Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
1. Який розмір ЄВ нараховується ФОП на суму заробітної плати працівників-інвалідів?
Відповідь: Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464).
Частиною 5 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що платники-роботодавці нараховують ЄВ на суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», залежно від визначеного класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника єдиного соціального внеску, з урахуванням видів його економічної діяльності (від 36,76 до 49,7 відсотків).
Згідно з п. 13 ст. 8 Закону № 2464 ставка 8,41 відс. визначеної бази нарахування ЄВ для працюючих інвалідів, встановлена тільки для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди.
Таким чином, вказана пільга не розповсюджується на фізичних осіб - підприємців, які використовують працю найманих працівників – інвалідів.
Іншого Законом не передбачено.
Враховуючи зазначене, фізичні особи - підприємці нараховують ЄВ на заробітну плату працівників-інвалідів у розмірі, встановленому залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого його віднесено (від 36,76 до 49,7 відсотків).
2. Чи є для роботодавця базою нарахування та утримання ЄВ сума вихідної допомоги, нарахована найманому працівникові при звільненні?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).
Пунктом 3.8 розділу ІІІ Інструкції № 5 визначено, що суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору входять до інших виплат, які не належать до фонду оплати праці.
Отже, сума вихідної допомоги, нарахована роботодавцем найманому працівникові при його звільненні, не є базою нарахування та утримання ЄВ.
3. Чи є базою нарахування ЄВ винагорода за вислугу років, нарахована та виплачена роботодавцем працівнику після його звільнення?
Відповідь:Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).
Згідно з п.п. 2.3.2 п. 2.3 розділу ІІ Інструкції № 5 винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема суми щорічної винагороди за вислугу років (стаж роботи), грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків, входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
У випадку нарахування звільненим особам сум заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, ЄВ розраховується з урахуванням положень частини 2 ст. 7 Закону № 2464: нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Отже, винагорода за вислугу років, виплачена роботодавцем працівнику після його звільнення, є базою нарахування ЄВ.
4. Який розмір ЄВ застосовують ФОП, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників?
Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 та 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 34,7 відс. визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ (частина 11 ст. 8 Закону № 2464).
Пунктом 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Нарахування ЄВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464 (частина 3 ст. 7 Закону № 2464).
Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують ЄВ у розмірі 34,7 відс. на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та більшою максимальної величини бази нарахування ЄВ.
5. Який термін сплати ЄВ ФОП, які використовують працю найманих працівників?
Відповідь: Відповідно до абз. третього п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці – фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно абз. першого частини 8 ст. 9 Закону № 2464 платники, зазначені, зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числа наступного місяця.
Тобто, фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми ЄВ не пізніше 20 числа наступного місяця.
При цьому, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄВ, платники, одночасно з видачею зазначених сум, зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄВ у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі) (абз. другий частини 8 ст. 9 Закону № 2464).
6. Яким чином платник може отримати довідку про відсутність заборгованості зі спати ЄВ?
Відповідь: Відповідно до частини 7 ст.14 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) органи доходів і зборів зобов’язані проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, а саме: роботодавців, фізичних осіб – підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Таким чином, платник може звернутися з заявою в довільній формі щодо отримання довідки про відсутність заборгованості зі сплати ЄВ до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.
Довідка видається безоплатно на підставі поданої заяви, яка обов’язково містить посилання на найменування підприємства (установи, організації), до якого буде подано довідку.
Контролюючий орган на підставі даних картки особового рахунку платника визначає наявність/відсутність заборгованості зі сплати ЄВ на дату формування довідки.
Довідка за довільною формою (крім довідки про відсутність заборгованості із сплати ЄВ у зв’язку з прийняттям рішення про ліквідацію, реорганізацію юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичною особою) надається платнику ЄВ у термін до 15 календарних днів (ст. 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» зі змінами і доповненнями).
При цьому, слід зазначити, що до 30.09.2013 процедура адміністрування щодо прийняття та оброблення звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та обліку сплати страхових коштів в картках особових рахунків платників здійснюється органами Пенсійного фонду України (лист Міндоходів України від 30.08.2013 № 11149/99-99-17-03-01-16).
Тобто, до 30.09.2013 платник ЄВ може отримати довідку про відсутність заборгованості зі сплати ЄВ, звернувшись с заявою в довільній формі до органів Пенсійного фонду України за основним місцем обліку.
7. Чи є базою нарахування ЄВ компенсація за невикористані щорічні відпустки (основну та додаткову), нараховану роботодавцем працівнику після його звільнення?
Відповідь:Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону № 2464 для осіб, які, зокрема, отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, ЄВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).
До фонду додаткової заробітної плати входить оплата за невідпрацьований час, зокрема, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток (п.п. 2.2.12 п. 2.2 розділу ІІ Інструкції № 5).
Отже, суми грошових компенсацій за невикористані щорічні (основну та додаткову) відпустки є платою за невідпрацьований час, тому, зазначені суми компенсацій, які нараховуються та виплачуються роботодавцем звільненим особам, не є базою нарахування ЄВ.
8. Чи є базою нарахування ЄВ нецільова благодійна допомога, що не перевищує граничного розміру доходу, визначеного ПКУ?
Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для платників, які згідно п. 1 частини 1 ст. 4 цього Закону є роботодавцями, визначено суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Згідно з п.п. 5 п. 4.3 розділу ІV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455, визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).
Оскільки нецільова благодійна допомога не належить до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, а відповідно до п. 3.31 розділу 3 Інструкції № 5 є матеріальною допомогою разового характеру і, відповідно «іншою виплатою, що не належить до фонду оплати праці», то вона не є базою нарахування та утримання ЄВ.
9. До якого органу подається звітність та сплачується ЄВ страхувальниками - великими платниками податків?
Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) зобов’язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Також згідно п. 2.1 наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 09.2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” звіт подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів.
Абзацом третім п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями визначено, що після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік у контролюючому органі, що здійснює податкове супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр.
Тобто, великий платник податків сплачує та подає звітність по ЄВ до контролюючих органів доходів і зборів за основним місцем обліку.
10. До якого органу та за якою формою необхідно подавати звітність по ЄВ?
Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) зобов’язані подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Починаючи з 01.10.2013 року звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника до органу доходів і зборів за основним місцем реєстрації платника.
Форми та строки подання звітності передбачено розділом ІІІ наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за №1628/24160, який розміщено на офіційному веб – порталі Міндоходів за адресою: в закладці «Міністерство» обрати розділ «Законодавство»-> «Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» -> «Накази».
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві