Митне законодавство. Загальна консультація:

1 Якими документами підтверджується країна походження товару?

Відповідь: Згідно із ч.1. ст.43 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі- МКУ) документами, що підтверджують країну походження товару, є :

- сертифікат про походження товару;

- засвідчена декларація про походження товару;

- декларація про походження товару;

 - сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару (ч.2 ст.43 МКУ).

     Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. (ч.3 ст.43 МКУ)

     У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат (ч.4 ст.43 МКУ).
     Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (ч.5 ст.43 МКУ).

     Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (ч.6 ст.43 МКУ).
     Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару (ч.7 ст.43 МКУ).

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості (ч.8 ст.43 МКУ).
     Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч.9 ст.43 МКУ).

 2.Які визначені критерії достатньої переробки товару?

Відповідь: Згідно із ч.1 ст.40 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі- МКУ) у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями ст.40 МКУ.

     Частиною 2 ст.40 МКУ визначено, що критеріями достатньої переробки є:
     1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;
     2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

     3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.
     Критерії достатньої переробки, визначені в п.2 і 3 ч.2 ст.40 МКУ, для конкретних товарів встановлюються та застосовуються у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.40 МКУ).

     Якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків (ч.4 ст.40 МКУ).
     У разі застосування правила адвалорної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні (ч.5 ст.40 МКУ).

 3. В яких випадках видається сертифікат  про походження товару з України?

  Відповідь:    Згідно із ч.1. ст.46 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.
     Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов’язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі (ч.2 ст.46 МКУ).

 4. В які строки приймається попереднє рішення при визначенні країни походження товарів?

Відповідь: Відповідно до п. 4 ст. 23 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлено, що попередні рішення можуть прийматися з питань:

     1) класифікації товарів (у тому числі комплектних об’єктів, що постачаються
в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду) згідно з УКТ ЗЕД;
     2) визначення країни походження товарів;

     3) надання у випадках, передбачених цим Кодексом, дозволу на поміщення товарів в окремі митні режими.

     Попереднє рішення про визначення країни походження товару приймається в строк, що не перевищує 150 днів з дня отримання органом доходів і зборів відповідного звернення за умови, що декларантом або уповноваженою ним особою повідомлено всі необхідні для прийняття такого рішення дані про товар (п.5 ст.23 МКУ).

      Строк дії попереднього рішення становить три роки з дати його винесення, якщо факти та умови (у тому числі правила визначення походження товарів), на основі яких було прийнято це рішення, залишатимуться незмінними (п.6 ст.23 МКУ).

     Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України у порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2012 № 737, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12.07.2012 за № 1176/21488.
     При непідтверджені відомостей про заявлену країну походження товару у митній декларації орган доходів і зборів оформлює картку відмови із зазначенням причин такої відмови у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672. При цьому рішення про визначення країни походження товарів не приймається.

 5. Як визначається митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України?

Відповідь:  Згідно ч.1. ст.51 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
     Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл.9 МКУ (ч.2 ст.51 МКУ).
     Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями ст.65 та ст.66 МКУ (ч.3 ст.51 МКУ).

     Під час визначення митної вартості носіїв інформації, які імпортуються, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, ураховується лише вартість носія інформації за умови виділення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості програмного забезпечення та/або вартості носія (ч.4. ст.51 МКУ).

     Відомості щодо вартості програмного забезпечення та/або вартості носія повинні базуватися на документально підтверджених даних.

     При цьому слід ураховувати, що:

     1) термін ”носій інформації” не стосується інтегральних мікросхем, напівпровідників та інших подібних пристроїв чи виробів, в які інкорпоровані такі інтегральні мікросхеми чи пристрої;
     2) термін ”програмне забезпечення” не стосується звукових, кіно- та відеозаписів.
     У випадках, встановлених МКУ, митна вартість товарів може бути визначена до перетину товаром митного кордону України (ч.6 ст.51 МКУ).

 6.Яка ціна щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу при визначенні митної вартості?

Відповідь:  Згідно із ч. 4 ст. 60 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
     У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60 МКУ).

     Згідно з ч. 6 ст. 60 МКУ у разі якщо кошти та витрати, зазначені в п. 5 – п. 7 ч. 10 ст. 58 МКУ, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
     У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість (ч. 7 ст. 60 МКУ).

 7. Чи включається вартість транспортно-експедиційних послуг, пов’язаних з перевезенням товарів на митній території України, до митної вартості товарів?

Відповідь: Згідно із п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті

за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати

не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
     Відповідно до ч. 3 п. 2 ч. 11 ст. 58 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена

за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.
     Згідно з п. 4 ст. 306 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436 – IV транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням вантажу.
Законом України від 01.07.2004 № 1955 – IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність – це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
     Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі – Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

     Підпунктом 8 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов’язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема: оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

     Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортних вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозподіленої до та після перетину митного кордону України, може розглядатись в кожному окремому випадку, виходячи з виду транспортно-експедиторської послуги, яка надається експедитором.

 8. Який порядок та строки повернення (реалізації) фінансової гарантії. Наданої декларантом при коригуванні митної вартості органом доходів і зборів?

Відповідь:   Відповідно до положень ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою,та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

     У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів (ч. 9 ст. 55 МКУ)

     У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені МКУ (п. 9 ст. 55 МКУ).

     Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у ч. 9 ст. 55, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені МКУ (п. 10 ст. 55 МКУ).

     Повернення фінансової гарантії проводиться з депозитного рахунку, відкритого на ім’я органу доходів і зборів в Головному управлінні центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Для повернення цих коштів платником податків подається до органу доходів і зборів заява довільної форми, підписана керівником і головним бухгалтером суб’єкта господарської діяльності або фізичною особою (п.п. 1, 2 р. ІІ наказу Державної митна служба від 20.07.2007 № 618 «Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364.)

     У випадку підтвердження рішення про коригування митної вартості суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до державного бюджету платником податків безпосередньо на єдиний казначейський рахунок (ч.1 ст. 298 МКУ).      Перерахування сум митних платежів до Державного бюджету України із зазначених рахунків органу доходів і зборів здійснюється цим органом доходів і зборів (ч. 3 ст. 298 МКУ).

 9. Як визначається митна вартість за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються?

Відповідь:  Згідно із ч.4 ст.58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 ст.58 МКУ.
     Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця (ч.5 ст.58 МКУ).

     Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (ч.6 ст.58 МКУ).

     Платежі необов’язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч.7 ст.58 МКУ).
     Термін ”ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті” стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов’язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з ст.58 МКУ робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.8 ст.58 МКУ).

     Розрахунки згідно із ст.58 МКУ робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 МКУ).
     Частиною 10 ст.58 МКУ визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

     1) витрати, понесені покупцем:

     а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов’язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

     б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

     в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням;
     2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв’язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
     а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

     б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

     в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

     г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

     3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.      Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об’єкти права інтелектуальної власності.

     Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
     Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

     4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

     5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

     6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
     7) витрати на страхування цих товарів.

     Згідно з ч.11 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у ст.58 МКУ До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
     1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

     2) витрати на транспортування після ввезення;

     3) податки, які справляються в Україні.

 10. Які права має декларант або уповноважена ним особа, що заявляє митну вартість товарів?

Відповідь:  Згідно із ч 3 ст. 52 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

     1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

     2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

     - у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних      платежів згідно із заявленою митною вартістю;

     - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

     - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до р.X МКУ в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 МКУ;
     3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

     4) оскаржувати у порядку, визначеному гл.4 МКУ, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених ст.255 МКУ для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;
     5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

     6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв’язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

     7) у випадках та в порядку, визначених МКУ, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

     8) у випадках та в порядку, визначених МКУ, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

 11. Як застосовується митний режим транзиту при перевантаженні товарів?

Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.96 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), перевантаження товарів, що переміщуються у митному режимі транзиту, з одного транспортного засобу на інший допускається з дозволу органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого проводиться перевантаження.
     Якщо перевантаження може бути здійснене без порушення митних пломб та інших засобів забезпечення ідентифікації, таке перевантаження допускається без дозволу, але з попереднім інформуванням органу доходів і зборів (ч.2 ст. 96 МКУ).

     Проведення угрупування пакувальних місць, зміна упаковки, маркування, сортування, а також ремонт та заміна пошкодженої упаковки здійснюються з дозволу органу доходів і зборів (ч.3 ст.96 МКУ).

     Частиною 4 ст.96 МКУ визначено, що для отримання дозволу органу доходів і зборів особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, органу доходів і зборів подається тільки товарно-транспортний документ на перевезення товару. У разі відмови у наданні дозволу орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася з проханням надати дозвіл, про причини і підстави такої відмови.

     Під час переміщення товарів у митному режимі транзиту дозволяється здійснення заміни моторного транспортного засобу з попереднім інформуванням органу доходів і зборів призначення про причини такої заміни, якщо така заміна не потребує перевантаження товарів (ч.5 ст.96 МКУ).

     При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення гл.17 «Транзит» МКУ застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з органу доходів і зборів відправлення і до моменту пред’явлення їх органу доходів і зборів призначення (ч.6 ст.96 МКУ).

 12.Як здійснюється навантаження та вивантаження при каботажному перевезенні товарів?

Відповідь:  Відповідно до ч.1 ст.99 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), навантаження на судна товарів, що перевозяться каботажем, та їх вивантаження з цих суден здійснюються в морських (річкових) портах за місцем розташування органів доходів і зборів.
     Частиною 2 ст.99 МКУ передбачено, що дозволи на навантаження та/або вивантаження товарів надаються органами доходів і зборів невідкладно після отримання відповідного звернення. У разі відмови у наданні дозволу органи доходів і зборів зобов’язані невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася за отриманням дозволу, про причини та підстави такої відмови.
     У разі одночасного каботажного перевезення іноземних та українських товарів, орган доходів і зборів дозволяє навантаження або вивантаження українських товарів у найкоротший строк після прибуття судна в місце завантаження або розвантаження (ч.3 ст.99 МКУ).

     За письмовим зверненням власника товарів, що переміщуються каботажем, чи уповноваженої ним особи орган доходів і зборів дозволяє здійснити під контролем посадових осіб цього органу та на умовах, визначених МКУ, навантаження та/або вивантаження зазначених товарів в іншому пункті, ніж це було спочатку заплановано, у тому числі поза місцем розташування органів доходів і зборів, а також поза робочим часом, встановленим для органів доходів і зборів, зі справлянням відповідної плати, передбаченої МКУ (ч.4 ст.99 МКУ).

     Якщо судно, що здійснює каботажне перевезення товарів, внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає органів доходів і зборів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та інформування органів доходів і зборів. При цьому товари продовжують перебувати в каботажі (ч.5 ст.99 МКУ).

 13.Як здійснюється сплата митних платежів  у разі ввезення товарів у митному режимі тимчасового ввезення  з умовним частковим звільненням  від оподаткування митними платежами?

Відповідь: Відповідно до ч.2 ст.106 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

     Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений органом доходів і зборів строк дії цього митного режиму (ч.3 ст.106 МКУ).

     У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до ст.108 МКУ (ч.4 ст.106 МКУ).

     Загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення (ч.5 ст.106 МКУ).
     Сума митних платежів, сплачена на підставі умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, поверненню не підлягає (ч.6 ст.106 МКУ).
     Згідно з ч.7 ст.106 МКУ у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов’язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов’язань відповідно до р. II Податкового кодексу України.

 14. Як здійснюється митне оформлення  продуктів переробки під час ввезення?

Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.168 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) під час ввезення продуктів переробки іноземні товари, які були витрачені у процесі переробки товарів, що вивозилися, декларуванню не підлягають.

     Згідно з ч.2 ст.168 МКУ повне звільнення від оподаткування митними платежами застосовується до товарів, які були поміщені у митний режим переробки за межами митної території та в межах визначеного строку повертаються на митну територію України:
     1) у тому самому стані, в якому вони були вивезені за межі митної території України, з дотриманням умов, зазначених у ст.78 МКУ;

     2) у відремонтованому вигляді, якщо ремонт проведено в рамках гарантійних зобов’язань.
     До продуктів переробки (крім зазначених у ч.2 ст.168 МКУ) застосовується часткове звільнення від оподаткування митними платежами, відповідно до якого сплаті підлягає позитивна різниця між сумою митних платежів, нарахованою на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки (ч.3 ст.168 МКУ).
     Частиною 4 ст.168 МКУ визначено, що продукти переробки можуть ввозитися на митну територію України однією чи кількома партіями. Допускається ввезення продуктів переробки на митну територію України через інший орган доходів і зборів, ніж той, через який товари вивозилися для переробки.

 15. Які встановлені строки переробки товарів на митній території України?

Відповідь:   Відповідно до ч.1 ст.151 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) cтрок переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів.

     Законами України може визначатися більший строк переробки товарів (ч.2 ст.151 МКУ).

 16. Як здійснюється контроль органами доходів і зборів за обсягом виходу продуктів  переробки за межами митної території України?

  Відповідь:    Відповідно до ч.1 ст.167 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) органи доходів і зборів здійснюють контроль за обов’язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів за межами митної території України. Дані про обов’язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в договорі (контракті) на переробку товарів або в окремому документі, що подаються органу доходів і зборів підприємством для отримання дозволу на переробку товарів за межами митної території України.
     Згідно із ч.2 ст.167 МКУ для підтвердження даних про обсяг виходу продуктів переробки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може звертатися до інших центральних органів виконавчої влади або експертних установ чи в порядку, встановленому міжнародними договорами, укладеними відповідно до закону, до митних органів іноземних країн. Такі звернення не є підставою для відмови у видачі дозволу на переробку товарів за межами митної території України або для зупинення дії раніше виданих дозволів протягом всього періоду їх розгляду.

     Органи доходів і зборів можуть встановлювати обов’язкові норми виходу продуктів переробки, якщо операції з переробки за межами митної території України здійснюються за типовими (однаковими) технічними умовами, а товари і продукти їх переробки мають постійні характеристики (ч.3 ст.167 МКУ).

 17.Які документи надаються для отримання дозволу  на вивезення товарів для переробки за межами митної території України?

Відповідь: Згідно із ч.1 ст.165 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) поміщення товарів у митний режим переробки за межами митної території допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.
     Відповідно до ч.2 ст.165 МКУ разом із заявою власник товарів або уповноважена ним особа подає органу доходів і зборів такі документи:

     1) зовнішньоекономічні договори або документи, що їх замінюють, на підставі яких здійснюватиметься переробка товарів і які повинні містити, зокрема, відомості про обов’язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір або документ, що його замінює, не містить зазначених відомостей, такі відомості подаються окремим документом;
     2) технологічні схеми переробки (крім випадків вивезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких повинні бути зазначені відомості про всі етапи переробки і процесу перетворення товарів, поміщених у митний режим переробки за межами митної території, на продукти переробки, кількісні показники товарів, поміщених у митний режим переробки за межами митної території, та інших товарів, що витрачаються на здійснення операцій з переробки, з обґрунтуванням виробничих втрат товарів на кожному етапі, а також відомості про найменування та кількість відходів переробки;

     3) інші документи за бажанням власника товарів або уповноваженої ним особи, такі як висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти і стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, відповідно до яких здійснюватиметься переробка, тощо.

     Дозвіл на переробку товарів за межами митної території України видається підприємству органом доходів і зборів безоплатно протягом п’яти робочих днів з дати реєстрації відповідної заяви (ч.3 ст.165 МКУ).

     Якщо зовнішньоекономічний договір, на підставі якого здійснюватиметься переробка, передбачає вивезення товарів з метою переробки окремими партіями протягом певного періоду часу на однакових умовах, дозвіл видається на обсяг товарів і строк, визначені зовнішньоекономічним договором, але не більш як на один рік (ч.4 ст.165 МКУ).
     У дозволі на переробку товарів за межами митної території України зазначається перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення (ч.6 ст.165 МКУ).
     За письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи органом доходів і зборів може бути винесено попереднє рішення щодо можливості поміщення товарів у митний режим переробки товарів за межами митної території (ч.10 ст.165 МКУ).

 18.Які операції власник товару або уповноважена ним особа може проводити з товарами, що зберігаються на митному складі?

Відповідь:Відповідно до ч.1 ст.127 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) з товарами, що зберігаються на митному складі, без дозволу органу доходів і зборів можуть проводитися прості складські операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів:

     1) переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення;
     2) чищення;

     3) провітрювання;

     4) створення оптимального температурного режиму зберігання;

     5) сушіння (у тому числі із створенням потоку тепла);

     6) захист від корозії;

     7) боротьба із шкідниками;

     8) інвентаризація.

     Власник товарів, що зберігаються в митному режимі митного складу на митному складі, або уповноважена ним особа з дозволу органу доходів і зборів може проводити підготовку таких товарів до продажу (відчуження) та транспортування: консолідація та подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження, взяття проб і зразків товарів та інші подібні операції (ч.2 ст. 127 МКУ).

     Операції, що проводяться з товарами, що зберігаються в митному режимі митного складу на митному складі, не повинні змінювати характеристик, за якими ці товари були класифіковані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (ч.3 ст.127 МКУ).

     Згідно з ч.4 ст. 127 МКУ з дозволу органу доходів і зборів та за умови надання фінансової гарантії відповідно до розд. X МКУ товари, поміщені у митний режим митного складу, можуть тимчасово з наступним поверненням вивозитися з митного складу на строк, обумовлений метою такого вивезення, але не більший ніж 45 днів. Не підлягають тимчасовому випуску з наступним поверненням товари, що використовуватимуться для виробництва, упаковки, експлуатації природних ресурсів, будівництва, ремонту чи обслуговування, виконання земляних або інших подібних робіт.

     У разі відмови у наданні дозволу на здійснення з товарами, що зберігаються в митному режимі митного складу на митному складі, операцій, передбачених ч.2 та ч.4 ст.127 МКУ, орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася за отриманням дозволу, про причини і підстави такої відмови (ч.5 ст.127 МКУ).

 19. Які строки та особливості тимчасового зберігання товарів, що перебувають під митним контролем?

Відповідь:  Згідно з ч.1 ст.204 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.

     Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем у межах строку збереження їх якостей, які дають можливість використовувати такі товари за призначенням, але не більше строку, встановленого ч.1 ст.204 МКУ (ч.2 ст.204 МКУ).

Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у ч.1 ст.204 МКУ, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) органом доходів і зборів, за дозволом якого товари були розміщені на складі. Якщо особа, яка зберігає товари на складі тимчасового зберігання відкритого типу або митному складі відкритого типу, не є утримувачем цього складу, її заява про продовження строку тимчасового зберігання зазначених товарів попередньо погоджується з утримувачем складу. У разі відмови у продовженні строку тимчасового зберігання орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити власника товару або уповноважену ним особу про причини і підстави такої відмови (ч.3 ст.204 МКУ).
     До закінчення строків зберігання, зазначених у ч.1–3 ст.204 МКУ, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути:
     1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або

     2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією – отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу дохоів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до МКУ; або

     3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або

     4) вивезені за межі митної території України (ч.4 ст.204 МКУ).

     Якщо товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, декларувалися органу доходів і зборів, але щодо них після закінчення строків зберігання, зазначених у ч.1–3 ст.204 МКУ, двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому МКУ, такі товари підлягають обов’язковій передачі власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією – отримувачем гуманітарної допомоги на склад органу доходів і зборів.(ч.5 ст.204 МКУ)

     Орган доходів і зборів встановлює строк для вивезення товарів із складу, виходячи з можливостей наявних засобів для транспортування цих товарів та навантажувально-розвантажувальної техніки (ч.6 ст.204 МКУ).

 20.Як здійснюється митний контроль автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними у пунктах пропуску через державний кордон та які форми митного контролю при цьому застосовуються?

Відповідь:   Відповідно до п. 4, 7 та 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451 «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» митний контроль та митне оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється:

     у разі ввезення на митну територію України - після проведення прикордонного контролю;
     у разі вивезення за межі митної території України - до початку проведення прикордонного контролю.

     Митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю:

•      перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються органам доходів і зборів під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України;
•      митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян);
       усне опитування громадян та посадових осіб підприємств;
•      облік автомобільних транспортних засобів і товарів;
•      взяття проб (зразків) товарів;
•      використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю;
       подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих органам доходів і зборів.

     Органи доходів і зборів під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються органами доходів і зборів, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.

 21. Протягом якого терміну здійснюється митне оформлення міжнародних поштових відправлень?

Відповідь:   Відповідно до п. 4.11 розділу 4 Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного комітету зв’язку та інформатизації України № 680/108 від 27.10.1999 за наявності документів, необхідних для митного оформлення міжнародних поштових відправлень (далі – МПВ), підрозділ митниці здійснює митне оформлення МПВ у термін, що не перевищує:

• для відправлень міжнародної прискореної пошти (EMS) з товарними вкладеннями - 2
• доби, для письмової кореспонденції - 12 годин;
• для інших МПВ: з товарними вкладеннями - 5 діб, для письмової кореспонденції - 8 годин.

     У разі збільшення обсягів надходжень МПВ у передсвяткові дні цей термін може бути збільшений до 10 діб. Митне оформлення відправлень міжнародної прискореної пошти (EMS) здійснюється в першу чергу.

22. Протягом якого часу здійснюється  митне оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення?

Відповідь: Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 255 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з МКУ товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених ст. ст. 257, 335 МКУ.

     Строк, зазначений у ч. 1 ст. 255 МКУ, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:

     1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до ч. 8 ст. 247 МКУ;
     2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до МКУ додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;
     3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до ч. 21 ст. 356 МКУ;
     4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до ч. 5 ст. 255 МКУ;
     5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України від 02.12.2010 № 2735 – VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;
     6) подання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ.

 23. Хто може бути присутнім під час митного оформлення товарів, які пред’являються для такого оформлення?

Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 249 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) декларанти або уповноважені ними особи можуть бути присутніми під час митного оформлення товарів, які пред’являються ними для такого оформлення.

У разі застосування заходів, передбачених ст. 338 і 339 МКУ, а також на вимогу органу доходів і зборів присутність декларантів або уповноважених ними осіб під час митного оформлення є обов’язковою (ч. 2 ст. 249 МКУ).

 24. Які встановлені строки транзитних перевезень?

Відповідь:    Відповідно до ч.1 ст.95 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту:

1)для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб);
2) для залізничного транспорту – 28 діб;
3) для авіаційного транспорту – 5 діб;
4) для морського та річкового транспорту – 20 діб;
5)для трубопровідного транспорту – 31 доба;
6)для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) – 90 діб.

Згідно з ч.2 ст.95 МКУ до строків, зазначених у ч.1 ст.95 МКУ, не включається:

     1) час дії обставин, зазначених у ст.192 МКУ;

     2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

     3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених
р.V МКУ (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

 25. Як застосовується митний режим  транзити при перевантаженні товарів?

Відповідь:  Відповідно до ч.1 ст.96 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), перевантаження товарів, що переміщуються у митному режимі транзиту, з одного транспортного засобу на інший допускається з дозволу органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого проводиться перевантаження.
     Якщо перевантаження може бути здійснене без порушення митних пломб та інших засобів забезпечення ідентифікації, таке перевантаження допускається без дозволу, але з попереднім інформуванням органу доходів і зборів (ч.2 ст. 96 МКУ).

     Проведення угрупування пакувальних місць, зміна упаковки, маркування, сортування, а також ремонт та заміна пошкодженої упаковки здійснюються з дозволу органу доходів і зборів (ч.3 ст.96 МКУ).

     Частиною 4 ст.96 МКУ визначено, що для отримання дозволу органу доходів і зборів особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, органу доходів і зборів подається тільки товарно-транспортний документ на перевезення товару. У разі відмови у наданні дозволу орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася з проханням надати дозвіл, про причини і підстави такої відмови.

     Під час переміщення товарів у митному режимі транзиту дозволяється здійснення заміни моторного транспортного засобу з попереднім інформуванням органу доходів і зборів призначення про причини такої заміни, якщо така заміна не потребує перевантаження товарів (ч.5 ст.96 МКУ).

     При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення гл.17 «Транзит» МКУ застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з органу доходів і зборів відправлення і до моменту пред’явлення їх органу доходів і зборів призначення (ч.6 ст.96 МКУ).

 26. Що розуміється під каботажним перевезенням товарів?

Відповідь:Відповідно до ч.1 ст.97 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, ввезені на митну територію України морським (річковим) судном, допускаються до каботажного перевезення між органами доходів і зборів або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів після їх перевантаження на інше морське (річкове) судно, що ходить під прапором України, або, за умови отримання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, на іноземне судно.

     Іноземні товари перебувають під митним контролем протягом усього часу каботажу (ч.2 ст.97 МКУ).

     Каботажні перевезення іноземних товарів на борту морського (річкового) судна разом з українськими товарами здійснюються за умови їх надійної ідентифікації
(ч.1 ст.98 МКУ).

     Якщо забезпечення надійної ідентифікації товарів неможливе, українські товари розміщуються на борту судна окремо від іноземних товарів (ч.2 ст.98 МКУ).

 27. Які документи необхідні до допуску  товарів до каботажного перевезення?

Відповідь:Відповідно до ч.1 ст.100 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), для каботажного перевезення товарів органу доходів і зборів подається документ, що містить перелік товарів, призначених для такого перевезення, відомості про судно, що здійснюватиме таке перевезення, а також назву українського порту або портів, де повинно здійснюватися вивантаження зазначених товарів. Цей документ після виконання митних формальностей є підставою для здійснення одного каботажного перевезення зазначених у ньому товарів. Орган доходів і зборів, що виконав митні формальності, повідомляє про це органи доходів і зборів призначення. При вивантаженні товарів у пункті призначення органу доходів і зборів подається перелік товарів, що підлягають вивантаженню в цьому пункті.

     Якщо судно регулярно здійснює каботажні перевезення ідентичних товарів між одними й тими самими пунктами, документ, зазначений у ч.1 ст.100 МКУ, є підставою для здійснення перевезень протягом визначеного перевізником та погодженого органом доходів і зборів строку. Орган доходів і зборів, що виконав митні формальності, повідомляє про це органи доходів і зборів призначення. У такому випадку перед навантаженням товарів на судно органу доходів і зборів подається тільки перелік цих товарів, а при вивантаженні - тільки перелік товарів, що вивантажуються (ч.2 ст.100 МКУ).

 28. За яких умов завершується митний режим транзиту?

Відповідь: Згідно із ч.1 ст.102 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

     При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митний режим транзиту, окремими партіями митний режим транзиту вважається завершеним після фактичного вивезення за межі митної території України останньої з таких окремих партій (ч.2 ст.102 МКУ).

     При ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до органу доходів і зборів призначення (ч.3 ст.102 МКУ).

     Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених МКУ (ч.4 ст.102 МКУ).

     Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного ст.95 МКУ, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений ст.94 МКУ (ч.5 ст.102 МКУ).
     Орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного ст.94 МКУ, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту (ч.6 ст.102 МКУ).
     Українські товари, що відповідно до пп.«г» п.2 ч.2 ст.91 МКУ переміщувалися у митному режимі транзиту між штучним островом, установкою або спорудою, створеними у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, та органом доходів і зборів, розташованим на території України, зайнятій сушею, випускаються з-під митного контролю після фактичного доставлення цих товарів до зазначеного органу (ч.7 ст.102 МКУ).

 29. В яких випадках гарантія дотримання вимог  митного режиму тимчасового ввеження не вимагається?

Відповідь: Згідно із ч.3 ст.110 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями гарантія дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення не вимагається щодо:

     1) устаткування для підготовки радіо- чи телепередач і репортажів, а також транспортних засобів, спеціально пристосованих для використання для цілей радіо- чи телепередач;
     2) контейнерів, піддонів та упаковок;
     3) наукового і педагогічного устаткування та матеріалів для забезпечення добробуту мореплавців, що використовуються на борту суден;
     4) особистих речей;
     5) товарів, ввезених для спортивних цілей;
     6) товарів, що ввозяться в рамках прикордонного обігу;
     7) медичного, хірургічного і лабораторного устаткування, а також будь-яких товарів, таких як автомобілі чи інші транспортні засоби, ковдри, намети, збірні будинки, інших товарів першої необхідності, відправлених як допомога потерпілим від стихійного лиха чи подібних катастроф;
     8) транспортних засобів комерційного призначення;
     9) тяглових тварин, тварин, ввезених для перегону на нове пасовисько чи випасання на землях, розташованих у прикордонній смузі (контрольованому прикордонному районі);
     10) товарів, які тимчасово ввозяться на митну територію України з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами;
     11) повітряних суден, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

 30. Чи може бути передано право використання режиму тимчасового ввезення щодо товарі іншій особі?

Відповідь:  Згідно із ч.1 ст. 109 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року
№ 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа:

     1) відповідає вимогам, встановленим МКУ; та
     2) приймає на себе зобов’язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

     Відповідно до ч. 4 розд. ІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 (далі – Порядок 657), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 за № 1669/21981:

     1. Для отримання дозволу на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, подає до митниці оформлення відповідну заяву, форма якої затверджена дод. 1 до Порядку 657. Разом із заявою подаються:

• письмова заява особи, що має намір прийняти право використання митного режиму тимчасового ввезення, про прийняття на себе зобов’язань особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення;
• письмова згода особи - нерезидента - сторони зовнішньоекономічного договору, згідно з яким товари тимчасово ввезені на митну територію України, на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення.

     2. Рішення про надання дозволу на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення або про відмову в наданні такого дозволу приймається керівником органу доходів і зборів або вповноваженою ним посадовою особою згідно з положеннями ст. 109 МКУ та оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві.
    

Про прийняте рішення орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особу, яка звернулася із заявою.

     У разі прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно повідомити про причини та підстави такої відмови.

 31. Які строки та особливості тимчасового зберігання товарів, що перебувають під митним контролем?

Відповідь:   Згідно з ч.1 ст.204 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.

     Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем у межах строку збереження їх якостей, які дають можливість використовувати такі товари за призначенням, але не більше строку, встановленого ч.1 ст.204 МКУ (ч.2 ст.204 МКУ).

     Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у ч.1 ст.204 МКУ, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) органом доходів і зборів, за дозволом якого товари були розміщені на складі. Якщо особа, яка зберігає товари на складі тимчасового зберігання відкритого типу або митному складі відкритого типу, не є утримувачем цього складу, її заява про продовження строку тимчасового зберігання зазначених товарів попередньо погоджується з утримувачем складу. У разі відмови у продовженні строку тимчасового зберігання орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити власника товару або уповноважену ним особу про причини і підстави такої відмови (ч.3 ст.204 МКУ).
     До закінчення строків зберігання, зазначених у ч.1–3 ст.204 МКУ, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути:

  1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або
     2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією – отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу дохоів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до МКУ; або
     3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або
     4) вивезені за межі митної території України (ч.4 ст.204 МКУ).

     Якщо товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, декларувалися органу доходів і зборів, але щодо них після закінчення строків зберігання, зазначених у ч.1–3 ст.204 МКУ, двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому МКУ, такі товари підлягають обов’язковій передачі власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією – отримувачем гуманітарної допомоги на склад органу доходів і зборів.(ч.5 ст.204 МКУ)

     Орган доходів і зборів встановлює строк для вивезення товарів із складу, виходячи з можливостей наявних засобів для транспортування цих товарів та навантажувально-розвантажувальної техніки (ч.6 ст.204 МКУ).

 32. Які передбачено місця здійснення митного контролю на морському та річковому транспорті?

Відповідь:  Згідно із ч.1 ст.209 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) органи доходів і зборів здійснюють митний контроль на морському та річковому транспорті в зонах митного контролю на територіях морських та річкових портів, а також в акваторіях портів, відкритих для міжнародних перевезень.
     Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається у місцях, де немає органів доходів і зборів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред’явлення їх найближчому органу доходів і зборів (ч.2 ст.209 МКУ).

 33. Як визначається місце здійснення митних формальностей  у міжнародному залізничному сполученні?

Відповідь: Згідно із ч.1 ст.220 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю. Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту руху поїзда за погодженням між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
     З метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником органу доходів і зборів за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України (ч.2 ст.220 МКУ).

     У виняткових випадках, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, на вимогу органу доходів і зборів окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе (ч.3 ст.220 МКУ).
     Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу органу доходів і зборів та органу охорони державного кордону України (ч.4 ст.220 МКУ).

 34. Як здійснюється декларування припасів, які ввозяться на митну територію України?

Відповідь:    Згідно з ч.1 ст.225 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) інформація, що зазначається у митній декларації на припаси, які ввозяться на митну територію України, обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю. Допускається використання замість митної декларації на припаси облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо.

     У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, які подаються під час прибуття транспортного засобу на митну територію України, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу органу доходів і зборів з числа припасів, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому на зазначену кількість припасів окрема митна декларація або документ, що її замінює, не подаються (ч.2 ст.225 МКУ).
     У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, зазначається кількість припасів, доставлених на транспортний засіб під час його перебування на митній території України (ч.3 ст.225 МКУ).

     Окрема митна декларація або документ, що її замінює, на припаси, які залишаються на борту транспортного засобу, не подається (ч.4 ст.225 МКУ).

 35. Які права та обв’язки перевізника товарів?

Відповідь: Згідно із ч.1 ст.191 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) перевізники мають право:

     1) не приймати для перевезення між органами доходів і зборів товари у разі оформлення митних та/або транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України;
     2) замінювати моторний транспортний засіб, попередньо повідомивши орган доходів і зборів призначення про причини такої заміни (технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність);
     3) замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до органу доходів і зборів призначення, попередньо повідомивши цей орган про причини такої заміни (стан здоров’я, візові питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення);
     4) з дозволу органу доходів і зборів призначення вивантажувати товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму. У такому разі витрати на вивантаження та зберігання товару відшкодовуються його власником;
     5) отримувати роз’яснення причин відмови у митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та перелік заходів, яких необхідно вжити для їх усунення.

     Перевізники зобов’язані:

     1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);
     2) у строк, встановлений ст.95 МКУ, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;
     3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу органу доходів і зборів;
     4) у разі прибуття до органу доходів і зборів призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених органом доходів і зборів заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю (ч.2 ст.191 МКУ).

 36. Який порядок роботи органу доходів і зборів та умов зберігання на них товарів?

Відповідь:  Згідно з ч.1 ст.239 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах органів доходів і зборів окремо, з дотриманням порядку, встановленого МКУ для відповідних митних режимів (ч.2 ст.239 МКУ).
    

 Порядок роботи складу органу доходу і збору визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч.3 ст.239 МКУ).

Порядок роботи складу органу доходів і збору визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.3 ст.239 МКУ). Такий порядок затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №627 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2012 р. за №1097/21409.

     Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і збору, за рішенням керівника органу доходів і збору або особи, яка виконує його обов’язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей МКУ таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів (ч.4 ст.239 МКУ).
     Органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. У випадку, передбаченому ч.4 ст.239, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані органами доходів і зборів цим підприємствам на зберігання (ч.5 ст.239 МКУ).

     Витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у п.1 - 5 ч.1 та у ч.5 ст.238 МКУ, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у п.6 ч.5 ст.238 МКУ, здійснюється з урахуванням положень ч.3 ст.243 та ч.3 ст.541 МКУ.
     Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг (ч.6 ст.239 МКУ).

 37. Як здійснюється видача товарів, транспортних засобів комерційного призначення  зі складу органів доходів  і зборів?

Відповідь:    Відповідно до ст. 242 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 – VI зі змінами та доповненнями товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

     Видача товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу органу доходів і зборів здійснюється відповідно до р. IX Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1097/21409
(далі – Порядок 627).

     Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів (п. 9.1 р. ІХ Порядку 627).

     Згідно з п. 9.2 р. ІХ Порядку 627 видача зі складу органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у п. 9.1 р. ІХ Порядку 627, здійснюється за умови подання на ім’я керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов’язки, відповідної заяви (звернення) та документів, що засвідчують особу (повноваження особи).

     Остаточне рішення щодо видачі товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу органу доходів і зборів та застосування процедур, які цьому передуватимуть, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов’язки.

     Строк розгляду заяви (звернення) та надання відповіді на неї не може перевищувати 10 робочих днів з дня реєстрації цієї заяви (звернення) в органі доходів і зборів.
     За результатами розгляду заяви (звернення) заявнику невідкладно надається засобами поштового, факсимільного чи електронного зв’язку відповідь щодо умов
та порядку отримання товарів і транспортних засобів комерційного призначення зі складу органу доходів і зборів.

     Відповідно до п. 9.3 р. ІХ Порядку 627 залежно від підстави розміщення та мети видачі товарів і транспортних засобів комерційного призначення на склад органу доходів і зборів подаються такі документи:

• другий примірник квитанції МД-1, якщо товари поміщувалися на склад органу доходів і зборів зі складанням квитанції МД-1;
• документи (митна декларація або інший документ, який її замінює), що підтверджують оформлення товарів у відповідний митний режим або згідно
  із заявленою метою;
• постанова про взяття проб і зразків, винесена посадовою особою органу доходів і зборів, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил;
• належним чином завірена копія судового рішення про повернення товарів, транспортних засобів комерційного призначення власнику;
• дозвіл органу доходів і зборів на видачу зі складу органу доходів і зборів тимчасово (з подальшим поверненням) товарів, що беруться для проведення експертизи в установлених законодавством випадках;
• документи, що підтверджують відшкодування витрат органів доходів і зборів
  на зберігання товарів і транспортних засобів на складі органу доходів і зборів.

Пунктом 9.4 р. ІХ Порядку 627 визначено, що до документів, за якими видаються товари, транспортні засоби комерційного призначення зі складу органу доходів і зборів, належать також:

• акт приймання-передавання;
• акт про взяття проб (зразків) товарів;
• акт опису й арешту майна;
• акт опису, оцінки та передачі майна;
• протокол про одержання проб і зразків товарів для проведення експертизи в справі про порушення митних правил;
• видаткова накладна.

 38. У яких випадках застосовується додаткова митна декларація та які вимоги  до її оформлення?

Відповідь:   Відповідно до ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) у разі подання відповідно до ст. 259 і 260 МКУ попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до МКУ, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

     У разі відсутності інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості товарів, яка стане відомою після випуску товарів у вільний обіг та сплати роялті, ліцензійних платежів, інших складових вартості, які визначаються залежно від обсягів продажу або прибутку від продажу, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 180 днів з дати випуску товарів (ч. 2 ст. 261 МКУ).
     У разі якщо значення ціни товару в зовнішньоекономічному договорі визначається за формулою і на дату декларування невідоме, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 90 днів з дати випуску товарів (ч. 3 ст. 261 МКУ).
     Додаткова декларація подається до відповідного органу доходів і зборів, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова або періодична митна декларація (ч. 4 ст. 261 МКУ).
     Дозволяється подання однієї додаткової декларації до кількох попередніх, тимчасових або періодичних митних декларацій, що були оформлені одним органом доходів і зборів в межах одного зовнішньоекономічного договору та одного митного режиму, за умови дотримання строків подання додаткової декларації, визначених відповідно до МКУ (ч. 5 ст. 261 МКУ).

     Для оформлення додаткової митної декларації використовується митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій».

     Водночас заповнення додаткової митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа здійснюється відповідно до наказу Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684.

 39. Чи допускається виправлення помилок в митній декларації?

Відповідь:  Відповідно до ч. 1 ст. 268 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями ( далі – МКУ) допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених МКУ та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 268 МКУ.

     У випадках, передбачених ч. 1 ст. 268 МКУ, посадові особи органів доходів і зборів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації (ч. 2 ст. 268 МКУ).

     Якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені в ч. 1 ст. 268 МКУ (крім орфографічних помилок), орган доходів і зборів застосовує до такої особи санкції, передбачені МКУ та іншими законодавчими актами України.

 40. За яких умов електронна митна декларація вважається оформленою?

Відповідь: Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення.
Повна відповідь

Відповідно до п. 5 ст. 255 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно абз. 2 п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

 41. Яка передбачена відповідальність до громадян за перевищення строків доставки транспортних засобів в режимі транзиту, що перебувають під митним контролем до органу доходів і зборів, призначення?

Відповідь: Частиною 1ст. 381 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495- VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
     У разі порушення зобов’язання про транзит через митну територію України транспортних засобів особистого користування, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному ст. 313 МКУ.

     Статтею 95 МКУ встановлено строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту – 10 діб ( у разі переміщення в зоні діяльності одного органу доходів і зборів – 5 діб).

     Відповідальність за недоставляння товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до органу доходів і зборів призначення, видачу їх без дозволу органу доходів і зборів або втрату встановлено ст.470 МКУ.

     Ч. 1 ст.470 МКУ передбачено, що перевищення встановленого ст. 95 МКУ строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на одну добу - тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Частиною 2 ст. 470 МКУ передбачено, що вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 470 МКУ, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перевищення встановленого ст. 95 МКУ строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Перевищення встановленого ст. 95 МКУ строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 42. Протґягом якого терміну складається протокол про порушення митних правил?

Відповідь: Відповідно до ст. 494 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

     Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:

     1) дату і місце його складення;
     2) посаду, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;
     3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;
     4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил;
     5) посилання на статтю МКУ, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення;
     6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
     7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із ст. 511 МКУ;
     8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

     Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.
     Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.      Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.
     У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз’яснюються її права, передбачені статтею 498 МКУ, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

     У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.

     Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
     У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.
     Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого виявлено порушення митних правил.

     Форма протоколу про порушення митних правил затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 652, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.06.2012 за № 1015/21327.

 43. Яка передбачена відповідальність за порушення термінів подання органу доходів і зборів  митної декларації?

Відповідь: Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митна декларація це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

     Митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу (ч.1 ст. 263 МКУ).
     При цьому недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів (ч. 1 ст. 472 МКУ).

 44. Який порядок і форми сплати суми штрафу, що вноситься громадянином, який вчинив порушення митних правил та чи передбачена можливість використання платіжних карток  при сплаті суми штрафу?

Відповідь: Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 508 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) у справі про порушення митних правил складається протокол про порушення митних правил. Форма протоколу, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

     Згідно із ч. 1 ст. 539 МКУ штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу,а в разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурора - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) або подання без задоволення.

     Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до державного бюджету шляхом перерахування відповідної суми в безготівковій формі на відповідний рахунок органу доходів і зборів або шляхом унесення готівки до каси органу доходів і зборів чи до відділення вповноваженого банку.

     Порядок розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, затверджено наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938 (далі – Порядок - 25/44).

     Для обліку коштів у національній валюті, що надходять до органів доходів і зборів для забезпечення виконання платниками обов’язків щодо сплати митних та інших платежів, в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, застосовуються рахунки відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, за балансовим рахунком 3734 «Депозитні рахунки органів стягнення».
     Також п. 2.2 Порядку – 25/44 визначено, що для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами, на балансі Головного управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім’я митних органів.
     Механізм сплати коштів, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів в іноземній валюті, готівкою в національній валюті здійснюється через відповідний банківський балансовий рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарської діяльності».

     Разом з тим, громадянин або вповноважена особа можуть сплачувати суму штрафу на відповідний банківський рахунок органу доходів і зборів використанням платіжних карток, для чого така особа подає працівникові вповноваженого банку платіжну картку, паспорт або інший документ, що засвідчує особу та номер відповідного банківського рахунку органу доходів і зборів.

 45. Де суб’єкт господарювання може отримати програмне забезпечення для здійснення електронного декларування товарі з використання електронної митної декларації?

Відповідь: Згідно з п. п. 12, 13 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій» із змінами і доповненнями, електронна митна декларація (далі – ЕМД) складається з полів електронного документа, що відповідають формам митних декларацій на паперовому носії, та засвідчується електронним цифровим підписом (далі – ЕЦП) особи, яка її склала.

     Формат електронної копії митної декларації на паперовому носії, ЕМД, інших електронних документів (далі – ЕД), необхідних для здійснення митного контролю та оформлення, кодування символів, засоби пересилання визначаються Міністерством доходів і зборів України з оприлюдненням відповідної інформації на веб-сайті Міндоходів.
     Відповідно до п. 3.9 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, ЕМД та ЕД формуються декларантом або уповноваженою ним особою (далі - Декларант) відповідно до законодавства України.

     ЕМД та ЕД передаються за допомогою засобів інформаційних технологій у складі електронного повідомлення, засвідченого ЕЦП Декларанта, з електронної адреси, визначеної для передавання таких електронних документів органам доходів і зборів і отримання зворотної інформації від органів доходів і зборів, на електронну адресу, визначену Міністерством доходів і зборів України для одержання таких повідомлень.
     При цьому ЕМД та ЕД створюються за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.
     Таким чином, для отримання інформації щодо переліку фірм-розробників спеціалізованого програмного забезпечення, яке б дозволяло виготовляти ЕМД та ЕД в форматі електронного декларування, СГ необхідно звернутись до підрозділу органу доходів і зборів, де буде здійснюватися митне оформлення товарів.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві