МИТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
1.Які бухгалтерські документи повинен подати декларант для підтвердження заявленої митної вартості?
Відповідь: Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) для підтвердження митної вартості товарів подаються, зокрема, бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Частиною 3 ст. 53 МКУ визначений перелік додаткових документів, які може витребувати орган доходів і зборів, що містить, серед інших документів, виписку з бухгалтерської документації.
Згідно з ч. 4 ст. 53 МКУ у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, у тому числі, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.
Також МКУ визначено, що подання бухгалтерської документації у всіх випадках, передбачених ст. 53 МКУ, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою за наявності.
При цьому враховуючи різноманітність складових митної вартості, які відповідно до положень МКУ повинні включатись при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а також методів її визначення, бухгалтерською документацією можуть бути підтверджені наступні витрати:
комісійні та брокерська винагорода;
вартість упаковки;
роялті;
витрати на страхування;
витрати на транспортування;
витрати на навантаження, вивантаження, обробку товарів, пов’язану з їх транспортуванням;
частина виручки від подальшого перепродажу товарів, що оцінюються;
вартість сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів, інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів, мастильних матеріалів, палива, інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, необхідних для виробництва оцінюваних товарів, які покупець безоплатно передає для виробництва оцінюваних товарів;
торговельні надбавки, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, суми податків, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з ввезенням чи продажем товарів, вартість доданої подальшої обробки (інформація, необхідна в разі використанні методу на основі віднімання);
вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсяг прибутку та загальних витрат в країні виробництва, загальні витрати при продажу в Україну з країни вивезення (на завантаження, розвантаження, обробку, транспортування до місця ввезення на митну територію України (інформація, необхідна в разі використанні методу на основі додавання). Слід зазначити, що такі документи можуть бути надані лише у випадку, якщо виробник (експортер) готовий надати органам влади країни-імпортера відповідну інформацію.
При цьому особами, які надають бухгалтерські документи, можуть бути виробник, продавець, покупець, агент покупця/продавця, посередник, перевізник тощо.
Разом з тим, міжнародним законодавством не визначено єдині, уніфіковані та обов’язкові форми бухгалтерських документів для всіх країн. Таким чином, враховуючи специфіку ведення бухгалтерського обліку в кожній окремій країні, перелік бухгалтерських документів нерезидента визначити неможливо.
Водночас Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) чітко встановлено перелік документів, необхідний для ведення в цілях оподаткування. Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені цим пунктом.
При цьому основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності встановлені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон 996).
Підприємство самостійно визначає облікову політику та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом 996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних (ст. 8 Закону 996).
Враховуючи викладене, встановити вичерпний перелік бухгалтерських документів та їх форму, які декларант може подавати для підтвердження заявленої митної вартості товарів, неможливо, оскільки він залежить від умов конкретної зовнішньоекономічної операції та системи оподаткування, на якій перебуває відповідний платник податків, форми ведення бухгалтерського обліку.
2. Які вимоги до заповнення платіжних доручень з поставки товару на митну територію України?
Відповідь: Відповідно до п. 2.2 гл. 2 постанови Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів» платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Спосіб здійснення оплати за товар обумовлювається умовами зовнішньоекономічного договору (контракту).
З метою ідентифікації платіжного доручення з поставкою оцінюваного товару, орган доходів і зборів перевіряє інформацію, що міститься у графі «Призначення платежу», а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунок-фактуру (інвойс), згідно з якими здійснюється оплата.
Порушення терміну оплати за товар та зазначення іншого рахунку постачальника, ніж рахунок постачальника у зовнішньоекономічну договорі (контракті), вважається порушеннями умов зовнішньоекономічного договору (контракту), тому, зміни умов оплати та рахунку постачальника повинні бути документально підтвердженими, тобто внесеними доповненнями до зовнішньоекономічного договору (контракту).
3. Як здійснюється контроль правильності визначення митної вартості товарів?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.54 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МКУ (ч.2 ст.54 МКУ).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МКУ (ч.3 ст.54 МКУ).
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МКУ).
4.Як визначається митна вартість товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються?
Відповідь: Згідно із ч.4 ст.58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 ст.58 МКУ.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця (ч.5 ст.58 МКУ).
Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (ч.6 ст.58 МКУ).
Платежі необов’язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч.7 ст.58 МКУ).
Термін ”ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті” стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов’язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з ст.58 МКУ робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.8 ст.58 МКУ).
Розрахунки згідно із ст.58 МКУ робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 МКУ).
Частиною 10 ст.58 МКУ визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов’язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв’язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об’єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.11 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у ст.58 МКУ До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення;
3) податки, які справляються в Україні.
5. Як визначається митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів?
Відповідь: Згідно із ч.4 ст.59 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.59 МКУ).
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в п.5 – п.7 ч.10 ст.58 МКУ, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування (ч.6 ст.59 МКУ).
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість (ч.7 ст.59 МКУ).
6. Які права має декларант або уповноважена ним особа, що заявляє митну вартість товарів?
Відповідь: Згідно із ч.4 ст.59 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.59 МКУ).
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в п.5 – п.7 ч.10 ст.58 МКУ, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування (ч.6 ст.59 МКУ).
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість (ч.7 ст.59 МКУ).
7.Які особи вважаються пов’язаними між собою?
Відповідь: Згідно із ч.4 ст.59 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.59 МКУ).
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в п.5 – п.7 ч.10 ст.58 МКУ, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування (ч.6 ст.59 МКУ).
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість (ч.7 ст.59 МКУ).
8. Який порядок митного контролю и митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 397 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 - VI (далі - МКУ) органи доходів і зборів сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до МКУ та інших законів України.
Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених МКУ та іншими законами України (ч. 2 ст. 397 МКУ).
При цьому згідно до ч. 3 ст. 397 МКУ заходи, пов’язані з призупиненням митного оформлення відповідно до положень розділу XIV, застосовуються органами доходів і зборів щодо товарів, які ввозяться на митну територію України для вільного обігу або вивозяться для вільного обігу за межі митної території України, за винятком:
- особистих речей громадян;
- товарів, які містять об’єкти права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, та які переміщуються через митний кордон України для власного використання громадянами і не призначені для виробничої чи іншої підприємницької діяльності, сумарна вартість та/або вага яких не перевищує обмежень, встановлених ч. 1 ст. 374 МКУ;
- припасів.
Вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, забороняється до завершення процедури такого призупинення (ч. 4 ст. 397 МКУ).
9. Чи передбачено внесення передоплати за реєстрацію прав інтелектуальної власності в митному реєстрі?
Відповідь: Відповідно до частини 3 ст. 398 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 - VI зі змінами порядок реєстрації у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення реєстру визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок надання застави або еквівалентної гарантії з відшкодування витрат, пов’язаних з діями органів доходів і зборів України щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2011 № 1762, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.03.2012 за № 361/20674 (далі - Порядок 1762).
Відповідно до п. 1.2 розділу І Порядку 1762 надання гарантій правовласником або його представником здійснюється під час реєстрації об’єкта права інтелектуальної власності в митному реєстрі або протягом трьох днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів, здійснене органом доходів і зборів з власної ініціативи.
Правовласник або його представник на свій розсуд може обрати один з таких видів гарантій:
грошова застава;
гарантія банку (п. 1.4 Порядку 1762).
Розмір гарантійної суми є величиною фіксованою та становить еквівалент 1000 євро (п.2.1 розділу ІІ Порядку 1762).
Грошова застава вноситься у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день надання гарантії або у вільно конвертованій іноземній валюті згідно з Класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 № 378, із змінами) (п.3.3 розділу ІІІ Порядку 1762).
Розмір грошової застави, що вноситься для цілей, пов’язаних з діями органів доходів і зборів України щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності, не повинен бути менше розміру гарантійної суми, визначеної цим Порядком (п.3.4 розділу ІІІ Порядку 1762).
Після надходження грошової застави правовласнику або його представнику надається повідомлення про внесення грошової застави (п.3.6 розділу ІІІ Порядку 1762).
По закінченні строку дії реєстрації об’єкта права інтелектуальної власності або у разі відкликання правовласником або його представником наданої застави до закінчення строку дії реєстрації повернення грошової застави (або її невикористаної частини), що вносилася при реєстрації об’єкта права інтелектуальної власності, здійснюється на підставі письмової заяви правовласника або його представника посадовою особою структурного підрозділу Держмитслужби, до функціональних обов’язків якого належать ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, на рахунок банку відповідно до реквізитів, зазначених у заяві правовласника (п. 4.1 розділу IV Порядку 1762).
10. Коли дозволяється зміна маркування на товарах та їх упаковці?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 402 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року
№ 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) у процесі здійснення митного оформлення допускається зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на товарах або їх упаковці з метою усунення ознак порушень прав інтелектуальної власності за умови узгодження таких операцій з правовласником або на його вимогу. Такі операції здійснюються за рахунок правовласника або інших осіб за домовленістю з ними.
За результатами операцій, зазначених у ч. 1 ст. 402 МКУ, складається акт про відсутність ознак порушення прав інтелектуальної власності, який підписується, у тому числі правовласником.
Зміна маркування на товарах та їх упаковках відбувається відповідно до Порядку взаємодії підрозділів митниці при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 647, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2012 № 1033/21345 (далі – Порядок 647).
Згідно з р. VIІ Порядку 647 за результатами проведення операцій, передбачених ч. 1 ст. 402 МКУ, складається акт про відсутність ознак порушення прав інтелектуальної власності за формою, наведеною у додатку 3 Порядку 647, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, правовласником та власником товару. Після підписання такого акта товар підлягає митному оформленню у встановленому законодавством порядку.
11. Чи передбачена відповідальність за порушення термінів подання органу доходів і зборів митної декларації?
Відповідь: Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митна декларація це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу (ч.1 ст. 263 МКУ).
При цьому недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів (ч. 1 ст. 472 МКУ).
12. Якими органами та протягом якого строку розглядаються справи про порушення митних правил?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 522 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року
№ 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 МКУ, розглядаються органами доходів і зборів.
Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 471 - 473, 476,
482 - 484 МКУ, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями)
(ч. 2 ст. 522 МКУ).
Згідно зі ст. 525 МКУ справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.
13. У які терміни здійснюється визнання вантажів, коштів, у тому числі в іноземній валюті. Виконаних робіт, наданих послуг гуманітарною допомогою та в які строки така інформація доводиться до органів доходів і зборів?
Відповідь: Відповідно до абз. 2 ст. 5 Закону України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» Мінсополітики здійснює визнання вантажів, коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконаних робіт, наданих послуг гуманітарною допомогою.
При цьому порядок взаємодії центральних органів виконавчої влади та Національного банку щодо визнання вантажів (товарів), коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконаних робіт, наданих послуг гуманітарною допомогою затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 року
№ 241 (далі – Порядок 241).
Так, п. 3 Порядку 241 встановлено, що Мінсоцполітики протягом 5 робочих днів після надходження поданих заявниками документів стосовно визнання вантажів (товарів), коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконаних робіт, наданих послуг гуманітарною допомогою (далі - документи) опрацьовує документи і готує проект рішення та переліки вантажів (товарів), коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконаних робіт, наданих послуг (далі - переліки) та надсилає проект рішення, переліки, а також документи в електронній формі центральним органам виконавчої влади та Національному банку для опрацювання.
Центральні органи виконавчої влади та Національний банк після надходження від Мінсоцполітики проекту рішення, переліків і документів у визначений Міністерством строк, який не може перевищувати п’яти робочих днів з моменту реєстрації проекту рішення, опрацьовують і погоджують проект рішення у частині, що стосується їх компетенції (п. 4 Порядку 241).
Свою позицію щодо проекту рішення центральні органи виконавчої влади та Національний банк доводять до відома Мінсоцполітики шляхом надсилання листа, до якого в разі відсутності зауважень додається підписаний аркуш погодження.
Після надходження підписаних аркушів погодження Мінсоцполітики приймає рішення протягом одного дня (п. 5 Порядку 241).
Відповідно до п. 8 Порядку 241 Мінсоцполітики в одноденний строк після прийняття рішення надсилає його копію центральним органам виконавчої влади, Національному банку, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, заявникам та оприлюднює на веб-сайті Мінсоцполітики.
В свою чергу центральні органи виконавчої влади та Національний банк в одноденний строк після надходження копії рішення Мінсоцполітики доводять його до відома своїх територіальних органів чи філій для виконання (п. 9 Порядку 241).
14. Що таке управління ризиками та які цілі застосування системи управління ризиками?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 361 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю (ч. 2 ст. 361 МКУ).
Цілями застосування системи управління ризиками, згідно з ч. 3 ст. 361 МКУ, є:
1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;
2) забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об’єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
3) забезпечення в межах повноважень органів доходів і зборів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров’я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
15.Яким чином в органах доходів і зборів здійснюється управління ризиками?
Відповідь: Відповідно до ч. 2 ст. 363 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 882/21194, затверджено Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України (далі - Порядок).
Управління ризиками в органах доходів і зборів здійснюється на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях (п. 1.7 р. І Порядку).
На стратегічному рівні управління ризиками Міндоходів за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків визначає пріоритетні напрями реалізації заходів з управління ризиками та затверджує Реєстр ризиків (п. 1.8 р. І Порядку).
На тактичному рівні управління ризиками органи доходів і зборів за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків та відповідно до Реєстру ризиків розробляють заходи з управління ризиками (п. 1.10 р. І Порядку).
На оперативному рівні управління ризиками органи доходів і зборів застосовують зазначені у пункті 1.10 р. І Порядку інструменти з управління ризиками у конкретних випадках переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, зокрема при здійсненні контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі – СУР) для визначення форм та обсягу митного контролю (п. 1.11 р. І Порядку).
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до ст. 337 МКУ, органи доходів і зборів обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування зазначених у п. 1.10 р. I Порядку інструментів з управління ризиками (далі - Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР) (п. 7.1 р. VII Порядку).
Відповідно до п. 7.2 р. VII Порядку Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР містить відомості про:
а) назву митної формальності;
б) підрозділ / посадову особу - ініціатора включення митної формальності до переліку, прізвище, ініціали посадової особи, яка безпосередньо доповнила перелік;
в) підстави включення митної формальності до переліку;
г) вид митної формальності (обов’язкова, обов’язкова за умови, у разі потреби);
ґ) повідомлення до митної формальності.
Форми та обсяг контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами органів доходів і зборів при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності та відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів (п. 7.3 р. VII Порядку).
Посадові особи органу доходів і зборів, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в обов’язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР з метою визначення митних формальностей, виконання яких належить до їх компетенції, а також доповнюють/коригують перелік за результатами неавтоматизованого або комбінованого контролю із застосуванням СУР, оцінки ризику відповідно до документальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобі (п. 7.4 р. VII Порядку).
Після виконання митних формальностей з Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР дані про результати їх виконання заносяться за допомогою АСМО до бази даних органу доходів і зборів (крім митних формальностей, які можуть бути здійснені після завершення митного оформлення чи відмови в митному оформленні) (п. 7.10 р. VII Порядку).
16. Які передбачено місця здійснення митного контролю на морському та річковому транспорті?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.209 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) органи доходів і зборів здійснюють митний контроль на морському та річковому транспорті в зонах митного контролю на територіях морських та річкових портів, а також в акваторіях портів, відкритих для міжнародних перевезень.
Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається у місцях, де немає органів доходів і зборів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред’явлення їх найближчому органу доходів і зборів (ч.2 ст.209 МКУ).
17.Як проводиться митний контроль суден закордонного плавання , що прибувають на митну територію України на нетривалий час?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.211 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) судно закордонного плавання, яке заходить у відкритий для міжнародних водних перевезень порт для поповнення запасів води, палива, продовольства, проведення термінових ремонтних робіт на строк до п’яти діб, митному оформленню не підлягає, але перебуває під митним контролем до його відправлення.
Товари (крім припасів), які навантажуються на це судно, підлягають митному оформленню на загальних підставах (ч.2 ст.211 МКУ).
18. Коли здійснюється митний контроль автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними у пунктах пропуску через державний кордон та які форми митного контролю при цьому застосовуються?
Відповідь: Відповідно до п. 4, 7 та 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451 «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» митний контроль та митне оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється:
у разі ввезення на митну територію України - після проведення прикордонного контролю;
у разі вивезення за межі митної території України - до початку проведення прикордонного контролю.
Митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю:
перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються органам доходів і зборів під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України;
митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян);
усне опитування громадян та посадових осіб підприємств;
облік автомобільних транспортних засобів і товарів;
взяття проб (зразків) товарів;
використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю;
подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих органам доходів і зборів.
Органи доходів і зборів під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються органами доходів і зборів, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
19. За яких звільняються від оподаткування митними платежами припаси, що ввозяться на митну територію України?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст. 224 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) припаси, які ввозяться на митну територію України морськими, річковими та повітряними суднами, звільняються від оподаткування митними платежами за умови, що вони залишаються на борту цих суден.
Припаси, які ввозяться на митну територію України засобами залізничного та автомобільного транспорту, що здійснюють міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів, і призначені для споживання особами, які перебувають на борту цих транспортних засобів, звільняються від оподаткування митними платежами за умови, що:
1) вони придбані тільки в країнах, територію яких перетинав відповідний транспортний засіб;
2) всі належні митні платежі щодо них сплачено в країнах, де вони були придбані (ч. 2 ст. 224 МКУ).
Припаси, необхідні для експлуатації і технічного обслуговування транспортних засобів, які прибувають на митну територію України, звільняються від оподаткування митними платежами за умови, що вони залишаються на борту цих транспортних засобів під час їх перебування на цій території (ч. 3 ст. 224 МКУ).
20. Як здійснюється декларування припасів, які ввозяться на митну територію України?
Відповідь: Згідно з ч.1 ст.225 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) інформація, що зазначається у митній декларації на припаси, які ввозяться на митну територію України, обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю. Допускається використання замість митної декларації на припаси облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо.
У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, які подаються під час прибуття транспортного засобу на митну територію України, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу органу доходів і зборів з числа припасів, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому на зазначену кількість припасів окрема митна декларація або документ, що її замінює, не подаються (ч.2 ст.225 МКУ).
У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, зазначається кількість припасів, доставлених на транспортний засіб під час його перебування на митній території України (ч.3 ст.225 МКУ).
Окрема митна декларація або документ, що її замінює, на припаси, які залишаються на борту транспортного засобу, не подається (ч.4 ст.225 МКУ).
21. Як забезпечується схоронність припасів, які ввозяться на митну територію України?
Відповідь: Згідно з ч.1 ст.225 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) інформація, що зазначається у митній декларації на припаси, які ввозяться на митну територію України, обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю. Допускається використання замість митної декларації на припаси облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо.
У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, які подаються під час прибуття транспортного засобу на митну територію України, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу органу доходів і зборів з числа припасів, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому на зазначену кількість припасів окрема митна декларація або документ, що її замінює, не подаються (ч.2 ст.225 МКУ).
У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, зазначається кількість припасів, доставлених на транспортний засіб під час його перебування на митній території України (ч.3 ст.225 МКУ).
Окрема митна декларація або документ, що її замінює, на припаси, які залишаються на борту транспортного засобу, не подається (ч.4 ст.225 МКУ).
22. Чи включаються до митної вартості товарів, що переміщуються через митний конрдон України, проценти за користування товарним кредитом?
Відповідь:Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 5 ст. 58 МКУ ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.
Частиною 5 ст. 51 МКУ визначені випадки, відповідно до яких проценти, що нараховуються за фінансовими угодами, які укладені покупцем і стосуються купівлі імпортованих товарів, не будуть розглядатися як частина митної вартості, зокрема:
1) проценти, виділені з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари;
2) положення щодо фінансування укладені у письмовій формі;
3) покупець може продемонструвати, що:
а) такі товари фактично продані за ціною, задекларованою як ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
На виконання зазначеної вимоги декларант повинен продемонструвати, що ніякі інші умови, визначені зовнішньоекономічним договором, не впливають на ціну, за яку товар фактично проданий.
Для підтвердження ціни, за якою товар фактично продано, декларант має право надати до митного оформлення документи, перелік яких визначений ст. 53 МКУ;
б) процентна ставка не перевищує рівня ставок, які звичайно застосовуються в країні, де і коли таке фінансування було надане.
Для підтвердження виконання зазначеної вимоги МКУ декларант повинен надати документально підтверджені відомості щодо звичайного рівня ставок, за якими здійснюється фінансування в країні, де і коли таке фінансування було надане.
МКУ також встановлено, що положення ч. 5 ст. 51 МКУ застосовуються незалежно від того, чи було фінансування надане саме продавцем, банком або іншою фізичною чи юридичною особою. Вони також застосовуватимуться, якщо товари оцінюватимуться за методом іншим, ніж метод за ціною договору (контракту).
Враховуючи вищевикладене, проценти, що сплачуються покупцем за користування товарним кредитом, не будуть включатись до митної вартості оцінюваного товару у тому випадку, якщо декларантом буде продемонстровано виконання вимог, встановлених ч. 5 ст. 51 МКУ.
23.Чи може прийматися орагном дроходів і зборів розрахунок ціни (калькуляція) для підтвердження заявленої митної вартості ?
Відповідь: Відповідно до ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа крім документів, зазначених у ч.ч. 2, 3
ст. 53 МКУ, подає (за наявності), зокрема, й розрахунок ціни (калькуляцію).
Калькуляція - це визначення витрат у вартісній (грошовій) формі на виробництво одиниці або групи товарів. Оскільки такі витрати безпосередньо пов’язані з процесом виробництвом товарів, то володіти такою інформацією, зважаючи на її конфіденційність, може тільки виробник або пов’язані з ним особи.
Калькуляція собівартості (попередня, кошторисна, планова) - визначення розміру витрат
у грошовій формі як по окремих видах діяльності, виробничих процесах, структурних підрозділах, так і в цілому по підприємству на виробництво (збут) одиниці продукції, виконаних робіт (послуг) за допомогою економічно обґрунтованих методів.
Планова калькуляція собівартості продукції використовується для здійснення планової калькуляції ціни.
Під час планового калькулювання ціни до виробничої собівартості також додаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, плановий прибуток, податки (податок на додану вартість).
Таким чином, у планових калькуляціях собівартості продукції та ціни повинні знайти своє відображення вартість сировини, матеріалів, товарів, які в подальшому використовуються
у виробництві.
Калькуляція витрат на виготовлення товару може бути замінена на калькуляцію ціни товару, в якій у відсотковому відношенні зазначаються витрати на сировину, комунальні платежі, заробітну плату тощо.
У разі включення до ціни товару всіх складових вартості товару, калькуляція може бути прийнятна, як від виробників товару так і від постачальника.
24. Які спрощення мають уповноважені економічні оператори при визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту)?
Відповідь: Згідно із ч.22 ст.58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) право на автоматичне застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), мають уповноважені економічні оператори.
Для підтвердження у таких випадках заявлених відомостей про митну вартість товарів у порядку, визначеному МКУ, подаються лише:
1) декларація митної вартості (у випадках, встановлених ст. 52 МКУ);
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа;
4) банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
5) документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування, якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару.
У випадках, передбачених ч.22 ст.58 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості здійснюється виключно після завершення митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України (ч.23 ст.58 МКУ).
25. Які умови отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора7
Відповідь: Згідно ч. 1 ст. 14 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) для отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора підприємство повинно відповідати таким умовам:
1) здійснення зовнішньоекономічної діяльності протягом не менше трьох років до дня звернення до митниці з заявою про надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності;
2) відсутність на день звернення до митниці невиконаного зобов’язання із сплати митних платежів та пені;
3) відсутність на день звернення до митниці заборгованості відповідно до податкового законодавства;
4) відсутність протягом трьох років до дня звернення до митниці фактів притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. ст. 472, 482 - 485 МКУ;
5) наявність такої системи обліку товарів, яка дає змогу порівнювати документи і відомості, що надаються органам доходів і зборів при здійсненні митного контролю та митного оформлення, з документами і відомостями про провадження господарської діяльності;
6) відсутність на день звернення до митниці суми непогашеного грошового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Разом з тим, якщо підприємство на день подання ним заяви про видачу сертифіката уповноваженого економічного оператора протягом трьох років не перебувало на обліку в органах доходів і зборів, воно додає до заяви письмову згоду про проведення щодо нього органами доходів і зборів протягом шести місяців з дня отримання ним сертифіката уповноваженого економічного оператора позапланових перевірок обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, безпосереднім отримувачем, відправником або перевізником яких є зазначене підприємство (ч. 2 ст. 14 МКУ).
26. Як оподатковуютсья товари, що ввозяться гроадянами на митну территорію України у ручній поклажі та/або у супроводжувальному багажі через інші ніж відкриті для повітряного сполучення пункти пропуску через державний кордон України?
Відповідь: Відповідно до положень ст. 374 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями:
1) звільняються від оподаткування митними платежами товари, що ввозяться громадянами
не частіше одного разу протягом доби через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, в супроводжуваному багажі та/або ручній поклажі та сумарна фактурна вартість яких не перевищує 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг;
2) оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків фактурної вартості та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 500 євро або сумарна вага яких перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або
у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України.
Базою оподаткування для таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг;
3) оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 євро, що переміщуються на митну територію України в супроводжуваному багажі, ручній поклажі.
27. Як здійснюється оподаткування товарів, що надходять у міжнародних поштових та експер –відправленнях?
Відповідь: Особливості оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях визначені ст. 234 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ)
Так, відповідно до ч. 1 ст. 234 МКУ товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість не перевищує еквівалент 150 євро, не є об’єктом оподаткування митними платежами.
Товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість перевищує еквівалент 150 євро, оподатковуються митом відповідно до МКУ та податком на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) (ч. 2 ст. 234 МКУ).
Підакцизні товари, переміщення (пересилання) яких через митний кордон України не заборонено законом, незалежно від вартості оподатковуються митом відповідно до МКУ, а також іншими податками відповідно до ПКУ (ч. 3 ст. 234 МКУ).
Згідно ч. 6 ст. 374 МКУ товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України на адресу одного одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, а також товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент
150 євро підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та не є об’єктами оподаткування митними платежами.
Товари (крім підакцизних), що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових, міжнародних експрес-відправленнях, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, або переміщуються (пересилаються) без дотримання умов, передбачених ч.5 ст. 374 МКУ, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків та податком на додану вартість за ставкою, встановленою ПКУ. Базою оподаткування для таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 150 євро (ч. 7 ст. 374 МКУ).
Товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України (Закон України від 19 вересня 2013 року № 584-VII) і податком на додану вартість за ставкою, встановленою ПКУ (ч. 8 ст. 374 МКУ).
28. Як оподатковуються товари, що надходять на адресу громадян у вантажному відправленні?
Відповідь: Частиною 8 ст. 374 Митного кодексу України від 13березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями встановлено, що товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, які переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.
29.Чи підлягають оподаткуванню товари, що вивозяться (пересилаються) громадянами за межі митної территорії України?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 371 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 - VI далі - МКУ) товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро (крім зазначених у частині другій цієї статті), не підлягають письмовому декларуванню при їх вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України.
Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, при вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, за умови, що ці товари вивозяться громадянами у зв’язку з їх виїздом за межі України на постійне місце проживання (ч. 4 ст. 371 МКУ).
30. Який порядок оподаткування товарів, що вивозяться (пересилаються) громадянином за межі митної тнрриторії України, сумарна фактурна вартість яких не перевищеє еквівалент 10000 євро?
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст. 371 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 - VI
зі змінами (далі - МКУ), товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, крім тих на які встановлюється вивізне мито, не підлягають письмовому декларуванню та сплаті митних платежів при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України.
Водночас, товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент
10000 євро та на які законом встановлено вивізне мито та/або якщо відповідно до закону державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю
та митного оформлення таких товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, із сплатою у випадках, визначених законами України, вивізного мита та з поданням відповідних документів, виданих державними органами (ч.2 ст. 371 МКУ).
Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро (крім зазначених у частині четвертій цієї статті), при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, та зі сплатою вивізного мита у випадках, встановлених законами України (ч.3 ст. 371 МКУ).
Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, при вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, за умови, що ці товари:
1) вивозяться у зв’язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання;
2) входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії;
3) тимчасово вивозяться громадянами-резидентами за межі митної території України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення;
4) були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про
їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами;
5) були одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь
у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами (ч.4 ст. 371 МКУ).
Товари, придбані громадянами-нерезидентами на території України, загальна фактурна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами в Україну, та товари, що вивозяться громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України, на суму доходу, одержаного за час роботи чи навчання в Україні, що підтверджується відповідними документами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, зі сплатою у випадках, встановлених законами України, вивізного мита, та поданням документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, які при переміщенні (пересиланні) громадянами таких товарів через митний кордон України видаються відповідними державними органами
(ч.5 ст. 371 МКУ).
ДПІ у Печерському районі ГУ міндоходів у м. Києві