Маю право
Ніколи не забувайте про свої права, адже людство стільки за них боролося не для того, щоб просто взяти і забути…
Кожна особа у правовій державі має відчувати свою правову та соціальну захищеність; повага до особистості є в такому суспільстві нормою повсякденного життя. Особисті права людини нерозривно пов’язані з такими поняттями, як рівність, свобода, недоторканість особи. І це природно, тому що ідеї рівності, свободи і недоторканності протягом всієї історії цивілізації використовувалися в боротьбі нового зі старим, прогресивного з консервативним. Цінність особистих прав складається головним чином в тому, що вони самі і гарантії їхнього реального здійснення визначають становище людини в суспільстві, а, отже, і становище самого суспільства. Іншими словами, міру свободи особи в суспільстві.
Та навіть у наш час, після стількох століть важкої боротьби за рівноправ’я, люди не знають своїх прав. Це хоч і дуже сумно, в деякій мірі навіть боляче, але все ж таки факт. В більшості випадків свої права не знають діти хоча трапляються й дорослі люди. Але як діти можуть знати свої права, якщо правознавство вивчається тільки один рік (в школі)?! Це ще добре якщо дитина навчається, але ж не потрібно забувати про «вуличних» дітей, адже деякі з них навіть не знають що таке права і чи взагалі вони в них є ?. Такі дітлахи часто потрапляють в так зване рабство і по іншому це назвати не можна. Адже їх використовують тільки як робочу силу, за людей їх не вважають. А ці діти думають що так і повинно бути, що вони повинні виконувати накази інших, адже вони не знають, що в них є багато прав і коли їх порушують, то потрібно звертатися до міліції чи спеціальних служб, які займаються захистом прав людини та громадянина. Та навіть якщо діти навчаються в школі і вивчають правознавство, то це не означає, що вони знають хоча б половину своїх прав. Здається, що діти в таких випадках повинні їх знати, але все одно це не так. Адже в шкільній програмі більше уваги звертається на обов’язки аніж на права. Звичайно вони теж вивчаються, але не в такій мірі в якій хотілося б. В школі вивчають тільки деякі, найбільш важливі права, але ж неважливих прав немає!!!
Наприклад, в нашій державі кожен має право вільно висловлювати свою думку. На перший погляд здається, що кожен має можливість скористатися цим правом завжди, але знову ж таки НІ. Взяти навіть ту саму школу, деякі вчителі просто не надають змоги учням висловити свою точку зору,вони нав’язують їм свою власну думку.
Отже, права дітей порушуються кожного дня, але є такі діти, які борються з цим, а є такі, які навіть не знають про існування таких прав. А діти, які не знають що таке права, не мають можливості жити нормально (зауважте, жити не повноцінно і навіть не добре, а саме «нормально» адже вони просто не мають такої можливості тому, що право-це і є можливість щось робити).
В наш час існує чимало, навіть багато, організацій, які борються з порушенням прав людей. Багато з них, це «телефони довіри», туди щодня надходять тисячі телефонних дзвінків, туди здебільшого телефонують підлітки. Завдяки таким організаціям кожен може отримати пораду, адже там їх не просто слухають, їх там чують.