Єдиний внесок. Загальна консультація (частина 1).
1. Які документи повинна надати ФОП іншому СГ для уникнення подвійного нарахування ЄВ?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР)).
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 458, зареєстрованого в Мін’юсті України від 25.09.2013 № 1646/24178, взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників ЄВ підтверджується випискою з ЄДР, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» із змінами та доповненнями.
Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5 (далі – Порядок № 1846).
Відомості, що містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно (п.1.6 розділу І Порядку № 1846).
Згідно з п.1.7 розділу І Порядку № 1846 відомості, що сформовані програмними засобами ведення ЄДР, надаються, зокрема, у вигляді виписки з ЄДР.
Отже, з метою уникнення подвійного нарахування ЄВ фізична особа - підприємець, яка виконує роботи (надає послуги) відповідно до укладених цивільно-правових договорів, повинна надати суб’єктам господарювання копію документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи – підприємця (виписку з ЄДР, в якій зазначаються основні види діяльності).
2. Яким чином поновити втрачене повідомлення про взяття на облік платника ЄВ?
Відповідь: Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 458 (далі - Порядок № 458), не передбачено порядку поновлення втраченого, зіпсованого або достроково зношеного Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску (далі – Повідомлення).
Поряд з цим, у разі втрати або зіпсуття (зношення) Повідомлення платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) має право на отримання його дублікату.
Для цього платникам ЄВ, на яких не поширюється дія Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 755), необхідно подати до органу доходів і зборів за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідну заяву, що складається у довільній формі. Повідомлення видається протягом 10 календарних днів з дня подання платником заяви про втрату або зіпсуття (зношення) за формою № 2–ЄСВ згідно з додатком 2 до Порядку № 458.
Згідно п. 5 розділу ІІ Порядку № 458 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб – підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), як платників ЄВ підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом № 755.
У разі втрати або зіпсуття (зношення) виписки з Єдиного державного реєстру платники, на яких поширюється дія Закону № 755, можуть звернутися із заявою до державного реєстратора і повторно отримати документ, що засвідчує реєстрацію у Єдиному державному реєстрі, в порядку, встановленому наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1846/5 «Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».
При цьому на Повідомленні та виписці з Єдиного державного реєстру, які видаються замість втрачених (зіпсованих, пошкоджених тощо), слово «Дублікат» не зазначається.
3.Чи є базою нарахування ЄВ витрати, понесені підприємством у зв’язку з оплатою найманого житла працівникам?
Відповідь: Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для роботодавців та найманих працівників, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачене Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5).
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Інструкції № 5 виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Таким чином, ЄВ нараховується підприємством на витрати, понесені ним у зв’язку з оплатою найманого житла працівникам.
4. Чи є базою нарахування ЄВ суми грошової допомоги , виплаченої державному службовцю при виході на пенсію?
Відповідь: Статтею 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями визначена база нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі -ЄВ).
Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ( далі Перелік).
До зазначеного Переліку віднесено одноразову допомогу працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), військовослужбовцям при звільненні з військової служби (п. 2 розділу І Переліку).
Отже, грошова допомога, виплачена державному службовцю при виході на пенсію, не є базою для нарахування ЄВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
5. Чи є базою нарахування ЄВ роялті?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди ФО за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5.
При цьому слід зазначити, що згідно з п.п. 14.1.225 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші засоби на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 (далі - Перелік).
Відповідно до п. 9 розділу I та п. 14 розділу II Переліку винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, крім гонорару штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та(або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на відповідному підприємстві, та доходи за акціями та інші доходи від участі працівників підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), не є базою нарахування ЄВ.
Таким чином, ЄВ на роялті не нараховується.
6.Чи є базою нарахування ЄВ винагородв, отримана згідно договору доручення?
Відповідь: Відповідно до абз. 2 п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі Закон – № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є підприємства, установи та організації, інші ЮО, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій інших ЮО, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Базою нарахування ЄВ для вище зазначених платників відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди ФО за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Договір доручення регулюється статтею 1000 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435 – IV (із змінами і доповненнями)(далі - ЦКУ), згідно з якою за договором одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії та за своїми ознаками належить до групи договорів у сфері доручення (глава 68 ЦКУ), що є характерною ознакою договорів про надання послуг (глава 63 ЦКУ).
Враховуючи вищезазначене, винагороди отримані згідно з договорами доручення, є базою нарахування та утримання ЄВ.
7. Чи є базою нарахування ЄВ дохід, отриманий ФО за межами митної території України?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці - ЮО та ФОП, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Враховуючи положення частини 1 ст. 7 Закону № 2464 роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем) сплачують ЄВ за найманих працівників із сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сум винагороди ФО за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 1 ст. 10 Закону № 2464 визначено, що громадяни України, які працюють за межами України, мають право на добровільну сплату ЄВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Отже, дохід, отриманий ФО за межами України, не є базою нарахування ЄВ. При цьому, громадяни України, які працюють за її межами мають право на добровільну сплату ЄВ, у разі заключення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
8. Як визначається «максимальна величина бази нарахування ЄВ»?
Відповідь:Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями «максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ)» – максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується ЄВ.
9. Як визначається «мінімальний страховий внесок»?
Відповідь:Відповідно до п. 5 частини 1 ст. 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями «мінімальний страховий внесок» - сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
10. Чи є базою нарахування ЄВ доходи, отримані ФО від продажу власного рухомого та нерухомого майна?
Відповідь:Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФО, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших ЮО, чи у ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім ФОП, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 3 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”, та сума винагороди ФО за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).
Слід зазначити, що дохід ФО від продажу власного рухомого та нерухомого майна не віднесено до переліку видів виплат визначених Інструкцією № 5.
Враховуючи зазначене вище, доходи, отримані ФО від продажу власного рухомого та нерухомого майна, не є базою нарахування ЄВ.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві