Митне законодавство
1.Особливості визначення країни походження упаковки
1. Країна походження упаковки, в якій товар ввозиться на митну територію України, вважається тією ж, що і країна походження самого товару, крім випадків, коли законодавство України передбачає її окреме декларування для тарифних цілей. У таких випадках країна походження упаковки визначається окремо від країни походження товару.
2. Для цілей визначення країни походження товару, у тому числі при застосуванні правила адвалорної частки, у тих випадках, коли упаковка, в якій товар ввозиться на митну територію України, вважається походженням з тієї ж країни, що й сам товар, враховується лише та упаковка, в якій товар звичайно реалізується у роздрібній торгівлі. (ст.42 Митного кодексу України від 13.03.2012, № 4495-VI ).
2. Документи, що підтверджують країну походження товару
Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України від 13.03.2012, № 4495-VI документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.
Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
3.Які встановлені строки транзитних перевезень?
Відповідь:Відповідно до ч.1 ст.95 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI
зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту:
1) для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб);
2) для залізничного транспорту – 28 діб;
3) для авіаційного транспорту – 5 діб;
4) для морського та річкового транспорту – 20 діб;
5) для трубопровідного транспорту – 31 доба;
6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) – 90 діб.
Згідно з ч.2 ст.95 МКУ до строків, зазначених у ч.1 ст.95 МКУ, не включається:
1) час дії обставин, зазначених у ст.192 МКУ;
2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);
3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених
р.V МКУ (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
4. Як застосовується митний режим транзиту при перевантаженні товару:
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.96 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), перевантаження товарів, що переміщуються у митному режимі транзиту, з одного транспортного засобу на інший допускається з дозволу органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого проводиться перевантаження.
Якщо перевантаження може бути здійснене без порушення митних пломб та інших засобів забезпечення ідентифікації, таке перевантаження допускається без дозволу, але з попереднім інформуванням органу доходів і зборів (ч.2 ст. 96 МКУ).
Проведення угрупування пакувальних місць, зміна упаковки, маркування, сортування, а також ремонт та заміна пошкодженої упаковки здійснюються з дозволу органу доходів і зборів (ч.3 ст.96 МКУ).
Частиною 4 ст.96 МКУ визначено, що для отримання дозволу органу доходів і зборів особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, органу доходів і зборів подається тільки товарно-транспортний документ на перевезення товару. У разі відмови у наданні дозволу орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася з проханням надати дозвіл, про причини і підстави такої відмови.
Під час переміщення товарів у митному режимі транзиту дозволяється здійснення заміни моторного транспортного засобу з попереднім інформуванням органу доходів і зборів призначення про причини такої заміни, якщо така заміна не потребує перевантаження товарів (ч.5 ст.96 МКУ).
При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення гл.17 «Транзит» МКУ застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з органу доходів і зборів відправлення і до моменту пред’явлення їх органу доходів і зборів призначення (ч.6 ст.96 МКУ).
5. Яким чином здійснюється навантаження чи вивантаження при каботажному перевезенні?
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.99 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), навантаження на судна товарів, що перевозяться каботажем, та їх вивантаження з цих суден здійснюються в морських (річкових) портах за місцем розташування органів доходів і зборів.
Частиною 2 ст.99 МКУ передбачено, що дозволи на навантаження та/або вивантаження товарів надаються органами доходів і зборів невідкладно після отримання відповідного звернення. У разі відмови у наданні дозволу органи доходів і зборів зобов’язані невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася за отриманням дозволу, про причини та підстави такої відмови.
У разі одночасного каботажного перевезення іноземних та українських товарів, орган доходів і зборів дозволяє навантаження або вивантаження українських товарів у найкоротший строк після прибуття судна в місце завантаження або розвантаження (ч.3 ст.99 МКУ).
За письмовим зверненням власника товарів, що переміщуються каботажем, чи уповноваженої ним особи орган доходів і зборів дозволяє здійснити під контролем посадових осіб цього органу та на умовах, визначених МКУ, навантаження та/або вивантаження зазначених товарів в іншому пункті, ніж це було спочатку заплановано, у тому числі поза місцем розташування органів доходів і зборів, а також поза робочим часом, встановленим для органів доходів і зборів, зі справлянням відповідної плати, передбаченої МКУ (ч.4 ст.99 МКУ).
Якщо судно, що здійснює каботажне перевезення товарів, внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає органів доходів і зборів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та інформування органів доходів і зборів. При цьому товари продовжують перебувати в каботажі (ч.5 ст.99 МКУ).
6. За яких умов завершується митний режим транзиту?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.102 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.
При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митний режим транзиту, окремими партіями митний режим транзиту вважається завершеним після фактичного вивезення за межі митної території України останньої з таких окремих партій (ч.2 ст.102 МКУ).
При ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до органу доходів і зборів призначення (ч.3 ст.102 МКУ).
Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених МКУ (ч.4 ст.102 МКУ).
Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного ст.95 МКУ, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений ст.94 МКУ (ч.5 ст.102 МКУ).
Орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного ст.94 МКУ, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту (ч.6 ст.102 МКУ).
Українські товари, що відповідно до пп.«г» п.2 ч.2 ст.91 МКУ переміщувалися у митному режимі транзиту між штучним островом, установкою або спорудою, створеними у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, та органом доходів і зборів, розташованим на території України, зайнятій сушею, випускаються з-під митного контролю після фактичного доставлення цих товарів до зазначеного органу (ч.7 ст.102 МКУ).
7. За яких умов завершується митний режим тимчасового ввезення
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.112 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається МКУ, а також у випадках, передбачених ч.3 ст.112 МКУ.
Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, що діяли на момент тимчасового ввезення товарів, скасовано протягом їх перебування у митному режимі тимчасового ввезення, дозволяється завершення митного режиму тимчасового ввезення шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України
(ч.2 ст.112 МКУ).
Митний режим тимчасового ввезення припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч.3 ст.112 МКУ).
У разі припинення митного режиму тимчасового ввезення згідно з ч.3 ст.112 МКУ реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення не вимагається, а гарантії, надані відповідно до ст.110 МКУ, підлягають поверненню (вивільненню) (ч.4 ст.112 МКУ).
8.Яким чином здійснюється забезпечення дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.110 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) забезпечення дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом:
1) застосування міжнародного митного документа (книжки А.Т.А. або книжки CPD), що містить чинну міжнародну гарантію сплати митних платежів, встановлених законом на імпорт товарів;
2) надання фінансової гарантії у порядку, передбаченому р.X МКУ.
Фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку, передбаченому р.X МКУ, після завершення режиму тимчасового ввезення (ч.2 ст.110 МКУ).
9.За яких умов завершується митний режим тимчасового вивезення?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.120 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митний режим тимчасового вивезення завершується шляхом реімпорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх в інший митний режим, що допускається МКУ, а також у випадках, передбачених ч.3 ст.120 МКУ.
Якщо заборони або обмеження щодо експорту, що діяли на момент тимчасового вивезення товарів, скасовано протягом їх перебування у митному режимі тимчасового вивезення, дозволяється завершення митного режиму тимчасового вивезення шляхом випуску товарів у митному режимі експорту (ч.2 ст.120 МКУ).
Митний режим тимчасового вивезення припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику (ч.3 ст.120 МКУ).
У разі припинення митного режиму тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення згідно з ч.3 ст.120 МКУ їх реімпорт не вимагається (ч.4 ст.120 МКУ).
10. За яких умов завершується митний режим вільної митної зони?
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.137 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митний режим вільної митної зони завершується шляхом реекспорту товарів, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх у інший митний режим, а також у випадках, передбачених
ч.4 ст.137 МКУ.
Для реекспорту іноземних товарів, поміщених у митний режим вільної митної зони відповідно до
ч.4 ст.132 МКУ, використовуються транспортні або комерційні документи, які містять опис таких товарів та супроводжують їх при вивезенні (ч.2 ст.137 МКУ).
Якщо встановлені законом заборони або обмеження щодо імпорту відповідних товарів, які діяли під час перебування цих товарів у митному режимі вільної митної зони, скасовано, дозволяється завершення митного режиму вільної митної зони шляхом випуску зазначених товарів для вільного обігу на митній території України (ч.3 ст.137 МКУ).
Згідно з ч.4 ст.137 МКУ митний режим вільної митної зони припиняється органом доходів і зборів у разі:
1) конфіскації товарів;
2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Випуск у вільний обіг продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим вільної митної зони, здійснюється зі сплатою митних платежів та процентів, що підлягали б сплаті у разі перенесення строків сплати митних платежів у зв’язку з наданням розстрочення або відстрочення їх сплати відповідно до ст.100 Податкового кодексу України (ч.5 ст.137 МКУ).
11.Яким чином здійснюється переміщення товарів між територіями вільних митних зон?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.135 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) товари, що перебувають на території вільної митної зони у митному режимі вільної митної зони, або товари, вироблені на території цієї зони, можуть бути вивезені повністю або частково на територію іншої вільної митної зони, за умови виконання митних формальностей, передбачених р.V МКУ для митних режимів транзиту та вільної митної зони.
12.За яких умов завершується митний режим безмитної торгівлі?
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.146 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митний режим безмитної торгівлі завершується шляхом реекспорту товарів, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх у інший митний режим, що допускається МКУ, а також у випадках, передбачених ч.4 ст.146 МКУ.
У разі псування товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, ці товари підлягають поміщенню у митний режим знищення або руйнування утримувачем магазину безмитної торгівлі (ч.2 ст.146 МКУ).
Якщо встановлені законом заборони або обмеження щодо імпорту відповідних товарів, які діяли під час перебування цих товарів у режимі безмитної торгівлі, скасовано, дозволяється завершення режиму безмитної торгівлі шляхом випуску зазначених товарів для вільного обігу на митній території України (ч.3 ст.146 МКУ).
Згідно із ч.4 ст.146 МКУ митний режим безмитної торгівлі припиняється органом доходів і зборів у разі:
1) конфіскації товарів;
2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику.
13. Як здійснюється митне оформлення продуктів переробки під час ввезення?
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.168 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) під час ввезення продуктів переробки іноземні товари, які були витрачені у процесі переробки товарів, що вивозилися, декларуванню не підлягають.
Згідно з ч.2 ст.168 МКУ повне звільнення від оподаткування митними платежами застосовується до товарів, які були поміщені у митний режим переробки за межами митної території та в межах визначеного строку повертаються на митну територію України:
1) у тому самому стані, в якому вони були вивезені за межі митної території України, з дотриманням умов, зазначених у ст.78 МКУ;
2) у відремонтованому вигляді, якщо ремонт проведено в рамках гарантійних зобов’язань.
До продуктів переробки (крім зазначених у ч.2 ст.168 МКУ) застосовується часткове звільнення від оподаткування митними платежами, відповідно до якого сплаті підлягає позитивна різниця між сумою митних платежів, нарахованою на продукти переробки, та сумою митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі імпорту відповідних товарів, які були вивезені за межі митної території України для переробки (ч.3 ст.168 МКУ).
Частиною 4 ст.168 МКУ визначено, що продукти переробки можуть ввозитися на митну територію України однією чи кількома партіями. Допускається ввезення продуктів переробки на митну територію України через інший орган доходів і зборів, ніж той, через який товари вивозилися для переробки.
14.За яких умов завершується митний режим переробки на митній території України?
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.160 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених ч.2 ст.160 МКУ.
Згідно з ч.2 ст.160 МКУ митний режим переробки на митній території припиняється органом доходів і зборів у разі:
1) конфіскації товарів;
2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі припинення митного режиму переробки на митній території згідно з ч.2 ст.160 МКУ реекспорт товарів та продуктів їх переробки не вимагається, а фінансові гарантії, надані відповідно до ст. 148 МКУ, підлягають поверненню (ч.3 ст.160 МКУ).
15.Як завершується митний режим переробки на митній території України
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.160 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених ч.2 ст.160 МКУ.
Згідно з ч.2 ст.160 МКУ митний режим переробки на митній території припиняється органом доходів і зборів у разі:
1) конфіскації товарів;
2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі припинення митного режиму переробки на митній території згідно з ч.2 ст.160 МКУ реекспорт товарів та продуктів їх переробки не вимагається, а фінансові гарантії, надані відповідно до ст. 148 МКУ, підлягають поверненню (ч.3 ст.160 МКУ).
16. Яким чином здійснюється митне оформлення продуктів переробки?
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.154 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) під час реекспорту продуктів переробки вони підлягають декларуванню органам доходів і зборів з поданням переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій з переробки іноземних товарів, із зазначенням їх кількості та вартості.
Згідно з ч.2 ст.154 МКУ декларант має право заявити українські товари (крім палива та енергії), що повністю використані під час переробки іноземних товарів, у митний режим експорту. Митне оформлення в такому випадку здійснюється у порядку, встановленому МКУ та іншими законами України для митного оформлення експорту українських товарів.
Частиною 3 ст.154 МКУ визначено, що продукти переробки можуть реекспортуватися однією чи кількома партіями. Допускається вивезення продуктів переробки за межі митної території України не через той орган доходів і зборів, через який товари ввозилися на цю територію для переробки.
17. Які операції дозволяється здійснювати у митному режимі переробки на митній території України?
Відповідь: Відповідно до ч.1 ст.150 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) кількість операцій з переробки товарів у митному режимі переробки на митній території не обмежується.
Частиною 2 ст.150 МКУ визначено, що операції з переробки товарів можуть включати:
1) власне переробку товарів, у тому числі: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки;
2) ремонт товарів, у тому числі модернізацію, відновлення та регулювання, калібрування.
Згідно з ч.3 ст.150 МКУ окремі операції з переробки товарів або повний цикл переробки за дорученням підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися іншими підприємствами. При цьому відповідальність перед органами доходів і зборів за порушення визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій з переробки товарів на митній території України. Дозволи на виконання окремих операцій з переробки або повного циклу переробки надаються одночасно з дозволом на переробку товарів на митній території України або, за необхідності, - на підставі заяви відповідної особи після надання цього дозволу та відображаються у ньому.
18. За яких умов здійснюється реалізація продуктів переробки за межами митної території України?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.169 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території, та/або продукти їх переробки можуть бути реалізовані за межами митної території України за умови митного оформлення товарів, поміщених у митний режим переробки за межами митної території, у митний режим експорту з дотриманням вимог МКУ та інших законодавчих актів України
19.Які встановлені строки переробки товарів за межами митної території України?
Відповідь: Згідно з ч.1 ст.166 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) строк переробки товарів за межами митної території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час надання дозволу підприємству-резиденту, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходіфв і зборів українських товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів за межами митної території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів.
Законами України може визначатися інший строк переробки товарів (ч.2 ст.166 МКУ).
20. Які категорії товарів підлягають знищенню або руйнуванню? .
Відповідь: Згідно з ч.1 ст. 177 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) відповідно до положень МКУ та вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України чи центральними органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень, здійснюється знищення або руйнування окремих категорій товарів, зокрема:
1) лікарських і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;
2) неякісної та небезпечної продукції;
3) військової, мисливської, спортивної вогнепальної зброї та боєприпасів до неї;
4) холодної і пневматичної зброї;
5) вибухових речовин;
6) спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобів індивідуального захисту, засобів активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів.
21. Як здійснюється завершення митного режиму знищення або руйнування?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.181 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митний режим знищення або руйнування завершується після виконання операцій із знищення або руйнування товарів та декларування у відповідний митний режим їх залишків.
22.Яка передбачена відповідальність осіб за недотримання митного режиму знищення або руйнування?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.182 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) відповідальність, передбачену МКУ та іншими законодавчими актами України за недотримання умов митного режиму знищення або руйнування, несуть:
1) власник товарів (уповноважена особа) з моменту заявлення товарів у цей митний режим до моменту їх передання підприємству, уповноваженому відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів і яке фактично здійснює таке знищення (руйнування), а також з моменту отримання від зазначеного підприємства залишків (відходів) знищення (руйнування), якщо такі залишки утворюються, до моменту завершення митного оформлення цих залишків та видалення відходів відповідно до законодавства України;
2) підприємство, уповноважене відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів, з моменту прийняття для знищення (руйнування) товарів, поміщених у митний режим знищення або руйнування, до моменту передання власнику товарів (уповноваженій особі) залишків, якщо вони утворилися в результаті здійснення таких операцій, а в разі якщо залишки за договором передаються у власність цьому підприємству, - до моменту завершення митного оформлення цих залишків у відповідний митний режим.
23. Які встановлено строки зберігання товарів у митному режимі митного складу?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.125 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) строк зберігання товарів у митному режимі митного складу не може перевищувати 1095 днів від дня поміщення цих товарів у зазначений митний режим.
Строк зберігання в митному режимі митного складу підакцизних товарів, іноземних товарів, які були попередньо поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення або переробки на митній території України, а також продуктів переробки не може перевищувати 365 днів від дня поміщення їх у митний режим митного складу (ч.2 ст.125 МКУ).
Іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених ч.1 і ч.2 ст.125 МКУ, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані. Якщо іноземні товари під час зберігання в митному режимі митного складу були зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, такі товари за умови належного підтвердження зазначених фактів дозволяється декларувати для вільного обігу на митній території України так, ніби вони були ввезені в зіпсованому (ушкодженому) стані (ч.3 ст. 125 МКУ).
Строк зберігання у митному режимі митного складу товарів, призначених для експорту, не може перевищувати одного року з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного строку такі товари повинні бути вивезені за межі митної території України (ч.4 ст.125 МКУ).
У разі невиконання вимог ч.1- ч.4 ст.125 МКУ щодо розпорядження товарами, що зберігаються в митному режимі митного складу, утримувач митного складу повинен протягом 30 днів після закінчення строку зберігання цих товарів у митному режимі митного складу передати їх на склад органу доходів і зборів, а в разі закінчення строку придатності зазначених товарів - задекларувати їх у митний режим знищення або руйнування (ч.5 ст.125 МКУ).
24.Яка структура та механізм застосування УКТ ЗЕД?
Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 67 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (ч. 2 ст. 67 МКУ).
Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев’ятий та десятий знаки цифрового коду (ч. 3 ст. 67 МКУ).
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 67 МКУ структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
25. Яким чином та хто визначає код товару, згідно УКТ ЗЕД?
Відповідь: Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ):
товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД;
органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД;
на вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов’язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них;
у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари;
рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 МКУ;
висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві