Виступ Президента України під час наради з інформаційно-патріотичного виховання
Шановні товариші!
Мені сьогодні надзвичайно приємно знову опинитися в цих стінах – в стінах, де я провів на воєнній кафедрі Університету 3,5-4 роки, де мені було присвоєно звання лейтенанта. Тут приймав військову присягу на вірність народу України мій син. Я думаю, що дуже важливо, що наша з вами зустріч відбувається в ці історичні дні. Насправді історичні.
Коли я став Президентом, весь Донбас України був окупований, були розгорнуті широкомасштабні воєнні дії в умовах, коли Україна фактично не мала своєї армії – армія України була розграбована, гола, боса, не навчена. Єдине, що в нас було – дуже сильна мотивація – захистити волю, свободу, суверенітет, незалежність т територіальну цілісність нашої держави.
І сьогодні завершується перший тиждень жовтня 2015 року. Перший тиждень жовтня на фронті нарешті ми маємо режим повної тиші і жодного пострілу.
Це ще не мир, це не кінець війни. Бо кінець війни буде тоді, коли буде звільнений останній клаптик української землі від ворога, окупанта, загарбника. Але це вже не просто припинення вогню. Це справжнє перемир’я, яке забезпечено міццю ЗСУ. Бо ми створили унікальну, одну із самих сильних і, вважаю, точно найбільш патріотичну армію на континенті, яка зупинила найбільшу, найсильнішу військову машину Росії – країни агресора. Ми принесли те перемир’я, якого давно чекали українці. Але ми твердо знаємо ворог війни не закінчує і гібридна війна – те, з чим світ зіткнувся рік тому - в самому розпалі. Бо вона вбирає в себе не лише військову агресію та економічний зашморг, який агресор думав, що накинув на шию України і знищить її економічно. Гібридна війна передбачає велику та потужну дезінформаційну складову.
Доживи Геббельс до наших днів, він дав би найвищу оцінку окупанту по створенню глобальної системи промивання мізків, якою нині оперує Москва. Бо де б ти не приїхав – ми маємо Russia Today, декілька англо-, франко-, іспано- та німецькомовних каналів, яким країна агресор збирається розповсюдити дуже небезпечну отруту по всьому світу.
Ми же російській пропаганді, як демократична країна, яка бореться за свободу, волю, демократію, права людини, протиставляємо свободу слова. Ми впевнені в нашій перемозі, бо за нами правда.
Під час засідання Генеральної асамблеї ООН я закликав наших партнерів обговорити кроки з протидії російській пропаганді, яка протирічить принципам, статуту та базовим основам, на яких об’єдналися нації 70 років тому.
Така протидія стає спільною справою міжнародного співтовариства. Можу наголосити на тому, що сьогодні це знаходиться серед перших пріоритетів наших партнерів як в Європейському Союзі, які домовилися, що буде створений панєвропейський російськомовний канал, щоб російськомовні громадяни ЄС мали альтернативне джерело інформації. Ми домовилися з нашими партнерами в США і більше того, під час останнього візиту Генерального секретаря НАТО пана Столтенберга були підписані спеціальні документи зі стратегічної комунікації між Україною та країнами НАТО, які поставили це в якості перших пріоритетів нашої співпраці з НАТО.
Тим часом спільними зусиллями українські воїни й дипломати добилися, що російські гармати на Донбасі замовкли. Це не дає нам можливості розслабитися, бо як надовго замовкли ці гармати покаже час. І незалежно від того, що ми завжди декларували і демонстрували своє бажання добитися миру, мир можливий лише тоді, коли ми будемо мати сильну, боєздатну армію, коли ми зірвемо сценарій російської агресії – дестабілізувати ситуацію в країні зсередини.
Найбільші зусилля спрямовані на те, щоб дестабілізувати ситуацію в армії, особливо з урахуванням того, що воєнні дії призупинені. Бо коли є війна всі мобілізовані, всі згуртовані, всі знають чого вони на фронті, чого вони в ЗСУ, для чого їх мобілізували. І зараз в цих умовах, коли воєнні дії призупинені і дехто думаю, що основна небезпека вже позаду, я впевнений, що на інформаційному фронті ситуація лише загострюється. Цинічна брехня є найстрашнішою російською зброєю.
Особливо прикро, коли їхні «качки» легко гніздяться в українському інформаційному просторі і з’являються з російських джерел по всім інформаційним каналам України, а «фейки», на кшталт розп’ятого хлопчика у Слов’янську, легко розповсюджується деякими мас-медіа і деякими нібито патріотичними політиками.
Зрозуміло, що військовослужбовці Збройних Сил України, інших силових структур – в числі головних об’єктів системних інформаційних атак з боку ворога. Погубити душу – це теж вивести із строю.
Тематика та спрямованість інформаційних операцій проти військовослужбовців дуже широкі: демотивація, розпалення недовіри до військового керівництва; розповсюдження час від часу панічних чи депресивних настроїв, поява в соціальних мережах популярного, завдяки їхнім зусиллям, хештегу «все кінець, всьо пропало»; спекуляція на тих недоліках, які ми об’єктивно не встигли подолати за рік воєнного будівництва, не помічаючи скільки було зроблено і як зараз забезпечена наша армія, порівняно з тим, що було рік-півтора року тому. Я сподіваюся, що наступного тижня керівництво Міністерства оборони та Генерального штабу запросить всіх журналістів, не лише військових, на склади, щоб продемонструвати, як підготовлена зараз армія, яка є нова форма, обладнання, озброєння і які титанічні зусилля сьогодні здійснила держава, забезпечивши фінансування обороноздатності країни в якості першого та безумовного пріоритету видатків української держави. Впевнені в тому, що спекуляції на цих недоліках ми не допустимо.
Військо, особливо на передовій, має величезну потребу в неупередженому, об’єктивному й оперативному інформуванні про ситуацію не лише на фронті і всередині держави, а розуміння ситуації наскільки зараз набагато небезпечнішим став світ. Щоб ми всі чітко розуміли, що означає для кожного з нас агресія Російської Федерації в нібито далекій Сирії і наскільки ці абсолютно безвідповідальні кроки наблизили нас до Третьої Світової. І міряти рівень життя та безпеки літом 2013 року марно. Друзі, ми ніколи вже не будемо жити в тих умовах, як тоді. Ми маємо чітко це розуміти. Донесення такої інформації до військовослужбовців – прямий обов’язок кожного політпрацівника.
Важливість адекватної політінформації зростає до рівня значимості забезпечення воїнів зброєю, боєприпасами та засобами захисту. Більше того, рішення про ліквідацію інституту політпрацівників є злочином проти армії та держави. Бо кожен виконує свою функцію – політпрацівник свою, командир свою, капелан свою. І нам не можна обійтися без жодної з цих функцій.
Ідеологічна робота серед особового складу в умовах бойових дій має передусім профілактичну мету – вироблення імунітету до різного роду шкідливих повідомлень, ворожої пропаганди, інформаційного спаму.
Під впливом цього інформаційного спаму, і я можу зараз про це відверто сказати, цілі підрозділи піднімали руки і здавалися, в умовах, коли ми мали можливість спокійно тримати оборону: цілі підрозділи в розпал бойових дій минулого року без команди командира знімалися з позицій і в страху тікали. От що означає важливість потужного, сильного слова командира і політпрацівника. Бо йдеться насправді просто-на-просто про надійну контрацепцію, яка би забезпечила щоб кожен український воїн не підчепив жодної зарази.
І на вас, шановне товариство, лежить і часткова відповідальність за повернення України у свідомість цивільних мешканців Донбасу… Бо ніхто крім вас більш ефективно, своєю поведінкою, своїм словом, своєю мудрістю, це не донесе. Повернення у свідомість, принаймні тієї частини Донбасу, яку ми вже звільнили. Ви ж самі бачите, як там пороблено людям кремлівською пропагандою, і від вас залежить як цю порчу зняти.
Неабиякої ваги набуває селекція висококваліфікованого персоналу. І мені приємно, що Військовий інститут Київського національного університету, де ми з вами зараз працюємо, має широкі можливості для підготовки цілого спектру офіцерів-спеціалістів: психологів, фахівців із зв’язків з громадськістю, воєнних журналістів, які виїхавши на передову будуть казати правду, а не «все кінець, все пропало». Такі фахівці потрібні для усіх силових структур, і не лише для Збройних Сил України – фахівців, які так потрібні в медіа-просторі.
Окремо хочу наголосити на необхідності психологічної реабілітації військовослужбовців. Іноді вона потребує років, настільки глибокий і травматичний слід може залишати війна.
В реєстрі професій, пов’язаних з військово-політичною та військово-виховною роботою з’явилися капелани. Я вдячний всім конфесіям та релігійним юрисдикціям, які взялися до цієї роботи. Окремо хотів би подякувати Українській Греко-Католицькій Церкві, Українській Православній Церкві Київського Патріархату та іншим, чия пастирська діяльність на цій ниві зараз, я мав можливість в цьому неодноразово переконатися, є особливо масштабною.
Наголошу, що це вкрай важлива місія – кожному воїну дати відчуття, що з ним Бог, він знаходиться під Покровом Божої Матері.
З часів Козаччини Богородиця вважалася покровителькою українського воїнства, а свято Покрова завжди було одним із головних на Січі.
І саме тому 14 жовтня минулого року я прийняв рішення, має бути новим Днем захисника Вітчизни.
Насправді, це ж був повний абсурд, коли українці святкували день своєї армії в день, яке має повне відношення до військ країни-агресора!
Щоб нове свято прижилося і стало насправді всенародним, знадобиться, напевно, не одне десятиліття. Але цього року, я на цьому наголошую, ми маємо усі гідно його відзначити.
І від політпрацівників залежить дуже багато.
Тому наказую вам з надзвичайною відповідальністю поставитися до організації заходів щодо відзначення 14 жовтня Дня захисника Вітчизни.
Це не просто позначка у календарі і це не лише вихідний день, а саме так я наголосив, щоб мою пропозицію Парламент зробив це вихідним днем. 14 жовтня має стати одним із найбільших українських свят, таким самим як Великдень, нехай Бог простить, як Різдво, як День незалежності. Особливо в цих умовах в цей день україці мають віддати шану і повагу своїм захисникам!
Ми ще самі до кінця не усвідомлюємо історичного масштабу того подвигу, який за останні півтора року здійснили українські Збройні Сили, українська Національна гвардія, прикордонники, бійці СБУ, добровольчі батальйони, які влилися зараз до складу або ЗСУ, або Нацгвардії, або їх представники перешли на службу до СБУ.
Ми не до кінця усвідомлюємо який подвиг здійснили українські волонтери, які взяли на себе в надважкий час функції держави, дали нам можливість два-три місяці для того, щоб з коліс підготувати і забезпечити кардинальну зміну в системах забезпечення і системах управління військами.
І хоча робили вони все це із глибоких патріотичних почуттів, а не з меркантильних розрахунків, ми як держава - в неоплатному боргу перед воїнами, перед волонтерами, перед усіма українськими громадянами.
Статистика показує, що близько 80 відсотків українців в тій чи іншій формі: хтось поїхав на фронт, хтось перерахував гроші, взяли участь у волонтерському русі.
І наш з вами обов’язок – сконцентрувати всі наявні можливості, щоб продемонструвати подяку українським воїнам за ратний подвиг, допомогти їм, кожному воїну, спокійно повернутися до мирного життя.
Позавчора я збирав керівництво Уряду та голів обласних державних адміністрацій лише з одним пунктом порядку денного – питання соціального захисту демобілізованих воїнів АТО.
Були поставлені абсолютно чіткі завдання – до кінця поточному тижня створити за участю волонтерів в кожній області спеціальний центр, який би опікувався всіма проблемами демобілізованих українських бійців, які повертаються додому. І усі питання, починаючи від вирішення виділення земельної ділянки і закінчуючи лікуванням, психіатричною і психологічною реабілітацією, пошуком і створенням умов для об’єднання бійців АТО для вирішення проблем вже у мирному житті. Це все зараз є серед перших пріоритетів керівництва обласних державних адміністрацій.
Прошу заступника голови Адміністрації Президента Ростислава Павленка дуже ретельно вас проінформувати про зміст прийнятих рішень і доручень, які надані виконавчій владі щодо забезпечення ефективної взаємодії з українськими героями.
Шановне товариство!
Внаслідок мого візиту до Берліну наприкінці серпня, візиту до Нью-Йорку, візиту до Парижу 2 жовтня, можу наголосити, що нам вдалося якщо не завершити, то поставити на паузу гарячу фазу конфлікту. Ми дуже ретельно опрацювали всі можливі ризики і загрози. Не одну годину провели з Начальником Генерального штабу, Міністром оборони, розраховуючи будь-які можливі провокації і після ретельного опрацювання прийняли рішення про відведення, якого, до речі, не було в мінських домовленостях - відведення танків, мінометів калібром менше 120 міліметрів, відведення артилерії менше 100 міліметрів.
Рішення це було прийняте лише тоді, коли ми переконалися в тому, що нарешті, за півтора року ОБСЄ отримало можливість виконувати свої функції зі спеціального моніторингу, коли ми нарешті маємо нашу розвідку, яка дає інформацію де саме зберігає ворог невідведену техніку і ми спрямовуємо туди представників і інспекторів ОБСЄ і маємо ефективний кризовий механізм в умовах недопуску інспекторів ОБСЄ.
Я дуже хотів і просив би вас донести до кожного солдата, і мої дії це підтверджують, що життя кожного українського воїна для мене є найвища цінність. І те, що нам вдалося зараз зупинити гарячі бойові дії, те, що на фронті ми не втрачаємо як у найгірші часи від 20 до 40 життів українських героїв - навіть це вже є величезне досягнення. Війни, на жаль, не буває без жертв, і на совісті агресора смерті понад восьми тисяч українських громадян - військових і цивільних. Настане час, і агресор з цими списками постукає у ворота пекла. Я не маю жодного сумніву, що відповідальність за агресію проти України настане.
А для мене дні, коли доповідають, що нема двохсотих, трьохсотих - кожен день як свято. І це зрозуміє лише той, хто вночі отримував дзвінки про трагедії, які відбувалися минулого і поточного року. Той, який не спав під час операції з виведення українських військ з Дебальцевого, той, який пишався нашою операцією під Мар'янкою, Старогнатівкою - це те, що дозволило нам зупинити ворога і про це треба казати! Скільки ми зараз маємо героїв - ви бачили сьогодні, коли ми підіймалися сходами, бачили портрети українських героїв.
Я несу особисту відповідальність за якість кожного українського героя. Ми повернули званню Герой України ту якість, шану і повагу, які воно повинно мати. І якби лише це було єдиним досягненням на шляху Нормандія-Мінськ-Париж, вже за це варто було б дякувати Богові!
Завдяки домовленості про відведення озброєнь припинення вогню, дай Боже, це переросте в стале перемир'я. І в умовах такого перемир'я ми маємо шанс досягти миру і, я впевнений в тому, повернення окупованих територій. Повернення. Я за це буду твердо боротися разом з вами. Бо ті малодушні, які зараз пропонують побудувати мур і залишити це ворогу, а з рештою - йти до Європи - це помилка.
Не повернувши Донбас ми не повернемо Крим! Якщо ми не будемо забезпечувати потужну, глобальну світову солідарність навколо України, якщо ми не матимемо твердих, добре озброєних, високопрофесійних,високомобілізованих, високопатріотичних, з міцним моральним духом збройних Сил - Україна не виграє. Але ті результати, яких ми досягли протягом останнього року, дають мені тверді підстави для оптимізму.
Ми сильні, ми навчилися перемагати. Перемагати на полі бою, перемагати в дипломатичних зіткненнях.
І вчора рішення про те, що фейкові вибори 18 жовтня і 1 листопада скасовані, і це відвело найбільшу загрозу, яка нависла над Мінськими домовленостями, так само, як це було 2 листопада минулого року, коли були проведені фейкові вибори і фактично зупинився мирний процес і знову заговорили гармати - це демонструє, що ми вміємо, можемо і будемо діяти ефективно.
Це – дещо нова реальність, але мій наказ всім військам: не розслаблятися, до перемоги ще далеко.
Я знаю, що із дня в день стояти на посту психологічно іноді важче, ніж вести бій. Я сам стояв в караулах, але впевнений в тому, що тривала тиша може напружувати більше, ніж безкінечна канонада; а відносно безпечно тупцювати на місці іноді складніше, ніж лізти до на рожон, йти в атаку.
Але гарантією перемир’я і миру може бути лише надійність української оборони. Висока дисципліна, високий моральний дух українського війська - зрозумійте самі і поясніть усім - ми воюємо не лише за Донеччину і Луганщину, ми боронимо всю країну.
Завдання не лише повернути Донбас, який багато кому з мобілізованих видається ментально чужим, наш Донбас - там українці. І наше завдання не лише повернути його, але зберегти й захистити всю Україну.
Наше військо ще довго мусить стояти там, на Сході, щоб російська солдатня не квартирувала тут, в Києві, у Львові чи Одесі. І це теж треба донести кожному українському воїну.
Слава українському війську.
Дякую вам за вашу службу і за вашу роботу.
Впевнений в тому, що це вперше, коли бере Президент участь в нараді такого рівня. І це демонструє ту важливість і ту увагу, яку ми зараз збираємося приділити цій надзвичайно відповідальній ділянці нашої з вами спільної роботи, наших з вами зусиль із захисту України.
Дякую вам і Слава Україні!
Джерело: Адміністрації Президента України