Митне законодавство
1. Які товари не можуть бути пропущені через митний кордон україни?
Відповідь:Згідно ч.1 ст.196 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) не можуть бути пропущені через митний кордон України:
1) товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом;
2) товари, на пропуск яких відповідно до закону потрібні дозволи інших державних органів, за відсутності цих дозволів (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також харчових продуктів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та в порядку, встановлених ст.376 та ч.2 ст.378 МКУ);
3) товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог МКУ та інших законів України, крім випадків, передбачених МКУ.
Перевізник зобов’язаний здійснити зворотне вивезення товарів, ввезення і транзит яких на митну територію України заборонений (ч.2 ст.196 МКУ).
2.Які права та обов’язки перевізників товарів?
Відповідь: Згідно із ч.1 ст.191 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. №4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) перевізники мають право:
1) не приймати для перевезення між органами доходів і зборів товари у разі оформлення митних та/або транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України;
2) замінювати моторний транспортний засіб, попередньо повідомивши орган доходів і зборів призначення про причини такої заміни (технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність);
3) замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до органу доходів і зборів призначення, попередньо повідомивши цей орган про причини такої заміни (стан здоров’я, візові питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення);
4) з дозволу органу доходів і зборів призначення вивантажувати товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму. У такому разі витрати на вивантаження та зберігання товару відшкодовуються його власником;
5) отримувати роз’яснення причин відмови у митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та перелік заходів, яких необхідно вжити для їх усунення.
Перевізники зобов’язані:
1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);
2) у строк, встановлений ст.95 МКУ, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;
3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу органу доходів і зборів;
4) у разі прибуття до органу доходів і зборів призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених органом доходів і зборів заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю (ч.2 ст.191 МКУ).
3.Які товари вважаються помилково ввезеними на митну територію України?
Відповідь:Згідно ч. 1 ст. 190 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну територію України, якщо орган доходів і зборів переконається в тому, що ввезення цих товарів не є результатом умисних дій.Помилкове ввезення товарів не може вважатися порушенням митних правил.
Помилково ввезені на митну територію України товари вивозяться за межі цієї території на підставі товаросупровідних документів, якщо такі товари не пропущені на митну територію України (ч. 3 ст. 190 МКУ).
Помилково ввезені на митну територію України товари, які були пропущені на митну територію України і які зберігають статус іноземних товарів, вивозяться за межі цієї території у митному режимі реекспорту на підставі товаросупровідних документів, згідно з якими ці товари були ввезені (ч.4 ст.190 МКУ).
Помилково ввезеними на митну територію України не можуть вважатися товари, умови та підстави ввезення яких були змінені після перетинання ними митного кордону України (ч. 2 ст. 190 МКУ).
4.Які особи мають право виступати декларантами?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) декларантами мають право виступати:
1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;
2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.
Згідно з ч.2 ст. 265 МКУ декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України:
1).громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності;
2) особами, які мають пільги згідно із статтями 383 - 386, 388, 389, 391, 392 МКУ, - товарів, у зв’язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;
3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв;
4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом;
5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.
Підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України (ч. 3 ст. 265 МКУ).
Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку (ч. 4 ст. 265 МКУ).
Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (ч. 5 ст. 265 МКУ).
Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями (ч. 6 ст. 265 МКУ).
5.Чи допускається виправлення помилок в митній декларації?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 268 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями ( далі – МКУ) допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених МКУ та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 268 МКУ.
У випадках, передбачених ч. 1 ст. 268 МКУ, посадові особи органів доходів і зборів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації (ч. 2 ст. 268 МКУ).
Якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені в ч. 1 ст. 268 МКУ (крім орфографічних помилок), орган доходів і зборів застосовує до такої особи санкції, передбачені МКУ та іншими законодавчими актами України.
6. За яких умов митна декларація вважається електронною?
Відповідь: Відповідно до п. 5 ст. 255 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Згідно абз. 2 п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.
7. Коли виникає обов’язок зі сплати митних платежів?
Відповідь: Відповідно до п. 1 ст. 289 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) обов’язок із сплати митних платежів виникає:
1) у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України;
2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, - з моменту такого переміщення товарів;
3) у разі вивезення товарів з митної території України:
а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації;
б) при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України - з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;
в) при невиконанні умов, установлених щодо товарів, які вивозилися за межі митної території України із звільненням від оподаткування вивізним митом, - з моменту, коли ці товари прибули до іншого місця призначення, ніж те, у зв’язку з яким надавалося таке звільнення;
4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов’язання.
8. Які строки сплати (виконання обов’язку) зі сплати митних платежів?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 297 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до МКУ товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.
У разі розміщення товарів на тимчасове зберігання митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня закінчення строку тимчасового зберігання. Якщо до закінчення строку тимчасового зберігання ці товари поміщуються у митний режим, який передбачає сплату митних платежів, митні платежі мають бути сплачені не пізніше випуску товарів відповідно до цього режиму (ч. 2 ст. 297 МКУ).
У разі вивезення товарів з митної території України вивізне мито має бути сплачене не пізніше дня прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, якщо інше не встановлено МКУ (ч. 3 ст. 297 МКУ).
У разі зміни митного режиму митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня випуску товарів у наступному митному режимі (ч. 4 ст. 297 МКУ).
Згідно з ч. 5 ст. 297 МКУ для цілей обчислення пені строком сплати митних платежів вважається:
1) у разі використання товарів, ввезених на митну територію України з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано таке звільнення, - перший день, коли особа порушила обмеження щодо користування та/або розпорядження зазначеними товарами. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів вважається день прийняття органом доходів і зборів митної декларації на такі товари для митного оформлення;
2) у разі порушення вимог і умов митних режимів, що відповідно до МКУ тягне за собою виникнення обов’язку із сплати митних платежів, - день вчинення такого порушення. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів вважається день початку дії відповідного митного режиму;
3) в інших випадках - день виникнення обов’язку із сплати митних платежів.
Відповідно до ч. 6 ст. 297 МКУ строки сплати митних платежів при переміщенні (пересиланні) товарів через митний кордон України громадянами, при переміщенні товарів через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, при тимчасовому ввезенні товарів на митну територію України з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також при незаконному переміщенні товарів через митний кордон України визначаються МКУ та Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.
9. Чи може платник податків здійснювати сплату митних платежів із застосуванням авансових платежів?
Відповідь: Відповідно до п. 1 ст. 299 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).
Згідно із п. 2 ст. 299 МКУ авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім’я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.
Авансові платежі вносяться у валюті України (п. 3 ст. 299 МКУ).
При цьому, кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів (п. 4 ст. 299 МКУ).
Кошти авансових платежів, що перебувають на рахунку органу доходів і зборів без розпорядження про використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, підлягають перерахуванню до державного бюджету (п.6 ст.299 МКУ)
На вимогу платника податків орган доходів і зборів зобов’язаний надати йому письмову інформацію про використання коштів, унесених ним як авансові платежі, не пізніше 30 днів з дня отримання такої вимоги. У разі незгоди платника податків з інформацією органу доходів і зборів здійснюється спільна звірка використання зазначених коштів. Результати такої звірки оформлюються актом за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник такого акта після його підписання надається платнику податків (п.7 ст. 299 МКУ).
Форма акту про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку, відкритому на ім’я територіальних органів Міндоходів, затверджена додатком 3 до наказу Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 «Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994.
10. Які види мита застосовуються в Україні?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 271 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі – МКУ) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та МКУ, який нараховується та сплачується відповідно до МКУ, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
В Україні застосовуються такі види мита:
- ввізне мито;
- вивізне мито;
- сезонне мито;
- особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне (ч. 2 ст. 271 МКУ).
Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені цим Кодексом (ч. 3 ст. 271 МКУ).
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 272 МКУ ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.
Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України (ч. 2 ст. 272 МКУ).
Згідно зі ст. 273 МКУ вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.
На окремі товари законом може встановлюватися сезонне мито на строк не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів з дня встановлення сезонного мита (ст. 274 МКУ).
11. Як оподатковуються ПДВ товари, що поміщуються в митні режими транзиту та тимчасового ввезення (вивезення)?
Відповідь: Відповідно до п. 206.6 ст. 206 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до операцій із ввезення товарів у митному режимі транзиту застосовується умовне повне звільнення від оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 17 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ).
Згідно із п. 206.7 ст. 206 ПКУ до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне або умовне часткове звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 18 МКУ:
- умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ застосовується до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у ст. 189 МКУ та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряних суден, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу;
- умовне часткове звільнення від оподаткування ПДВ застосовується до товарів (за винятком підакцизних), не зазначених у ст. ст. 105, 189 МКУ, а також у Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або таких, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.
Також до операцій із вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі тимчасового вивезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених гл. 19 МКУ (п. 206.8 ст. 206 ПКУ).
12. Як отримати статус уповноваженого економічного оператора?
Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 12 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495 - VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) уповноважений економічний оператор - це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке відповідає умовам, встановленим ст. 14 МКУ, та має право користуватися спеціальними спрощеннями відповідно до ст. 15 МКУ.
Статус уповноваженого економічного оператора надається підприємству митницею шляхом видачі сертифіката уповноваженого економічного оператора та включення його до Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів (ч. 2 ст. 12 МКУ).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 МКУ підприємству може бути видано сертифікати уповноваженого економічного оператора таких видів:
- на спрощення митних процедур;
- щодо надійності і безпеки;
- на спрощення митних процедур та щодо надійності і безпеки.
При цьому статус уповноваженого економічного оператора визнається на всій митній території України (ч. 4 ст 12 МКУ).
Згідно із ч. 5 ст. 12 МКУ взаємовідносини уповноваженого економічного оператора з органом доходів і зборів визначаються погодженою керівником органу доходів і зборів та уповноваженим економічним оператором процедурою, що встановлює:
- регламент інформаційного обміну між органом доходів і зборів та уповноваженим економічним оператором;
- порядок обліку, зберігання та перевірки митного забезпечення, знятого з товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
- особливості виконання митних формальностей під час застосування спеціальних спрощень, що надаються уповноваженому економічному оператору відповідно до МКУ.
13. Яка структура Єдиного Реєстру уповноважених економічних операторів?
Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 18 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495 – VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) Єдиний реєстр уповноважених економічних операторів складається з трьох розділів відповідно до видів отриманих підприємствами сертифікатів уповноваженого економічного оператора.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде Єдиний реєстр уповноважених економічних операторів та забезпечує його оприлюднення на своєму офіційному сайті (ч. 2 ст. 18 МКУ).
14. у яких випадках та на який строк видається сертифікат уповноваженого економічного оператора?
Відповідь: Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) дія сертифіката уповноваженого економічного оператора зупиняється митницею за наявності таких підстав і на такий строк:
1) у разі виявлення органом доходів і зборів достовірних фактів та відомостей, що спростовують відомості, надані за результатами самооцінки, - на строк до 3 місяців;
2) у випадку подання підприємством заяви про зупинення дії сертифіката уповноваженого економічного оператора - згідно із заявою підприємства, але не більше трьох місяців;
3) при наявності заборгованості із сплати митних платежів та пені - до погашення заборгованості;
4) притягнення керівників заявника, його засновників, акціонерів - фізичних осіб, які володіють контрольним пакетом акцій, до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
5) порушення справи про порушення заявником митних правил за ст. ст. 472, 482 - 485 МКУ.
При цьому, у випадках, передбачених п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 16 МКУ дія сертифікату зупиняється до набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про порушення митних правил або постановою (ухвалою) про закриття справи.
6) у разі невиконання вимог ч. 12 ст. 13 МКУ, згідно із якою підприємство зобов’язане протягом п’яти робочих днів інформувати відповідний орган доходів і зборів про зміну відомостей, заявлених ним для отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора - до 1 місяця;
7) при наявності непогашеного грошового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки, - до погашення грошового зобов’язання.
15. Які умови отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора?
Відповідь: Згідно ч. 1 ст. 14 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) для отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора підприємство повинно відповідати таким умовам:
1) здійснення зовнішньоекономічної діяльності протягом не менше трьох років до дня звернення до митниці з заявою про надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності;
2) відсутність на день звернення до митниці невиконаного зобов’язання із сплати митних платежів та пені;
3) відсутність на день звернення до митниці заборгованості відповідно до податкового законодавства;
4) відсутність протягом трьох років до дня звернення до митниці фактів притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. ст. 472, 482 - 485 МКУ;
5) наявність такої системи обліку товарів, яка дає змогу порівнювати документи і відомості, що надаються органам доходів і зборів при здійсненні митного контролю та митного оформлення, з документами і відомостями про провадження господарської діяльності;
6) відсутність на день звернення до митниці суми непогашеного грошового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Разом з тим, якщо підприємство на день подання ним заяви про видачу сертифіката уповноваженого економічного оператора протягом трьох років не перебувало на обліку в органах доходів і зборів, воно додає до заяви письмову згоду про проведення щодо нього органами доходів і зборів протягом шести місяців з дня отримання ним сертифіката уповноваженого економічного оператора позапланових перевірок обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, безпосереднім отримувачем, відправником або перевізником яких є зазначене підприємство (ч. 2 ст. 14 МКУ).
16. Яка передбачена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів?
Відповідь:Відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів встановлено ст. 481 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ).
Перевищення встановленого відповідно до МКУ строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України не більше ніж на три доби тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів ( ч. 1 ст. 481 МКУ).
Вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 481 МКУ, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на три доби, але не більше ніж на десять діб тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 481 МКУ).
Перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу
в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 481 МКУ).
17. Яка передбачена відповідальність за порушення термінів подання контролюючим органам митних декларацій?
Відповідь: Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) митна декларація це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу (ч.1 ст. 263 МКУ).
При цьому недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів (ч. 1 ст. 472 МКУ).
18. Якими органами та протягом якого строку розглядаються справи про порушення митних правил?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 522 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року
№ 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 МКУ, розглядаються органами доходів і зборів.
Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 471 - 473, 476,482 - 484 МКУ, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями)
(ч. 2 ст. 522 МКУ).
Згідно зі ст. 525 МКУ справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.
19. Який порядок оскарження рішень органу доходів і зборів?
Відповідь: Відповідно до ч. 1 ст. 24 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі - МКУ) кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси
Рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні (п. 1. ч. 2 ст. 24 МКУ).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня визначається ст. 25 МКУ, відповідно до якої:
Посадовими особами вищого рівня стосовно посадових осіб та інших працівників органів доходів і зборів є керівники цих органів.
Органами вищого рівня є:
1) щодо митних постів - митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости;
2) щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
3. Скарга на рішення, дії або бездіяльність посадової особи або іншого працівника органу доходів і зборів (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації.
4. Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митного поста подається до митниці, структурним підрозділом якої є цей митний пост.
5. Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митниці, спеціалізованого митного органу, митної організації подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
6. Виконання оскаржуваного рішення може бути зупинено повністю чи в певній частині посадовою особою або органом, що розглядає скаргу. Посадова особа або орган, які розглядають скаргу, зобов’язані надати особі, яка подала скаргу, належним чином обґрунтовану письмову відповідь у визначений законом строк. Виконання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснюється у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
Водночас інформуємо, що вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов’язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян».
20. Який порядок оскарження постанов у справі про порушення митних правил?
Відповідь: Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається ст. 529 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до якої:
1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики, припиняється.
3. Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
4. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики або судом.
5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, прокурором або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві