Митне законодавство. Питання-відповіді:
1. В яких випадках здійснюється огляд та переогляд ручної поклажі та багажу?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 339 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю, зазначеним у частині першій ст. 319 МКУ, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, орган доходів і зборів має право провести огляд, а в разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.
Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи (ч. 2 ст. 339 МКУ).
Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:
1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей, тварин та рослин, а також довкілля;
2) якщо громадянин або уповноважена ним особа не з’явилися протягом одного місяця з дня надходження до митниці призначення несупроводжуваного багажу;
3) у разі залишення на території України ручної поклажі, багажу з порушенням зобов’язання про їх транзит через територію України (ч. 3 ст. 339 МКУ).
Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання (ч. 4 ст. 339 МКУ).
Про здійснення огляду та переогляду складається акт, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 636, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за № 1004/21316.
Один примірник акта огляду (переогляду) передається громадянину або уповноваженій ним особі або представнику підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання (ч. 6 ст. 339 МКУ).
2. Які особливості здійснення митного контролю міжнародних пштових та експрес-відправлень, що переміщуються через митний кордон України?
Відповідь: Згідно із ч.7 ст.233 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 – VI зі змінами та доповненнями міжнародні поштові (крім тих, що переміщуються через територію України транзитом) та експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих відправленнях.
Оператори поштового зв’язку та експрес-перевізники на вимогу органу доходів і зборів пред’являють відправлення для здійснення митного огляду. Способи такого пред’явлення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну полвтику. Як правило, при проведенні митного огляду товарів, що переміщуються (пересилаються) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, органи доходів і зборів використовують технічні засоби митного контролю (ч.8 ст.233 МКУ).
Органи доходів і зборів не вимагають пред’явлення для митного контролю листів, поштових карток та секограм. За наявності достатніх підстав вважати, що в зазначених відправленнях містяться товари, щодо яких законодавством встановлено заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також за результатами проведення митного огляду на підставі вибіркових або випадкових перевірок органи доходів і зборів мають право вимагати пред’явлення зазначених відправлень. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.233 МКУ).
При надходженні міжнародного експрес-відправлення до митниці призначення посадова особа цієї митниці здійснює підтвердження з відміткою на супровідних документах, що експрес-перевізник виконав узяті на себе зобов’язання щодо доставки та пред’явлення цього експрес-відправлення. Допускається з дозволу органу доходів і зборів та під його контролем зберігання експрес-перевізником або його повіреним експрес-відправлень до завершення їх митного оформлення (ч.11 ст.233 МКУ).
Оператори поштового зв’язку, експрес-перевізники чи їх повірені зобов’язані за свій рахунок пред’являти органам доходів і зборів для здійснення митного контролю міжнародні поштові та експрес-відправлення, що переміщуються через митний кордон України (ч.12 ст.233 МКУ).
3.В яких випадках при поданні попередньої митної декларації передбачена сплата митних платежів?
Відповідь: Частинами 1 та 2 ст. 194 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють контролюючий орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред’явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари. Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання контролюючому органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред’явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до ст. 94 МКУ.
Згідно з ч. 3 ст. 259 МКУ попередня декларація повинна містити відомості достатні, зокрема для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до відповідного органу призначення.
При ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред’явлення цих товарів контролюючому органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов’язковими (ч. 6 ст. 259 МКУ).
При цьому питання гарантій забезпечення виконання зобов’язань перед контролюючими органами визначені положеннями розд. X МКУ.
Відповідно до ч.1 ст. 305 МКУ у випадках, визначених МКУ, виконання зобов’язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання контролюючим органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Статтею 306 МКУ визначено, що одним із способів забезпечення сплати митних платежів є надання фінансових гарантій.
При цьому надання контролюючим органам забезпечення сплати митних платежів є обов’язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 305 МКУ).
Перелік товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов’язкового надання відповідним органам забезпечення сплати митних платежів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21травня 2012 року № 461 зі змінами (далі – Порядок 461).
При цьому п. 1 прим. Порядку 461 визначено перелік випадків, коли забезпечення сплати митних платежів під час переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів, зазначених у Порядку 461, не надається.
4. Коли виникає обов’язок зі сплати митних платежів?
Відповідь: Відповідно до п. 1 ст. 289 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями обов’язок із сплати митних платежів виникає:
1) у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України;
2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, - з моменту такого переміщення товарів;
3) у разі вивезення товарів з митної території України:
а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації;
б) при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України - з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;
в) при невиконанні умов, установлених щодо товарів, які вивозилися за межі митної території України із звільненням від оподаткування вивізним митом, - з моменту, коли ці товари прибули до іншого місця призначення, ніж те, у зв’язку з яким надавалося таке звільнення;
4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов’язання.
5.Які види мита застосовуються в Україні?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 271 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі – МКУ) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та МКУ, який нараховується та сплачується відповідно до МКУ, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
В Україні застосовуються такі види мита:
- ввізне мито;
- вивізне мито;
- сезонне мито;
- особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне (ч. 2 ст. 271 МКУ).
Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені цим Кодексом (ч. 3 ст. 271 МКУ).
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 272 МКУ ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.
Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України (ч. 2 ст. 272 МКУ).
Згідно зі ст. 273 МКУ вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.
На окремі товари законом може встановлюватися сезонне мито на строк не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів з дня встановлення сезонного мита (ст. 274 МКУ).
6. Як оподатковуються ПДВ товари, що поміщуються в митні режими транзиту та тимчасового ввезення (вивезення)?
Відповідь: Відповідно до п. 206.6 ст. 206 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями до операцій із ввезення товарів у митному режимі транзиту застосовується умовне повне звільнення від оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 17 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями.
Згідно із п. 206.7 ст. 206 ПКУ до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне або умовне часткове звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 18 МКУ:
- умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ застосовується до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у ст. 189 МКУ та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряних суден, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу;
- умовне часткове звільнення від оподаткування ПДВ застосовується до товарів (за винятком підакцизних), не зазначених у ст. ст. 105, 189 МКУ, а також у Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або таких, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.
Також до операцій із вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі тимчасового вивезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 19 МКУ (п. 206.8 ст. 206 ПКУ).
7. Хто сплачує митні платежі у разі реалізації товарів, конфіскованих за рішенням суду у відповідності до ст.. 243 МКУ?
Відповідь:Відповідно до ч. 9 ст. 243 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями товари, конфісковані за рішенням суду, та зазначені у ч.ч. 1,2,4-6 ст. 243 МКУ, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно із законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями.
При цьому при визначенні ринкової вартості товарів суми митних платежів мають бути враховані у такій вартості.
Водночас відповідно до п. 27 ст. 4 МКУ до митних платежів належать мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).
Пунктом 6 ст. 276 МКУ визначено, що платниками мита є, зокрема, особи, які реалізують товари, транспортні засоби відповідно до ст. 243 МКУ.
В свою чергу платниками податку на додану вартість згідно із п.п. 6 п. 180.1 ст. 180 ПКУ у тому числі є особи, що проводять операції з постачання конфіскованого майна, (у тому числі майна, визначеного у ст. 243 МКУ), а платниками акцизного податку є особи, що реалізують конфісковані підакцизні товари (продукцію), якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку (п.п. 212.1.4 п. 212.1 ст. 212 ПКУ).
Таким чином, у разі реалізації товарів, конфіскованих за рішенням суду у відповідності до ст. 243 МКУ, суми митних платежів включаються в ринкову вартість таких товарів та підлягають сплаті особами, які реалізують ці товари.
8. Які особи мають право виступати декларантами?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями декларантами мають право виступати:
1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;
2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.
Згідно з ч.2 ст. 265 МКУ декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України:
1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності;
2) особами, які мають пільги згідно із статтями 383 - 386, 388, 389, 391, 392 МКУ, - товарів, у зв’язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;
3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв;
4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом;
5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.
Підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України (ч. 3 ст. 265 МКУ).
Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку (ч. 4 ст. 265 МКУ).
Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (ч. 5 ст. 265 МКУ).
Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями (ч. 6 ст. 265 МКУ).
9. Чи допускається виправлення помилок в митній декларації?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 268 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями ( далі – МКУ) допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених МКУ та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 268 МКУ.
У випадках, передбачених ч. 1 ст. 268 МКУ, посадові особи органів доходів і зборів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації (ч. 2 ст. 268 МКУ).
Якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені в ч. 1 ст. 268 МКУ (крім орфографічних помилок), орган доходів і зборів застосовує до такої особи санкції, передбачені МКУ та іншими законодавчими актами України.
10. За яких умов електронна митна декларація вважається оформленою?
Відповідь: Відповідно до п. 5 ст. 255 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Згідно абз. 2 п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві