району міста Києва відбулося святкування Масляної. Фотозвіт.

Підопічні Територіального центру переглянули концертну програму підготовлену учнями дитячої музичної школи № 4 імені Д.Д. Шостаковича. Також, на гостей чекали святкові ігри та імпровізована вистава.

До Територіального центру завітав отець Сергій із  Свято - Троїцького Іонинського монастиря, який розповів про народні традиції та звичаї святкування Масляної.

Після святкування гостей чекав святковий стіл з смачними млинцями.

Довідкова інформація:

Говорячи про походження Масляної слід знати, що це стародавнє слов'янське свято, що бере свої витоки з язичницької культури і збереглося після прийняття християнства до цих часів. Щороку Масляна святкується в останній тиждень перед Великим постом, за сім тижнів до Великодня.

У стародавні часи це свято називалося інакше. Як і багато інших язичницькі народи, стародавні слов'яни відзначали свято, пов'язане з проводами зими і зустрічі весни. Він був пов'язаний з ім'ям бога родючості й скотарства Велеса.

У народі Масляна завжди була веселою порою. Вважалося, що той, хто відмовиться її святкувати, буде жити «в гіркій біді і худо скінчить».

Після прийняття християнства на Русі це свято залишилося і в XVI столітті стало називатися Масницею. Його більшою мірою вважають народним. Однак, треба зазначити, що за Церковному статуті, вже під час самої Масниці, що триває сім днів, не дозволяється вживання м'яса, але дозволяється вживання молочних продуктів (в т.ч. масла) і яєць. Головне ж частування на Масляну - млинці. М'ясо востаннє перед Великим постом їдять в останню неділю перед Масницею, яке називається м'ясна неділя. У цей день доїдали м'ясо, яке залишалося після забою свійської худоби перед Різдвом. Невипадково тому період від Різдва до Масляної називали ще й м'ясоїдів.

Масляна - найвеселіше і ситне народне свято, що триває цілий тиждень. Народ його завжди любив і ласкаво називав "касаточка", "цукрові вуста", "целовальниця", "чесна масляна", "весела", "пеpепілочка", "пеpебуха", "ясочка".

Невід'ємною частиною свята були катання на конях, на яких надягали найкращу збрую. Хлопці, які збиралися одружитися, спеціально до цього катання купували сани. У катанні неодмінно брали участь всі молоді парочки. Також широко, як і святкова їзда на конях, поширене було катання молоді з крижаних гір. Серед звичаїв сільської молоді на Масляну були також стрибки через багаття і взяття сніжного містечка.

У XVIII і XIX ст. центральне місце у святі займала селянська масничний комедія, в якій брали участь персонажі з ряджених - "Масниця", "Воєвода" та ін. Сюжетом для них слугувала сама Масниця з її рясними частуваннями перед майбутнім постом, з її прощанням і обіцянкою повернутися на наступний рік . Часто в уявлення включалися якісь реальні місцеві події.

Масляна протягом багатьох століть зберегла характер народного гуляння. Всі традиції Масниці спрямовані на те, щоб прогнати зиму і розбудити природу від сну. Масляну зустрічали з величальними піснями на снігових гірках. Символом Масляної було опудало з соломи, обряджене в жіночий одяг, з яким разом веселилися, а потім ховали або спалювали на вогнищі разом з млинцем, яке опудало тримало у руці.

Як уже згадувалося, млинці є основним пригощанням і символом Масниці. Їх печуть щодня з понеділка, але особливо багато з четверга по неділю. Традиція пекти млинці була на Русі ще з часів поклоніння язичницьким богам. Адже саме бога сонця Ярила закликали прогнати зиму, а круглий рум'яний млинець дуже схожий на літнє сонце.

Кожна господиня за традицією мала свій особливий рецепт приготування млинців, який передавався з покоління в покоління по жіночій лінії. Пекли млинці в основному з пшеничної, гречаної, вівсяної, кукурудзяної муки, додаючи в них пшоняну або манну кашу, картоплю, гарбуз, яблука, вершки.

На Русі існував звичай: перший млинець завжди був за упокій, його, як правило, віддавали жебраку для поминання всіх покійних або клали на вікно. Млинці їли зі сметаною, яйцями, ікрою та іншими смачними приправами з ранку до вечора, чергуючи з іншими стравами.