Відкрито меморіальну дошку генерал-майору Якову Гандзюку

11 вересня  відбулася церемонія відкриття меморіальної дошки, яка увіковічила пам’ять командувачу 1-го Українського корпусу військ Центральної Ради генералу  Якову Гандзюку.

 Віддати шану  прийшли   заступник голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Анатолій Невмержицький, начальник ліцею генерал-майор Ігор Гордійчук,  представники 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, голова ради Печерського районного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Олесь Гриб, праправнучка Якова Гандзюка Лідія Іванівна.

 Цей захід став можливим завдяки ефективній співпраці районної влади та громадської організації «Печерське районне відділення Київського міського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів», яка отримала фінансову підтримку за результатами відкритого конкурсного відбору відповідно до вимог Порядку відбору громадських організацій для надання фінансової підтримки з бюджету міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради 11.02.2016 № 89/89 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.04.2018 № 495/4559).

 Пам’ятна дошка  встановлена перед входом до Київського військового ліцею імені Івана Богуна на бульварі Лесі Українки, 25 (зовнішня сторона огорожі Ліцею).

 Біографічна довідка

 21 березня 1873,– в селі Багринівці на Вінниччині народився Яків Григорович Гандзюк, генерал-майор, командувач 1-го Українського корпусу.

Навчався у Вінницькому училищі, закінчив із відзнакою Одеське піхотне юнкерське училище. Пройшов через найтяжчі бої російсько-японської війни (1904-1905), за що отримав cпадкове дворянство. Відзначився на фронтах Першої світової війни, де командував піхотними 147-м Самарським, 91-м Двінським та 416-м Верхньодніпровським полками.

«На його рукаві було 8 золотих нашивок, – згадував князь Василь Кочубей, – по одній за кожне поранення».

З червня 1917-го – генерал-майор російської армії. Очолив 104-ту піхотну дивізію, яка була виведена до Проскурова і українізована – увійшла до складу 1-го Українського корпусу під командуванням Павла Скоропадського як Перша українська дивізія. До неї входили 4 полки: Київський імені Богдана Хмельницького, Стародубський імені гетьмана Скоропадського, Полтавський імені гетьмана Сагайдачного і Чернігівський імені гетьмана Полуботка.

         Яків Гандзюк очолив 1-й Українский корпус у грудні 1917-го. Частини корпусу захищали південно-західний напрямок, надійно утримуючи залізничні вузли у Здолбунові, Рівному та Шепетівці, роззброїли більшовицький корпус на чолі з Євгенією Бош.

9 лютого 1918-го Яків Гандзюк поїхав на зустріч з військовим міністром Миколою Поршем у Київ, який вже був захоплений більшовицькими військами. На від’їзді до міста був затриманий і заарештований кулеметною заставою балтійських моряків. Відмовився від пропозиції командувача червоних військ Михайла Муравйова перейти на службу до більшовиків і був розстріляний.

За спогадами Олександра Гаєвського, який був поранений і зміг врятуватися: «…генерал Гандзюк звернувся до своїх товаришів: «Благати про пощаду цих мерзотників принизливо для нас. Єдине побажання усім нам – помремо героями!». Генерал попрощався з кожним, розцілувався: «Як командувач українського корпусу, виходжу на розстріл першим!».

«І стали вони на розстріл поруч так спокійно, ніби приймали парад від своїх козаків», – записав Микола Капустянський.

Могила генерала Якова Гандзюка у Видубицькому монастирі.

Тіло генерала розшукали тільки влітку 1918-го в одній із братських могил (на ньому нарахували 12 ран від багнетів) і перепоховали на території Видубицького монастиря. За радянської влади могилу знищили, а відновили вже в незалежній Україні.