До уваги платників!!! Питання-відповіді:
1. Чи мають право органи доходів і зборів надавати третім особам інформацію стосовно СГ та ФО ( у т. ч.. як «публічна інформація»)?
Відповідь: Згідно із ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до п.1 ст.16 Закону України 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2657) податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Статтею 20 Закону № 2657 визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно з пп.20.1.23 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі органи мають право надавати відповідно до закону інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Державного реєстру страхувальників органам державної влади, Пенсійному фонду України та органам фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Посадові особи контролюючих органів зобов’язані:
не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (пп.21.1.6 п.21.1 ст. 21 ПКУ);
надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом (пп. 21.1.7 п.21.1 ст. 21 ПКУ).
Платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 ПКУ).
Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом (п.2 ст.10 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939)). Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом (пп.1 п.3 ст.10 Закону №2939).
Відповідно до ст.21 Закону № 2657 інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до вимог ст.11 Закону № 2657 та ст.14 Закону України «Про захист персональних даних», не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
2.За який період проводиться документальна (планова, позапланова) та фактича перевірка СГ?
Відповідь: Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;
Пунктом 85.2 ст.85 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст.44 ПКУ).
Термін «первинний документ» та обов’язкові реквізити, які повинні мати такі документи, визначені Законом України від 16 липня 1999 №996-XIX «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996).
Терміни зберігання ділової документації також визначено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 (далі – Перелік №578). Встановлені Переліком №578 терміни є мінімальними.
Більшість документів, які підприємство використовує у своїй господарській діяльності, зберігаються три роки, але деякі документи необхідно зберігати від 5 до 75 років, зокрема, відомості для нарахування зарплати. Щодо окремих документів Переліком №578 передбачено додаткові обмеження, зокрема, деякі документи знищуються лише після перевірки державними податковими органами.
Так, відповідно до номеру ст. 336 р.I «Документи, що створюються в управлінні діяльності» основної частини Переліку №578 первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо) мають зберігатися протягом трьох років за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства. У разі виникнення спорів (суперечок), порушення кримінальних справ, відкриття судами провадження у справах - зберігаються до ухвалення остаточного рішення.
Згідно з п.102.1 ст.102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 ст.102, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 ст.102 ПКУ визначено, що грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абз. першому п.102.1 цієї статті, якщо:
податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;
посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
При цьому грошове зобов’язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Враховуючи вищезазначене, діючими нормами законодавства не встановлено обмежень щодо періоду проведення перевірки платника податків органами доходів і зборів.
Слід зазначити, що у разі проведення документальної (планової, позапланової) або фактичної перевірки суб’єкта господарювання з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи доходів і зборів, платник податків повинен надати в повному обсязі документи, що належать до предмета перевірки або пов’язані з ним, та зберігання яких регламентується діючими нормативно-правовими актами. При цьому, грошове зобов’язання платника податків визначається органом доходів і зборів лише за визначені ПКУ періоди.
3.Яка перевірка платника податку вважається електронною?
Відповідь: Відповідно до абз. шість пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до п.77.2 ст.77 ПКУ, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Згідно з п.16 підр.10 «Інші перехідні положення» р.XX «Перехідні положення» ПКУ, електронні перевірки, проводяться стосовно платників податків:
які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - з 01 січня 2014 року;
суб’єктів господарювання мікро-, малого та середнього бізнесу - з 01 січня 2015 року;
інших платників податків - з 01 січня 2016 року.
4. Який порядок та терміни проведення документальної перевірки (переперевірки) платника податків ЮО,ФОП за його заявою?
Відповідь:
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених ПКУ.
Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені ПКУ, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи (п.78.2 ст.78 ПКУ).
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 ПКУ).
Тобто, на підставі поданої заяви платника податків про проведення перевірки (переперевірки) після прийняття рішення керівника контролюючого органу, яке оформлюється наказом, проводиться документальна позапланова перевірка.
Згідно із п.82.2 ст.82 ПКУ тривалість перевірок, визначених у ст.78 ПКУ (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПКУ, тривалість яких встановлена у ст.200 ПКУ), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абз. третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків -10 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст.78 ПКУ, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПКУ, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абз. першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:
платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;
платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;
в органах податкової служби відсутня податкова інформація щодо:
використання платником податку найманої праці фізичних осіб;
відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах.
5. Який термін проведення камеральної перевірки декларації з податку на прибуток?
Відповідь: Відповідно до пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно з п.76.1 ст.76 ПКУ камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.
Вся податкова звітність з податку на прибуток повинна бути камерально перевірена до настання термінів подачі наступної за поданою звітністю.
6. Який термін проведення камеральної перевірки декларації з ПДВ?
Відповідь: Відповідно до пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно з п.76.1 ст.76 ПКУ камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.
Згідно п.200.10 ПКУ протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Отже, камеральна перевірка декларації з податку на додану вартість проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.
7. Яким чином має бути вручений акт камеральної перевірки поштою або особисто СГ в органі доходів і зборів?
Відповідь: Відповідно до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст.42 ПКУ (п.86.2. ст.86 ПКУ).
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п.42.2 ст. 42 ПКУ).
8. Який порядок проведення та оформлення електронної перевірки?
Відповідь: Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до п. 77.2 ст. 77 ПКУ, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки.
Порядок подання платником податків заяви про проведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки та прийняття рішення територіальним органом Міністерства доходів і зборів України про проведення такої перевірки (далі – Порядок) затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 03.06.2013 № 143.
Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб документів, які відповідно до ПКУ пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації) (п. 85.2 ст. 85 ПКУ).
Порядок подання документів в електронній формі для проведення електронної перевірки затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 31.12.2013 № 898.
Відповідно до п. 17 підр. 10 р. XX «Перехідних положень» ПКУ електронні перевірки, передбачені ПКУ, проводяться стосовно платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - з 1 січня 2014 року; суб’єктів господарювання мікро-, малого та середнього бізнесу - з 1 січня 2015 року; інших платників податків - з 1 січня 2016 року.
Згідно з п. 2.1 р. II Порядку електронна перевірка проводиться на підставі заяви платника податків з незначним ступенем ризику, встановленим відповідно до п. 77.2 ст. 77 гл. 8 р. II ПКУ, про проведення електронної перевірки (далі - Заява), яка подається за формою, передбаченою додатком 1 до Порядку.
Заява подається керівником або уповноваженим представником платника податків (з пред’явленням документа, передбаченого п. 19.2 ст. 19 р. I ПКУ) до територіального органу Міндоходів України, в якому він перебуває на податковому обліку, не пізніше ніж за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки (п. 2.3 р. II Порядку).
Електронна перевірка може бути проведена за визначені платником податків податкові періоди, за які не проводились документальні планові або позапланові перевірки (з відповідних питань, які платник податків має намір перевірити), та у разі надання до територіального органу Міндоходів України відповідних декларацій (розрахунків). Такий податковий період не може становити менше одного базового податкового (звітного) періоду з відповідного податку (збору) (п. 2.4 р. II Порядку).
Рішення про проведення/непроведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки приймається керівником територіального органу Міндоходів України, до якого платником податків подано Заяву, протягом 10 календарних днів з дня отримання такої Заяви за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку (п.3.2 розділу III Порядку).
Пунктом 86.11 ст. 86 ПКУ визначено, що за результатами електронної перевірки складається довідка у двох примірниках, що підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом трьох робочих днів з дня закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом п’яти робочих днів).
Довідка електронної перевірки після її реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам для ознайомлення та підписання протягом п’яти робочих днів з дня вручення.
У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в довідці, складеній за результатами електронної перевірки, вони зобов’язані підписати таку довідку та мають право подати свої заперечення, які є невід’ємною частиною такої довідки, разом з підписаним примірником довідки.
Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п’яти робочих днів з дня їх отримання та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Така відповідь є невід’ємною частиною довідки про проведення електронної перевірки. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що він зазначає у поданих запереченнях.
9. Як призначається перевірка у разі несвоєчасної сплати (перерахування) податків СГ?
Відповідь: Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2275-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ, а фактичні перевірки - ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Під час перевірки з’ясовуються, зокрема, питання щодо своєчасності подання платником податків податкової декларації (розрахунку), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету належних сум податків (зборів) до бюджету.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст.42 ПКУ .
За результатами розгляду матеріалів перевірки у терміни та порядку, встановлені п.86.8 ст.86 ПКУ, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.
Порядок направлення органами доходів і зборів податкових повідомлень-рішень платникам податків визначено наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236.
Таким чином, у разі несвоєчасної сплати (перерахування) суб’єктом господарювання до бюджету належних сум податків (зборів), контролюючим органом проводиться камеральна перевірка та за її результатами складається акт, який після реєстрації його у контролюючому органі вручається (надсилається) для підписання платнику податків протягом трьох робочих днів.
10.За яких умов контролюючі органи мають право на звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом?
Відповідь: Відповідно до п.п. 20.1.39 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі органи мають право звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зі змінами і доповненнями (далі – Закон) визначено:
боржник – це суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов’язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом.
кредитор – це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.
Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор (п. 2 ст. 10 Закону).
Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (п. 3 ст. 10 Закону).
Таким чином, органи доходів і зборів (кредитори) мають право на звернення до суду у разі якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
11.Яка сума доходу зазначається у довідці про отримані доходи ФОП?
Відповідь:Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем, від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).
Фізичні особи - підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (п. 177.10 ст. 177 ПКУ).
Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11 ст. 177 ПКУ).
Отже, у довідці про отримані доходи фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на загальній системі оподаткування, на підставі даних податкової декларації зазначається сума чистого оподатковуваного доходу за відповідний період.
Що стосується фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку, то згідно зі ст. 292 ПКУ для них доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
12.Яким чином СГ отримати виписку, витяг, довідку, з ЄДР ЮО та ФОП?
Відповідь: Відповідно до п.1.7 р.І Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі - ЄДР), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5 (далі - Порядок), відомості, що сформовані програмними засобами ведення ЄДР, надаються, зокрема, у вигляді:
виписки з ЄДР;
витягу з ЄДР;
довідки про наявність або відсутність в ЄДР інформації, яка запитується.
Згідно з п.1 ст.1 Закону України вiд 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» із змінами і доповненнями (далі – Закон) виписка з ЄДР - документ, що містить відомості про юридичну особу або її відокремлені підрозділи, або фізичну особу - підприємця, визначені цим Законом, і використовується для їх ідентифікації під час провадження господарської діяльності та відкриття рахунку в банку (п.1 ст.1 Закону).
Виписка надається державним реєстратором юридичним особам та фізичним особам - підприємцям (крім відомостей, що стосуються інших юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на підставі поданого у письмовій формі запиту про надання виписки з ЄДР (п.2.1 р.ІІ Порядок).
Державний реєстратор протягом двох робочих днів з дати отримання запиту про надання виписки надає (надсилає) виписку або направляє письмове повідомлення про відмову у наданні відомостей з ЄДР за формою згідно з додатком 4 до Порядку (п.2.3 р.ІІ Порядку).
Водночас із внесенням до ЄДР запису про зміну відомостей про юридичну особу, які відповідно до Закону зазначаються у виписці з ЄДР, державний реєстратор повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику виписку з ЄДР не пізніше наступного робочого дня після отримання від органів статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України відомостей про внесення відповідних відомостей до відомчих реєстрів (п.10 ст.19 Закону).
Виписка з ЄДР не видається юридичній особі у разі наявності в ЄДР запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (п.8 ст.21 Закону).
Витяг - документ, що сформований програмними засобами ведення ЄДР за відповідним критерієм пошуку та містить відомості з ЄДР про юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, які є актуальними на дату формування витягу або на дату, визначену запитувачем у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі (п.3.1 р.ІІІ Порядку).
Одержання витягу здійснюється, зокрема, запитувачами на підставі запиту про надання витягу з ЄДР за формою згідно з додатком 2 до Порядку, поданого з урахуванням вимог п.1.9 та п.1.10 р.I Порядку (п.3.2 р.ІІІ Порядку).
Довідка - документ, що сформований програмними засобами ведення Єдиного державного реєстру за відповідним критерієм пошуку та містить відомості про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації щодо юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, що є актуальними на дату формування довідки або на дату, визначену запитувачем у запиті (п.4.1 р.IV Порядку).
Довідка надається запитувачам державним реєстратором на підставі поданого у письмовій формі запиту про надання довідки про наявність або відсутність в ЄДР інформації, яка запитується, за формою згідно з додатком 3 до Порядку з урахуванням вимог п.1.9 та п.1.10 р.I Порядку (п.4.2 р.IV Порядку).
Оформлює та видає виписки, довідки та витяги з ЄДР державний реєстратор у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації (п.1 ст.6 Закону).
Строк надання відомостей з ЄДР не повинен перевищувати п’яти робочих днів з дати надходження запиту (п.4 ст.20 Закону).
13. Які податки повинен сплачувати СГ та яку звітність при цьому необхідно подати до органу доходів і зборів?
Відповідь: Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV із змінами та доповненнями, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виходячи з п.1 р.XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 (далі - ПКУ), ПКУ набирає чинності з 01 січня 2011 року.
Згідно п.9.1 ст.9 ПКУ до загальнодержавних належать такі податки та збори:
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб;
податок на додану вартість;
акцизний податок;
збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
екологічний податок;
рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
плата за користування надрами;
плата за землю;
збір за користування радіочастотним ресурсом України;
збір за спеціальне використання води;
збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
фіксований сільськогосподарський податок;
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
мито;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Відповідно до п.10.1 ст.10 ПКУ до місцевих податків належать:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
єдиний податок.
Згідно з п.10.2 ст.10 ПКУ до місцевих зборів належать:
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
туристичний збір.
Подання податкової звітності до податкового органу передбачено гл.2 р.ІІ ПКУ.
Отже, суб’єкт господарювання обирає сам спосіб оподаткування, який йому підходить, в рамках ПКУ, та сплачує податки та/або збори, подає податкову звітність в залежності від господарської діяльності, яку він здійснює.
14. Чи звільняється від обов’язку подавати звітність СГ, який призупиняє на певний період ведення своєї діяльності?
Відповідь: Відповідно до ст.16 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків, зокрема, зобов’язаний:
• стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;
• вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
• подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
• сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
Згідно із п.46.1 ст.46 ПКУ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.
Відповідно до п.49.1 ст.49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до ПКУ незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПКУ).
Отже, законодавчими актами України не передбачено звільнення від обов’язку подавати податкову звітність платника податків, який призупиняє на певний період ведення своєї діяльності.
Таким чином, звітність подається до контролюючого органу до моменту ліквідації платника податків.
15. Чи може СГ отримати (завірити) копію податкової звітності, що була раніше подана до органів доходів і зборів у випадку її втрати?
Відповідь: Відповідно до ст.7 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон) конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Стаття 10 Закону передбачає, що кожна особа має право, зокрема, доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані, зокрема, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Отже, суб’єкт господарювання може отримати (завірити) копію звітності, що була раніше подана до органу доходів і зборів, у випадку її втрати.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві