Чи повинен власник будівлі, споруди (їх частини) сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розташована така будівля, споруда, якщо зазначена земельна ділянка належить до земель державної і комунальної власності і передана в оренду іншій особі?
Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку (далі – податок) та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).
Згідно зі ст.269, 270 ПКУ платниками є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Статтею 377 Цивільного кодексу України від 16 січня 2001 року № 435-IV зі змінами та доповненнями визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПКУ).
Підставою для нарахування орендної плати за земельні ділянки є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288 ПКУ).
Відповідно до ст.7 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №161) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.
Згідно із ст.125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (далі – ЗКУ).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст.126 ЗКУ).
Договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (ст.31 Закону №161).
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст.34 Закону №161).
Отже, якщо орендар земельної ділянки державної і комунальної власності відчужує право власності на будівлю, споруду (її частину), розміщену на орендованій земельній ділянці та не повертає орендодавцю у встановленому порядку зазначену земельну ділянку, то такий орендар є платником орендної плати за землю на підставі укладеного договору оренди землі до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді), що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.
Особа, що набула право власності на будівлю, споруду (її частину), до отримання права оренди земельної ділянки (укладення у встановленому законодавством порядку договору оренди землі) повинна відповідно до вимог п.287.6 ст.287 ПКУ сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розташована така будівля, споруда (її частина), з урахуванням прибудинкової території.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві