1.Що необхідно для забезпечення накладання електронного цифрового підпису платнику ПДВ?

Відповідь: Починаючи з першого звітного періоду 2015 р. (січень/І квартал) податкова звітність з ПДВ подається до контролюючого органу всіма платниками податку виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, для забезпечення накладання електронного цифрового підпису платникам ПДВ необхідно мати посилені сертифікати відкритих ключів, які можна отримати в Акредитованому центрі сертифікації ключів (АЦСК) Інформаційно – довідкового департаменту ДФС або в будь – якому з його відокремлених пунктів реєстрації користувачів (адреси таких пунктів розміщено на офіційному інформаційному ресурсі АЦСК Інформаційно-довідкового департаменту ДФС: http://www.acskidd.gov.ua), або в інших АЦСК.

Платники ПДВ, які на сьогодні подають податкову звітність в електронному вигляді та вже мають посилені сертифікати, можуть продовжувати їх використання (з урахуванням їх строку чинності).

 2. Який порядок заповнення граф 5.1 та 5.2 податкової накладної/розрахунку коригування у разі постачання товарів/послуг, одиниці виміру яких відсутні у Класифікаторі системи позначень одиниць вимірювання та обліку?

Відповідь: Відповідно до п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 22.09.2014 р. № 957 (у редакції наказу Мінфіну України від 14.11.2014 р. № 1129), графи 5.1, 5.2 податкової накладної заповнюються відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО), чинного на дату складання податкової накладної:

- у графі 5.1 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання/обліку (українське), зазначеної у КСПОВО;

-  у графі 5.2 – код відповідної одиниці вимірювання/обліку, зазначений у КСПОВО.

На даний час КСПОВО затверджено наказом Держстандарту України від 09.01.97 р. № 8 (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, у графі 5.1 податкової накладної/розрахунку коригування зазначається українська скорочена форма запису назв одиниці виміру товару/послуги, зазначеної у блоці «Умовне позначення, українське» таблиці КСПОВО, а у графі 5.2 – код, що відповідає такому умовному позначенню, зазначеному у блоці «Код» таблиці КСПОВО.

При цьому існують випадки, коли платники податку постачають товари/послуги, одиниці виміру яких відсутні у КСПОВО (найчастіше це стосується одиниці виміру «послуга»). В такому випадку в податковій накладній/розрахунку коригування:

- в графі 5.1 зазначається одиниця виміру (відсутня у КСПОВО), яка відповідає одиниці виміру товару/послуги, що постачається;

- графа 5.2 не заповнюється.

3. Щодо компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, які не оподатковуються ПДФО

Кабінет Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року № 105 затвердив Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який набрав чинності з 17 березня 2015 року. Цим Порядком визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Відповідно до п. 3 Порядку № 105 бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.

Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям (п.4 Порядку).

Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про працю (п. 6 Порядку № 105).

Тобто, з метою виконання гарантій передбачених частиною 3 ст. 119 Кодексу законів про працю, зокрема, виплати працівникам компенсації у межах середнього заробітку, роботодавці визначають середню заробітну плату таких працівників як розрахункову величину, та інформуюють про її розмір органи соціального захисту населення, шляхом заповнення Звітів, доданих до Порядку. Після отримання коштів, передбачених у державному бюджеті, роботодавці проводять виплату компенсації у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про працю.

Оподаткування, нарахування і сплата єдиного соціального внеску на компенсацію проводяться відповідно до Податкового кодексу України і Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (п. 7 Порядку № 105).

Згідно із п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Враховуючи зазначене, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до Постанови №105 не включається до оподатковуваного доходу таких працівників, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

 4. Увага! Перше постачання ліків та їх імпорт звільнено від ПДВ

Закон України від 9 квітня 2015 року № 332-VIII «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування деяких лікарських засобів та медичних виробів»  набув чинності з 7 травня 2015 року. Цим документом передбачено тимчасове, до 31 березня 2019 року, звільнення від оподаткування податком на додану вартість деяких операцій, зокрема:

- операцій з ввезення на митну територію України лікарських засобів,  внесених до Державного реєстру лікарських засобів, медичних виробів, внесених до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення та/або введених в обіг відповідно до законодавства у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності, та операції з першого постачання таких лікарських засобів, медичних виробів на митній території України;

- операції з першого постачання виробником на митній території України лікарських засобів та медичних виробів, внесених до вищезазначених реєстрів;

- операції з постачання (передачі) лікарських засобів та медичних виробів, що були ввезені та/або поставлені на митній території України, у системі охорони здоров’я від центрального органу виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та/або від державних підприємств, створених за наказом цього центрального органу виконавчої влади, до кінцевого споживача (пацієнта) у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров’я.

Додатково повідомляємо,що перелік лікарських засобів та медичних виробів, які звільняються від оподаткування, визначається за рішенням Кабінету Міністрів України.

 5. Щодо обмеження проведення перевірок суб’єктів господарювання

у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб’єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої груп (фізичних осіб - підприємців), крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

 6. Громадяни, які отримують свідоцтво про право на спадщину звільняються від сплати державного мита

 Відповідно до п.16 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються громадяни, які отримують свідоцтво про право на спадщину:

- на майно осіб, які загинули при захисті СРСР, і України, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою;

- на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;

- на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;

- на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;

- на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;

- на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства.

  7. Чи зобов’язані ФОП-платники ЄП другої та третьої груп, які здійснюють перевезення пасажирів  застосовувати РРО з 01.07.2015 та 01.01.2016

     Згідно з п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи – підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Разом з тим, абзацом 5 п. 1 розд. II «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що платники єдиного податку третьої групи з 01 липня 2015 року та платники єдиного податку другої групи з 01 січня 2016 року повинні застосовувати РРО.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 ст. 3 Закону), видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону).
     Статтею 2 Закону визначено, що розрахунковий документ – документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 4 ст. 9 Закону визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Таким чином, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої та третьої груп, які здійснюють перевезення пасажирів при розрахунках готівкою зобов’язані з 01 липня 2015 року (третя група) та з 01 січня 2016 року (друга група), застосовувати належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, крім випадків, передбачених п. 4 ст. 9 Закону.

8. За порушення вимог використання  РРО з 01.07.2015 року передбачені  штрафні санкції

відповідно до чинного законодавства для суб’єктів господарювання, які здійснюють прийом готівки через касу (виписують касові ордери, видають оформлену в установленому порядку квитанцію) передбачено звільнення від штрафних санкцій за порушення вимог Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у період до 01.07.2015 року.

Починаючи з 01.07.2015 року за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів фіскальної служби  застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення протягом календарного року факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції вчинене вперше - 1 гривня;

- вчинене вдруге – 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

- за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

- у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 Закону №265 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою (за наявності) у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів - десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

9. Щодо дати  формування  податкового кредиту

відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 року № 845, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.

Оскільки документи, що підтверджують витрати понесені підзвітною особою під час відрядження або виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, подаються разом зі Звітом, то датою отримання податкової накладної та інших документів, які дають право на формування податкового кредиту без отримання податкової накладної та які визначені в п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, буде вважатися дата складання такого Звіту.

Після прийняття рішення щодо затвердження Звіту керівником платника податку (податковим агентом), суми ПДВ, вказані в податкових накладних та інших зазначених документах можуть бути зараховані до складу податкового кредиту за умови виконання інших вимог щодо формування податкового кредиту.

 

10. Щодо складання  податкових накладних у разі використання двох і більше апаратів РРО

платник ПДВ, який здійснює операції з постачання товарів кінцевому споживачу з використанням двох і більше касових апаратів, самостійно може прийняти рішення щодо складання податкових накладних за такими операціями у такий спосіб:

-  складати окрему податкову накладну за щоденними підсумками операцій з постачання товарів, здійснених через окремий касовий апарат, в якій обсяг постачання та сума ПДВ повинні відповідати фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, яка відображена у Z-звіті такого касового апарату;

-  складати одну податкову накладну за щоденними підсумками операцій з постачання товарів, здійснених через усі касові апарати платника (в тому числі через ті, що знаходяться в філіях чи структурних підрозділах).

Обсяг постачання та сума ПДВ, зазначені в такій податковій накладній, повинні відповідати загальній сумі виторгу та сумі ПДВ, яка відображена у Z-звітах всіх касових апаратів підприємства.

Додаткового повідомляємо, що дану норму роз’яснено листом ДФС України від 03.03.2015 р. №4436/6/99-99-19-03-02-15.

 

11. Щодо бази оподаткування акцизним податком при роздрібній торгівлі тютюновими виробами

відповідно до підпункту 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України максимальні роздрібні ціни – ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію) з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Продаж суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування акцизним податком є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі.

Таким чином, базою оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу тютюнових виробів є вартість (з податком на додану вартість) таких тютюнових виробів. Слід зазначити, що роздрібна ціна тютюнових виробів не може бути більшою за максимальну роздрібну ціну таких тютюнових виробів, збільшену на суму акцизного податку з роздрібної реалізації підакцизних товарів.

 

12. Щодо  порядку реєстрації філією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових

починаючи з 1 січня 2015 року, складання податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється за формою і в порядку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» із змінами та доповненнями.

Відповідно до Порядку № 957, якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про ІЦО має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку в графі «Продавець» податкової накладної зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначено статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).

У разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника податку при складанні податкової накладної у графі «Покупець» разом із найменуванням головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, зазначається найменування такої філії (структурного підрозділу), яка фактично є стороною договору від імені головного підприємства (покупця).

Порядковий номер податкової накладної складається з трьох частин, в третій частині якого зазначається цифровий номер філії чи структурного підрозділу при складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку. У разі коли податкова накладна заповнюється самим платником податку, номер філії чи структурного підрозділу не заповнюється.

Починаючи з 1 січня 2015 року, всі податкові накладні/розрахунки коригування до них складаються платниками податку виключно в електронному вигляді.

Відповідно до п.2 Порядку № 957 усі податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 .

Згідно з Порядком № 1246 для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає контролюючому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки платника податку (за наявності).

Щодо механізму відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, то такий механізм визначений Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569).

Відповідно до п. 5 Порядку № 569 електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника податку надсилає Казначейству. Для філій чи окремих структурних підрозділів відкриття електронних рахунків в Казначействі не передбачено.

Отже, якщо платник податку делегував своїй філії право складання податкових накладних, на таку філію поширюються загальні правила складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в Казначействі відкривається виключно платнику податку - головному підприємству.

13. Постачальники мають можливість отримати витяг з Єдиного реєстру податкових накладних про складені ними податкові накладні

відповідно до п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 із змінами та доповненнями, постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

З метою отримання інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Реєстр), платник податку складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв’язку ДФС (п. 13 Порядку № 1246).

На запит платника податку щодо надання інформації, яка міститься у Реєстрі, безоплатно видається:

про податкову накладну та/або розрахунок коригування - витяг з Реєстру;

про податкову накладну, до якої на дату надходження такого запиту зареєстровано розрахунок коригування, - витяг, що містить відомості про податкову накладну та відповідний розрахунок коригування;

про розрахунок коригування до податкової накладної - витяг, що містить відомості про податкову накладну та відповідний розрахунок коригування;

повідомлення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування і податкову накладну та/або розрахунок коригування в електронній формі.

Запит щодо надання відомостей про податкові накладні та/або розрахунки коригування з Реєстру складається у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.(п. 14 Порядку № 1246).

У відповідності з п. 17 Порядку № 1246 ДФС здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної та розрахунку коригування. Зазначений витяг надсилається платникові податку не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту.

На зазначений витяг накладається електронний підпис ДФС, який після шифрування надсилається на електронну адресу, зазначену в запиті платника податку.

14. Щодо  ставок ЄП встановлюються для ФОП – платників ЄП

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 ст. 293 ПКУ визначено, що фіксовані  ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;

4 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Для фізичних осіб - підприємців,  які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному п.п. 2 п. 293.3 ст. 293 ПКУ.

Згідно з п. 293.4 ст. 293 ПКУ ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у п.п. 1, 2 і 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у п.п 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ відповідно.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності (п. 293.6 ст. 293 ПКУ).

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки  єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку (п. 293.7 ст. 293 ПКУ).

 

15. Які Підприємці звільняються від проведення перевірок з РРО

Платники єдиного податку другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці), крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, які з 1 січня 2015 року до 30 червня 2015 року включно почали застосовувати у власній господарській діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з дати початку застосування реєстраторів розрахункових операцій до 1 січня 2017 року звільняються від проведення відповідно до норм Податкового кодексу України перевірок з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Такі зміни передбачені Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».  Як відомо, починаючи з 1 липня 2015 року фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку третьої групи зобов‘язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій. А з 1 січня 2016 року РРО застосовуватимуть платники єдиного податку другої групи.

 

16. Щодо оподаткування військовим збором  доходів ФО від операцій з валютними цінностями

     Відповідно до п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодексу) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

     Згідно з п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу платниками збору є особи, визначені

п. 162.1 ст. 162 Кодексу, а саме фізичні особи – резиденти та фізичні особи – нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

     Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу), зокрема, для фізичних осіб – резидентів – це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; фізичних осіб – нерезидентів – загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.
     Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п.п. 164.2.1 – 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.
     Крім того, доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 165 Кодексу.

     Так, п.п. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов’язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами розділу IV Кодексу.

     Разом з цим Законом України від 02 березня 2015 року № 211-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України», який набрав чинності з 13 березня 2015 року, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу доповнено п.п. 1.7, відповідного до якого звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених, зокрема, у п.п. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

     При цьому у п. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі – Декрет) наведено визначення терміну «валютні цінності».

     Декретом також встановлено, що валютні операції - це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України (абз. другий п. 2 ст. 1).

     Статтею 2 Декрету передбачено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Також, резиденти та нерезиденти мають право здійснювати валютні операції.

     Ставка збору – 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
     Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
     Враховуючи викладене, оскільки доходи, отримані платником податку від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов’язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, не підпадають під звільнення від оподаткування військовим збором, то такий дохід оподатковується збором на загальних підставах.

 

17. Яким чином здійснюється перерахунок сум доходів та наданих ПСП найманим працівникам, в тому числі за час перебування на лікарняному або у відпустці

      Порядок проведення перерахунку сум доходів та наданих податкових соціальних пільг встановлений п. 169.4 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV (далі – ПКУ).

     Відповідно до пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

     Згідно із пп. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 ПКУ роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, з урахуванням положень абзацу другого пункту 167.1 статті 167 ПКУ (застосування розміру ставки), перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:
     - за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;

     - під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених пп. 169.2.3 п.169.2 ст.169 ПКУ (обмеження щодо застосування ПСП);
     - під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

     Відповідно до пп. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 ПКУ роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.
     Згідно із пп. 169.4.4 п. 169.4 ст. 169 ПКУ якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.
     Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається платником податку до складу податкового зобов’язання за наслідками звітного податкового року та сплачується ним самостійно.

 

18. Який розмір добових витрат на відрядження не включається  до оподатковуваного доходу  платника податку

 

     Згідно з п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями до оподатковуваного доходу не включаються витрати на  відрядження,

не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

     Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

     провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

     виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;
     використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.
     Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену цим підпунктом.

     Сума добових визначається в разі відрядження:

     у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в’їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

     до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.

     За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює, сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку.

 

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві