До уваги платників! Питання-відповді:
1.Чи включаються до складу витрат роботодавця та в якому розмірі витрати, здійсненні ним до (з) 01.01.2015 на користь працівників до недержавного пенсійного фонду?
Відповідь: Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015,, змінено редакцію розділу ІІІ ПКУ.
Відповідно до п. 142.2 ст. 142 ПКУ у редакції, чинній до 01.01.2015., якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя, договору довірчого управління або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку зобов’язаний сплачувати за власний рахунок страхові платежі (страхові премії, страхові внески), пенсійні внески до недержавних пенсійних фондів та внески на рахунки учасників фондів банківського управління найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право включити до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, загальний обсяг якої не перевищує 25 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.
При цьому, сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у р. IV ПКУ, протягом такого податкового періоду.
Норми цього підпункту застосовуються із врахуванням положень р. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Зокрема, згідно з п.п.«в» п.п.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ у редакції, чинній до 01.01. 2015, сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків. Відповідно до п. 11 підр. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ у редакції, чинній до 01.01. 2015, до прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) платник податку має право включити до витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму внесків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внесків, визначених абзацом другим п. 142.2 ст. 142 ПКУ, загальний обсяг яких не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.
Починаючи з 01.01. 2015 згідно з п. 141.7 ст. 141 ПКУ платник податку, який здійснює виплати на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів відповідно до укладених договорів, має право включити до складу витрат кожного податкового (звітного) періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків у повному обсязі.
2. Чи необхідно підприємствам та організаціям. Які основані громадськими організаціями інвалідів, отримувати у 2015 році нові дозволи на право користування пільгами з оподаткування?
Відповідь: 28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71), положення якого у частині справляння податку на прибуток підприємств набрали чинності 01.01.2015.
У п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) в новій редакції збережені норми п.154.1 ст.154 ПКУ в редакції, чинній до 1 січня 2015 року, відповідно до яких підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів, звільняються від оподаткування з урахуванням дотримання певних умов.
Відповідно до п. 142.1 ст. 142 ПКУ в редакції, що діє з 01.01. 2015, звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається уповноваженим органом відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Порядок надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2007 року № 1010 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 518 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України») (далі – Порядок).
Так, п. 2 Порядку визначено критерії, яким повинні відповідати підприємства з філіями, відокремлені підрозділи (у разі наявності) та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів, для отримання зазначеного дозволу.
Обласні, Київська міські держадміністрації розглядають подані підприємством, організацією документи, передбачені п. 3 Порядку, та відповідно до п.п. 7-11 Порядку приймають рішення про доцільність надання або відмови в наданні дозволу.
З огляду на викладене, раніше видані рішення (прийняті до 1 січня 2015 року) щодо надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування у 2015 році зазначеній категорії пільговиків, не потребують заміни у зв’язку із змінами, внесеними Законом № 71, за умови, що такі підприємства відповідають усім вимогам, встановленим законодавством для користування такими пільгами.
3. Які форми фінансової звітності повинні подаватися платниками податку на прибуток до контролюючих органів разом з податковою декларацією, починаючи з 01.01.2015
Відповідь: Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
У складі фінансової звітності платник податків має право зазначати тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.
Згідно з абз. 2 п. 1 підр. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ суб’єкти господарювання – платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи із звітних періодів 2014 року.
Частиною 2 cт. 11 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) визначено, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати (ч. 3 ст. 11 Закону № 996). Зокрема, наказом Мінфіну від 25.02.2000 № 39 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».
Пунктом 16 підр. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено критерії для платників податку, що мають право на застосування ставки 0 відсотків. З урахуванням ч. 7 ст. 11 Закону № 996 платники податку на прибуток, що мають право на застосування ставки 0 відсотків, зобов’язані складати та подавати до відповідних органів фінансову звітність, передбачену для суб’єктів малого підприємництва, один раз на рік.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року) (ч. 1 ст. 13 Закону № 996).
Тобто платники податку на прибуток (крім малих підприємств) подають разом з відповідною податковою декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали квартальну фінансову звітність, яка включає: баланс та звіт про фінансові результати.
До податкової декларації за рік такі платники подають річну фінансову звітність, яка включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Платники податку на прибуток – малі підприємства та юридичні особи, що мають право на застосування ставки 0 відсотків, подають разом з річною податковою декларацією скорочену за показниками фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
4. Чи зберігається реєстрація платника ЄП у ФОП - платників ЄП третьої або п’ятої груп, які перебували на обліку в контролюючих органах з 01.01.2015 ?
Відповідь: Відповідно до п. 4 підрозд. 8 розд. XIX. «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої та п’ятої груп, які перебували на обліку в контролюючих органах до 1 січня 2015 року, з 1 січня 2015року вважаються платниками єдиного податку третьої групи відповідно до норм гл. 1 розд. XIV ПКУ.
Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;
2) 4 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному п.п 2 п. 293.3 ст. 293 ПКУ.
5. Чи повинна ФОП –платник ЄП, яка у 2014 році перевищила обсяг доходу для відповідної групи, сплачувати з суми перевищення, сплачувати збільшену ставку ЄП, якщо обсяг доходу з 2015 року для такої групи збільшено?
Відповідь: Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), редакція якого діяла до 01.01.2015, для фізичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, як один з критеріїв перебування у відповідній групі платників єдиного податку, встановлений граничний обсяг доходу:
для першої групи – 150000 гривень (п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 ПКУ);
для другої групи – 1000000 гривень (п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ);
для третьої групи – 3000000 гривень (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ);
для п’ятої групи – 20000000 гривень (п.п. 5 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Згідно з п. 293.4 ст. 293 ПКУ, редакція якого діяла до 01.01. 2015, до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 п. 291.4 ст. 291 ПКУ для платників єдиного податку першої - третьої і п’ятої груп ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 15 відсотків.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01. 2015, внесено зміни до гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ щодо умов перебування на спрощеній системі оподаткування обліку і звітності.
Платники єдиного податку, які перевищили обсяги доходів у податковому (звітному) періоді, визначені у п.п. 1, 2, 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, які діяли до 1 січня 2015 року, до суми перевищення обсягу доходу застосовують ставку у розмірі 15 відсотків, при цьому такі платники, враховуючи зміни у законодавстві щодо збільшення максимального розміру обсягу доходу у відповідній групі з 2015 року, не зобов’язані з наступного календарного кварталу за заявою переходити на іншу групу платника єдиного податку чи відмовлятися від застосування спрощеної системи оподаткування, якщо зазначена категорія платників 2015року.
6. Чи необхідно ФОП-платникам ЄП третьої групи подавати заяву для внесення відомостей про види діяльності до реєстру платників ЄП з 01.01.2015?
Відповідь: Відповідно до п.п. 8 п. 299.7 ст. 299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), редакція якого діяла до 01.01.2015,до реєстру платників єдиного податку вносились види господарської діяльності фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої та другої груп.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01. 2015, внесено зміни до гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ.
Зокрема, зменшено кількість груп платників єдиного податку із збільшенням існуючого максимального розміру доходу: фізичні особи-підприємці реєструються платниками єдиного податку першої, другої та третьої груп. Платники єдиного податку третьої та п’ятої груп, які перебували на обліку в контролюючих органах до 1 січня 2015 року, відповідно до норм до гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ з 1 січня2015року вважаються платниками єдиного податку третьої групи.
Також з 01.01. 2015 згідно з п.п. 8 п. 299.7 ст. 299 ПКУ до реєстру платників єдиного податку вноситься інформація про види господарської діяльності незалежно від групи платників єдиного податку.
З огляду на зазначене, інформація в реєстрі платників єдиного податку стосовно ставки єдиного податку, групи та видів господарської діяльності для платників третьої групи буде приведена у відповідність до норм ПКУ централізовано в автоматичному режимі.
Разом з цим, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, які були зареєстровані та внесені до реєстру платників єдиного податку до 31.12.2014 року не зобов’язані подавати заяву щодо внесення до реєстру платників єдиного податку відомостей про види господарської діяльності.
7. Чи зберігається реєстрація платника ЄП у ЮО –платників ЄП четвертої та шостої груп, які перебували на обліку в контролюючих органах до 01.01.2015 року?
Відповідь: Відповідно до п. 4 підрозд. 8 розд. XIX. «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) юридичні особи – платники єдиного податку четвертої та шостої груп, які перебували на обліку в контролюючих органах до 1 січня 2015 року, з 1 січня2015року вважаються платниками єдиного податку третьої групи відповідно до норм гл. 1 розд. XIV ПКУ.
Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;
2) 4 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
8.Чи потрібно у фіскальному касовому чеку окремо відображати акцизний податок (А 3,%), у зв’язку із змінами ПКУ з 01.01.2015 року?
Відповідь: Вимогами щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199, визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам’яті реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО), у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).
Враховуючи п.п. 3.5 п. 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.
Таким чином, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у фіскальному чеку як окрема податкова група.
9.Які пільги щодо сплати земельного податку встановлені для ЮО з 01.01.2015 року?
Відповідь: Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до ст. 282 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Так, відповідно до п.п. 282.1.1 п. 282.1 ст. 282 ПКУ від сплати податку звільняються санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів.
Згідно з п.п. 282.1.2 п. 282.1 ст. 282 ПКУ звільняються від сплати податку громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов’язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством).
За переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, від сплати земельного податку звільняються бази олімпійської та паралімпійської підготовки (п.п. 282.1.3 п. 282.1 ст. 282 ПКУ).
Крім того, протягом дії ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2018 року, резиденти - суб’єкти космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації таких договорів (угод), за земельні ділянки виробничого призначення згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, звільняються від сплати земельного податку (підрозд. 6 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
10. Чи має право на застосування пільги платник земельного податку , якщо рішення про її надання прийнято органом місцевого самоврядування у поточному році?
Відповідь: Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), зокрема, плату за землю віднесено до місцевих податків та включено до складу податку на майно.
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПКУ сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова пільга – передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПКУ.
Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (п. 30 ст. 30 ПКУ).
Згідно з п. 284.1 ст. 284 ПКУ органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (п. 284.2 ст. 284 ПКУ).
Отже, якщо рішення про надання пільги щодо земельного податку прийнято органом місцевого самоврядування у поточному році, то платник податку звільняється від сплати земельного податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.
11. За якими цінами здійснюється продаж тютюнових виробів у роздрібній мережі з 2015 року?
Відповідь:Відповідно до п.п. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (далі - ПКУ) максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.
Максимальні роздрібні ціни (далі – МРЦ) на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому ПКУ. Продаж суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються МРЦ, не може здійснюватися за цінами, вищими за МРЦ, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
При цьому, згідно з п. 221.3 ст. 221 ПКУ за наявності у місці торгівлі тютюнових виробів одного найменування, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких зазначені різні МРЦ. продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими ніж ті, що зазначені на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках, збільшеними на суму акцизного податку з реалізованих суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну.
Відповідно до п.п. 215.3.10 п.215.3 ст. 215 ПКУ для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до п.п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПКУ. ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Разом з тим п.п. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 ПКУ передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ. такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок.
Акцизний податок за ставкою 5 відс. сплачується починаючи з 1 січня 2015року незалежно від наявності прийнятих місцевими радами рішень, оскільки Кодексом передбачено єдину ставку – 5 відсотків.
Базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПКУ (п.п.214.1.4 ст.214 ПКУ).
Згідно з п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об’єктами оподаткування є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Продаж суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються МРЦ, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 14.1.106 п.14.1 ст. 14 ПКУ). За порушення цієї норми ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено відповідальність.
Отже, продаж тютюнових виробів у роздрібній мережі з 01.01. 2015 року здійснюється за цінами, не вище за МРЦ встановлені виробниками або імпортерами товарів, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Тобто, до МРЦ (100 відс.) додається акцизний податок з роздрібної торгівлі підакцизними товарами – 5 відсотків. Вартість тютюнових виробів, вище за яку не дозволено їх реалізацію, можна отримати помноживши МРЦ (вказану на пачці) на 1,05.
12.Хто є платниками екологічного податку з 2015 року?
Відповідь: Відповідно до п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання);
утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
При цьому розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
13. Які встановлені ставки екологічного податку з 01.01.2015 року?
Відповідь: Статтями 243, 245-248 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлені ставки екологічного податку:
за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (ст. 243 ПКУ);
за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (ст. 245 ПКУ);
за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (ст. 246 ПКУ);
за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (ст. 247 ПКУ);
за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (ст. 248 ПКУ).
Кабінет Міністрів України щорічно до 1 червня вносить до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до ПКУ щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, із екологічного податку (п. 4 розд. XIX «Прикінцеві положення» ПКУ).
Водночас відповідно до п. 2 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для виробників електроенергії на теплоелектроцентралях та ТЕС за податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли:
з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2015 року включно ставки екологічного податку становлять 75 відсотків від ставок, передбачених ст.ст. 243, 245, 246 ПКУ;
з 1 січня 2016 року ставки екологічного податку становлять 100 відсотків від ставок, передбачених ст.ст. 243, 245 і 246 ПКУ.
14. Чи справляється з 01.01.2015 екологічний податок за викиди в атмосферн повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення?
Відповідь: Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, припинено оподаткування викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення екологічним податком.
Зокрема, з розділу VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) виключено відповідні норми щодо визначення платників, податкових агентів, об’єкта та бази оподаткування, ставок, порядків обчислення, подання податкової звітності та сплати податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.
Поряд з цим, п.п. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 ПКУ передбачено, що підставою для припинення податкового обов’язку є, зокрема скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб.
Оскільки звітним податковим періодом для екологічного податку є квартал, то платники екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення востаннє визначають податкові зобов’язання за IV квартал 2014 року у податковій декларації екологічного податку.
За наступні податкові періоди зазначені особи не подають податкові декларації екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення. При цьому заяву про відсутність в 2015 році об’єкта обчислення екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення подавати не потрібно.
15.Чи оподатковуються військовим збором, доходи, які не підлягали оподаткуванню військовим збором та нараховані до 01 січня 2015 року, а виплачені після 01 січня 2015 року?
Відповідь: З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71), яким, зокрема змінено об’єкт оподаткування військовим збором.
Так, п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента (нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідних положень ПКУ).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, статтею 58 Конституції України закріплено один з найважливіших принципів права – закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті стосунки, які виникли після набуття чинності законів і інших нормативно-правових актів.
Оскільки податковий агент зобов’язаний утримувати військовий збір при нарахуванні доходів, визначених у п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, як об’єкт оподаткування збором, то доходи, які до 01.01. 2015 не оподатковувались, але при цьому нараховані до 01.01. 2015, а виплачені після 01.01. 2015не підлягають оподаткуванню військовим збором.
16. Які платники можуть скористатися процедурою податкового компромісу?
Відповідь: Згідно із п. 1 підр. 9 прим.2 р. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01.04.2014 з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПКУ.
Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
17. У яких випадках платник податку може застосувати процедуру податкового компромісу?
Відповідь: Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01.04.2014 з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.
Податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість (у зв’язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв’язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування).
Пунктом 2.2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13, передбачено, що процедура податкового компромісу поширюється на:
1) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов’язань з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та податку на прибуток у відповідних податкових звітних періодах до 1 квітня 2014 року (п. 1 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
2) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов’язань у разі, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки (п. 7 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
3) випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ не узгоджені відповідно до норм ПКУ (п. 7 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
4) неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура адміністративного оскарження (п. 7 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
5) неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження (п. 7 підрозд. 9 прим. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Слід зазначити, що податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 ПКУ застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди (п. 11 підрозд. 9 прим. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
18. Який термін сплати податкових зобов’язань, які визначені у податковому розрахунку та/або податковому повідомленні –рішенні при застосуванні процедури податкового компромісу?
Відповідь: Відповідно до п. 5 підр. 9 прим. 2 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платник податків сплачує податкові зобов’язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому п. 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
19.Чи підлягають сплаті та в якому розмірі штрафні санкції, визначені у податковому повідомленні-рішенні при застосуванні процедури податкового компромісу?
Відповідь:
Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 наказу ДФС України від 17.01.2015 № 13 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» для початку застосування процедури податкового компромісу, платник податків, який вирішив скористатися такою процедурою, може подати протягом 90 днів з дня набрання чинності Законом України від 25 грудня 2014 року № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (17.01.2015):
– уточнюючі розрахунки з ПДВ та/або податку на прибуток підприємств за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року;
– заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також по отриманих податкових повідомленнях-рішеннях, по яких суми податкових зобов’язань неузгоджені відповідно до норм Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 1 підрозд. 9 розд ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.
Згідно з п. 3 підрозд. 9 розд ХХ ПКУ протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до ст. 42 ПКУ.
Якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов’язань вважається узгодженою.
У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами:
1) приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов’язання за яким здійснюється у розмірі 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов’язання;
2) складає довідку у разі відсутності таких порушень, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку.
Податкове повідомлення-рішення або довідку контролюючий орган направляє платнику податків у порядку, передбаченому ст. 42 та 58 ПКУ.
Пунктом 5 підрозд. 9 розд ХХ ПКУ встановлено, що платник податків сплачує податкові зобов’язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, в розмірі 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов’язання, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
У разі якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної позапланової перевірки згідно з підрозд. 9 розд ХХ ПКУ, податковий компроміс не застосовується (п. 6 підрозд. 9 розд ХХ ПКУ).
20. Чи можливо застосовувати процедуру податкового компромісу до донарахованих контролюючим органом сум податку, штрафних (фінансових) санкцій, штрафів щодо яких відбувається процедура адміністративного або судового оскарження ¸а також процедура розгляду касаційної скарги на рішення суду?
Відповідь:Відповідно до п. 7 підр. 9 прим. 2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов’язання не узгоджені відповідно до норм ПКУ. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов’язання у сумі, визначеній п. 2 цього підрозділу, таке податкове зобов’язання вважається неузгодженим.
Відповідно до приписів ст.56 ПКУ сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Згідно абз.4.п.56.18 ст.56 ПКУ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до норм ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене, з моменту винесення апеляційним адміністративним судом ухвали про залишення апеляційної скарги платника податків без задоволення та/або постанови про задоволення апеляційної скарги контролюючого органу, оскаржувані податкові повідомлення – рішення набувають статусу узгоджених, а отже останні не підпадають під дію підрозділу 9-2 розд. ХХ ПКУ.
21. До яких періодів застосовується процедура податкового компромісу?
Відповідь: Згідно з п. 1 підр. 9 прим.2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.
Відповідно до п. 11 підр. 9 прим.2 розд. ХХ ПКУ податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 ПКУ застосовується до правовідносин, що виникли до 01 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.
Під строками давності, згідно із ст. 102 ПКУ, розуміється визначення грошових зобов’язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, – за днем її фактичного подання.
Згідно з п. 4.3 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13, оскільки процедура податкового компромісу застосовується за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ, подання уточнюючих розрахунків з ПДВ обмежується звітними періодами (місяць, квартал), які припадають на період з квітня 2011 року по березень 2014 року включно.
22.За якою формою подається заяву про намір досягнення податкового компромісу під час судового іи адміністративного оскарження та на протязі якого терміну платник зобов’язаний сплатити податкові зобов’язання?
Відповідь: Пунктом 3.1 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 р. № 13 (далі – Методичні рекомендації) передбачено, що для початку застосування процедури податкового компромісу платник податків може подати протягом 90 днів з дня набрання чинності Законом України від 25.12.2014 № 63 - VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» до контролюючого органу за основним місцем свого податкового обліку заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також по отриманих податкових повідомленнях-рішеннях, по яких суми податкових зобов’язань неузгоджені відповідно до норм Кодексу (далі - Заява про компроміс по ППР).
У відповідності з п.3.12 Методичних рекомендацій Заява про компроміс по ППР для досягнення компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов’язань (п. 7 підр. підр. 9 прим.2 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ)) подається до контролюючого органу у довільній письмовій формі.
У такій заяві доцільно зазначати дату, номер податкового повідомлення-рішення, стан узгодження, відповідний фіскальний або судовий орган, де перебуває на оскарженні податкове повідомлення-рішення, суму податку на прибуток та/або ПДВ, щодо якої платник податків бажає досягнути податкового компромісу (із зазначенням податкових (звітних) періодів, операцій, по яких були здійснені донарахування в акті перевірки, контрагентів тощо).
У такому випадку днем узгодження платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.
Досягнення податкового компромісу здійснюється за Заявою про компроміс по ППР лише у разі відповідності заяви та податкового зобов’язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим ПКУ, та сплати платником податків такого податкового зобов’язання у сумі, визначеній п. 2 підр. 92 р. XX «Перехідні положення» ПКУ, у встановлені ПКУ терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом.
У разі прийняття контролюючим органом рішення щодо погодження застосування податкового компромісу та сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом 10 календарних днів з дня надання ним Заяви про компроміс по ППР у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов’язання інша частина 95 відсотків, а також штрафи та пеня вважаються погашеними.
23. Чи може платник податків скористатись правом на податковий компроміс при виявленні контролюючим органом заниження податкового зобов’язання під час перевірки?
Відповідь: Відповідно до п. 7 підр. 9 прим. 2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, встановлена цим підрозділом, поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди в порядку, визначеному п. 1 підр. 9 прим. 2 розд. ХХ ПКУ.
24. Щодо яких податків та зборів моде бути застосовано процедуру податкового компромісу?
Відповідь: Згідно із п. 1 підр. 9 прим.2 р. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.
Податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість (у зв’язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв’язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування).
25. Чи враховується та сплачується пеня на суму заниженого податкового зобов’язання, визначеного ув уточнюючих розрахунках податкових зобов’язань для застосування податкового компромісу?
Відповідь: Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим.2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.
На випадки подання уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим.2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не поширюються норми ст. 50 ПКУ.
Згідно з п. 2 підрозд. 9 прим.2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ та п. 2.3 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13, податкові зобов’язання згідно із процедурою податкового компромісу сплачуються платником податків до бюджету у розмірі 5 відсотків від суми заниження податкового зобов’язання. Інша частина 95 відсотків вважається погашеною за наслідками досягнення податкового компромісу. При цьому штрафні санкції до платника податків не застосовуються, а пеня відповідно не нараховується.
Пунктом 5 підрозд. 9 прим.2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що платник податків сплачує податкові зобов’язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
ДПІ у Печерскому районні ГУ ДФС у м. Києві