Актуальні питання застосування норм податкового законодавства:
1. Який термін реєстрації та правила визначення дати реєстрації платником ПДВ?
Відповідь: Відповідно до пункту 183.9 статті 183 Податкового кодексу України у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку:
з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку;
з першого числа місяця, наступного за днем спливу 20 календарних днів після подання реєстраційної заяви до контролюючого органу, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено;
з бажаного (запланованого) дня, що відповідає першому числу календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість, у разі переходу осіб на спрощену систему оподаткування або зміни ставки єдиного податку;
з першого числа календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, у разі реєстрації осіб, визначених в пунктом 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, якщо перше число календарного місяця, з якого здійснюється перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви не настало;
з дня внесення запису до реєстру платників податку у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку або у разі реєстрації осіб, визначених в пунктом 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, якщо перше число календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви настало.
Датою реєстрації особи платником ПДВ, яка вноситься до реєстру платників ПДВ, є зазначена вище дата.
2. Який порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок?
Відповідь: Відповідно до абзацу першого підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України ).
Зазначеним абзацом першим підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок відповідно до законодавства, а також постачання послуг, отримання яких згідно із законодавством є обов’язковою передумовою приватизації житла, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, присадибних земельних ділянок.
3. У якому випадку директор юридичної особи або підприємець має законні підстави не допускати співробітників податкової служби до перевірки?
Відповідь: Законні підстави для відмови від допуску до перевірки податківців зазначені у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Відмова можлива, якщо директору або підприємцю до початку перевірки не надано направлення на перевірку та копію наказу про проведення перевірки, а також службові посвідчення осіб, що беруть участь у перевірці. Якщо податківцями така документація надана, то відмова від її отримання є неправомірною.
Якщо директор або підприємець вирішив не допускати податківців до перевірки, то він повинен скласти акт про відмову. У ньому необхідно вказати дату, місце складання, назва компанії 9 прізвище директора або підприємця) і перевіряючих, а також вказати двох незалежних сторонніх свідків, які підтвердять в акті факт, що перевіряючі не мали документації, необхідної для допуску до перевірки. Акт складається не менше ніж у двох примірниках.
4. Як визначити суму ЄСВ – виходячи з фактичної виплати чи з мінімальної зарплати, якщо за направленням служби зайнятості громадянин відпрацював неповний місяць на роботі по озелененню території ?
Відповідь: База нарахування ЄСВ (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) за місяць не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, установленої на цей місяць.
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Роботодавці укладають (у письмовій формі) з особами, які беруть участь у таких роботах, строкові трудові договори та вносять записи до трудових книжок відповідно до законодавства про працю.
Якщо строковий трудовий договір укладено із працівником на період, менший ніж місяць, то порівнювати нараховану зарплату з мінімальною немає підстав. Адже працівник не виконав місячної норми праці. У наведеній ситуації громадянин, направлений територіальною службою зайнятості, відпрацював на підприємстві (неповний місяць), тому об’єктом нарахування ЄСВ буде сума фактично нарахованої йому заробітної плати.
Якщо ж за строковим трудовим договором працівник відпрацює повний місяць, то нараховану йому заробітну плату необхідно буде порівнювати з мінімальною. Адже в такому разі він має виконати місячну норму праці.
5. Яку первинну документацію щодо контрольованих органів зобов’язані надавати платники податків на запит контролюючого органу: оригінали чи їх завірені копії?
Відповідь: Відповідно до підпункту 39.4.7 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України платники податків повинні подати належним чином завірені копії первинних документів, що фіксують здійснення окремих контрольованих операцій, що зазначаються у запиті про такі контрольовані операції.
6. На яку адресу надсилати звітність в електронному вигляді?
Відповідь:При укладанні договору про забезпечення електронного документо обігу з ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку в пункті 2.4 Інструкції № 233 (додаток 1 до договору) зазначається електронна адреса, на яку надсилається звітність в електронному вигляді.
У зв'язку із поетапним упровадженням централізованої системи електронної звітності на сайті ДФС України в рубриці «Платникам податків про електронну звітність» - «Повідомлення» оприлюднено електронну адресу надсилання платниками податків податкової звітності в електронному вигляді.
7. Яким чином подається звітність по РРО?
Відповідь: Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно пункту 7 статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які застосовують РРО, зобов’язані подавати до органів ДФС звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
8. Чи необхідно в банківських установах застосувати РРО для проведення вартості банківських послуг?
Відповідь: Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95 – ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських послуг, крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, та операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу.
9. Яким чином можна виправити помилково проведені суми через РРО?
Відповідь: Реєстрація видачі коштів у разі скасування помилково проведеної через реєстратор розрахункових операцій суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від’ємної суми.
Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам’яті від’ємних сум розрахунків:
- дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача»;
- забороняється реєструвати через РРО від’ємні суми з використанням операції «сторно».
Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).
Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб’єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності в суб’єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
10. Якщо магазин працює цілодобово, то коли треба роздруковувати Z-звіт?
Відповідь: Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Ця норма враховує особливості роботи реєстраторів розрахункових операцій, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.
Пунктом 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199, наведено визначення „зміна” – це період роботи реєстратора розрахункових операцій від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.
У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам’яті (додаток до Вимог), наведено важливе уточнення: максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години.
Оскільки в добі всього 24 години (тобто, день триває з 0 годин ранку та закінчується 24 годиною в ночі), при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня.
Відповідно до пункту 7 Вимог усі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни.
Враховуючи вищевикладене, якщо суб’єкт господарювання працює цілодобово, то фіскальний звітний чек (Z-звіт) повинен роздруковуватися кожного дня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.
11. Яке місце у торговельному об’єкті слід вважати місцем проведення розрахунків?
Відповідь: В статті 2 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” зазначається, що місце проведення розрахунків – це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів.
12. Під час ліквідації підприємства продаються основні засоби за готівку. Чи можна провести такі розрахунки через касу підприємства, не застосовуючи касовий апарат?
Відповідь: У разі продажу основних засобів за готівкові кошти, які вилучені з активів внаслідок їх продажу і які згідно бухгалтерського обліку обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби», суб’єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах цих суб’єктів з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у безготівковій формі через банківські установи.
Крім того, у разі здійснення розрахунків в касі у готівковій формі суб’єкти господарювання зобов’язані дотримуватись вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 року № 637, та постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою».
13. Чи може ЮО перейти на спрощену систему оподаткування протягом звітного року?
Відповідь: Відповідно до пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм Податкового кодексу України, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл.1 р.XIV Податкового кодексу України.
14. Чи є підставою для відмови у реєстрації платником ЄП третьої групи наявність у Єдиному державному реєстрі (або у статуті ЮО) таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування?
Відповідь: Відповідно до п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб’єкта вимогам, встановленим ст. 291 Податкового кодексу України;
2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України.
Види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (юридичним особам) бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення, наведено у п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.
Юридичні особи – платники єдиного податку відповідно до п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у
якому здійснювалися такі види діяльності.
Отже, наявність у Єдиному державному реєстрі або у статуті юридичної особи таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, не є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку за умови, що такі види діяльності не здійснюються.
15. Чи може комунальне підприємство обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності?
Відповідь: Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.
При цьому п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.
Відповідно до ст. 63, 78 Господарського кодексу України комунальне підприємство – це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління.
Отже, єдиним засновником (учасником) комунальних підприємств є територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто, їх частка у статутному фонді цих підприємств перевищує 25 відсотків.
Крім того, ст. 8 Господарського кодексу України передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.
Таким чином, оскільки засновники комунальних підприємств не є суб’єктами господарювання і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, спрощена система оподаткування не може поширюватись на зазначені підприємства.
16. В яких випадках є обов’язковим застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку III групи?
Відповідь: Відповідно до змін, внесених до Податкового кодексу України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій суб’єктами господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки за товари (послуги), з 01.07.15 року при продажу товарів, наданні послуг (у тому числі в мережі Інтернет), для категорії платників, що сплачують єдиний податок та знаходяться на III групі застосування РРО є обов’язковим. Для платників єдиного податку II групи такі зміни настають з 01.01.06.
Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку РК.
Слід також відмітити, що згідно п. 296.10 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку II і III (фізичні особи - підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
17. Як оформити трудові відносини з найманими працівниками, на підставі якого документу здійснюється їх облік?
Відповідь: Відповідно до статей 24 і 24 прим.1 Кодексу законів про працю України наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.01 року № 260 було затверджено форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю та Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою.
Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю: фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо).
Укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи (пункту 14 Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою).
Пунктом 297.3 статті 297 Податкового кодексу України платник єдиного податку виконує передбачені Податкового кодексу України функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
При цьому, облік найманих працівників фізична особа – підприємець повинна вести самостійно з додержанням умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності щодо граничної кількості найманих працівників у відповідній групі платників єдиного податку.
18. Яким чином повернути ПДФО та як відобразити в податковому розрахунку ф. 1-ДФ суму переплати податку, що перевищує суму податкового зобов’язання, яка виникла за результатами остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини?
Відповідь: Згідно з підпункту «в» підпункту 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, з урахуванням положень абзацу другого пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги, під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем
Відповідно до підпункту 169.4.4 пункту 164.4 статті 169 Податкового кодексу України якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником.
Податкові агенти згідно з пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені Податкового кодексу України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Враховуючи зазначене, якщо внаслідок здійсненого остаточного розрахунку з платником податку виникає переплата податку, то на її суму податковий агент зменшує суму нарахованого податкового зобов’язання платника податку за місяць такого остаточного розрахунку та відображає це в звітності за формою №1ДФ. Відповідно, на суму переплати зменшуються зобов’язання податкового агента по сплаті податку на доходи фізичних осіб в бюджет у податковому періоді (місяці) остаточного розрахунку.
У разі перевищення суми переплати, яка виникла за результатами остаточного розрахунку з платником податку, над сумою податкового зобов’язання платника податку, Податковим кодексом України не передбачено повернення суми такого перевищення, крім випадків, коли переплата виникла у результати допущення податковим агентом помилки при нарахуванні (утриманні) податку на доходи фізичних осіб за будь який період (місяць) звітного року.
19. Чи може здійснюватись виплата заробітної плати підприємством - резидентом найманим працівникам - нерезидентам в іноземній валюті з валютного рахунку підприємства?
Відповідь: Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави для здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно з абз. другим пункту 11 розділу I постанови Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України» оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, виплати матеріальної допомоги, премій та призів є поточними неторговельними операціями в іноземній валюті.
Відповідно до пункту 5.4 розділу 5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, з поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються, зокрема, оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, а саме виплата готівкою або перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України.
З урахуванням викладеного, оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні, може здійснюватись в іноземній валюті, при цьому зазначені операції не потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
20. Чи може роботодавець не допустити працівників ДФС України до перевірки з ЄСВ і за яких умов?
Відповідь: Посадові особи органу ДФС України повинні розпочати документальну виїзну перевірку з ЄСВ у порядку, визначеному п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Тобто посадові особи органу ДФС України мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за умови пред'явлення або надіслання таких документів:
— направлення на проведення такої перевірки;
— копії наказу про проведення перевірки;
— службових посвідчень осіб, зазначених у направленні на перевірку.
Якщо ж документальна виїзна перевірка з ЄСВ є плановою, то має виконуватися і умова, встановлена п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України: платнику ЄСВ не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Якщо склад пред'явлених платнику ЄСВ документів не відповідає цьому переліку та вимогам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, такий платник має право відмовити в допуску посадових осіб ДФС України до проведення перевірки.
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві