Єдиний внесок
1. Чи є базою нарахування ЄВ сума заробітної плати, яка стягнута виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника за час вимушеного прогулу?
Відповідь: Згідно з положеннями статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється роботодавцями на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Закон України від 21 квітня 1999 року № 606 – XІV «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
У випадках примусового виконання рішень суду щодо стягнення заробітної плати на користь працівника за час вимушеного прогулу державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання судового рішення у спосіб і в порядку, що визначені виконавчим документом, а отже, і рішенням суду. При цьому утримання податків, зборів та інших платежів із сум стягнутої заробітної плати працівника Законом «Про виконавче провадження» не передбачено.
Таким чином, суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
2. Що є базою нарахування єдиного внеску для особи, яка отримувала дохід за надані послуги, якщо строк виконання таких послуг перевищив календарний місяць?
Відповідь: Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами та інших осіб, які отримують, зокрема, дохід за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, є сума, що визначається шляхом ділення, зокрема, доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які він нарахований.
Отже, базою нарахування єдиного внеску для осіб, які отримують дохід за надані послуги, строк виконання яких перевищує календарний місяць, є сума, що визначається шляхом ділення доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які він нарахований.
3. Чи є базою нарахування ЄВ заробітна плата фізичних осіб – нерезидентів, які працюють у представництвах іноземних юридичних осіб на території України?
Відповідь: Дія Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» -поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Платники ЄВ визначені у частині 1 статті 4 зазначеного Закону.
Отже, відповідно до пункту 1 та пункту 6 частини 1 статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України, громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), розташованих на території України.
Разом з тим, іноземні громадяни, які працюють в представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, не віднесені Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного внеску та не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.
Таким чином, єдиний внесок на заробітну плату фізичних осіб – нерезидентів представництвами іноземних юридичних осіб, розташованих на території України, не нараховується та не утримується.
4. Чи є базою нарахування ЄВ суми коштів, які повернуті фізичним особам – засновникам, які були попередньо внесені до статутного фонду підприємства та повертаються у зв’язку із ліквідацією юридичної особи?
Відповідь: Відповідно норм статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Обов’язок нараховувати, утримувати та сплачувати єдиний внесок за найманих працівників покладено на роботодавців.
Підприємства та інші юридичні особи не є роботодавцями для фізичних осіб – засновників даних юридичних осіб, а фізичні особи – засновники, відповідно, не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, засновниками яких вони є, а отже, у такому випадку, не є платниками єдиного внеску.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”.
Так як майно та суми коштів, попередньо внесених до статутного фонду, які у разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства повертаються засновникам, не є складовою заробітної плати, то вартість такого майна та кошти не є базою нарахування єдиного внеску.
5. Якщо змінено місце проживання або знаходження платника єдиного соціального внеску, до якого територіального органу подається звітність з ЄСВ?
Відповідь: Якщо платник єдиного внеску, на якого покладено обов’язки нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, у звітному періоді змінюють місцезнаходження, або проживають поза межами територіального обслуговування органу доходів і зборів, в якому вони перебували на обліку, звіт за цей звітний період подається до органу доходів і зборів за новим місцем взяття на облік.
Вказана норма передбачена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.13 №454 „Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.
6. Чи необхідно нараховувати ЄВ на витрати, які понесені підприємством у зв’язку із оплатою найманого житла працівникам?
Відповідь: Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для роботодавців та найманих працівників, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачене Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.
Відповідно до положень зазначеної Інструкції виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Таким чином, єдиний внесок нараховується підприємством на витрати, понесені ним у зв’язку з оплатою найманого житла працівникам
7. Який розмір ЄСВ повинні застосовувати ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування без використання праці найманих працівників?
Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
ЄСВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 (фізичних осіб - підприємців, в тому числі і тих, які обрали спрощену систему оподаткування), встановлюється у розмірі 34,7 відс. бази нарахування ЄВ (частина 11 ст. 8 Закону № 2464). Пунктом 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що ЄСВ для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 ст. 7 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують ЄСВ у розмірі 34,7 відс. на суму, визначену такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464 та не менше розміру мінімального страхового внеску.
8. Чи є базою нарахування єдиного внеску сума винагороди, яка виплачується за договором доручення?
Відповідь: Положеннями статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників відповідно до норм статті зазначеного Закону є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Слід зазначити, що договір доручення регулюється статтею 1000 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435, згідно з якою за договором одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії та за своїми ознаками належить до групи договорів у сфері доручення, що є характерною ознакою договорів про надання послуг.
Враховуючи вищезазначене, винагороди отримані згідно з договорами доручення, є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
9. Який документ свідчить про взяття на облік платника ЄCВ в органі доходів і зборів та термін його надання?
Відповідь: Відповідно до абз. першого ч. 3 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5 та 8 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 року № 755-IV, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника. Клас професійного ризику виробництва визначається Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, органом доходів і зборів наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2, в якому зазначається клас професійного ризику виробництва (п. 4 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 458).
Дія Закону № 755 поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (п.1 ст.3 Закону № 755).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 458 визначено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону № 755, здійснюється органом доходів і зборів за місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом № 755, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органом доходів і зборів.
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку взаємного обміну інформацією передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ органу доходів і зборів, в якому такого платника взято на облік, класу професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності, реєстраційного номера платника єдиного внеску.
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб та фізичних осіб - підприємців, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом № 755 (п. 4, 5 розділ ІІ Порядок №458).
10. Яким чином платник може отримати довідку про відсутність заборгованості з ЄСВ?
Відповідь: Відповідно до частини 7 ст.14 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) органи доходів і зборів зобов’язані проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, а саме: роботодавців, фізичних осіб – підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Таким чином, платник може звернутися з заявою в довільній формі щодо отримання довідки про відсутність заборгованості зі сплати ЄВ до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.
Довідка видається безоплатно на підставі поданої заяви, яка обов’язково містить посилання на найменування підприємства (установи, організації), до якого буде подано довідку.
Контролюючий орган на підставі даних картки особового рахунку платника визначає наявність/відсутність заборгованості зі сплати ЄВ на дату формування довідки.
Довідка за довільною формою (крім довідки про відсутність заборгованості із сплати ЄВ у зв’язку з прийняттям рішення про ліквідацію, реорганізацію юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичною особою) надається платнику ЄВ у термін до 15 календарних днів (ст. 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» зі змінами і доповненнями).
При цьому, слід зазначити, що до 30.09.2013 процедура адміністрування щодо прийняття та оброблення звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та обліку сплати страхових коштів в картках особових рахунків платників здійснюється органами Пенсійного фонду України (лист Міндоходів України від 30.08.2013 № 11149/99-99-17-03-01-16).
Тобто, до 30.09.2013 платник ЄВ може отримати довідку про відсутність заборгованості зі сплати ЄВ, звернувшись с заявою в довільній формі до органів Пенсійного фонду України за основним місцем обліку.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві