Підопічні Терцентру відвідали Музей Івана Гончара

Нещодавно відбулась екскурсія для громадян похилого віку та інвалідів - підопічних Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району м. Києва в Український центр народної культурі «Музей Івана Гончара.

Музей Івана Гончара - одне з найцікавіших зібрань українських народних раритетів. У шести залах старого губернаторського будинку біля Києво-Печерської лаври зібрано понад 15 тисяч експонатів: живопис (народна картина, 500 чудових ікон, професійний живопис, графіка), народні тканини (рушники, вишиванки, верхній одяг, килими), кераміка (макітри, горшки, миски, іграшки), народні музичні інструменти (кобзи, бандури, цимбали, трембіти, колісна ліра), колекція писанок і, нарешті, меморіальний відділ, що розповідає про творчість засновника музею, скульптора і художника І.М. Гончара.

Підопічні мали змогу побачити унікальну колекцію подільської вишивки родини Причепіїв (до 75-літнього ювілею Євгена Причепія). Зокрема, на виставці були представлені вишивані рушники, хусточки-нафрамниці, жіночі та чоловічі сорочки, килими, що походять з придністровських районів Вінниччини.

Окрім того підопічні відвідали виставку сучасних ікон «Покров», присвячену Покрові Пресвятої Богородиці організовану сімейною іконописною майстернею «Небо на землі», яку очолює священик Сергій Павелко. На виставці були представлені сучасні ікони із творчого доробку майстрів з Миколаєва. Відвідувачі побачили біля 40 ікон з зображенням Цариці Небесної, які виконані в різних техніках, зокрема з авторськими інтерпретаціями.

Перлиною експозиції миколаївські митці вважають одну з останніх робіт – ікону Богородиці Віфлеємської. На цій дивовижній іконі Пресвята Діва зображена усміхненою, що є рідкістю для більшості богородичних образів. Ласкава усмішка Цариці Небесної свідчить про радість материнства.

Потрапляючи в музей, відчуваєш себе в світі минулих десятиліть і століть, у світі, де народні традиції трактують світ просто і відверто. Всього-то кілька десятків років минуло, як прикрашали ці твори кімнати наших бабусь: тут і портрети Шевченка, і «Козак Мамай» та «Наталка Полтавка», варіації на тему «Несе Галя воду» і «Побачення біля криниці», а також ще багато милих і добрих пейзажів, непідробних у своїй щирості.