Новини
Питання-відповіді: Адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

Питання-відповіді: Адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

Опубліковано 10 грудня 2014 року о 14:13

1. Який документ свідчить про взяття на облік платника ЄВ в органах доходів і зборів та термін його надання?

Відповідь: Відповідно до абз. першого ч. 3 ст. 5 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5 та 8 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 року № 755-IV (далі – Закон № 755), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника. Клас професійного ризику виробництва визначається Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, органом доходів і зборів наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2, в якому зазначається клас професійного ризику виробництва (п. 4 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 458 (далі – Порядок № 458)).

Дія Закону № 755 поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (п.1 ст.3 Закону № 755).

     Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 458 визначено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону № 755, здійснюється органом доходів і зборів за місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом № 755, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органом доходів і зборів.
     Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку взаємного обміну інформацією передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ органу доходів і зборів, в якому такого платника взято на облік, класу професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності, реєстраційного номера платника єдиного внеску.
     Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом № 755 (п. 4, 5 розділ ІІ Порядок №458).

Враховуючи викладене вище, платникам на яких не поширюється дія Закону № 755 органом доходів і зборів наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття на облік за формою № 2-ЄСВ, а взяття на облік платників, на яких поширюється дія Закону № 755, підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, що надсилається (видається) цим платникам у порядку встановленому Законом № 755.

2. Чи є базою нарахування ЄВ суми надбавок особам, які працюють за вахтовим методом?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Перелік).

Так, до зазначеного Переліку віднесено надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок, посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер (п. 10 розділу I Переліку).

Таким чином, суми надбавок за вахтовий метод роботи не є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування .

3. Чи є базою нарахування ЄВ вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Iнструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).

Згідно п.п. 2.2.11 п. 2.2 Інструкції № 5 вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, відноситься до фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Таким чином, вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, є базою нарахування ЄВ.

4.Чи є базою нарахування ЄВ суми грошової допомоги, виплаченої державному службовцю при виході не пенсію?

Відповідь: Статтею 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями визначена база нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі -ЄВ).

До зазначеного Переліку віднесено одноразову допомогу працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), військовослужбовцям при звільненні з військової служби (п. 2 розділу І Переліку).
Отже, грошова допомога, виплачена державному службовцю при виході на пенсію, не є базою для нарахування ЄВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

5. Чи є базою нарахування ЄВ сума виплаченої винагороди за цивільно-правовими договорами, укладеними між ЮО та ФО – нерезидентом?

Пунктом 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Враховуючи зазначене, ЄВ сплачується на загальних підставах при виплаті юридичною особою винагороди за цивільно-правовим договором фізичній особі – нерезиденту.

6. Чи є базою нарахування ЄВ винагорода. Отримана згідно з договорами доручення?

Відповідь: Відповідно до абз. 2 п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі Закон – № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Базою нарахування ЄВ для вище зазначених платників відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Договір доручення регулюється статтею 1000 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435 – IV (із змінами і доповненнями)(далі - ЦКУ), згідно з якою за договором одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії та за своїми ознаками належить до групи договорів у сфері доручення (глава 68 ЦКУ), що є характерною ознакою договорів про надання послуг (глава 63 ЦКУ).

Враховуючи вищезазначене, винагороди отримані згідно з договорами доручення, є базою нарахування та утримання ЄВ.

7. Чи є базою нарахування ЄВ , сума коштів, що виплачується ЮО на користь ФОП – платника ЄП за видами діяльності, що не зазначені у свідоцтві платника єдиного податку?

Відповідь:  Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
     Пунктом 3 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абз другому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, чи у фізичної особи - підприємця або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичної особи - підприємця, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
     Для платників, зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, ЄВ встановлюється у розмірі 34,7 відс. винагороди за цивільно – правовими договорами (абз. четвертий частини 5 ст. 8 Закону № 2464).

Для платників, зазначених у п. 3 частини 1 ст.4 Закону № 2464, ЄВ встановлюється у розмірі 2,6 відс. винагороди за цивільно-правовими договорами (частина 8 ст. 8 Закону № 2464).
Отже, сума коштів, що виплачується юридичною особою фізичній особі - підприємцю – платнику єдиного податку, не є базою нарахування ЄВ, якщо виконувані нею роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, які зазначені у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В іншому випадку, роботодавці – юридичні особи нараховують ЄВ фізичній особі - підприємцю на суму винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами у розмірі 34,7 відс. та утримують із суми винагороди ЄВ у розмірі 2,6 відсотка.

8. Чи є базою нарахування ЄВ суми коштів , витрачені працівником на відрядження понад встановлені законодавством норми та не повернуті у встановлені строки?

Відповідь: Відповідно п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для роботодавців - підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Cкладові фонду оплати праці визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).

Відповідно до п. 3.15 розділу ІІІ Інструкції № 5 та пункту 6 розділу I Переліку витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення, компенсаційні виплати та добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість згідно з чинним законодавством, не належать до фонду оплати праці та не є базою для нарахування ЄВ.

Враховуючи зазначене, суми коштів, витрачені працівником на відрядження понад встановлені законодавством норми та не повернуті у встановлені строки, не є базою для нарахування ЄВ.

9. Чи є базою нарахування ЄВ сума компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, яка за бажанням працівника , при зміні місця роботи, перерахована роботодавцем на рахунок підприємства, на яке він перейшов?

Відповідь: Пунктом 1 частини 1 ст.7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник (ст. 24 Закону України «Про відпустки»).
Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5) визначено перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати входять суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством.
Таким чином, сума компенсації за не використанні дні щорічної відпустки, яка за бажанням працівника при зміні місця роботи, перерахована роботодавцем на рахунок підприємства, на яке він перейшов, є базою нарахування ЄВ.

10.Чи є базою нарахування ЄВ для роботодавців –підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб при нарахуванні заробітної плати (доходу) працюючим інвалідам?

Відповідь: Відповідно до абз. другого п. 1 частини першої ст. 4 Закону Українивід 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно частини тринадцятої ст. 8 Закону № 2464 ЄВ для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсоток визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ для працюючих інвалідів.

Абзацом першим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ для платників зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 є, зокрема, сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Отже, базою нарахування ЄВ для роботодавців – підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб при нарахуванні заробітної плати (доходу) працюючим інвалідам є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» для працюючих інвалідів.

11. Чи є базою нарахування ЄВ для осіб. Які отримують дохід за виконану роботу ( надані послуги) строк виконання яких перевищує календарний місяць?

Відповідь: Відповідно до частини 2 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами та інших осіб, які отримують, зокрема, дохід за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, є сума, що визначається шляхом ділення, зокрема, доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які він нарахований.

Отже, базою нарахування ЄВ для осіб, які отримують дохід за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, є сума, що визначається шляхом ділення доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які він нарахований.

12. Чи є базою нарахування ЄВ сума поворотної фінансової допомоги, яка не повернута своєчасно у зв’язку за смертю працвника?

Відповідь:    Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Розділу І Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
     Пунктом 1 частини 1 ст. 7 України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини 1 ст. 4 цього Закону, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
     Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5

Відповідно до розділу ІІ Інструкції № 5 сума поворотної фінансової допомоги, надана найманому працівнику, не належить до фонду оплати праці.

Враховуючи зазначене вище, сума поворотної фінансової допомоги, яка не повернута своєчасно у зв’язку зі смертю працівника, не є базою нарахування ЄВ.

13. Чи є базою нарахування ЄВ для фізичних осіб –підприємців, які нараховують заробітну плату (дохід) найманим працівникам?

Відповідь: Відповідно до абз. третього п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцєм, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 ЄВ нараховується платниками, зазначеними, зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464:

- на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- на суму грошового забезпечення, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464.

Отже, базою нарахування ЄВ для фізичних осіб - підприємців, які нараховують дохід найманим працівникам, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У разі виплати найманим працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності базою нарахування ЄВ є суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності. При виплаті працівникам, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, базою нарахування ЄВ є сума допомоги.

14. Чи є базою нарахування для установ, організацій при виплаті допомоги по догляду за дитиною-інвалідом?

Відповідь: Відповідно до абз. сьомого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.

Пунктом 14 частини 1 ст.4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є, зокрема, один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Згідно з абз. другим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 нараховується, зокрема, на суму допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Отже, базою нарахування ЄВ для установ, організацій є сума допомоги або компенсації, яка виплачується одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

15. Чи є базою нарахування ЄВ сума внесків за договорами довгострокового страхування

Відповідь:      Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно - правовими договорами (крім цивільно - правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
     Базою нарахування ЄВ для зазначених платників є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (п.1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).
     Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).
     Згідно з п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу 2 Інструкції № 5 витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5 - внесків підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей) на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна), відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат на які нараховується ЄВ.

Згідно з нормами Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» та Закону України від 09 липня 2003 року № 1057-ІV «Про недержавне пенсійне забезпечення» договори довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування визначені одними з видів добровільного страхування життя.
Враховуючи зазначене, суми внесків, нараховані за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування, які роботодавець сплачує за найманих працівників, є базою для нарахування та утримання ЄВ.

16.Чи є базою нарахування ЄВ вартість дитячих новорічних подарунків, придбаних за рахунок роботодавця?

Відповідь: Відповідно п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для роботодавців - підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 3.23 розділу ІІІ Інструкції № 5 та пункту 8 розділу I Переліку вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників не належать до фонду оплати праці та не є базою для нарахування єдиного внеску.
Враховуючи зазначене, не є базою нарахування ЄВ вартість дитячих новорічних подарунків, придбаних за рахунок коштів роботодавця.

17.Який день вважається днем сплати ЄВ?

Відповідь: Відповідно до частини 7 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв’язку.

Згідно частини 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати ЄВ вважається:
1) у разі перерахування сум ЄВ з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати ЄВ готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати ЄВ в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

18.Чи сплачується ЄВ, якщо рахунки платника заблоковано(арештовано)?

Відповідь: Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати ЄВ зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати ЄВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).

19.Який розмір ЄВ застосовують роботодавці при нарахуванні ФО доходу (винагороди) за цивільно-правовими договорами?

Пунктом 3 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абз. другому п. 1 частини 1, чи у ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім ФОП, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР).

Для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини 1 ст. 4 Закону № 2464, ЄВ встановлюється у розмірі 34,7 відс. винагороди за цивільно – правовими договорами (абз. четвертий частини 5 ст. 8 Закону № 2464).

Для підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010) – у розмірі 33,2 відс. суми винагороди за виконання робіт (надання послуг).

ЄВ для платників, зазначених у п. 3 частини 1 ст.4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 2,6 відс. винагороди за цивільно-правовими договорами (частина 8 ст. 8 Закону № 2464).
Отже, роботодавці нараховують ЄВ фізичній особі на суму винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами у розмірі 34,7 відс. (для підприємств суднобудівної промисловості – у розмірі 33,2 відс.) та утримують із суми винагороди ЄВ у розмірі 2,6 відсотка.

20. Який розмір застосовують роботодавці – підприємства суднобудівної промисловості при нарахуванні заробітної плати найманим працівникам?

Відповідь:   Відповідно до абз. другого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
     Пунктом 2 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками ЄВ є працівники – громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених, зокрема, в абзаці другому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464.
     Згідно абз. восьмого частини 5 ст. 8 Закону № 2464 для підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010) розмір ЄВ встановлюється у розмірі 33,2 відс. визначеної абз. першим п. 1 частини 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування ЄВ.

Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, є, зокрема, сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (абз. перший п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464).

Абз. першим частини 7 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 2 частини першої ст. 4 Закону № 2464 встановлюється у розмірі 3,6 відс. визначеної п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.
Отже, підприємства суднобудівної промисловості нараховують ЄВ на суми нарахованої заробітної плати найманим працівникам у розмірі 33,2 відс. та утримують із зазначених сум ЄВ у розмірі 3,6 відсотка.

21. Який розмір ЄВ застосовують всеукраїнські громадські організації інвалідів?

Відповідь: Відповідно до частини 14 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI зі змінами та доповненнями (далі Закон - № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відс. загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відс. суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,3 відс. визначеної п.1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.

ЄВ для найманих працівників встановлюється у розмірі 3,6 відс. визначеної п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.

Отже, всеукраїнські громадські організації інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відс. загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відс. суми витрат на оплату праці, нараховують ЄВ на суми нарахованої заробітної плати у розмірі 5,3 відс. та утримують ЄВ із заробітної найманих працівників – у розмірі 3,6 відсотка..

22. Чи звільняються ФОП -платники єдиного податку першої та другої групи від сплати ЄВ на час відпустки та за період хвороби?

Відповідь: Згідно з п. 4 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі Закон – № 2464) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності визначено платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ).

Сума ЄВ для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування складає 34,7 відс. суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім’ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої цим Законом. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (п. 3 частини 1 ст.7 Закону № 2464).

Мінімальний розмір ЄВ визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, на який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Пунктом 295.5 ст. 295 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Законом № 2464 не передбачено пільг зі сплати ЄВ підприємцями на час відпустки та за період хвороби.

Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону № 2464 ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, фізичні особи – платники єдиного податку першої і другої груп, у період протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, залишаються платниками спрощеної системи оподаткування, відповідно, мають обов’язок щодо сплати ЄВ незалежно від того отримували вони дохід у цей період чи ні.

23. Які особливості нарахування ЄВ ФОП у разі використання праці найманих працівників у межах трудового договору?

Відповідь: Відповідно до частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 2464) фізичні особи - підприємці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ).

Державна служба зайнятості інформує у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, про реєстрацію (зняття з реєстрації) трудового договору між фізичною особою - підприємцем або іншою фізичною особою та працівником не пізніше наступного робочого дня після її проведення (частина 5 ст. 5 Закону № 2464).

Умови оформлення трудового договору між роботодавцем та його найманим працівником (тривалість робочого часу, сума оплати праці, дотримання законодавства про оплату праці, інше) визначаються самою фізичною особою та центром зайнятості.
При використанні фізичною особою - підприємцем праці інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, ЄВ відповідно до частини 5 ст.8 Закону №2464 встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування ЄВ (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників ЄВ, з урахуванням видів їх економічної діяльності - від 36,76 до 49,7 відсотка.

24. З якого місяця ФОП, яка обрала спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати ЄВ, якщо вона набула право на пенсію за віком не з початку звітного періоду?

Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Такі платники зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ (абз. 3 частини 8 ст. 9 Закону № 2464).

     Пунктом 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених у п. 4 частини 1 ст. 7 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується – на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
     Згідно частини 4 ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
     Статтею 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсій за віком.
     Отже, фізична особа – підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, нараховує та сплачує ЄВ за кожний повний або неповний відпрацьований місяць.
     Враховуючи викладене вище, місяць, в якому фізична особа – підприємець на спрощеній системі оподаткування набула право на пенсію за віком, відноситься до базового звітного періоду, за який сплачується ЄВ у розмірі, що визначається платником самостійно, але не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, зазначена особа звільняється від сплати за себе ЄВ з місяця, що настає за датою призначення платнику пенсії. В подальшому така особа можє бути платниками ЄВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

25. Який порядок сплати ЄВ ФОП, які протягом року перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну?

Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Платники ЄВ, зазначені у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ (абз. третій частини 8 ст. 9 Закону № 2464).

Підпунктом 2 п. 4.6 розділу ІV Порядку нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 455 «Про затвердження Інструкції про Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455) визначено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе суму ЄВ, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць (п.п. 1 п. 4.6 розділу ІV Інструкції № 455).
Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, сплачують за себе ЄВ протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відс. річної суми ЄВ, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності. При цьому, суми ЄВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації, та не можуть бути меншими за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п.п. 2 п. 4.5 розділу ІV Інструкції № 455).

     Згідно з п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 розділу IV ПКУ від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями фізичні особи - підприємці, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування.
     Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 2 п. 4.5 розділу ІV Інструкції № 455, що настануть у звітному податковому році.
     Враховуючи вищевикладене, фізичні особи - підприємці, які перейшли протягом поточного звітного року зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування нараховують та сплачують суми ЄВ у вигляді авансових платежів на підставі квартальної декларації, яка подається ними після закінчення кварталу, в якому відбувся перехід.

При цьому, суми ЄВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації, та не можуть бути меншими за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

26. Який термін сплати ЄВ ФО, які забезпечують себе роботою самостійно та використовують працю найманих працвників?

Відповідь: Відповідно до абз. четвертого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці - фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно та які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Згідно абз. першого частини 8 ст. 9 Закону № 2464 платники, зазначені, зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числа наступного місяця.

Тобто, ФО, які забезпечують себе роботою самостійно та використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми ЄВ не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄВ, платники, одночасно з видачею зазначених сум, зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄВ у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі) (абз. другий частини 8 ст. 9 Закону № 2464).

27. Чи має право ФОП укласти договір про добровільну сплату ЄВ та який розмір при цьому передбачений?

Відповідь: Відповідно до абзацу п’ятого частини 1 ст. 10 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску(не є застрахованими особами), визначених пунктами 2 – 14 частини першої статті 4 Закону № 2464 у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору (абз. 3 частини 3 ст. 10 Закону № 2464).

Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які виявили бажання брати участь в одному з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (п. 3 частина 1 ст. 7 Закону № 2464).

Згідно п. 4 частини 1 ст. 1 Закону № 2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця ( п. 5 частини 1 ст. 1 Закону № 2464).

Абзацом другим частини 6 ст. 10 Закону № 2464 передбачено, що для осіб, зазначених, зокрема, в абзаці п’ятому частини 1 ст.10, які виявили бажання брати участь в одному з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, розмір єдиного внеску визначається у таких відсотках до бази нарахування єдиного внеску, передбаченої п. 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464:

на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування - 33,2 відс.,
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 1,5 відс.,
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - 1,9 відс.,
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, - 1,51 відсотка.

Єдиний внесок для осіб, зазначених в абзацах третьому - п’ятому частини 1 ст.10 Закону № 2464, які виявили бажання брати участь у декількох видах загальнообов’язкового державного соціального страхування, встановлюється у розмірі, визначеному частиною 11 ст. 8, та розподіляється відповідно до частини 23 ст. 8 цього Закону
У разі бажання осіб, зазначених в абз. 1 частини 11 ст. 8 Закону № 2464, брати участь на добровільних засадах:

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6 відс. визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;
у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,21 відс. визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

У разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 відс. визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

28. За якою формою подається заява при укладанні договору про добровільну сплату ЄВ?

Відповідь: Відповідно до частини 3 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями особи, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно абзацу 2 п. 5.2 розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів країни від 09 вересня 2013 року № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі – Інструкція № 455) заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування подається за формою згідно з додатком 2 до Інструкції № 455.

29. Яким чином в органах доходів і зборів можна отримати довідку про те, що фізична особа не заключала договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного страхування?

Відповідь: Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) має право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на платника згідно з цим Законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум ЄВ.

     Тобто, платник може звернутися до органу доходів і зборів за основним місцем обліку з письмовим зверненням щодо отримання довідки про те, що фізична особа не заключала договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
     Довідка видається безоплатно на підставі поданого звернення, яке обов’язково повинне містити посилання на найменування підприємства (установи, організації), яке потребує таку довідку. Форма довідки не визначена нормами Закону № 2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2010 № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1622/24154, тому є довільною.
     Контролюючий орган на підставі поданого звернення визначає наявність/відсутність договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та надає довідку довільної форми у термін, визначений ст. 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» зі змінами і доповненнями, не пізніше п’ятнадцяти днів від дня отримання звернення.

30. Яким чином страхувальнику у звіті щодо суми нарахованого ЄВ після терміну її подання виправити помилки, що не стосуються грошових показників (реквізити)?

31.Чи може страхувальник виправити помилки в звіті щодо сум нарахування ЄВ, за періоди за якими минув строк позовної давності?

Відповідь: Відповідно до п. 16 ст. 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями строк давності щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ), застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Тобто, страхувальник має право виправити помилки в звіті щодо сум нарахованого ЄВ за періоди, за якими минув строк позовної давності.

32. Чи потрібно потрібно подавати звіт щодо сум нарахованого ЄВ суб’єкту господарювання, який не має найманих працівників?

Відповідь: Відповідно до п. 2.13 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Порядок № 454), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20» вересня 2013 року за № 1628/24160 якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт до органів доходів і зборів ними не подається.

Згідно із п. 3.3 розділу III Порядку № 454 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Таким чином, якщо юридичні особи та фізичні особи – підприємці не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), звіт до органів доходів і зборів ними не подається.

При цьому, фізичні особи - підприємці зобов’язані подавати звіт за себе незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

33. В який термін та за якою формою подають звітність по ЄВ ФО, які забезпечують себе роботою

Відповідь: Форми та строки подання звітності передбачено наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 20 вересня 2013 року за № 1628/24160 (далі - Порядок № 454).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 454 страхувальниками є платники ЄВ, зазначені в п. 4 та 5 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

Згідно п. 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Страхувальники, зазначені, зокрема у п. 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно без використання праці найманих працівників), формують та подають звіт самі за себе один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт подається за формою згідно таблиць 3, 4 додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до Порядку № 454 (п. 3.4 розділу ІІІ Порядку № 454).

34. Яким чином платник може отримати довідку про відсутність заборгованості по ЄВ?
Відповідь:Відповідно до частини 7 ст.14 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) органи доходів і зборів зобов’язані проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, а саме: роботодавців, фізичних осіб – підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Таким чином, платник може звернутися з заявою в довільній формі щодо отримання довідки про відсутність заборгованості зі сплати ЄВ до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

     Довідка видається безоплатно на підставі поданої заяви, яка обов’язково містить посилання на найменування підприємства (установи, організації), до якого буде подано довідку.
     Контролюючий орган на підставі даних картки особового рахунку платника визначає наявність/відсутність заборгованості зі сплати ЄВ на дату формування довідки.
     Довідка за довільною формою (крім довідки про відсутність заборгованості із сплати ЄВ у зв’язку з прийняттям рішення про ліквідацію, реорганізацію юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичною особою) надається платнику ЄВ у термін до 15 календарних днів (ст. 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» зі змінами і доповненнями).

При цьому, слід зазначити, що до 30.09.2013 процедура адміністрування щодо прийняття та оброблення звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та обліку сплати страхових коштів в картках особових рахунків платників здійснюється органами Пенсійного фонду України (лист Міндоходів України від 30.08.2013 № 11149/99-99-17-03-01-16).
Тобто, до 30.09.2013 платник ЄВ може отримати довідку про відсутність заборгованості зі сплати ЄВ, звернувшись с заявою в довільній формі до органів Пенсійного фонду України за основним місцем обліку.

35. Яки термін сплати штрафної санкції?

Відповідь: Відповідно до абз. другого п. 14 ст. 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), суми пені та штрафів, передбачених Законом № 2464, підлягають сплаті платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

36. Який штраф передбачений за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується ЄВ?

Відповідь: Відповідно до п. 5 частини 11 ст. 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, накладається штраф у розмірі від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

37. Яка відповідальність передбачена до роботодавця за несвоєчасну сплату ЄВ?

Відповідь: Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У разі несвоєчасної сплати або не в повному обсязі ЄВ до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 2464, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст. 9 Закону № 2464).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 суми ЄВ, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою.

Штраф у розмірі 10 відсотків несплачених або несвоєчасно сплачених сум ЄВ

накладається:
- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ (п.2 частини 11 ст. 25 Закону № 2464);

- за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми ЄВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄВ (авансових платежів) (п. 6 частини 11 ст. 25 Закону № 2464).
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсоток суми недоплати за кожний день прострочення (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464).

Крім того, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати ЄВ, посадові особи платників ЄВ несуть адміністративну відповідальність (абзац другий частини 1 ст. 26 Закону № 2464).

Згідно ст. 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями:
1. Несплата або несвоєчасна сплата ЄВ, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     За повторне за рік вчинення таких дій – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
     2. Несплата або несвоєчасна сплата ЄВ, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     За повторне за рік вчинення таких дій - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

38. Яким чином здійснюється перевірка платників ЄВ ( в тому числі у разі ліквідації)?

Відповідь: Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Згідно з п. 1 розділу ІV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 458, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1646/24178 (далі – Порядок № 458) процедури щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску у зв’язку з припиненням платника єдиного внеску органом доходів і зборів розпочинаються та проводяться в разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення про закриття відокремленого підрозділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи – підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника єдиного внеску, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів такого платника, зміну мети установи, реорганізацію платника єдиного внеску.

При отриманні одного із зазначених документів (відомостей) орган доходів і зборів вносить відповідний запис до реєстру страхувальників.

Після отримання від державного реєстратора відповідних відомостей згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку № 458 орган доходів і зборів проводить позапланову документальну перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску (п. 2 розділу ІV Порядку № 458).

39. Яка процедура застосування штрафної санкції за несплату (несвоєчасну сплату) ЄВ?

Відповідь: Відповідно до п. 7.1 розділу VІI наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі – Інструкція № 455) за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) до платників, на яких згідно із Законом покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄВ, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) до платників ЄВ, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 2.1 розділу II Інструкції № 455 накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9 до Інструкції № 455.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується ЄВ, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
За несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми ЄВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄВ (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум (п.п. 5 п. 7.2 розділу VІІ Інструкції № 455).

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до Інструкції № 455.

     Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта перевірки.
     На суму недоїмки платнику ЄВ нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу(п. 7.5 розділу VІІ Інструкції № 455).
     Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених, зокрема, пунктами 7.2 та 7.5 розділу VІІ Інструкції № 455, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник. Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках (п. 7.7 розділу VІІ Інструкції № 455).

Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі – платнику ЄВ.

Другий примірник залишається в структурному підрозділі, на який покладено обов’язки з організації контролю за надходженням сум єдиного внеску та інших платежів до органів доходів і зборів. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень за формою згідно з додатком 15 Порядку № 455. Нумерація рішень провадиться в журналі, починаючи з першого номера, у межах календарного року.

     Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника ЄВ під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
     Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місце перебування з повідомленням про вручення.
     Якщо платник на день надсилання йому органом доходів і зборів рішення про нарахування пені та застосування штрафів не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата.
     У разі коли неможливо вручити платнику ЄВ рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника ЄВ за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника ЄВ прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику ЄВ у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом (п. 7.10 Інструкції № 455).

У разі якщо платник ЄВ отримав рішення про нарахування пені та/або застосування штрафів і не сплатив зазначені в них суми протягом десяти робочих днів, а також не оскаржив це рішення чи не повідомив у цей строк відповідний орган доходів і зборів про його оскарження, таке рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України (п. 7.11 Інструкції № 455).
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати ЄВ, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати ЄВ (п. 7.12 Інструкції № 455).

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов’язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (п. 7.13 Інструкції № 455).

40. Чи передбачено компенсацію роботодавцям, частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою ЄВ у зв’язку із стовренням нового робочого місця?

Відповідь: Компенсацію роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) у зв’язку із створенням нового робочого місця, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 153 «Про затвердження Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Порядок № 153).
Дія Порядку № 153 поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які починаючи з 2013 року:

створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них працівників шляхом укладення трудового договору;
протягом 12 календарних місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця здійснюють виплату їй заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати (п. 2 Порядку № 153).

Якщо роботодавець забезпечив дотримання вимог, передбачених п. 2 Порядку № 153, він отримує право на компенсацію фактичних витрат у розмірі 50 відсотків суми нарахованого ЄВ протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати у місяці сплати ЄВ за особу, працевлаштовану на нове робоче місце.

У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.

41. Чи передбачена відповідальність до банку за видачу коштів для виплати заробітної плати без отримання від страхувальника (роботодавця) оригіналу довідки розрахунку?

Відповідь: Відповідно до частини 2 ст. 24 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) банки приймають від платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ), зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону № 2464 нараховується ЄВ, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум ЄВ або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів суму, що дорівнює сумі несплаченого ЄВ, з правом зворотної вимоги до платників ЄВ щодо відшкодування цієї суми.

Пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено перелік роботодавців, які є платниками ЄВ.

     Згідно з п. 2, 3 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 17.09.2013 № 453, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1602/24134, визначено, що суми, сплачені грошовими чеками, платіжними дорученнями та іншими розрахунковими документами на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати.
     Якщо в розрахункових документах або документах на переказ готівки сума ЄВ менша, ніж 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, банки приймають від платників ЄВ грошові чеки та/або платіжні доручення, та/або інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати разом з оригіналом довідки-розрахунку, погодженим з органом доходів і зборів за місцем взяття на облік платника ЄВ.
     Довідка-розрахунок складається платником ЄВ у трьох примірниках за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Органи доходів і зборів невідкладно погоджують довідку-розрахунок, наданий платником ЄВ.

Один примірник надається банку, другий - органу доходів і зборів, третій - залишається у платника ЄВ.

За порушення вимог, передбачених частиною другою ст. 24 Закону № 2464, органи доходів і зборів застосовують до банків фінансові санкції, та накладають штраф у розмірі суми ЄВ, яка підлягає сплаті платниками (п. 2 частина 12 ст. 25 Закону № 2464).

42. Чи передбачена відповідальність до фізичних осіб –підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування за несвоєчасне перерахування ЄВ?

Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) фізичні особи – підприємці, у т.ч. ті які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, визначені платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) .
Згідно п. 3 частини 1 ст. 7 та частини 11 ст. 8 Закону № 2464 ЄВ для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується у розмірі 34,7 відс. від суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім’ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

Фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ (абзац третій частини 8 ст. 9 Закону № 2464).
Відповідно до абзацу другого п.п. 2 п. 4.6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 (далі – Інструкція № 455), зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19 вересня 2013 року за № 1622/24154, фізичні особи - підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, можуть сплачувати ЄВ у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми ЄВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ орган доходів і зборів застосовує до платників ЄВ штрафні санкції у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 частини 11 ст. 25 Закону № 2464).

Згідно з частинами 10 та 13 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Враховуючи зазначене, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ після 20-го числа місяця, наступного за кварталом, до фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, застосовуються штрафні санкції у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

43.Чи передбачена відповідальність до фізичних осіб –підприємців, на загальній системі оподаткування за несвоєчасне перерахування авансових платежів по ЄВ?

Згідно п. 2 частини 1 ст. 7 та частини 11 ст. 8 Закону № 2464 ЄВ для зазначених платників (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) нараховується у розмірі 34,7 відс. суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до абзацу першого п.п. 2 п. 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 (далі – Інструкція № 455), зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19 вересня 2013 року за № 1622/24154, фізичні особи - підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми ЄВ, обчисленої від суми, визначеної органами доходів і зборів для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності.
Суми ЄВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року, на підставі даних річної податкової декларації (абзац другий п.п. 2 п. 4.5 розділу IV Інструкції № 455).

Отже, Інструкцією № 455 передбачено сплату фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування авансових платежів по ЄВ. При цьому, штрафні санкції за несплату авансових платежів до зазначених платників органами доходів і зборів не застосовуються.
Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату ЄВ може застосовуватися лише до річного періоду, тобто у разі несплати підприємцем на загальній системі оподаткування ЄВ до 10 лютого року, наступного за звітним.

44. Яка відповідальність передбачена до ФОП за несвоєчасне подання звіту по ЄВ?

Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе.

Абзацом третім п.1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ визначено роботодавців - фізичних осіб - підприємців, зокрема тих, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Законом № 2464 не передбачено застосування штрафних санкцій до платників ЄВ за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо ЄВ.
Водночас, посадові особи платники ЄВ за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність (частина 1 ст. 26 Закону № 2464).

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на принципах вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму працівників тощо.

Громадянин - суб’єкт підприємницької діяльності може бути визнаний службовою (посадовою особою) лише тоді, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому у здійсненні підприємницької діяльності. За таких обставин він набуває організаційно-розпорядчих повноважень стосовно найманих працівників (право ставити перед ними певні завдання, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо) (лист Міністерства юстиції України від 03.11.2006 року № 22-48-548).

Згідно зі ст. 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х (далі - КУаП) зі змінами та доповненнями порушення законодавства про збір та облік ЄВ, зокрема, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо ЄВ, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, до фізичних осіб - підприємців - роботодавців за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту щодо сум нарахованого ЄВ, застосовується адміністративна відповідальність відповідно до ст. 165 прим.1 КУаП у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

45. Як здійснюється розстрочення або відстрочення звіту по ЄВ?

Відповідь: Чинним законодавством, що регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), не передбачено розстрочення та відстрочення заборгованості по сплаті ЄВ.
Відповідно до частини 12 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника ЄВ одночасно із зобов’язаннями із сплати ЄВ зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати ЄВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати ЄВ до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 ст. 9 Закону № 2464).

46. Як виправити помилку у таблиці 1 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого ЄВ?

Відповідь: Відповідно до п. 4.4 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160 (далі – Порядок № 454), таблиця 1 додатка 4 до Порядку № 454 формується та подається страхувальниками, що визначені пунктом 3.1 розділу III цього Порядку.

Слід зазначити, що таблиця 1 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску формується із даних таблиці 6 цього додатку.

Таблиця 6 додатка 4 до Порядку № 454 призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці. Такі відомості формуються з урахуванням кодів категорій застрахованих осіб, визначених у додатку 2 до цього Порядку.

Графа 10 «Код типу нарахувань» таблиці 6 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску заповнюється страхувальником лише у випадках, передбачених переліком кодів типу нарахувань 1 – 12 (п. 4.9 розділу IV Порядку № 454).

Тобто, рядок 6 «Донараховано та/або доутримано єдиний внесок у зв’язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 6.1 + р. 6.2 + р. 6.3)» та рядок 7 «Зменшено суму єдиного внеску у зв’язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 7.1 + р. 7.2 + р. 7.3)» формуються шляхом нарахування сум єдиного внеску на суми виплат нарахованої заробітної плати / доходу у межах максимальної величини, що вказані в таблиці 6 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску з урахуванням кодів типу нарахувань.

При цьому слід зазначити, що у разі зміни у встановленому законодавством порядку класу професійного ризику виробництва страхувальник після самостійного перерахунку відображає донараховану або зменшену суму єдиного внеску в рядках 6.2 «Донараховано єдиний внесок за попередні звітні періоди внаслідок збільшення класу професійного ризику виробництва» або 7.2 «Зменшено суму єдиного внеску за попередні звітні періоди внаслідок зменшення класу професійного ризику виробництва» таблиці 1 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У рядку «Зміст помилки» вказується період, в якому виявлено помилку, та сума і вид виплати, на яку не нараховано та/або зайво нараховано єдиний внесок. За наявності декількох помилок описується кожна з них.

47. Яким чином відображається у звітності по ЄВ кількість днів прогулу, що були допущені найманим працівником?

Відповідь: Відповідно до п. 4.8 розділу ІV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160 (далі Порядок № 454), таблиця 5 додатка 4 до цього Порядку призначена для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб.
У разі коли за даними страхувальника протягом звітного періоду не було зафіксовано фактів укладання та розірвання трудових угод (цивільно-правового договору), надання відповідної відпустки, таблиця 5 додатка 4 до цього Порядку не формується та не надається до органу доходів і зборів.

Таблиця 6 додатка 4 до Порядку № 454 призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці (п. 4.9 розділу ІV Порядку № 454).

Слід зазначити, що графа 15 «Кількість днів перебування у трудових / ЦП відносинах протягом календарного звітного місяця» таблиці 6 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) заповнюється у кожному звітному періоді, починаючи з 1 січня 2013 року, та використовується органами Пенсійного фонду України для підрахунку трудового стажу по кожній застрахованій особі. Показник відповідає кількості календарних днів від 1 до 31 (28, 29, 30) залежно від кількості календарних днів у місяці. Якщо початок трудових відносин збігається з першим числом місяця та відсутній факт звільнення застрахованої особи у звітному періоді (закінчення цивільно-правових відносин), значення реквізиту 15 завжди дорівнює кількості календарних днів у місяці. У разі наявності факту звільнення показник відповідає кількості календарних днів тривалості трудових відносин у звітному місяці з урахуванням дня звільнення.

Відсутність даних про суми заробітної плати за звітний місяць (перебування повний місяць у відпустці: черговій, без збереження заробітної плати, т. д.) не впливає на обов’язковість заповнення цього реквізиту, крім випадків перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох та шести років. Реквізит заповнюється одним значенням у одному рядку, що відповідає звітному. За наявності декількох рядків по одній застрахованій особі реквізит 15 зазначається лише в одному, а саме в тому, в якому зазначаються дані про суми заробітної плати (за їх наявності).
Відповідно до п. 4.13 розділу ІV Порядку № 454 таблиця 7 додатка 4 та таблиця 4 додатка 5 до цього Порядку формуються та подаються страхувальниками в разі визначення страхувальниками періодів (строків) трудової або іншої діяльності, що відповідно до законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зараховуються при визначенні права на відповідну пенсію, а також періоди страхового стажу, не пов’язані з трудовою та/або професійною діяльністю.

Якщо у страхувальника відсутні робочі місця, робота на яких зараховується до спеціального стажу, то таблиця 7 додатка 4 та таблиця 4 додатка 5 не формуються і не подаються до органу доходів і зборів.

Отже, кількість днів прогулу, що були допущені найманим працівником, не відображаються в звітності по ЄВ, зокрема, в таблицях 5, 6, 7 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого ЄВ.

48.Яким чином в таблиці 5 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого ЄВ відобразити дату закінчення трудових відносин з померлим працівником?

Відповідь: Період трудових відносин із застрахованою особою, яка померла, відображається в графі 11 таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб» додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі - Порядок № 454), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160.
     Припинення трудових відносин із застрахованою особою у зв’язку зі смертю здійснюється на підставі наказу (розпорядження) підприємства про виключення померлої застрахованої особи з особового складу, що видається на підставі копії свідоцтва про смерть, де зазначено дату смерті, яка не повинна співпадати з датою видання наказу.
     Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 днем звільнення вважається останній день роботи.
     У разі якщо дата смерті припадає на вихідний день, на час перебування у відпустці, хвороби тощо, то датою припинення трудових відносин є фактична дата смерті застрахованої особи, незалежно від дати видання наказу (розпорядження) підприємства про виключення її з особового складу підприємства)

Тобто, в графі 11 «Період трудових відносин, відносин за договорами цивільно-правового характеру та відпусток» таблиці 5 додатка 4 до Порядку № 454, зокрема в колонці «дата закінчення» страхувальником (роботодавцем) зазначається фактична дата смерті застрахованої особи незалежно від дати видання наказу (розпорядження) підприємства про виключення померлої застрахованої особи з особового складу підприємства.

49.Чи відображається в таблиці 6 додатка 4 звіту щодо нарахованих сум ЄВ вартість санаторного лікування працівника, яка здійснюється шляхом перерахування коштів фондом соціального страхування безпосередньо на рахунок санаторію?

Відповідь: Відповідно до п. 4.9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі – Порядок № 454) таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці.

Згідно з п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Iнструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).

Пунктом 3.2 Інструкції № 5 визначено, що допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування (в тому числі, оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення), відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Таким чином, вартість санаторного лікування працівника, оплачена фондом соціального страхування шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок санаторію, не є базою нарахування ЄВ, тому не відображається в таблиці 6 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого ЄВ.

50. У яких випадках подається таблиця 5 додатка 4 щодо сум нарахованого ЄВ?

Відповідь: Відповідно до п. 4.8 розділу ІV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі Порядок № 454), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160, таблиця 5 «Відомості про трудові відносини осіб» додатка 4 до Порядку № 454 призначена для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб та подається страхувальником, якщо протягом звітного періоду:

було укладено або розірвано трудовий договір (цивільно-правовий договір, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) із застрахованою особою;
було укладено або розірвано трудовий договір із застрахованою особою, яка працевлаштована на нове робоче місце;
особі надано відпустку по догляду за дитиною від трирічного віку до досягнення нею шестирічного віку;
особі надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
особі надано відпустку по вагітності і пологах.

У разі коли за даними страхувальника протягом звітного періоду не було зафіксовано фактів укладання та розірвання трудових угод (цивільно-правового договору), надання відповідної відпустки, таблиця 5 додатка 4 до цього Порядку не формується та не надається до органу доходів і зборів.

51. Яким чином визначається середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період для заповнення заголовної частини таблиці 1 додатка 4 звіту по ЄВ?

Відповідь: Визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників у заголовній частині таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску» додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі - Порядок № 454), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160, здійснюється платником відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 (далі – Інструкція № 286).

Дія Інструкції № 286 розповсюджується на всі підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, а також на фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю (лист Державного комітету статистики України від 04 серпня 2009 року № 09/4-7/176).

Показник середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, визначається відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності № -10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384.

Показник кількості працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, заповнюється відповідно до ст. 14 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення» зі змінами та доповненнями.

52.Чи потрібно роботодавцям подавати звіт щодо сум нарахованого ЄВ, якщо протягом звітного періоду доходи на користь найманих працівників не нараховувались?

Відповідь: Перелік платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) визначено ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), зокрема, ними є роботодавці (страхувальники) – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови, якщо вони:

використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 3.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі – Порядок № 454) визначено, що страхувальники, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, у частині подання звіту за таких осіб зобов’язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.

Тобто, роботодавці (страхувальники), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, у частині подання звіту за таких осіб зобов’язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт щодо сум нарахованого ЄВ незалежно від того, чи нараховувався дохід найманим працівникам (застрахованим особам).

53. Чи потрібно подавати звіт щодо сум нарахованого ЄВ суб’єкту господарювання, який не має найманих працівників?

     Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом (п. 3.2 розділу ІІІ Порядку № 454).
     Фізичні особи - підприємці, зобов’язані подавати звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім фізичних осіб - підприємців, зазначених у п. 3.3 розділу III Порядку № 454 (п. 2.14 розділу ІІ Порядку № 454).
     Згідно із п. 3.3 розділу III Порядку № 454 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
     Таким чином, якщо юридичні особи та фізичні особи – підприємці не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), звіт до органів доходів і зборів ними не подається.

54.Чи переноситься граничний термін подання звіту щодо сум нарахованого ЄВ, якщо останній день подання припадає на вихідний або святковий день?

Відповідь: Відповідно до п. 2.15 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160, якщо останній день строку подання звіту припадає на вихідний, святковий день чи інший неробочий день, то останнім днем подання звіту вважається перший після нього робочий день.

55. Чи потрібно до звіту щодо сум нарахованого ЄВ подавати таблиці, які не містять відомостей (не заповнюються страхувальником)?

Відповідь: Відповідно до п. 2.10 розділу ІІ наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160 (далі – Порядок № 454) звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог Порядку № 454, у тому числі без обов’язкових реквізитів, передбачених пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку № 454, та поданий без всіх необхідних таблиць, не вважається звітом і вважається таким, що не подавався.
     Звіт включає таблиці, що наведені у додатках 4 - 7 Порядку № 454 (п. 4.2 Порядку № 454).
     В переліку таблиць звіту на титульному аркуші у додатках 4 - 6 до Порядку № 454 навпроти таблиць, які не подаються до органів доходів і зборів проставляються прочерки у звітах на паперових носіях та поле залишається незаповненим - в електронній формі.
     При цьому, таблиці, які не містять відомостей (не заповнюються страхувальником взагалі) не подаються до органів доходів і зборів.

56. Чи повинна сплачувати ЄВ ФОП на загальній системі оподаткування, яка не отримує доходу але при цьому уклала договір про добровільну участь у систему загальнообов’язкового державного страхування?

Відповідь:   Частиною першою ст. 10 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), які мають право на добровільну сплату ЄВ, визначено осіб, зазначених, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (ФОП, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування).
     Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 (ФОП, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи ФО. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
     Згідно п. 3 розділу 2 Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Договір) (Додаток 3 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженої наказом Міндоходів від 09.09.13 № 455) платники, які мають право на добровільну сплату ЄВ, зобов’язані сплачувати ЄВ в порядку і строки, визначені цим Договором та Законом № 2464.

Частиною 11 ст. 8 Закону № 2464 ЄВ для ФОП, які обрали загальну систему оподаткування, встановлюється у розмірі 34,7 відс. визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ.

У разі бажання осіб, зазначених в абзаці 1 цієї частини, брати участь на добровільних засадах у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні ЄВ встановлюється у розмірі 36,6 відс., 36,21 відс. або 38,11 відс. визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування ЄВ.

Платники сплачують ЄВ в сумі не менше мінімального розміру страхового внеску за кожен місяць, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць залежно від виду страхування (п. 3.1 розділу 3 Договору).

Отже, ФОП на загальній системі оподаткування, яка не отримує доходу, але при цьому уклала договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, зобов’язана щомісяця сплачувати ЄВ у розмірі 36,6 відс., 36,21 відс. або 38,11 відсотка.

При цьому, сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

57. Чи можна договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного страхування?

Відповідь: Відповідно до частини 2 ст. 10 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) особи, зазначені в частині 1 цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.

Частиною 5 ст. 10 Закону № 2464 зазначено, що договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). При цьому сума сплаченого ЄВ за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму ЄВ, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановлених на дату укладення договору. Одноразова сплата особою ЄВ за попередні періоди, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути здійснена за окремим договором, укладеним у порядку, передбаченому частинами

1, 3 та 4 цієї статті.

     Згідно з п. 5.3 розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1622/24154 (далі – Інструкція) з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органом доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у додатку 3 до цієї Інструкції.
     Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа, зокрема, бажає укласти договір на строк менше одного року (п. 5.4. Інструкції).
     Отже, особа, якій не вистачає до страхового стажу декілька місяців, не може заключити договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування на період менше одного року.

При цьому, договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою ЄВ за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). Сума сплаченого ЄВ за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму ЄВ, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановлених на дату укладення договору.

58. Чи має право ФОП у зв’язку з працевлаштуванням розірвати протягом першого року договір укладений про добровільну сплату ЄВ термін дії якого не минув?

Відповідь: Частиною 1 ст. 10 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) визначено перелік платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ).

Згідно із частиною 2 ст.10 Закону № 2464 особи, зазначені в частині 1 ст. 10, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.
Відповідно абз. 2 п. 1 частини 8 ст. 10 Закону № 2464 договір про добровільну участь може бути достроково розірваний застрахованою особою за її бажанням, якщо договір діяв не менше одного року.

Однак, у разі набуття застрахованою особою відповідно до Закону № 2464 зобов’язань щодо участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування договір про добровільну участь може бути достроково розірваний територіальним органом (абз. 2 п. 2 частини 8 ст. 10 Закону № 2464).

Тобто, фізична особа, яка виявила бажання на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування укладає договір про добровільну участь у сплаті ЄВ на термін визначений у договорі, але не менше одного року.
Таким чином, розірвати договір достроково, впродовж першого року дії, може лише територіальний орган за умови набуття застрахованою особою зобов’язань щодо участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (працевлаштування).

59. Чи мають право громадяни України, які працюють за межами України на добровільну сплату ЄВ?

Відповідь:Відповідно до абз. четвертого частини 1 ст. 10 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, є громадяни України, які працюють за межами України, - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та пенсійне страхування.

60. Який порядок розрахунку та сплати ЄВ новоствореними ФО-підприємцями на спрощеній системі оподаткування?

Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Платники ЄВ, зазначені у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ (абз. третій частини 8 ст. 9 Закону № 2464).

     Згідно з п.п. 2 п. 4.6 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 09 вересня 2013 року № 455, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
     При цьому, платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
     Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе суму ЄВ, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць (п.п. 1 п. 4.6 розділу ІV Інструкції № 455).
     Мінімальний страховий внесок – сума ЄВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини 1 ст. 1 Закону № 2464).

Обов’язки платників ЄВ виникають, зокрема, у фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»

(абзац другий частини 4 ст. 5 Закону № 2464).

Враховуючи викладене вище, новостворені фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку сплачують за себе ЄВ в розмірі, який самостійно визначили, але не менше мінімального страхового внеску на місяць, в термін до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

При цьому, платники можуть сплачувати ЄВ у вигляді авансових платежів до 20 числа кожного місяця поточного кварталу, які враховуються ними при остаточному розрахунку, що здійснюється за календарний квартал.

61.Чи може ФОП на загальній системі оподаткування зменшити суму авансових платежів з ЄВ у разі зменшення доходу у поточному звітному періоді?

Відповідь: Відповідно п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відс. річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відс. щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відс. у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою - підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до органу державної податкової служби подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

     Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
     Пунктом 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, а саме: фізичних осіб – підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім’ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
     Відповідно до п.п. 2 п. 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1602/24134 (далі – Інструкція) фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, сплачують за себе єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відс. річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної органами доходів і зборів для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності. При цьому, суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року, на підставі даних річної податкової декларації та не можуть бути меншими за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
     Отже, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право зменшити суму авансового платежу з єдиного внеску, яку сплачує за себе, у разі зменшення авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, якщо сума отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відс. менша у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

62. Чи звільняється від сплати ЄВ ФОП, яка обрала спрощену систему оподаткування та є пенсіонером на пільгових умовах (не за віком), а як ліквідатор на Чорнобильській АЕС?

Відповідь:  Відповідно п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
     Згідно частини 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у п. 4 частині 1 ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
     Статтею 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058 – ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону - №1058) визначено умови призначення пенсій за віком, натомість цією статтею не передбачено призначення пенсій на пільгових умовах (не за віком), зокрема, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС.
     Отже, фізична особа - підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та отримує пенсію на пільгових умовах (не за віком), повинна сплачувати ЄВ згідно Закону № 2464. Винятків та пільг для зазначеної категорії фізичних осіб чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, не звільняється від сплати ЄВ фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування та є пенсіонером на пільгових умовах, зокрема, як ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС.

63.Чи можуть підприємці, які застосовуються загальну систему оподаткування самостійно визначати суму доходу на яку буде нараховуватись ЄВ?

Відповідь: Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), умови та порядок його нарахування і сплати визначені Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі Закон – № 2464).

     Збір ЄВ здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі.
     Згідно з п. 2 частини 1 ст. 7 та частини 11 ст.8 Закону № 2464 ЄВ для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) встановлюється у розмірі 34,7 відс. суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та суми доходу, що розподіляється між членами сім’ї фізичної особи - підприємця, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
     Розмір мінімального ЄВ визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується дохід.
     Тобто, законодавством не передбачено самостійного визначення суми доходу, на яку буде нараховуватись ЄВ.

64.Чи повинен сплачувати ЄВ пенсіонер-нерезидент, який має дозвіл на перебування на території України і займається підприємницькою діяльністю. А пенсію отримує за її межами?

Відповідь: Частиною 4 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ), якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 – ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Виключно Законом № 1058 визначаються види пенсійних виплат та умови призначення пенсії за віком.

Таким чином, фізичні особи - підприємці (нерезиденти), які отримують пенсію, призначену у відповідності до Законів інших держав, не звільняються від сплати ЄВ.

65.Як здійснюється перерахунок ЄВ в разі зміни класу професійного ризику виробництва в середині року?

Відповідь: Відповідно до ст. 47 Розділу ІІІ Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни виду економічної діяльності підприємства Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва. Зміна класу професійного ризику здійснюється один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року.

Згідно з п. 4.8 розділу IV наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154, у разі зміни у встановленому законодавством порядку класу професійного ризику виробництва платник за період з дати встановлення нового класу професійного ризику та розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) самостійно здійснює перерахунок єдиного внеску.

Самостійно обчислену суму в результаті перерахунку (різниця між нарахованою сумою ЄВ по розміру, встановленому раніше, та нарахованою сумою ЄВ по встановленому розміру за зазначений період) платник відображає у звіті про нараховані суми єдиного внеску, який подається ним за звітний період.

Таким чином, у разі зміни класу професійного ризику виробництва в середині року платник здійснює перерахунок ЄВ за період з 01 січня поточного року до дати встановлення нового класу професійного ризику.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

Попередня

Які документи є підставою для нарахування податкового кредиту, крім податкових накладних

Наступна

В РДА обговорили, як побороти насильство у сім’ї