Актуальні питання – відповіді щодо застування податкового законодавства

1. Чи передбачено чинним законодавством відображення у статуті підприємства внесеної іноземної інвестиції як у гривнях, так і в іноземній валюті?

Відповідь: Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статтею 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» із змінами та доповненнями визначені види іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: 

іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; 

валюти України - відповідно до законодавства України; 

будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав; 

акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті; 

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; 

будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо; 

прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; 

інших цінностей відповідно до законодавства України. 

Відповідно до статті 5 Закону «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. 

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

 

2. Яким чином суб’єкт господарювання може отримати довідку про сплачені іноземним інвестором в Україні податки, яку необхідно подати до органу державної реєстрації для анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій?

Відповідь: Відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2013 року № 139 у разі вилучення (репатріації) іноземних інвестицій державна реєстрація підлягає анулюванню.

Для анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій заявник подає органові державної реєстрації зокрема довідку територіального органу Міністерства доходів і зборів про сплачені іноземним інвестором в Україні податки (пункту 17 Порядку № 139).

Порядок видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) та форма цієї довідки затверджені наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012 № 1264, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2012 року за № 2155/22467.

Така довідка видається органом доходів і зборів за місцезнаходженням (місцем проживання) резидента або постійного представництва нерезидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України (пункту 2 Порядку № 1264).

Довідка або обґрунтована відмова у її видачі видається на бланку органу доходів і зборів за підписом керівника органу доходів і зборів протягом 5 робочих днів від дати одержання письмового звернення нерезидента або уповноваженої ним особи (пункту 3 Порядку № 1264).

Письмове звернення нерезидента про надання довідки надсилається до відповідного органу доходів і зборів безпосередньо або через особу, яка здійснює на користь нерезидента виплату доходів з джерелом їх походження з України, або через уповноважену особу, яка повинна підтвердити свої повноваження. Звернення має бути подане українською мовою або іноземною мовою разом з офіційним перекладом українською мовою та обов’язково повинно містити відомості про нерезидента та відомості про джерело доходу (пункту 4 Порядку № 1264).

Отже, довідка про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) або обґрунтована відмова щодо її видачі, видаються органом доходів і зборів за місцезнаходженням (місцем проживання) резидента або постійного представництва нерезидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, протягом 5 робочих днів від дати одержання письмового звернення.

 

3. Які умови переходу з однієї системи на іншу?

Відповідь: Зміна групи платників єдиного податку проводиться як в обов'язковому порядку, так і добровільно.

Обов'язкова зміни групи регламентується п.293.8 ПК, згідно з яким при перевищенні в податковому (звітному) кварталі встановленого об'єму доходу для платників єдиного податку настають такі наслідки.

Платники єдиного податку груп 1, 2 тa 3 в наступному кварталі згідно з поданими ними заявами переходять на застосування ставки єдиного податку, встановленої для груп 2, 3, 5 з великим об'ємом річного доходу і збільшеним рівнем оподаткування. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного зa звітним кварталом, в якoму допущено перевищення доходу. Аналогічно платник 4 групи (юридична особа) здійснює перехід в 6 групу. Фізична особа – платник єдиного податку може з нижчої групи переходити в будь-яку вищу за умови, що фактичний об'єм доходу у нього менший, ніж у вибраній їм новій групі. Тому платник з першої групи може перейти в п'яту (минувши другу і третю групи) в рамках чинного законодавства.

Всі, хто перевищив допустимий розмір доходу повинні сплатити від суми перевищення доходу податок по збільшених ставках. Фізичні особи (групи 1, 2, 3 тa 5) сплачують податок у розмірі 15% суми перевищення, а юридичні особи (групи 4 і 6) – у розмірі подвійної ставки, встановленої для цих груп. Податок за перевищення об'єму доходу сплачується протягом 10 календарних днів піcля закінчення граничного терміну представлення податкової декларації за податковий квартал. Таку декларацію здають також і платники першої групи, яким в цьому випадку представляти річну декларацію не потрібно.

Платники податків, що відмовилися від переходу в іншу групу, а також всі платники, що перевищили максимальний об'єм доходу в 20 млн грн., встановлений для п'ятої і шостої груп, зобов'язані перейти на загальну систему оподаткування з 1 числа місяця, наступного за звітним кварталом, в якoму допущено перевищення. Заява про відмову від спрощеної системи оподаткування подається не пізніше чим за 10 календарних днів дo початку наступного кварталу (роки). Якщо така заява не буде подана своєчасно, свідоцтво платника єдиного податку буде анульоване органом ДПС в останній день звітного періоду, в якому сталося перевищення об'єму доходу.

Добровільна зміна групи єдиного податку регулюється  пп.298.1.5 ПКУ обумовлює право платників єдиного податку на здійснення добровільного переходу з однієї групи в іншу.

За умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлениx цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник мoже самостійно перейти на сплaту єдиного податку, встановленого для іншиx груп платників єдиного податку, шляхoм подання заяви до органу державнoї податкової служби не пізніше нiж за 15 календарних днів дo початку наступного кварталу. При цьoму y платника єдиного податку третьoї тa п'ятoї групи, який є платником подaтку на додану вартість, анулюєтьcя свідоцтво платника податку нa додану вартість у порядку, встановленoму цим Кодексом.

Як бачимо, тепер обмеження по кількості переходів в рік відсутні. Групу можна міняти раз на квартал, подавши відповідну заяву за 15 календарних днів дo початку наступного кварталу. Можливі переходи з нижчих у вищі групи і навпаки, а також «перестрибування» через групу, наприклад, перехід з третьої групи безпосередньо в першу, минувши другу.

 

4. Чи має право фізична особа - підприємець відшкодовувати витрати на відрядження найманому працівнику?

Відповідь: Статтею121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та отримання інших компенсацій у зв’язку із службовим відрядженням.

Надання коштів на відрядження врегульовані підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, далі - Кодекс), Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (зі змінами та доповненнями).

Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний надати звіт про витрачені грошові кошти, в тому числі і особисті кошти, які він витратив на службове відрядження, пов’язане саме з підприємницькою діяльністю підприємця, а не за власними потребами працівника.

Умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

Витрати, що не підтверджені документально, або зовсім не підлягають відшкодуванню і включенню до витрат підприємця, або можуть бути відшкодовані працівнику за рахунок коштів підприємця з податковими наслідками, тобто, такі витрати згідно з підпунктом «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу є додатковими благами відрядженого працівника та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

 

5. Чи можна здійснювати на території України розрахунки між резидентами в іноземній валюті?

Відповідь: Відповідно до п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. При цьому використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України згідно з пп. «г» п.4 ст.5 Декрету.

Порядок видачі зазначеної ліцензії визначений Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Враховуючи вищевикладене, здійснення на території України розрахунків між резидентами в іноземній валюті як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

 

6. Як декларант або уповноважена ним особа здійснює заявлення митної вартості товарів?

 

Відповідь: Згідно із ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому р. VIII Митного кодексу та гл.8 Митного кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:
     1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.2 ст.52 Митного кодексу).

У випадках, визначених Митним кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч.4 ст.52 Митного кодексу).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч.8 ст.52 Митного кодексу).

Відомості, зазначені у ч.8 ст.52 Митного кодексу, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.9 ст.52 Митного кодексу).

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.10 ст.52 Митного кодексу). 

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують (ч.11 ст.52 Митного кодексу).

До якого моменту діє тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності?

Відповідь: Відповідно до ст.37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов’язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати внесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб’єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування

 

7.  Які ЮО не можуть бути платниками ЄП?

Відповідь: Відповідно до пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними р.III Податкового кодексу;

7) діяльність з управління підприємствами;

8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

Також, не можуть бути платниками єдиного податку:

страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів (пп.291.5.4 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу);

суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків (пп.291.5.5 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу);

представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку (пп.291.5.6 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу);

юридичні особи – нерезиденти (пп.291.5.7 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу);

суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп.291.5.8 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу).

 

8. Яким чином проводиться електронна перевірка?

 

Відповідь: Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку.

Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки. Порядок подання платником податків заяви про проведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки та прийняття рішення територіальним органом Міністерства доходів і зборів України про проведення такої перевірки затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України № 143.

Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб документів, які відповідно до Податкового кодексу України пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації).

За результатами електронної перевірки складається довідка у двох примірниках, що підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом трьох робочих днів з дня закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті,  – протягом 5 робочих днів).

 

9. Чи нараховується податок на нерухомість, яка перебуває у власності неповнолітньої особи

Відповідь: Згідно із ст.6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до п.99.2 cт.99 Податкового кодексу України, грошові зобов’язання неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.

Батьки (усиновителі) неповнолітніх і неповнолітні у разі невиконання грошових зобов’язань неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу.

 

10. Кому потрібно сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

 Відповідь: Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Підпунктом 265.1.2 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України,   визначено платників податку в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві