Консультує ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

1. За яких умов господарські операції є контрольованими?
 
Відповідь:   Перелік господарських операцій, які визнаються контрольованими, визначено пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
     Згідно з пп.39.2.1.1 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ контрольованими операціями є:
     господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами – нерезидентами;
     господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - резидентами, які:
     задекларували від’ємне значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;
     застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року;
     сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до ПКУ, станом на початок податкового (звітного) року;
     не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.
     Контрольованими операціями на підставі пп.39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ є операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.
     У разі коли в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку), платником податку подається довідка (або її нотаріально засвідчена копія), що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), встановлену у державі його реєстрації, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, у строки, визначені пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПКУ для подання звіту про контрольовані операції (пп.39.2.1.3 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ).
     При цьому операції, передбачені у пп.39.2.1.1 і 39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПКУ, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік (пп.39.2.1.4 п.39.2 ст.39 ПКУ).
 
2. Як визначається звичайна ціна?
 
Відповідь:   Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
     У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до ст.39 ПКУ, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.
     Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у пп.39.3.1 п.39.3 ст.39 ПКУ.
     Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов’язковість проведення якого передбачено законом.
     Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає рівню ринкових цін на момент укладення такого контракту.
     Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.
 
3 Які методи використовуються для визначення цін у контрольованих операціях?
 
  Відповідь:    Методи визначення ціни у контрольованих операціях встановлені п.39.3 ст.39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
     Відповідно до пп.39.3.1 п.39.3 ст.39 ПКУ визначення ціни з метою оподаткування доходів (прибутку, виручки) платників податків, що є сторонами контрольованої операції, здійснюється за одним із зазначених методів:
     порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
     ціни перепродажу;
     «витрати плюс»;
     чистого прибутку;
     розподілення прибутку.
     Під час вибору методу, що використовується для визначення ціни в контрольованій операції, повинні враховуватися повнота і достовірність вихідних даних, а також обґрунтованість коригування, що здійснюється з метою забезпечення зіставності умов проведення контрольованої та зіставних операцій.
     Допускається використання комбінації двох і більше методів, передбачених пп.39.3.1 п.39.3 ст.39 ПКУ.
     Платник податку використовує будь-який метод, який він обґрунтовано вважає найбільш прийнятним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).
     Методику визначення ціни страхового тарифу затверджує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, виходячи з положень ст.39 ПКУ.
     Методику визначення ціни банківських послуг затверджує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень ст.39 ПКУ.
 
4 Які джерела інформації використовуються для визначення цін у контрольованих операціях?
 
  Відповідь:    Джерела інформації, що використовуються для визначення ціни в контрольованих операціях встановлено пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
     Під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, використовує офіційно визнані джерела інформації про ринкові ціни, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України (пп.39.5.3.1 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ).
     Відповідно до пп.39.5.3.2 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ у разі відсутності або недостатності відповідної інформації у зазначених джерелах може бути використана така інформація:
     а) ціни, що склалися за результатами публічних торгів (аукціонів), тендерів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;
     б) статистичні дані державних органів і установ;
     в) довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань (у тому числі інтернет-видань) і публікацій (у тому числі електронних) та інших банків даних, звіти і довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном, інформаційні програми, що використовуються з метою трансфертного ціноутворення, інші публічні інформаційні джерела, що є загальнодоступними;
     г) відомості про ціни, діапазон цін та котирування, оприлюднені в засобах масової інформації;
     ґ) відомості, отримані з бухгалтерської та статистичної звітності платників податків, оприлюднені в засобах масової інформації, у тому числі на офіційних веб-сайтах в інтернеті;
     д) результати незалежної оцінки майна та майнових прав, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;
     е) інформація про інші контрольовані операції, здійснені платником податків.
     Згідно з пп.39.5.3.3 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ якщо платник податків з метою визначення ціни контрольованої операції за методами, визначеними п.39.3 ст.39 ПКУ, використав джерела інформації, встановлені пп.39.5.3.1 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, зобов’язаний використовувати ті самі джерела інформації, якщо не доведено, що платник податків мав використати інші офіційні джерела інформації.
     Для зіставлення з метою оподаткування умов контрольованих операцій з умовами операцій, що не є контрольованими, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не має права використовувати інформацію, доступ до якої обмежено відповідно до законодавства (пп.39.5.3.4 пп.39.5.3 п.39.5 ПКУ).
     У разі якщо в період проведення перевірки платника податків щодо повноти нарахування ним податкових зобов’язань за результатами здійснення контрольованих операцій до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надійшла інформація про зіставні операції, здійснені таким платником з особами, які не є пов’язаними, така інформація використовується виключно для визначення ринкового діапазону звичайних цін (пп.39.5.3.5 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ).
 
 
5 Яким чином в органах Міндоходів здійснюється управління ризиками?
 
Відповідь: Відповідно до ч. 2 ст. 363 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
     Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 882/21194, затверджено Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України (далі - Порядок).
     Управління ризиками в органах доходів і зборів здійснюється на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях (п. 1.7 р. І Порядку).
     На стратегічному рівні управління ризиками Міндоходів за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків визначає пріоритетні напрями реалізації заходів з управління ризиками та затверджує Реєстр ризиків (п. 1.8 р. І Порядку).
     На тактичному рівні управління ризиками органи доходів і зборів за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків та відповідно до Реєстру ризиків розробляють заходи з управління ризиками (п. 1.10 р. І Порядку).
     На оперативному рівні управління ризиками органи доходів і зборів застосовують зазначені у пункті 1.10 р. І Порядку інструменти з управління ризиками у конкретних випадках переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, зокрема при здійсненні контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі – СУР) для визначення форм та обсягу митного контролю (п. 1.11 р. І Порядку).
     За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до ст. 337 МКУ, органи доходів і зборів обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування зазначених у п. 1.10 р. I Порядку інструментів з управління ризиками (далі - Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР) (п. 7.1 р. VII Порядку).
     Відповідно до п. 7.2 р. VII Порядку Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР містить відомості про:
     а) назву митної формальності;
     б) підрозділ / посадову особу - ініціатора включення митної формальності до переліку, прізвище, ініціали посадової особи, яка безпосередньо доповнила перелік;
     в) підстави включення митної формальності до переліку;
     г) вид митної формальності (обов’язкова, обов’язкова за умови, у разі потреби);
     ґ) повідомлення до митної формальності.
     Форми та обсяг контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами органів доходів і зборів при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності та відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів (п. 7.3 р. VII Порядку).
     Посадові особи органу доходів і зборів, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в обов’язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР з метою визначення митних формальностей, виконання яких належить до їх компетенції, а також доповнюють/коригують перелік за результатами неавтоматизованого або комбінованого контролю із застосуванням СУР, оцінки ризику відповідно до документальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобі (п. 7.4 р. VII Порядку).
     Після виконання митних формальностей з Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР дані про результати їх виконання заносяться за допомогою АСМО до бази даних органу доходів і зборів (крім митних формальностей, які можуть бути здійснені після завершення митного оформлення чи відмови в митному оформленні) (п. 7.10 р. VII Порядку).
 
6 Що таке управління ризиками та які цілі застосування системи управління  ризиками?
 
Відповідь:  Відповідно до ч. 1 ст. 361 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
     Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю (ч. 2 ст. 361 МКУ).
     Цілями застосування системи управління ризиками, згідно з ч. 3 ст. 361 МКУ, є:
     1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;
     2) забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об’єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
     3) забезпечення в межах повноважень органів доходів і зборів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров’я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
     4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
 
7. Що таке трансфертне ціноутворення?
 
Відповідь: Закон України від 04.07.2013 року №408 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» (1 вересня 2013 року набрав чинності).
Відповідно до Закону № 408 , операції будуть контролюватися за умови, що їх загальний річний обсяг з кожним контрагентом складе не менш 50 млн. грн. (без ПДВ).
Контрольованими операціями є господарські операції, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які:
- задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній звітний рік;
- застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок  звітного року;
- сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова, станом на початок звітного року;
- не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок звітного року.
Крім того, на контролі перебуватимуть операції між особами, якщо хоча б одна з них зареєстрована в країні з нижчою на 5 і більше відсотків ставкою податку на прибуток, ніж в Україні.
 
8 Які методи будуть використовуватися для контролю за трансфертним ціноутворенням ?
 
Відповідь: Для контролю за трансфертним ціноутворенням використовуватимуться 5 методів із наступною пріоритетністю їх застосування:
    порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
    ціни перепродажу;
    витрати плюс;
    чистого прибутку;
    розподілення прибутку.
Платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, подаватимуть звіт про контрольовані операції Міндоходів, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
 
9.Порядок узгодження цін у контрольованих операціях великими платниками податків
 
Відповідь: Порядок узгодження цін у контрольованих операціях визначено п.39.6 ст.39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.
Відповідно до пп.39.6.1 п.39.6 ст.39 ПКУ великий платник податків має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, із заявою про узгодження цін у контрольованих операціях.
Узгодження цін у контрольованих операціях є процедурою між великим платником (платниками) податків та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, під час якої узгоджується порядок визначення цін у контрольованих операціях на обмежений строк на підставі договору.
Згідно з пп.39.6.1.1 пп.39.6.1 п.39.6 ст.39 ПКУ предметом узгодження можуть бути:
    види та/або перелік товарів (робіт, послуг), що є предметом контрольованих операцій;
    ціни товарів (робіт, послуг) у контрольованих операціях та/або перелік методів визначення ціни у контрольованих операціях;
    перелік джерел інформації, які передбачається використати для визначення цін у контрольованих операціях;
    строк, на який узгоджуються ціни у контрольованих операціях;
    допустиме відхилення від встановленого рівня економічних умов здійснення контрольованих операцій;
    порядок, строки подання та перелік документів, які підтверджують дотримання узгоджених цін у контрольованих операціях.
Інші умови узгодження цін у контрольованих операціях визначаються за згодою сторін (пп. 39.6.1.2 пп.39.6.1 п.39.6 ст.39 ПКУ).
За результатами узгодження цін у контрольованих операціях укладається договір, який підписується керівником великого платника (платників) податків або його уповноваженою особою та керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пп.39.6.2 п.39.6 ст.39 ПКУ).
Договір, укладений за результатами узгодження цін у контрольованих операціях між великим платником (платниками) податків та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, має односторонній характер (пп.39.6.2.1 пп.39.6.2 п.39.6 ст.39 ПКУ).
 
У разі якщо предметом узгодження є порядок визначення ціни у контрольованій зовнішньоекономічній операції, великий платник (платники) податків чи центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, мають право залучати до процедури узгодження цін державний орган, уповноважений справляти податки і збори в державі, яка є стороною контрольованої зовнішньоекономічної операції (за умови наявності міжнародного договору (конвенції) про уникнення подвійного оподаткування між Україною і такою державою). Договір, укладений за результатами такого взаємного узгодження, має двосторонній характер (пп.39.6.2.2 пп.39.6.2 п.39.6 ст.39 ПКУ).
У разі залучення до процедури узгодження цін двох і більше державних органів, уповноважених справляти податки і збори в державах, які є сторонами контрольованої зовнішньоекономічної операції (за умови наявності міжнародних договорів (конвенцій) про уникнення подвійного оподаткування між Україною і такими державами), договір, укладений за результатами такого узгодження, має багатосторонній характер (пп.39.6.2.3 пп.39.6.2 п.39.6 ст.39 ПКУ).
Порядок і процедура узгодження цін у контрольованих операціях, за результатами якої укладаються договори, що мають двосторонній та багатосторонній характер, затверджуються Кабінетом Міністрів України (пп.39.6.2.4 пп.39.6.2 п.39.6 ст.39 ПКУ).
 
10. Які джерела інформації, що використовуються для визначення ціни в контрольованих операціях
 
Відповідь: Джерела інформації, що використовуються для визначення ціни в контрольованих операціях встановлено пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.
Під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, використовує офіційно визнані джерела інформації про ринкові ціни, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України (пп.39.5.3.1 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ).
Відповідно до пп.39.5.3.2 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ у разі відсутності або недостатності відповідної інформації у зазначених джерелах може бути використана така інформація:
а) ціни, що склалися за результатами публічних торгів (аукціонів), тендерів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;
б) статистичні дані державних органів і установ;
в) довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань (у тому числі інтернет-видань) і публікацій (у тому числі електронних) та інших банків даних, звіти і довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном, інформаційні програми, що використовуються з метою трансфертного ціноутворення, інші публічні інформаційні джерела, що є загальнодоступними;
г) відомості про ціни, діапазон цін та котирування, оприлюднені в засобах масової інформації;
ґ) відомості, отримані з бухгалтерської та статистичної звітності платників податків, оприлюднені в засобах масової інформації, у тому числі на офіційних веб-сайтах в інтернеті;
д) результати незалежної оцінки майна та майнових прав, проведеної відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;
е) інформація про інші контрольовані операції, здійснені платником податків.
 
Згідно з пп.39.5.3.3 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ якщо платник податків з метою визначення ціни контрольованої операції за методами, визначеними п.39.3 ст.39 ПКУ, використав джерела інформації, встановлені пп.39.5.3.1 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, зобов’язаний використовувати ті самі джерела інформації, якщо не доведено, що платник податків мав використати інші офіційні джерела інформації.
Для зіставлення з метою оподаткування умов контрольованих операцій з умовами операцій, що не є контрольованими, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не має права використовувати інформацію, доступ до якої обмежено відповідно до законодавства (пп.39.5.3.4 пп.39.5.3 п.39.5 ПКУ).
У разі якщо в період проведення перевірки платника податків щодо повноти нарахування ним податкових зобов’язань за результатами здійснення контрольованих операцій до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надійшла інформація про зіставні операції, здійснені таким платником з особами, які не є пов’язаними, така інформація використовується виключно для визначення ринкового діапазону звичайних цін (пп.39.5.3.5 пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПКУ).
 
11. Які особи вважаються пов’язаними між собою
 
Відповідь: Відповідно до ч.16 ст.58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями для цілей МКУ особи вважаються пов’язаними між собою у випадках, зазначених у ст.15 Угоди про застосування ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі — Угода).
Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб’ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов’язаними для цілей МКУ, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у ст.15 Угоди (ч.17 ст.58 МКУ).
Згідно з п.4 ст.15 Угоди для цілей цієї Угоди особи вважаються пов’язаними між собою, тільки якщо:
a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;
b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;
c) вони є роботодавцем і працівником;
d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;
e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;
f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;
g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;
h) вони є членами однієї й тієї самої сім’ї.
Особи, які пов’язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб’ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов’язаними для цілей Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4 (п.5 ст.15 Угоди).
 
 12 Чи нараховується штраф у випадку самостійного коригування податкових зобов’язань у зв’язку з коригуванням ціни контрольованої операції?
 
Відповідь:Відповідно до положень п.п.39.5.4.3 п.п.39.5.4 п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України самостійне коригування проводиться в податковій декларації або шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків у порядку, визначеному ст.50 ПКУ. У разі здійснення самостійного коригування в уточнюючих розрахунках на суму заниженого зобов’язання нараховується штраф у розмірі 3 відсотки.
Крім того, на суму податкового боргу нараховується пеня за кожний день прострочення з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Нацбанку (п.п.129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПКУ).
У разі, якщо платник здійснює самостійне коригування податкових зобов’язань у зв’язку з коригування ціни контрольованої операції, проведеної у звітному періоді, у податковій декларації за цей звітний період, яку платник подав з урахуванням коригувань до контролюючого органу до закінчення встановленого ПКУ граничного терміну для подання декларації, штрафні санкції, передбачені ст.50 ПКУ, не застосовуються.

ДПІ у Печерському  районі ГУ Міндоходів у м. Києві