ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформує

Відшкодування витрат на відрядження найманому працівнику фізичною особою - підприємцем

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що статтею 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та отримання інших компенсацій у зв’язку із службовим відрядженням.

Надання коштів на відрядження врегульовані підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 року № 59.

Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний надати звіт про витрачені грошові кошти, в тому числі і особисті кошти, які він витратив на службове відрядження, пов’язане саме з підприємницькою діяльністю підприємця, а не за власними потребами працівника.     

Умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

Витрати, що не підтверджені документально, або зовсім не підлягають відшкодуванню і включенню до витрат підприємця, або можуть бути відшкодовані працівнику за рахунок коштів підприємця з податковими наслідками, тобто, такі витрати згідно з підпунктом «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є додатковими благами відрядженого працівника та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Щодо визначення бази оподаткування єдиним соціальним внеском

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформує, що відповідно до абзацу 7 п.1 частини 1 ст.4 Закону України від 08.07.2010р. № 2464 – VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» - платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, що виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 – 14 цієї частини.

Згідно з п.9 частини першої ст.4 вищезазначеного Закону платниками єдиного внеску є військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу.

Водночас відповідно до частини шостої ст. 7 Закону №2464 нарахування єдиного внеску за платників, зазначених у п.9 частини першої ст. 4 Закону №2464, здійснюється платниками, зазначеними у п.1 цієї частини, за рахунок сум, на які єдиний внесок нараховано. Абзацом другим п.1 частини першої ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників податків, зазначених в абзаці сьомому п.1 частини першої ст.4 Закону №2464, - на суму грошового забезпечення, оплати перших  п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Згідно з частиною шостою ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для вказаних платників (військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у п.9 частини першої ст. 4 Закону №2464) встановлюється у розмірі 34,7% суми грошового забезпечення.

Єдиний внесок з військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлюється у розмірі 2,6% грошового забезпечення (частина десята ст. 8 Закону №2464).

Згідно зі ст. 9 Закону  України № 2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення включаються:

- посадовий оклад, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначено постановою КМ України №1294.

Перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначеного у додатках 24 – 28 та 33 до цієї постанови. 

У зв’язку з тим, що у зазначеному переліку видів грошового забезпечення щомісячна грошова компенсація за піднайом (найом) жилих приміщень відсутня, а отже, вона не є грошовим забезпеченням і не включається до бази нарахування, з якої утримується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) включається до суми доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що відповідно до статті 292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом звітного періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

Вищезгаданою статтею визначено, що  до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Тобто вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) включається до суми доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку.

Порядок оподаткування товарів, що вивозяться (пересилаються) громадянами за межі митної території України

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до ч.1 ст. 371 Митного кодексу України товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, крім тих на які встановлюється вивізне мито, не підлягають письмовому декларуванню та сплаті митних платежів при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України.

     Водночас, товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент
10000 євро та на які законом встановлено вивізне мито та/або якщо відповідно до закону державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю
та митного оформлення таких товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, із сплатою у випадках, визначених законами України, вивізного мита та з поданням відповідних документів, виданих державними органами (ч.2 ст. 371 Митного кодексу).

     Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро (крім зазначених у частині четвертій цієї статті), при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, та зі сплатою вивізного мита у випадках, встановлених законами України (ч.3 ст. 371 Митного кодексу).
     Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, при вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, за умови, що ці товари:

     1) вивозяться у зв’язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання;
     2) входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії;

     3) тимчасово вивозяться громадянами-резидентами за межі митної території України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення;

     4) були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про
їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами;

     5) були одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь
у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами (ч.4 ст. 371 митного кодексу).

     Товари, придбані громадянами-нерезидентами на території України, загальна фактурна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами в Україну, та товари, що вивозяться громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України, на суму доходу, одержаного за час роботи чи навчання в Україні, що підтверджується відповідними документами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, зі сплатою у випадках, встановлених законами України, вивізного мита, та поданням документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, які при переміщенні (пересиланні) громадянами таких товарів через митний кордон України видаються відповідними державними органами
(ч.5 ст. 371 Митного кодексу).

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві