Додаткова підтримка в освітньому процесі для дітей із особливими освітніми потребами

Консультує фахівець Інклюзивно-ресурсного центру № 6 Печерського району м. Києва Олена Лабунець

Шкільне навчання дитини з особливими освітніми потребами може бути непростим та викликати хвилювання у батьків. Створення максимально комфортних умов, адаптація та/або модифікація навчального матеріалу до потреб та можливостей дітей з особливими освітніми потребами, індивідуальний підхід та плідна взаємодія вчителя та його асистента з батьками, регулярні збори команди супроводу, загальні принципи та спільні дії педагогів та батьків – ось що потрібно для успішного навчання дитини з ООП.

До категорії осіб з особливими освітніми потребами підпадають будь-які учні, які потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в той чи інший період навчання.

Додаткова підтримка в освітньому процесі – це комплекс додаткових постійних чи тимчасових послуг для осіб з особливими освітніми потребами в освітньому процесі, в тому числі психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, послуги асистента вчителя, асистента дитини, забезпечення спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку тощо, що відповідають індивідуальним потребам здобувача освіти.

Додаткова підтримка – це механізми, в основі яких є дії, інструменти чи ресурси, які ми застосовуємо до окремих учнів, щоби допомогти їм успішно виконувати навчальні завдання та соціальні ролі. Таку підтримку, зокрема, забезпечує асистент вчителя.

Асистент учителя забезпечує особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу та бере участь у розробленні та виконанні навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами, це педагогічний працівник, що призначається на посаду керівником закладу освіти, має педагогічну освіту.

Асистент вчителя, зокрема, зобов’язаний:

• забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів;
• володіти навичками домедичної допомоги дітям;
• дотримуватися принципу конфіденційності стосовно стану здоров’я та іншої особистої інформації про дітей у школі;
• допомагати у навчанні не лише дитині з ООП, а усім іншим учням класу; брати участь у розбудові інклюзивного навчання разом з іншими вчителями школи; може організовувати спільно з учителем освітній процес за допомогою засобів дистанційного навчання; забезпечувати комунікацію школи та батьків учнів з особливими освітніми потребами.

Ключова фігура в забезпеченні інклюзивного навчання – педагог. Для надання дітям підтримки у формі додаткового часу чи місця, інструкцій чи матеріалів для навчання асистент працює під керівництвом педагога. Так, педагог та асистент спільно планують навчання, прогнозують майбутні навчальні ситуації для участі й діяльності дитини з особливими освітніми потребами.

Надавати підтримку дітям асистенти вчителя можуть як у класі, так і в інших локаціях – бібліотеці, спортзалі, їдальні, на подвір’ї, під час екскурсій тощо.

Асистент під керівництвом педагога може працювати з дітьми індивідуально або в невеликих групах, сприяти опануванню навчальної програми, регулюванню проблемної поведінки окремих дітей чи дотриманню поведінки в групі загалом.

Асистенти вчителя також взаємодіють із психологом закладу чи спеціальними педагогами, які працюють із дітьми з особливими освітніми потребами. Ця взаємодія проявляється у формі консультацій чи інструкцій для асистентів щодо ефективності взаємодії з дитиною та самої дитини з однолітками (форми, методи, способи тощо).

Поняття «адаптація» та «модифікація». Чи тотожні поняття адаптації та модифікації навчальних програм? Ні, спільним є лише те, що їх розробляє асистент учителя, а необхідність зміни визначає команда супроводу.

Адаптація:

• програма не змінюється;
• дитина засвоює той самий обсяг знань, що й однокласники;
• учень має можливість продемонструвати знання.

Модифікація:

• програма суттєво змінюється та обов’язково узгоджується з батьками;
• зменшуються вимоги до дитини: для оцінювання обирають завдання із простими діями, які вона дійсно може виконати;
• передбачається навчання за тим самим календарно-тематичним планом, за яким навчається весь клас.

Як полегшити процес адаптації до навчання та покращити засвоєння матеріалу?

• Давати дитині з ООП більше часу на виконання завдань;
• переформулювати завдання без зміни змісту та суті;
• використовувати спеціальні візуальні матеріали, які допоможуть структурувати інформацію;
• деталізовувати завдання/розбивати на частини;
• перевіряти знання без необхідності зайвий раз писати, або використовувати онлайн-тести зі зрозумілими формулюваннями;
• поступово переходити від простих до складних завдань (відповіді на відкриті запитання, переказ).

Чи можна викликати дитину з ООП до дошки? Не лише можна, але й потрібно! Для них це навіть важливіше, ніж для інших учнів. Адже діти з ООП:

• люблять демонструвати власні знання;
• отримують стимул краще готуватися до уроків;
• звикають до активного навчання;
• завдяки відповідям біля дошки стають ближче до інших дітей, заробляють гарну «репутацію» в класі.

До того ж таким чином однокласники звикають до «особливостей» дитини, перестають їх помічати, не реагують на них.

Як оцінювати дитину з ООП? Команда супроводу має визначити чіткі критерії оцінювання дитини разом із батьками, а потім зафіксувати це рішення у протоколі засідання. Оцінки мають бути різними, але обов’язково зрозумілими дитині та батькам.

Навчати дитину з особливими освітніми потребами не так просто. Але батьківська любов та професійність педагогічних працівників здатні творити дива!