Консультує ДПІ У Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві:
1. Куди сплачується ПДФО при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна між фізичними особами?
Відповідно до пункту 172.4 статті 172 розділу IV Кодексу під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Згідно з пунктом 172.5 статті 172 Кодексу сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи:
а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;
б) особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов’язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.
Відповідно до підпункту 168.4.8 пункту 168.4 статті 168 Кодексу фізична особа у випадках, визначених IV розділом Кодексу, несе відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету.
При цьому, фізична особа, відповідальна за нарахування та утримання податку, у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна зобов’язана згідно з підпунктом 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Кодексу сплатити (перерахувати) податок до бюджету за місцем нотаріального посвідчення таких договорів.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа, що укладає угоду купівлі-продажу (міни) нерухомості з іншою фізичною особою, сплачує податок на доходи фізичних осіб до бюджету за місцем нотаріального посвідчення такої угоди (за місцем розташування робочого місця приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори) до нотаріального посвідчення такої угоди через банківські установи.
2. Яким чином фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування заповнює графу 6 Книги обліку доходів та витрат, якщо отримання доходу та понесення витрат відбувались в різних звітних періодах?
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Розділу IV Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать витрати, визначені в підпункті 177.4.1 – 177.4.4 статті 177 Кодексу.
Фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (пунктом 177.10 статті 177 Кодексу).
Порядок ведення Книги фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування встановлений наказом Міндоходів від 16.09.2013 року № 481.
Відповідно до пункту 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
У графі 6 «Сума витрат, пов’язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу за підсумками дня (пункт 6 Порядку).
Враховуючи викладене вище, фізична особа – підприємець за підсумком дня у гр. 2 «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності» Книги зазначає отриманий дохід та одночасно у гр. 6 суму витрат, пов’язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), отримання доходу від реалізації яких відображено у гр. 2 Книги.
3. Який граничний розмір суми сплати за навчання, має право включити фізична особа до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу, якщо навчаються кілька непрацюючих членів сім’ї першого ступеня споріднення?
Відповідно до підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Кодексі.
Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень, в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року (підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 Кодексу).
При цьому, загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 Кодексу).
4. Що є базою оподаткування ПДФО для доходів, які отримані платником податку в іноземній валюті?
Відповідно до пункту 164.3 статті 164 розділу IV Кодексу при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Згідно з пунктом 164.4 статті 164 Кодексу під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Враховуючи вищевикладене, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб для доходів, які отримані платником податку в іноземній валюті, є ці доходи, що перераховані у гривню за валютним курсом Національного банку України, який діяв на момент нарахування (отримання) таких доходів.
5. Фізична особа – підприємець на спрощеній систему оподаткування (2 група). Як будуть здійснюватись нарахування авансових внесків у випадку відпустки та які документи для цього необхідно подавати?
Відповідно до п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України (ПКУ) нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Пунктом 295.1 ст. 295 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Підпунктом 295.5 статті 295 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Таким чином, платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки за умови подання заяви до контролюючого органу щодо періоду щорічної відпустки.
Тобто нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку та заяви щодо періоду щорічної відпустки.
6. Яка передбачена відповідальність фізичної особи підприємця – платника єдиного податку за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску?
Відповідно до п. 4 частини першої ст.4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» фізична особа – підприємець, у тому числі платники єдиного податку визначені платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄВ).
ЄВ для фізичних осіб – підприємців - платників єдиного податку нараховується у розмірі 34,7 відс. вд суми, що визначається такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464 (п. 3 частини першої ст. 7 та частини одинадцятої ст. 8 Закону № 2464).
Відповідно до абзацу третього частини восьмої ст.9 Закону № 2464 ФОП – платники єдиного податку зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ.
Абзацом другим пп. 2 п.6 розд. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449, визначено, що ФОП платники єдиного податку можуть сплачувати ЄВ у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми ЄВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ.
Згідно з пп. 2 п. 1 розд. VII Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ на платників, які допустили зазначене порушення у період до 1 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 1 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої Законом №2464, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частини десята та тринадцята ст. 25 Закону №2464).
Згідно зі ст. 165 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
несплата або несвоєчасна сплата ЄВ, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За повторне за рік вчинення таких дій – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначене, у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) ЄВ після 20 – го числа місяця, наступного за кварталом, за який сплачується ЄВ, до фізичної особи підприємця платника єдиного податку, які допустили зазначене порушення у період до 1 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, починаючи з 1 січня 2015 року та надалі – штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
За порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати ЄВ ФОП несуть адміністративну відповідальність.
7. Чи потрібно фізичній особі — підприємцю — платнику єдиного податку при прийнятті рішення про припинення господарської діяльності подавати заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування та з якого періоду вона не сплачує єдиний податок ?
Відповідно до пп. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.
Згідно з пп. 7 пп. 298.3.1 п. 298.3 ст. 298 ПКУ до заяви включаються відомості про дату (період) припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, яка є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності (п. 294.6 ст. 294 ПКУ).
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов’язання зі сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації (п. 295.8 ст. 295 ПКУ).
Отже, у разі прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізична особа — підприємець — платник єдиного податку подає заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування.
Водночас фізична особа — підприємець не сплачує єдиний податок з періоду, що настає за періодом, у якому подано до контролю-ючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з державною реєстрацією припинення господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, а саме:
перша та друга групи — з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому подано заяву або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення;
третя група — з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву або анульовано ре-єстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення.
8. Чи включає фізична особа — підприємець — платник єдиного податку до загальної кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, працівників, яких залучає до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду)?
Статтею 46 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право укладати з громадянами трудові або цивільно-правові договори щодо використання їх праці.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір — це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) — це угода між громадянином і підприємством або підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Тобто за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи й оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.
Таким чином, якщо фізична особа — підприємець — платник єдиного податку укладає договір, який передбачає оплату процесу праці, тобто містить ознаки трудового договору, то такий платник єдиного податку включає працівників, яких залучає за таким договорам, до загальної кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Якщо укладений договір відповідає нормам договору підряду, то фізична особа — підприємець — платник єдиного податку не включає працівників, яких залучає за такими договорами, до загальної кількості осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах.
9. Чи може ФОП перейти на спрощену систему оподаткування протягом звітного року?
Відповідно до пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.
Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл.1 р.XIV Податкового кодексу України.
10. Хто є платником авансів з податку на прибуток при виплаті дивідендів?
Відповідно до пп. 57.1¹.1 п. 57.1¹ ст. 57 Податкового кодексу України (ПКУ) платником авансів з податку на прибуток при виплаті дивідендів є платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди.
Однак, обов’язок щодо сплати дивідендних авансів у емітента корпоративних прав виникає у разі прийняття рішення про виплату самих дивідендів та здійснення такої виплати. При цьому, у разі дотримання попередніх умов, емітент корпоративних прав здійснює виплату дивідендів власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.
Право розподіляти прибуток у господарському законодавстві віднесено до виключної компетенції загальних зборів підприємства. Дана процедура розподілу має оформлюватись відповідним рішенням учасників (власників) про спрямування частини прибутку на виплату дивідендів. Таке рішення мають прийняти загальні збори акціонерів для акціонерного товариства або учасників для інших господарських товариств.
Тож, у разі прийняття рішення загальні збори визначають суму прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, їх розмір, що припадає на одну акцію або на частку кожного учасника, порядок виплати дивідендів, а також терміни початку та закінчення їх виплати. Рішення фіксується у протоколі загальних зборів та після прийняття загальними зборами дає право підприємству здійснювати виплату дивідендів у розмірі, порядку та строки, які визначено загальними зборами для своїх власників.
При дотриманні вимог податкового та господарського законодавства, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток – дивідендний аванс. Сума такого авансу обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ, та вноситься до бюджету одночасно з виплатою дивідендів.
Правило щодо виплати дивідендних авансів також поширюється на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного та місцевого бюджету.
11. Як звітувати з податку на прибуток у разі переходу підприємства із загальної на спрощену систему оподаткування?
Відповідно до п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених п. 57.1 ст. 57 ПКУ. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.
Пунктом 291.3 ст. 291 ПКУ передбачено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному даною главою.
Суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування суб’єктом господарювання дотримано вимоги встановлені п. 291.4 ст. 291 ПКУ.
Пунктом 294.3 ст. 294 ПКУ визначено, що для суб’єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
Поряд з цим згідно з п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства.
Таким чином, платник податку на прибуток у разі переходу на спрощену систему оподаткування в середині року подає податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, що передує кварталу, з якого він переходить на спрощену систему оподаткування, у термін, передбачений пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.
12.Як сплачувати авансові внески у разі ліквідації платника податку?
Відповідно до пп. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПКУ у разі якщо платник податку ліквідується, останнім податковим (звітним) роком вважається період, на який припадає дата ліквідації. Тому якщо платник податку на прибуток перебуває лише на стадії ліквідації, він не позбавляється обов’язку сплачувати авансові внески з податку на прибуток, задекларовані у складі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік.
Отже, такий платник подає до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата його ліквідації. В даній декларації на суму вже сплачених авансових внесків платник має право зменшити задекларовані податкові зобов’язання з податку на прибуток. А у разі якщо сума сплачених авансових внесків перевищує суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, то платник податку має право на повернення суми такого перевищення за умови дотримання вимог статті 43 Податкового кодексу.
13. Чи необхідно подавати Розрахунок частини чистого прибутку щокварталу?
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. № 138. Згідно пункту 2 даного Порядку частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово – господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до держбюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями відповідно до форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до держбюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого наказом ДПА України від 16.05.2011 р. № 285.
З урахуванням форми Розрахунку та норм Порядку № 138 він подається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до контролюючих органів наростаючим підсумком за квартал, півріччя, три квартали та рік у терміни, передбачені для квартальної звітності.
Отже, Розрахунок разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до контролюючого органу за підсумками кварталу, півріччя, трьох кварталів та року у терміни, передбачені для квартальної звітності, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, і є обов’язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата зазначеного платежу.
14. Яка передбачена відповідальність у разі несплати або несвоєчасної сплати платником авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів (частини чистого прибутку)?
Відповідно до п. 110.1 ст. 110 ПКУ платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Так, відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену ПКУ, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV ПКУ.
Крім того, п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ передбачено, що після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня, визначена п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 ПКУ).
Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов’язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 ст. 129 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, при нарахуванні суми дивідендів, призначених для виплати власникам корпоративних прав, платник податків повинен нарахувати авансовий внесок на суму таких дивідендів за встановленою ставкою і внести його до бюджету до/або під час такої виплати. У разі ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування), авансового внеску до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів до платників застосовується відповідальність у вигляді штрафів, передбачених ст. 127 ПКУ, та пені відповідно до ст. 129 ПКУ.
15. Чи звільняється від сплати єдиного внеску працюючий на підприємстві пенсіонер за віком?
Сплата єдиного внеску на обов’язкове державне соціальне страхування регулюється Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 Закону № 2464 працівники, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних особах, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є платниками ЄВ.
Платники ЄВ зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати ЄВ.
Звільнення від сплати ЄВ для працюючих на підприємстві пенсіонерів законодавством не передбачено.
16. Чи нараховується єдиний внесок засновнику, який керує підприємством, діяльність якого тимчасово призупинена?
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють, на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, у ФОП та ФО, які забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору (контакту), або інших умовах, передбачених законодавством.
ЄВ нараховується для платників, зазначених, зокрема у п. 1 (крім абзацу сьомого) та 2 частини першої статті 4 Закону № 2464, – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Статтею 65 Цивільного кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Якщо працівник, який одночасно є власником, виконував певну роботу на умовах трудового договору, укладеного відповідно до вимог статті 21, 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ, то йому повинна бути виплачена заробітна плата (згідно з трудовим договором (контрактом)), розмір якої не може бути меншим за мінімальний, установлений законодавством.
Таким чином, якщо установчими документами передбачено, що на період тимчасового припинення діяльності підприємства функцію керівника виконує його засновник, однак при цьому не отримує за це винагороди (доходу), то ЄВ не нараховується.
17. Чи потрібно подавати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску суб’єкту господарювання, який не має найманих працівників?
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, якщо ЮО або ФОП не використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт за найманих працівників до фіскальних органів ними не подається.
ФОП, у тому числі ФОП ЄП, формують та подають до фіскальних органів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом.
Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають до фіскальних органів Звіт самі за себе один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.
ФОП, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФОП ЄП, зазначених у п. 3 розд. III Порядку № 435.
Згідно з пунктом 3 розд. III Порядку № 435 ФОП ЄП звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Таким чином, якщо ЮО та ФОП не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), Звіт до фіскальних органів ними не подається.
При цьому, ФОП, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані подавати звіт за себе незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФОП ЄП, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
18. У яких випадках подається таблиця 5 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску?
Відповідно до пункту 8 розд. ІV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, таблиця 5 «Відомості про трудові відносини осіб» додатка 4 до Порядку № 435 призначена для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб та подається страхувальником, якщо протягом звітного періоду:
було укладено або розірвано трудовий договір (цивільно-правовий договір, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) із застрахованою особою;
було укладено або розірвано трудовий договір із застрахованою особою, яка працевлаштована на нове робоче місце;
особі надано відпустку по догляду за дитиною від трирічного віку до досягнення нею шестирічного віку;
особі надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
особі надано відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.
У разі коли за даними страхувальника протягом звітного періоду не було зафіксовано фактів укладання та розірвання трудових угод (цивільно-правового договору), надання відповідної відпустки, таблиця 5 додатка 4 до цього Порядку не формується та не надається до фіскального органу.
Якщо протягом звітного періоду страхувальником із застрахованою особою було розірвано трудовий договір, а потім знову укладено, на таку застраховану особу робиться два записи в таблиці 5 додатка 4: перший запис із зазначенням дати припинення трудових відносин; другий - із зазначенням дати початку трудових відносин.
У разі коли особі надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, від трирічного віку до досягнення нею шестирічного віку або відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, у звітному місяці зазначається дата початку відпустки.
У разі коли у особи закінчилась відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, від трирічного віку до досягнення нею шестирічного віку або відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, у звітному місяці зазначається дата закінчення відпустки.
19. Як у платіжному дорученні під час сплати єдиного внеску заповнюється реквізит «Отримувач»?
Відповідно до пункту 15 додатка 8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, при заповненні реквізита «Отримувач» зазначаються найменування отримувача, що відповідає найменуванню отримувача, яке заявлене в банку отримувача в картці із зразками підписів та відбитка печатки, або його скорочене найменування, яке відповідає зареєстрованому в установчих документах. Під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації.
Зазначений порядок розповсюджується і на платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ). При цьому, у разі оформлення платіжних доручень щодо сплати ЄВ код бюджетної класифікації в полі «Отримувач» не вказується.
20. Як отримати електронний цифровий підпис юридичній особі, яка зареєстрована на території Донецької області, установчі документи якої втрачено?
Надання послуг ЕЦП юридичним особам, які зареєстровані на території Донецької або Луганської області та втратили свої установчі документи здійснюється згідно з пунктом 5.7 Регламенту АЦСК ІДД (зі змінами №1), відповідно до якого, встановлення таких клієнтів здійснюється з використанням інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців в електронному вигляді, що відображається на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру.
Документи, необхідні для отримання послуг ЕЦП юридичною особою зазначеної вище категорії:
заповнена та підписана Реєстраційна картка (для юридичної особи, зареєстрованої на території Донецької/Луганської області, установчі документи якої втрачено) встановленого зразка із згодою на обробку персональних даних підписувача та зазначенням обставин втрати установчих документів, у двох примірниках;
додаток до розділу 2 Реєстраційної картки (у разі одночасного отримання послуг ЕЦП для більш ніж двох осіб), у двох примірниках;
копія паспорта підписувача (копії 1-2 сторінок (3-6 за наявності відміток) та сторінка з відміткою про реєстрацію місця проживання) (паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про постійне місце проживання в іноземній державі, дипломатичного чи службового паспорта, засвідчена підписом власника (для осіб, зазначених в абзаці другому підпункту 5.7 Регламенту);
копія посвідки на постійне (тимчасове) місце проживання або паспорт громадянина іншої країни із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову (для іноземних громадян);
копія документа про зміну прізвища підписувача, виданого відповідним державним органом (якщо в поданих документах є невідповідність прізвища);
копія картки платника податків, засвідчена підписом власника (тільки для посадових осіб, які уповноважені на підписання звітності). За наявності у паспорті громадянина України реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до вимог Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.12.2013 року №779, замість копії картки платника податків може бути подана копія сторінки паспорта громадянина України з відповідною відміткою, засвідчена підписом власника. Якщо через релігійні переконання фізична особа відмовилась від реєстраційного номеру облікової картки платника податків, додатково подається копія сторінки паспорту з відміткою про таку відмову.
Обслуговування юридичних осіб, які зареєстровані на території Донецької або Луганської області та втратили свої установчі документи розпочинається з 24.11.2014 року.
Переглянути більш детальну інформацію про порядок надання послуг ЕЦП, у тому числі безкоштовно завантажити форму Реєстраційної картки (для юридичної особи, зареєстрованої на території Донецької/Луганської області, установчі документи якої втрачено), можна на офіційному інформаційному ресурсі АЦСК ІДД acskidd.gov.ua у розділі «Реєстрація користувачів», обравши відповідну категорію клієнта.
21. Яким чином укласти договір «Про визнання електронних документів» з органом ДФС в електронному вигляді?
Для укладення договору «Про визнання електронних документів» з органом ДФС в електронному вигляді можуть бути використані безкоштовні програми та онлайн сервіси надані компаніями-учасниками Меморандуму щодо поліпшення процесу подання звітності, впровадження електронних сервісів та розвитку електронного документообігу, які доступні у розділі «Програмне забезпечення» інформаційного ресурсу АЦСК ІДД за посиланням http://acskidd.gov.ua.
22. Який термін розгляду договору «Про визнання електронних документів»?
Термін розгляду договору «Про визнання електронних документів» з боку органів ДФС не перевищує 5 робочих днів. Нагадуємо, що квитанції мають розширення «.rpl» та відкриваються за допомогою ключа електронної печатки для юридичної особи або фізичної особи – підприємця, а у разі відсутності у фізичної особи – підприємця печатки –ключем його підпису. Інші файли, що мають розширення «.xml» не потребують розшифрування. Електронні звіти можна відправляти лише після отримання квитанції про успішне підписання договору з боку органів ДФС.
23. Як можна переглянути реєстраційний номер посиленого сертифіката ключа електронного цифрового підпису?
Для перегляду реєстраційного номеру посиленого сертифіката відкритого ключа електронного цифрового підпису (далі – посилений сертифікат), отриманого від Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту (АЦСК ІДД), його необхідно завантажити на комп’ютер. Після чого, відкривши файл посиленого сертифіката на вкладці «Зміст» знайти поле «Серійний номер», у якому і міститься реєстраційний номер посиленого сертифіката.
Також, переглянути реєстраційний номер посиленого сертифіката можна за допомогою надійного засобу електронного цифрового підпису «ІІТ Користувач ЦСК – 1». Інсталяційний файл та настанову користувача «ІІТ Користувач ЦСК – 1» можна завантажити з офіційного інформаційного ресурсу АЦСК ІДД за посиланням http://acskidd.gov.ua у розділі «Програмне забезпечення» у вкладці «Інше».
24. Які дії підписувача, якщо він втратив особистий ключ?
Якщо підписувач втратив (пошкодив) особистий ключ або забув пароль захисту особистого ключа, то він повинен звернутись до представництва АЦСК ІДД в якому отримував послугу електронного цифрового підпису та повторно пройти процедуру реєстрації з одночасним поданням заяви на скасування посиленого сертифіката та пакету реєстраційних документів для відповідної категорії платника податків перелік яких визначено у розділі 5 Регламенту АЦСК ІДД.
25. Чи можна здійснювати редагування у файлі «Реєстраційна картка» у форматі .xls, розміщеної на офіційному інформаційному ресурсі АЦСК ІДД?
Редагування «Реєстраційної картки» у форматі .xls (для юридичної особи/фізичної особи/фізичної особи-підприємця), розміщеної на офіційному інформаційному ресурсі АЦСК ІДД, можна здійснювати для тих полів, інформація з яких необхідна для реєстрації.
Водночас, для недопущення зайвих помилок при заповненні «Реєстраційної картки», окремі поля такої картки, що не потребують редагування, є заблокованими.
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві