Основне про єдиний соціальний внесок
1. Чи є базою нарахування та утримання ЄВ безповоротна фінансова допомога. Виплачена роботодавцем?
Відповідь: Пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини 1 ст. 4 цього Закону, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
Види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).
Відповідно до п.п. 2.3.3 п. 2.3 розділу 2 Інструкції № 5 матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31) входить до фонду додаткової заробітної плати, на яку нараховується ЄВ.
Згідно із п. 3.31 розділу 3 Інструкції № 5 матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам підприємства у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Крім того, зазначена вище допомога належить до виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄВ (п. 14 розділу ІІ Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170).
Суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці та не підлягають нарахуванню та утриманню ЄВ (п. 3.32 розділу 3 Інструкції № 5).
Таким чином, базою нарахування та утримання ЄВ є безповоротна фінансова допомога, що має систематичний характер та виплачена роботодавцем працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Не є базою нарахування ЄВ сума безповоротної фінансової допомоги разового характеру та безповоротна фінансова допомога, виплачена роботодавцем працівникам, які не перебувають з ним у трудових відносинах.
2. Чи є базою нарахування ЄВ сума коштів виплачена ЮО (ФОП) на користь ФОП на загальній/спрощеній системі оподаткування за проданий товар?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Пунктом 3 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб – підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Базою нарахування ЄВ для зазначених платників відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 є, зокрема, сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з абзацом четвертим частини 5 ст. 8 Закону № 2464 для платників, зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ЄВ встановлюється у розмірі 34,7 відс. винагороди за цивільно – правовими договорами.
Для платників ЄВ, зазначених у п. 3 частини 1 ст.4 Закону № 2464, зокрема, фізичних осіб-підприємців (якщо виконувані ними роботи (надані послуги), не відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців), які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, чи у фізичних осіб-підприємців за цивільно-правовими договорами, ЄВ встановлюється у розмірі 2,6 відс. винагороди за цивільно-правовими договорами (частина 8 ст. 8 Закону № 2464).
Отже, сума коштів, що виплачується юридичною особою (фізичною особою-підприємцем) фізичній особі – підприємцю, яка застосовує загальну/спрощену систему оподаткування, не є базою нарахування ЄВ, якщо виконувані нею роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
В іншому випадку, роботодавці – юридичні особи (фізичні особи – підприємці) нараховують ЄВ фізичній особі – підприємцю на суму винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами у розмірі 34,7 відс. та утримують із суми винагороди ЄВ у розмірі 2,6 відсотка.
3. Чи є базою нарахування ЄВ сума внесків за договорами довгострокового страхування життя, які роботодавець сплачує за найманих працівників?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно - правовими договорами (крім цивільно - правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Базою нарахування ЄВ для зазначених платників є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (п.1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок (далі – Перелік). До зазначеного Переліку не включені внески за договорами короткострокового страхування життя працівників.
Разом з тим, згідно п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, суми таких внесків належать до фонду оплати праці як виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі і, відповідно, є базою для нарахування ЄВ.
Таким чином, суми внесків, нараховані за договорами короткострокового страхування життя, які роботодавець сплачує за найманих працівників, є базою для нарахування та утримання ЄВ.
4. Чи переноситься граничний термін сплати ЄВ , якщо останні день сплати припадає на вихідний або святковий день?
Відповідь: Відповідно до частини 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) – роботодавці зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Порядок нарахування і сплати ЄВ затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі – Інструкція № 455).
Пунктом 4.10 розділу ІV Інструкції № 455 встановлено, що у разі якщо останній день строків сплати ЄВ, зазначених у цій Інструкції, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати ЄВ вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
5. Які документи повинна надати ФОП іншому СГ для уникнення подвійного оподаткування з ЄВ
Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР)).
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 458, зареєстрованого в Мін’юсті України від 25.09.2013 № 1646/24178, взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників ЄВ підтверджується випискою з ЄДР, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» із змінами та доповненнями.
Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5 (далі – Порядок № 1846).
Відомості, що містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно (п.1.6 розділу І Порядку № 1846).
Згідно з п.1.7 розділу І Порядку № 1846 відомості, що сформовані програмними засобами ведення ЄДР, надаються, зокрема, у вигляді виписки з ЄДР.
Отже, з метою уникнення подвійного нарахування ЄВ фізична особа - підприємець, яка виконує роботи (надає послуги) відповідно до укладених цивільно-правових договорів, повинна надати суб’єктам господарювання копію документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи – підприємця (виписку з ЄДР, в якій зазначаються основні види діяльності).
6.Для яких категорій застрахоаних осіб нарахування і сплата ЄВ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу, за платників, зазначених у пунктах 10, 12, 13 та 14 частини 1 ст. 4 цього Закону, а саме:
батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства (п. 10 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);
осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту (п. 12 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);
осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 13 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);
одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства (п. 10 частини 1 ст. 4 Закону № 2464).
7. Який тремін сплати ЄВ підприємствами, установами, організаціями, іншими ЮО, які використовують працю найманих працівників?
Відповідь: Відповідно до абз. другого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно абз. першого частини 8 ст. 9 Закону № 2464 платники, зазначені, зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця
Тобто, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю, сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄВ, платники, одночасно з видачею зазначених сум, зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄВ у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі) (абзац другий частини 8 ст. 9 Закону № 2464).
8.Який порядок обчислення і сплати ЄВ відокремленими підрозділами ЮО, які не мають окремого балансу?
Відповідь: Відповідно до ст.1 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» із змінами та доповненнями відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями відокремлені підрозділи не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 9 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 458, визначено, що у разі отримання повідомлення від державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру про створення відокремленого підрозділу юридичної особи такий новостворений підрозділ обліковується з приміткою ”Неплатник”.
У разі прийняття юридичною особою рішення про виділення відокремленого підрозділу на окремий баланс та перехід до самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами юридична особа повідомляє про це в десятиденний строк з дня прийняття такого рішення орган доходів і зборів за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. У зазначеному випадку на підставі такого повідомлення юридичної особи відокремлений підрозділ обліковується як платник єдиного внеску.
Якщо юридичною особою прийнято рішення про реорганізацію відокремленого підрозділу – страхувальника в такий підрозділ, який не має обов’язків чи повноважень щодо ведення окремого балансу та самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами, юридична особа повідомляє про це в десятиденний строк з дня прийняття такого рішення орган доходів і зборів за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У цьому випадку в разі відсутності заборгованості на підставі такого повідомлення юридичної особи відокремлений підрозділ обліковується з приміткою ”Неплатник”.
Наявність у відокремленого підрозділу окремого балансу, самостійного ведення розрахунків з оплати праці із застрахованими особами може бути встановлена органом доходів і зборів під час проведення перевірки платника єдиного внеску, при опрацюванні його звітності.
Дані про взяття на облік відокремленого підрозділу з приміткою ”Платник/Неплатник” органом доходів і зборів передаються Пенсійному фонду України та фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування в порядку взаємного обміну інформацією.
Тобто, відокремлений підрозділ, не маючи статусу юридичної особи, не реєструється окремо в органах доходів і зборів, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків та тимчасової працездатності, Центрі зайнятості за своїм місцезнаходженням, а нараховування, утримання і сплату (перерахування) ЄВ за такий підрозділ здійснює централізовано з рахунку головне підприємство - юридична особа за місцем її реєстрації.
9. Чи необхідно при виплаті сум допомоги по вагітності та пологах подавати в установу банку довідку-розрахунок?
Відповідь: Відповідно до абзацу другого частини 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платники, зазначені у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема, підприємства, установи, організації під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами (п. 11 частини 1 ст. 4 Закону № 2464).
Згідно з абзацом другим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема, підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, нараховується на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Частиною другою ст. 24 Закону № 2464 визначено, що банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внесу або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Отже, при виплаті сум допомоги по вагітності та пологах платники повинні подавати в установу банку грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів, на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок. Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений, в такому випадку платники надають довідку – розрахунок разом з розрахунковими документами на виплату коштів, яку погоджує орган доходів і зборів за основним місцем реєстрації платника.
10. Хто надає ФОП довідку про суму сплаченого ЄВ для отримання допомоги по вагітності та пологах?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) має право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на платника згідно з Законом № 2464, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску.
Таким чином, платник може звернутися до органу доходів і зборів за основним місцем обліку з заявою в довільній формі щодо отримання довідки про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Згідно з п. 1 частини 1 ст. 121 Закону № 2464 Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 3 ст. 20 Закону № 2464 на кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка.
При цьому, пунктом 4 частини 1 ст. 141 Закону № 2464 визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов’язані надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.
Враховуючи зазначене вище, ФОП може безоплатно отримати довідку про наявність / відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску в органах доходів і зборів, а в органах Пенсійного фонду України – довідку про інформацію, що міститься у її персональній обліковій картці в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру. Довідка видається безоплатно на підставі поданої заяви платника.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві