Печерські податківці провели семінар для підприємців району
Повсякчас фахівці ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві розуміючи, що податкове законодавство піддається змінам, намагаються завчасно розглянути всі «тонкощі» його нововведень та зосереджують, у цьому сенсі, увагу на «відкритих діалогах» з платниками податків.
Днями для платників Печерського району фахівцями ДПІ був проведений семінар, на якому присутні змогли не лише послухати викладачів семінару, але й задати хвилюючі їх питання. Головною темою спілкування стали питання змін в податковому законодавстві, податковий компроміс та ін.
Щонайперше присутніх ознайомили з реформуванням податку на прибуток та Законом України від 25.12.2014 року № 63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу", що набув чинності з 17.01.2015 року.
Далі поінформували платників про останні зміни в оподаткування єдиним соціальним внеском та повідомили інформацію для суб’єктів господарювання, жителів із зони проведення АТО та осіб, які переселилися із зони АТО
Окрім тематичних питань семінару податківці звернули увагу й на кампанію декларування, що тримає до 1 травня 2015 року й нагадали хто має обов’язково подавати декларацію про майновий стан та доходи, отримані у 2014 році та про можливість подавати декларацію заповнивши її он-лайн на сайті sfs.gov.ua.
Захід завершився приємним спілкуванням. У платників виникло багато питань до працівників інспекції. Отримавши вичерпні відповіді запрошені подякували податківцям за проведений семінар.
До Вашої уваги питання-відповіді семінару:
1. Щодо авансових внесків з податку на прибуток
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, який опубліковано в спецвипуску газети „Голос України” від 31 грудня 2014 року №254.
Відповідно до норм Закону № 71-VIII у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов’язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, тобто ті, у яких дохід за 2014 рік дорівнює або перевищує 10 млн. грн. При цьому суму щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року слід обчислювати у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.
З червня 2016 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток потрібно сплачувати платникам цього податку, якщо річний дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період дорівнює або перевищує 20 млн. грн. крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій). Дванадцятимісячний період починатиметься з червня і триватиме по травень наступного року.
При цьому у разі, якщо платник податку буде збитковий за підсумками першого кварталу, це не відмінятиме необхідність сплати авансових внесків, як було передбачено у редакції пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України до 1 січня 2015 року.
Строк подання декларації з податку на прибуток починаючи з декларації за 2015 рік – до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.
У 2015 році платникам податку на прибуток податкові декларації за звітний 2014 рік слід подавати протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, а саме не пізніше 2 березня 2015 року.
Якщо платник податку на прибуток подавав податкові декларації з податку на прибуток за І квартал, півріччя, 9 місяців 2014 року, то річну податкову декларацію слід подати протягом 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року, а саме не пізніше 9 лютого 2015 року.
За наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не будуть застосовуватися (пункт 31 розділу І Закону №71-VIII).
2. Хто є платниками податку на прибуток з числа резидентів?
Відповідно до п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 –VI зі змінами та доповненнями платниками податку - резидентами є:
суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім:
1) бюджетних установ;
2) громадських об’єднань, політичних партій, релігійних, благодійних організацій, пенсійних фондів, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій;
3) суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені гл. 1 р. XIV ПКУ.
З метою оподаткування центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр всіх установ та організацій, які зазначені у п.п. 1 та 2 п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ.
Установи та організації, які зазначені у п.п. 1 та 2 п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ, не є платниками податку на прибуток лише після внесення таких установ та організацій до Реєстру неприбуткових організацій та установ контролюючими органами в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ).
Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України «Про Національний банк України» (п.п. 133.1.2 п. 133.1 ст. 133 ПКУ).
Управитель фонду операцій з нерухомістю, який здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» щодо операцій і результатів діяльності із довірчого управління, що здійснюється таким управителем через фонд (п.п. 133.1.3 п. 133.1 ст. 133 ПКУ).
3. Хто є платниками податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів?
Відповідно до п. 133.2 ст. 133 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями платниками податку - нерезидентами є:
- юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України (п.п. 133.2.1 п. 133.2 ст. 133 ПКУ);
- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників (п.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 ПКУ).
Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (п.п. 133.2.3 п. 133.2 ст. 133 ПКУ).
4. Що є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств?
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
5. Які ставки податку на прибуток підприємств встановлені з 01.01.2015?
Відповідно до п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Пунктом 136.2 ст. 136 ПКУ визначено, що під час провадження страхової діяльності юридичних осіб резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 ПКУ, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:
3 відсотки за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 ПКУ;
0 відсотків за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, та визначених п.п. 14.1.52, 14.1.52 прим.1, 14.1.52 прим.2 і 14.1.116 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Ставки 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків застосовуються до доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених п. 141.4 ст. 141 ПКУ (п. 136.3 ст. 136 ПКУ).
Згідно з п. 136.4 ст. 136 ПКУ під час провадження букмекерської діяльності, діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор (у тому числі казино) одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 ПКУ, ставка податку на дохід встановлюється у розмірі:
10 відсотків від доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів;
18 відсотків від доходу, отриманого від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.
Податок на дохід, визначений як об’єкт оподаткування у п.п. 134.1.2, 134.1.4, 134.1.5 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, є частиною податку на прибуток (п. 136.5 ст. 136 ПКУ).
6. Які особливості заповнення податкової декларації (розрахунку, звіту) у разі уточнення податкового зобов’язання з податку на прибуток у межах податкового компромісу?
Згідно з п. 2 «Прикінцевих положень» Закону України від 25 грудня 2014 року № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» до затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.
Уточнення податкового зобов’язання з податку на прибуток у межах податкового компромісу необхідно здійснювати виключно шляхом подачі окремої уточнюючої декларації (розрахунку, звіту), а не у складі звітної (звітної нової) декларації.
Для цього платникам податку на прибуток, які бажають скористатись податковим компромісом, у заголовній частині форм уточнюючих податкових декларацій (розрахунків, звітів) з цього податку слід під словом «Уточнююча» («Уточнюючий») доповнити словами «Податковий компроміс» та зліва від них проставити відмітку, наприклад, «X». Така відмітка означатиме, що уточнююча декларація (розрахунок, звіт) подана з метою застосування податкового компромісу.
Для звітності, що подається засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, місце для такої відмітки буде передбачено форматами електронних документів звітності, що розробляються відповідно до формату (стандарту) електронного документа звітності суб’єктів господарювання, затвердженого наказом Міндоходів від 29.11.2013 № 729, зареєстрованим у Мін’юсті 06.02.2014 за № 243/25020.
У разі, якщо заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток пов’язане із зміною показників витрат, які відображаються у додатках до декларацій (розрахунків, звіту), окрема уточнююча декларація (розрахунок, звіт) подається платниками податку разом з такими додатками.
Крім того, необхідно надавати у складі уточнюючої податкової декларації (розрахунку, звіту) в електронній формі перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації, використовуючи рядки електронної форми для зазначення доповнень до податкової декларації, заповнення яких передбачено п. 46.4 ст. 46 гл. 2 р. ІІ Податкового кодексу України.
При застосуванні податкового компромісу п’ять відсотків від суми заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток має відображатися платниками податку в уточнюючій податковій декларації (розрахунку, звіті) у таких рядках таблиці «Самостійне виправлення помилок»:
24 - податкової декларації з податку на прибуток підприємства,затвердженої наказом Міндоходів від 30.12.2013 № 872, зареєстрованим у Мін’юсті 20.01.2014 за № 103/24880;
19 - податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженої наказом Міндоходів від 16.12.2013 № 810, зареєстрованим у Мін’юсті 04.02.2014 за № 212/24989;
25 - податкової декларації з податку на прибуток банку, затвердженої наказом Міндоходів від 06.02.2014 № 121, зареєстрованим у Мін’юсті 14.02.2014 за № 296/25073;
24 - податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженої наказом Міндоходів від 27.01.2014 № 84, зареєстрованим у Мін’юсті 12.02.2014 за № 284/25061;
19 - податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом Міндоходів від 27.01.2014 № 85, зареєстрованим у Мін’юсті 11.02.2014 за № 276/25053;
13 - розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2014 № 39, зареєстрованим у Мін’юсті 05.02.2013 за № 215/22747;
16 - розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби, затвердженого наказом Мінфіну від 25.06.2013 № 610, зареєстрованим у Мін’юсті 18.07.2013 за № 1205/23737;
17 - прибуток постійного представництва нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво на підставі складення відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, затвердженого наказом Мінфіну від 25.06.2013 № 610, зареєстрованим у Мін’юсті 18.07.2013 за № 1205/23737.
Відповідні роз’яснення надані в Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13.
7. Які платники повинні сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток у 01.01.2015 році та який порядок їх сплати?
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) в частині сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств.
Водночас п. 9 підр. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов’язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПКУ у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПКУ, у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
8. Набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу»
З 17.01.2015 набув чинності Закон України від 25.12.2014 № 63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" (далі – Закон №63).
Під податковим компромісом розуміється режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 Кодексу.
Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати:
- відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з ПДВ, та заяву для застосування до нього податкового компромісу (далі – Заява про компроміс);
- заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових-повідомленнях рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також по отриманих податкових повідомленнях-рішеннях, по яких суми податкових зобов’язань неузгоджені відповідно до норм Податкового кодексу України (далі – Заява про компроміс по ППР).
Заява про компроміс та Заява про компроміс по ППР подаються платником податків у довільній формі з 17.01.2015 по 16.04.2015.
При складанні Заяви про компроміс рекомендується зазначати:
1. Про подання уточнюючого розрахунку для застосування процедури досягнення податкового компромісу;
2. Про згоду на проведення перевірки з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу;
3. Перелік операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації. Для можливості чіткої ідентифікації кожної господарської операції, щодо якої здійснюється уточнення, необхідно вказати:
3.1. назву (ПІБ), код ЄДРПОУ суб’єкта господарювання (реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків)), по операціях (взаємовідносинах), з яким було віднесено суми до складу податкового кредиту та/або витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування;
3.2. дату, номер, вид, термін дії договору, на виконання якого здійснювались господарські операції, предмет договору, обсяг здійснених господарських операцій за договором, зміни до договору, що стосуються вказаних операцій (за наявності);
3.3. податковий (звітний) період, у якому було допущено завищення податкового кредиту та/або витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, що стало наслідком заниження ПДВ та податку на прибуток до бюджету та податковий (звітний) період, у якому було допущено заниження податкових зобов’язань;
3.4. зміст господарської операції (номенклатура постачання, обсяг, вид, інформація щодо проведених розрахунків);
3.5. суму завищення податкового кредиту та/або витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, та суму заниження ПДВ та податку на прибуток до бюджету;
3.6. дату, номер податкової накладної, на підставі якої було віднесено відповідні суми до податкового кредиту, відомості та/або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати ПДВ у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг та їх отримання.
При складанні Заяви про компроміс по ППР рекомендується зазначати:
1. Дату, номер податкового повідомлення-рішення;
2. Стан узгодження;
3. Відповідний фіскальний або судовий орган, де перебуває на оскарженні податкове повідомлення-рішення;
4. Суму податку на прибуток та/або ПДВ, щодо якої платник податків бажає досягнути податкового компромісу (із зазначенням податкових (звітних) періодів, по яких були здійснені донарахування в акті перевірки, контрагентів тощо).
З метою єдиного розуміння процедури застосування податкового компромісу, інформаційні матеріали щодо основних положень Закону №63 розміщені на суб-сайті ГУ ДФС у м. Києві у банері "Податкові зміни 2015".
9. Які платники податків можуть скористатися процедурою податкового компромісу?
Згідно із п. 1 підр. 9 2 р. ХХ Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01.04.2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
10. До яких періодів застосовується процедура податкового компромісу?
Відповідно до п. 11 підр. 9 2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.
Підпунктом 2.1 п. 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13 визначено, що податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України.
Під строками давності згідно із ст. 102 Податкового кодексу України розуміється визначення грошових зобов’язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, – за днем її фактичного подання.
11. Які особливості заповнення податкової декларації (розрахунку, звіту) у разі уточнення податкового зобов’язання з податку на прибуток у межах податкового компромісу?
Згідно з п. 2 «Прикінцевих положень» Закону України від 25 грудня 2014 року № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» до затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.
Уточнення податкового зобов’язання з податку на прибуток у межах податкового компромісу необхідно здійснювати виключно шляхом подачі окремої уточнюючої декларації (розрахунку, звіту), а не у складі звітної (звітної нової) декларації.
Для цього платникам податку на прибуток, які бажають скористатись податковим компромісом, у заголовній частині форм уточнюючих податкових декларацій (розрахунків, звітів) з цього податку слід під словом «Уточнююча» («Уточнюючий») доповнити словами «Податковий компроміс» та зліва від них проставити відмітку, наприклад, «X». Така відмітка означатиме, що уточнююча декларація (розрахунок, звіт) подана з метою застосування податкового компромісу.
Для звітності, що подається засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, місце для такої відмітки буде передбачено форматами електронних документів звітності, що розробляються відповідно до формату (стандарту) електронного документа звітності суб’єктів господарювання, затвердженого наказом Міндоходів від 29.11.2013 року № 729, зареєстрованим у Мін’юсті 06.02.2014 за № 243/25020.
У разі, якщо заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток пов’язане із зміною показників витрат, які відображаються у додатках до декларацій (розрахунків, звіту), окрема уточнююча декларація (розрахунок, звіт) подається платниками податку разом з такими додатками.
Крім того, необхідно надавати у складі уточнюючої податкової декларації (розрахунку, звіту) в електронній формі перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації, використовуючи рядки електронної форми для зазначення доповнень до податкової декларації, заповнення яких передбачено п. 46.4 ст. 46 гл. 2 р. ІІ Податкового кодексу України.
При застосуванні податкового компромісу п’ять відсотків від суми заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток має відображатися платниками податку в уточнюючій податковій декларації (розрахунку, звіті) у таких рядках таблиці «Самостійне виправлення помилок»:
24 - податкової декларації з податку на прибуток підприємства,затвердженої наказом Міндоходів від 30.12.2013 року № 872, зареєстрованим у Мін’юсті 20.01.2014 року за № 103/24880;
19 - податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженої наказом Міндоходів від 16.12.2013 року № 810, зареєстрованим у Мін’юсті 04.02.2014 року за № 212/24989;
25 - податкової декларації з податку на прибуток банку, затвердженої наказом Міндоходів від 06.02.2014 року № 121, зареєстрованим у Мін’юсті 14.02.2014 року за № 296/25073;
24 - податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженої наказом Міндоходів від 27.01.2014 року № 84, зареєстрованим у Мін’юсті 12.02.2014 року за № 284/25061;
19 - податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом Міндоходів від 27.01.2014 року № 85, зареєстрованим у Мін’юсті 11.02.2014 року за № 276/25053;
13 - розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2014 року № 39, зареєстрованим у Мін’юсті 05.02.2013 року за № 215/22747;
16 - розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби, затвердженого наказом Мінфіну від 25.06.2013 року № 610, зареєстрованим у Мін’юсті 18.07.2013 року за № 1205/23737;
17 - прибуток постійного представництва нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво на підставі складення відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, затвердженого наказом Мінфіну від 25.06.2013 року № 610, зареєстрованим у Мін’юсті 18.07.2013 року за № 1205/23737.
Відповідні роз’яснення надані в Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13.
12. Чи може платник податків скористатись правом на податковий компроміс при виявленні контролюючим органом заниження податкового зобов’язання під час перевірки?
Відповідно до п. 7 підр. 9 2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, встановлена цим підрозділом, поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди в порядку, визначеному п. 1 підр. 9 2 розд. ХХ Податкового кодексу України.
13. Щодо оподаткування дивідендів
Доходи, що нараховуються у вигляді дивідендів, відповідно до п.п. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 ПКУ належать до пасивних доходів.
Пунктом 167.5 ст. 167 ПКУ встановлено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:
20 відсотків – для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту) (п.п. 167.5.1. п. 167.5 ст. 167 ПКУ).
5 відсотків – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (п.п. 167.5.2. п. 167.5 ст. 167 ПКУ).
Водночас відповідно п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою – резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.
Разом з тим п.п 170.5.2 пункту 170.5.2 ст. 170 ПКУ визначено, що будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.
Поряд з цим згідно з п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 ПКУ доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 та 167.5.2 п. 167.5 ст.167 ПКУ.
Отже, застосування ставок податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 або 20 відс. на суми доходів, нарахованих у вигляді дивідендів, залежить від того, чи є податковий агент платником податку на прибуток підприємств.
Крім того, дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу витрат платника податку, тобто за ставками 15 та 20 відсотків (п.п. 170.5.3. п.170.5 ст.170 ПКУ).
Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ), відображаються у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ під ознакою доходу 109.
Дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою – резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента та в
результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів (п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ), відображаються у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ під ознакою доходу 142.
14. Щодо оподаткування виграшів, призів
Оподаткування пасивних доходів, нарахованих як виграші чи призи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п.165.1 ст. 165 цього Кодексу) визначено п.п.164.2.8 п.164.2 ст.168 ПКУ.
Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної абзацом першим п. 167.1 ст. 167, бази оподаткування щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім виграшів, призів у лотерею), на користь резидентів або нерезидентів.
Тобто ставка податку у подвійному розмірі 30 відс. застосовується до доходів, що нараховуються податковим агентом у вигляді виграшів чи призів (крім виграшів, призів у лотерею).
Як виняток з абзацу першого цього пункту грошові виграші у спортивних змаганнях (крім винагород спортсменам – чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам, визначеним у п. ,,б” п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ) оподатковуються за ставками, визначеними у пункті 167.1 цієї статті, а саме 15 відсотків.
При цьому відповідно до п.п. 170.6.1 п. 170.6 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати, надання) на його користь доходу у вигляді виграшів (призів) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора, призів та виграшів у грошовій формі, одержаних за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях, у тому числі у більярдному спорті, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).
Згідно з п.п. 170.6.2 п. 170.6 ст. 170 ПКУ податковим агентом – оператором лотереї у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою 15 відсотків, із загальної суми виграшів (призів), виплачених за податковий (звітний) місяць гравцям у лотерею.
Податкові агенти – оператори лотереї у податковому розрахунку, подання якого передбачено п.п. ,,б” п. 176.2 ст. 176 ПКУ, відображають загальну суму нарахованих (виплачених) у звітному податковому періоді доходів у вигляді виграшів (призів) та загальну суму утриманого з них податку. У податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого виграшу, суми нарахованого на нього податку, а також відомості про фізичну особу – платника податку, яка одержала дохід у вигляді виграшу (призу).
У зв'язку зі змінами, внесеними Законом № 71 у звітності форми №1 ДФ, передбачено відображення податковими агентами – операторами лотереї загальної суми нарахованих (виплачених) у звітному податковому періоді
доходів у вигляді виграшів (призів) та загальну суму утриманого з них податку без зазначення відомостей про фізичну особу - платника податку, яка одержала дохід у вигляді виграшу (призу).
Водночас виграші чи призи (крім виграшів, призів у лотерею) на користь резидентів або нерезидентів відображаються у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ під ознакою доходу 111.
Сума коштів, отриманих як виграш, приз у лотерею (підпункт 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу) за ознакою «166» відображається у звітності форми №1-ДФ до 31.12.2014.
15. Щодо оподаткування заробітної плати
Відповідно до п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 ПКУ заробітна плата для цілей розділу IV ПКУ – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 ПКУ).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 15 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.6 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (12 180 грн. у 2015 році), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 ПКУ щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
16. Щодо сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб
Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету передбачено ст. 168 ПКУ, відповідно до якої податок, утриманий з доходів платників податків, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами БКУ.
До доходів загального фонду Державного бюджету України належить зокрема податок на доходи фізичних осіб згідно з ПКУ у розмірі 25 відс. на відповідній території України (крім території міст Києва та Севастополя) та у
розмірі 60 відсотків – на території міста Києва (п. 29.2 ст. 29 БКУ).
До доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать зокрема 60 відс. податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи фізичних осіб, визначеного пунктом 11 частини другої ст. 29 БКУ), що сплачується (перераховується) згідно з ПКУ на відповідній території (крім території міст Києва та Севастополя) (п. 64.1 ст. 64 БКУ).
Відповідно до п. 66.1 ст. 66 БКУ до доходів загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, зокрема, належить 15 відс. податку на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 11 частини другої статті 29 цього Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з ПКУ на відповідній території.
Отже, з 1 січня 2015 року зарахування податку на доходи фізичних осіб на територіях України (в областях) до місцевих бюджетів проводиться у розмірі 75 відс., по м. Києву – 40 відсотків, до державного бюджету відповідно 25 та 60 відсотків.
Порядок відкриття та закриття рахунків в органах Державної казначейської служби України регулюється наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 ,,Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України” (далі – наказ № 758).
Згідно із п. 2.1 розділу 2 наказу № 758 у разі внесення змін до законодавства до БКУ, закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети та бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11, згідно з якими змінюється перелік надходжень, що зараховуються до відповідних бюджетів, та/або порядок їх зарахування, щорічно на початок нового бюджетного періоду в органах Казначейства відкриваються рахунки за надходженнями до державного та місцевих бюджетів (крім рахунків для зарахування власних надходжень бюджетних установ) згідно із внесеними змінами. Рахунки за надходженнями відкриваються протягом 45 днів з дня прийняття закону про Державний бюджет України.
17. Відповідальність підприємців - платників єдиного податку за несплату єдиного соціального внеску
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI фізичні особи - підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, визначені платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний соціальний внесок.
Єдиний соціальний внесок може бути сплачений у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначали фізичні особи - підприємці, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. Водночас суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, платник ураховує при остаточному розрахунку, який він здійснює за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган фіскальної служби застосовує до платників єдиного внеску штрафні санкції. На суму недоїмки нараховується пеня. Нарахування пені, передбаченої Законом № 2464, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Отже, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску після 20-го числа місяця, наступного за кварталом, до фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, застосовуються штрафні санкції. На суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу.
18. Зміна ставок та умов застосування ЄСВ
Прийнятими змінами установлено, що при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або винагороди за цивільно-правовими договорами діючі ставки єдиного соціального внеску (середньозважена ставка – 41%), застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (середньозважена ставка – 16,4%) при виконанні платником одночасно таких умов:
1. загальна база нарахування єдиного соціального внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного соціального внеску платника за 2014 рік;
(якщо загальна база нарахування єдиного соціального внеску не перевищує в 2,5 рази середньомісячну базу нарахування єдиного соціального внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує розрахунковий коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного соціального внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного соціального внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно - правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);
2. середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 % у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік;
3. середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;
4. середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат (у 2015 році – 3 654 грн.).
Так, якщо роботодавець виконає зазначені умови та матиме право на застосування понижуючого коефіцієнту 0,4, то при нарахуванні заробітної у сумі 4,5 тис. грн. економія на сплаті єдиного соціального внеску складе 1,1 тис. грн., при заробітній платі – у сумі 10 тис. грн. – єдиний соціальний внесок необхідно буде сплатити майже на 2,5 тис. грн. менше ніж без застосування коефіцієнту.
Реформування сплати єдиного соціального внеску надасть змогу забезпечити:
- зменшення навантаження на фонд оплати праці роботодавця;
- покращення умов ведення бізнесу;
- забезпечення соціального захисту громадян;
- створення сприятливих умов для легалізації заробітної плати;
- можливість ефективної боротьби з „тіньовим” сектором економіки;
- створення підґрунтя для підвищення в майбутньому розмірів соціальних виплат та пенсій.
Разом з цим, наявність прийнятих вимог для застосування понижуючого коефіцієнту, в цілому нададуть змогу запобігти зменшенню надходжень єдиного соціального внеску.
19. Нові зміни в справлянні єдиного соціального внеску
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме:
1) введено визначення основного місця роботи, де основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу;
2) внесено зміни у визначення платника єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, тобто з 2015 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (незалежно від того чи є вони одночасно найманими працівниками або підприємцями), є платниками єдиного внеску;
3) платникам, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, у яких базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток), надано право, у разі необхідності самостійно визначити базу нарахування. Тобто такі платники, за бажанням, з метою збереження собі страхового стажу у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток) можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. В такому випадку сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску та більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Дана норма буде застосовуватися до доходу (прибутку) за 2015 рік;
4) для всіх страхувальників визначено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника, за умови відпрацювання застрахованою особою повного календарного місяця.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи, ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування;
5) у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні та загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,8 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;
у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття та загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,5 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;
у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,41 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;
у разі якщо зазначені особи виявили бажання бути застрахованими за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності), єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску для випадків, зазначених у цій частині, не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та обраної ставки єдиного внеску.
Крім цього, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 77, установлено, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою статті 8 та статтею 10 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною), у випадку, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 рази, або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);
2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік;
3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;
4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.
20. Перереєстрація місцезнаходження юридичних та фізичних осіб-підприємців з території проведення АТО
З метою забезпечення сплати податків платниками у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати бізнес із зони АТО в інші регіони України.
Для реєстрації зміни свого місцезнаходження/місця проживання юридична особа або фізична особа – підприємець, яка зареєстрована на території проведення АТО, звертається до державного реєстратора реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.
Після отримання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про зміну місцезнаходження/місця проживання відповідні контролюючі органи в інших областях або місті Києві здійснюють взяття на облік платників.
Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов’язання платників на контрольованих територіях України.
Зазначений механізм врегульований: статтею 4 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”; наказом Міністерства юстиції України “Про проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції”, який набрав чинності 19.11.2014; наказом Міністерства фінансів України “Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів”, який набрав чинності 19.11.2014.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві