Єдиний соціальний внесок
1.Чи є базою нарахування ЄВ нецільова благодійна допомога , що не перевищує граничного розміру доходу, визначеного ПКУ?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для платників, які згідно п. 1 частини 1 ст. 4 цього Закону є роботодавцями, визначено суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Згідно з п.п. 5 п. 4.3 розділу ІV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455, визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).
Оскільки нецільова благодійна допомога не належить до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, а відповідно до п. 3.31 розділу 3 Інструкції № 5 є матеріальною допомогою разового характеру і, відповідно «іншою виплатою, що не належить до фонду оплати праці», то вона не є базою нарахування та утримання ЄВ.
2. Чи є базою нарахування ЄВ суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та премії, донараховані роботодавцем та виплачені після його звільнення?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, допомога або компенсації відповідно до законодавства.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).
Так, підпунктом 2.2.2 п. 2.2 розділу ІІ Інструкції № 5 визначено, що премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування входять до фонду додаткової оплати праці (крім сум, указаних у пп. 2.3.2).
Згідно з п.п. 2.3.2 п. 2.3 розділу ІІ Інструкції № 5 винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема:
премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;
премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об’єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші;
премії за виконання важливих та особливо важливих завдань.
У випадку нарахування звільненим особам сум заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, ЄВ розраховується з урахуванням положень частини 2 ст. 7 Закону № 2464: нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Пунктом 4.9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі – Порядок № 454) визначено, що якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, у якому були здійснені такі донарахування.
Отже, суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та премії, донараховані роботодавцем та виплачені працівнику після його звільнення, є базою нарахування ЄВ.
3. Чи є базою нарахування ЄВ сума коштів виплачена ЮО (ФОП) на користь ФОП на загальній/спрощеній системі оподаткування за проданий товар?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Пунктом 3 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб – підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Базою нарахування ЄВ для зазначених платників відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 є, зокрема, сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з абзацом четвертим частини 5 ст. 8 Закону № 2464 для платників, зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ЄВ встановлюється у розмірі 34,7 відс. винагороди за цивільно – правовими договорами.
Для платників ЄВ, зазначених у п. 3 частини 1 ст.4 Закону № 2464, зокрема, фізичних осіб-підприємців (якщо виконувані ними роботи (надані послуги), не відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців), які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, чи у фізичних осіб-підприємців за цивільно-правовими договорами, ЄВ встановлюється у розмірі 2,6 відс. винагороди за цивільно-правовими договорами (частина 8 ст. 8 Закону № 2464).
Отже, сума коштів, що виплачується юридичною особою (фізичною особою-підприємцем) фізичній особі – підприємцю, яка застосовує загальну/спрощену систему оподаткування, не є базою нарахування ЄВ, якщо виконувані нею роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
В іншому випадку, роботодавці – юридичні особи (фізичні особи – підприємці) нараховують ЄВ фізичній особі – підприємцю на суму винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами у розмірі 34,7 відс. та утримують із суми винагороди ЄВ у розмірі 2,6 відсотка.
4. Чи обов’язкове проведення звірення сум нарахування та сплати ЄВ?
Відповідь: Відповідно до частини 7 ст. 14 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) органи доходів і зборів зобов’язані проводити звірення сум нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, а саме: роботодавців, фізичних осіб – підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
При цьому, Інструкція про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455, та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454, не передбачають обов’язкового проведення платниками звірення сум нарахування та сплати ЄВ.
5. Який розмір ЄВ застосовують установи та організації, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності (більше п’яти днів)?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці (страхувальники) - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи - підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Платниками ЄВ є працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють:
на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абз. другому та восьмому пункту 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464;
у фізичної особи - підприємця на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
у фізичної особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (п. 2 частини 1 ст. 4 Закону № 2464).
Згідно абз. сьомого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є, зокрема, установи та організації, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності більше п’яти днів.
Платниками ЄВ є особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності (п. 11 частини 1 ст.4 Закону № 2464).
ЄВ для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 (крім військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у п. 9 частини 1 ст. 4 Закону № 2464), встановлюється у розмірі 33,2 відс. визначеної абз. другим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ (абз. 2 частини 6 ст. 8 Закону № 2464).
Базою нарахування ЄВ, зокрема, для установ та організацій, які виплачують найманим працівникам допомогу по тимчасовій непрацездатності більше п’яти днів, є сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (абз. другий п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
На період до 1 січня 2023 року підприємства суднобудівної промисловості звільняються від сплати ЄВ на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (абз. восьмий частини 5 ст. 8 Закону № 2464).
Згідно з частиною 12 ст.8 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених у п. 11 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 2 відс. суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Отже, установи та організації, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності більше п’яти днів, нараховують ЄВ найманим працівникам, які працюють у юридичних та фізичних осіб, на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 33,2 відс. (крім підприємств суднобудівної промисловості, які на період до 1 січня 2023 року звільняються від сплати) та утримують із зазначених сум ЄВ у розмірі 2 відсотка.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві