ДПІ у Печерському районі консультує:

1. В якому випадку АЦСК ІДД може відмовити суб’єкту господарювання в видачі посилених сертифікатів ЕЦП?
Відповідь: Для отримання послуги ЕЦП суб’єкт господарювання повинен звернутись до підрозділу реєстрації користувачів та надати пакет документів, перелік яких вказано в Регламенті АЦСК ІДД.
Згідно з розділом 5 «Ідентифікація та автентифікація» Регламенту АЦСК ІДД адміністратор реєстрації приймає рішення про відмову в реєстрації приймає рішення ро відмову в реєстрації за результатом розгляду поданих документів у разі:
- відсутності всіх необхідних для реєстрації документів;
- відсутності у довіреної особи документів, які засвідчують її повноваження та особу;
- поданні заявником неналежно засвідчених копій документів;
- невідповідності даних, що визначені в поданих документах, фактичним даним заявника.
Також адміністратор реєстрації може відмовити суб’єкту господарювання у наданні послуги ЕЦП, якщо документи мають підчистки, дописки, закреслені слова, інші незастережні виправлення або написи олівцем, а також мають пошкодження, внаслідок чого їх текст неможливо прочитати.
 
2. Чи встановлені особливі вимоги до форми довіреності, яку необхідно надати серед інших реєстраційних документів?
Відповідь: Якщо немає можливості його особистої присутності в Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту. У цьому випадку заявник надає довіреність на подання документів для реєстрації зразок на сайті http//www.acskidd.gov.ua.
Довіреність засвідчується:
- для юридичних осіб: підписом керівника з прикладенням печатки організації;
- для фізичних осіб  - підприємців
- підписом підприємця з прикладенням його печатки або у разі відсутності печатки – нотаріально;
- для фізичних осіб: нотаріально.
Нотаріально засвідчена довіреність повинна містити інформацію про надання повноважень повіреній особі від імені Довірителя здійснити процедуру реєстрації заявника у реєстрі підписувачів АЦСК ІДД та генерації ключів підписувала у АЦСК ІДД з наданням права підпису всіх необхідних реєстраційних документах АЦСК ІДД як заявника.
 
3. Чи можливо здійснити процедуру реєстрації в АЦСК ІДД через мережу Інтернет без особистої присутності в центрі сертифікації?
Відповідь: Процедура отримання послуг електронного цифрового підпису через мережу Інтернет не можлива. Регламентом Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту державної податкової служби, затвердженого Головою Державної податкової служби України 07.05.2012, передбачена особиста присутність заявника (чи його довіреної особи) під час процедури реєстрації. Детальну інформацію щодо процедури реєстрації можна переглянути на офіційному інформаційному ресурсі Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту http://www.acskidd.gov.ua/ у рубриці Реєстрація користувачів.
 
4. Яким чином підприємство веде касову книгу в електронному вигляді?
Відповідь: Згідно з п. 4.4 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп’ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги («Вкладний аркуш касової книги» та «Звіт касира»), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі. Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.
У разі роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік.
Після роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» і «Звіту касира» касир зобов’язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати «Звіт касира» разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у «Вкладному аркуші касової книги».
«Вкладний аркуш касової книги» протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) «Вкладний аркуш касової книги» формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи).
Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.
 
5. Як відбувається отримання  платником першої та другої квитанцій при подачі звітності в електронному вигляді, та як довго їх потрібно зберігати ?
Відповідь:Відповідно до р. ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.08 №233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.08 за №320/15011 платнику податків надсилаються квитанції:
перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу доходів і зборів засобами телекомунікаційного зв’язку. Ця квитанція надсилається органами доходів і зборів на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі доходів і зборів. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;
підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних органу доходів і зборів є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу доходів і зборів, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв’язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі доходів і зборів.
У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів доходів і зборів до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку – протягом перших двох годин наступного робочого дня.
Архів надісланих до органу доходів і зборів файлів податкових документів із накладеними на них ЕЦП Платника податків та отриманих електронних квитанцій зберігається протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання податкової звітності на паперових носіях, тобто 1095 днів з дня подання податкової звітності.
 
6. Яким чином покупцю передається податкова накладна, складена в електронній формі?
Відповідь: Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов’язковим.
Згідно зі ст. 5 р. ІІ Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов’язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно зі ст. 10 Закону відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей  документ.
Таким чином передача покупцеві податкової накладної в електронній формі здійснюється продавцем у спосіб, передбачений домовленістю з покупцем, зокрема: за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ, за домовленістю з покупцем.
                                              
7. Щодо операції, які підпадають під об’єкт оподаткування акцизним податком
Відповідно до статті 213 розділу VI Податкового кодексу України об’єктами оподаткування акцизним податком є операції з:
– реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);
– реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу;
– ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;
– реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;
– реалізації, або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України;
– обсяги та вартість витрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 Податкового кодексу України;
– реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;
– оптового постачання електричної енергії;
– переобладнання ввезеного на митну територію країни транспортного засобу у підакцизний легковий автомобіль.
 
8. Щодо визначення курсу валют у разі виплати доходів нерезиденту
Податківці Печерського району доводять до відома платників, що відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу із джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15% (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Отже, оскільки податок з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, сплачується до бюджету під час виплати таких доходів на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім  постійного представництва нерезидента на території України), то сума доходів, з якої утримується та сплачується податок, визначається виходячи з офіційного курсу Нацбанку України на дату виплати таких доходів.
 
9 .Хто є платником єдиного соціального внеску під час виконання договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи?
Відповідь: Відповідно до абзацу другого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п. 1 ст. 1130 глави 77 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Ведення бухгалтерського обліку спільного майна може бути довірено одному з учасників (частина друга ст. 1134 Цивільного кодексу України).
Згідно абзацу шостого п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податків.
Таким чином, платником єдиного соціального внеску під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення ЮО є уповноважена особа – один з учасників такого договору про спільну діяльність без утворення ЮО, на якого згідно з умовами договору про спільну діяльність без утворення ЮО покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету.
 
10. Які нові критерії для зниження ставки єдиного внеску?
Відповідь: З 13.03.2015 р. набрав чинності Закон України від 02.03.2015 р. № 219 – VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці».
У 2015 році понижуючий коефіцієнт 0,4 (у 2016 році – 0,6) застосовується до ставки ЄСВ у разі виконання платником одночасно таких умов:
- база нарахування ЄСВ із розрахунку на одну застраховану особу у звітному місяці збільшилась на 20 % і більше порівняно із середньомісячною базою нарахування ЄСВ платника за 2014 рік;
- після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці становитиме не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
- кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховано виплати, не перевищує 200% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не стосується осіб – підприємців і фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Коефіцієнт застосовується при нарахуванні зарплати фізичним особам як за основним, так і не за основним місцем роботи. При розрахунку коефіцієнта показники за 2014 рік визначаються на підставі звітності з ЄСВ. У разі застосування коефіцієнта необхідно зазначити про це у звіті.
Платник ЄСВ, який застосував коефіцієнт і не сплатив нарахований ЄСВ у встановлені строки, втрачає право у майбутньому застосовувати коефіцієнт до повної сплати виниклої заборгованості.    
 
11. Які роботодавці мають право на зниження ставки єдиного внеску?
Відповідь: На зниження ставки єдиного внеску мають право такі роботодавці:
- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно – правовими договорами (крім цивільно – правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
- фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).
Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до ставок єдиного внеску, визначених частиною п’ятою ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Тобто, роботодавці застосовують понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, який визначається відповідно до класів професійного виробництва (від 36,76% - для І класу до 49,7% - для 67 класу) таких роботодавців. 
 
12. Чи зобов’язані фізичні особи – підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, та особи, які проводять незалежну професійну діяльність, самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску у разі, якщо ними не було отримано доходу за підсумками року?
Відповідь: Платники єдиного внеску відповідно до п. 4-5 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI є фізичні особи – підприємці та особи, які проводять незалежну професійну діяльність.
Абзацом першим п. 2 частини першої ст. 7 цього Закону встановлено, що базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно з абзацом другим п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464-VI у разі якщо особами, зазначеними у п. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 частини першої ст. 4 вищевказаного Закону, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники мають право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої зазначеним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, самостійне визначення бази нарахування єдиного внеску є виключно правом, а не обов’язком таких платників.
Застосувати зазначену норму особи, визначені п. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, матимуть можливість при нарахуванні єдиного внеску за 2015 р.
Самостійне визначення бази нарахування єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, було запроваджено з метою захисту прав таких осіб на зарахування до страхового стажу тих місяців, у яких не було отримано доходу (прибутку). 
 
13. Чи дозволяється передача платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам?
Відповідь: Передачу платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонено, крім наступних випадків, передбачених законодавством, а саме:
- у разі ліквідації юридичної особи – платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія – щодо юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується; та юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується;
- у разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є: засновники або учасники юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов’язаннями; та юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується.
У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов’язання зі сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов’язки.
Водночас згідно з п. 87.7 ст. 87 Податкового кодексу України забороняється будь – яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюється на випадки, коди гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено Податковим кодексом України.   
 
14. Як з 01.01.2015 року здійснювати нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід) фізичним особам, які працюють за сумісництвом (неосновне місце роботи)?
Відповідь: Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
Відповідно до ст. 48 КЗпП трудова книжка – це основний документ про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Згідно з Положенням № 43 сумісництвом вважається виконання працівником крім своєї основної іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Робота за сумісництвом у трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом відповідно до Інструкції № 58.
Оскільки трудова книжка є основним документом про трудову діяльність, а період роботи за сумісництвом вноситься до неї за бажанням працівника, то його основним місцем роботи вважається місце роботи, де такий працівник працює на підставі укладеного трудового договору та де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої заноситься відповідний запис про роботу.
Враховуючи зазначене, для сумісників базою нарахування єдиного внеску є фактично нарахована заробітна плата незалежно від її розміру. При цьому роботодавець має право отримати від такого працівника (сумісника) підтвердження про місце основної роботи.  
 
15. Які передбачені штрафні санкції за несплату єдиного внеску та неподання звітності з єдиного внеску?
Відповідь: У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум (п. 2 частини одинадцятої ст. 25 Законом № 2464-VI).
Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня із розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
За неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності з єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом календарного року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом (крім порушень, вчинених до 01.01.2015 р.).
Отже, за порушення, що мали місце до 01.01.2015 р., штрафні санкції відповідно до п. 4 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464-VI не застосовуються.
До порушень, що виникли з 01.01.2015 р., застосовуються штрафні санкції, визначені п. 7 частини одинадцятої вищезазначеної статті.
Порушення, вчинені до 01.01.2015 р., не можуть вважаться однотипними з порушеннями, вчиненими після 01.01.2015 р.
Повторним вважається порушення, вчинене платником єдиного внеску в межах року.
Рішення фіскального органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою та дванадцятою ст. 25 Закону № 2464-VI, є виконавчим документом.
У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом 10 робочих днів, а також не повідомив у цей строк фіскальний орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.   
 
16. Застосування РРО при діяльності у сфері послуг за готівкові кошти

З 1 січня 2015 року підприємствам, які здійснюють діяльність у сфері послуг за готівкові кошти необхідно проводити оплату за надані послуги через реєстратори розрахункових операцій (РРО).

Такі касові апарати повинні забезпечувати надання електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків.
Разом з тим, до 1 липня 2015 року для підприємств сфери послуг передбачено перехідний період. Так, тимчасово до 1 липня 2015 року такі суб'єкти господарювання звільняються від санкцій у разі проведення розрахунків у касах з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю виключно за безготівковим розрахунком через банківські установи, що підтверджено відповідними виписками з банківських рахунків, РРО не застосовують.
Вимога щодо застосування РРО в сфері послуг передбачена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.14 року  №71-VIII.
 
17. Про оподаткування  екологічним податком
Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується,  затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1100.
Порядок встановлює правила визначення величини гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Термін ГДС у Водному кодексі визначено як маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом даного пункту водного об’єкта за одиницю часу. Одиниця виміру ГДС – співвідношення одиниці маси та одиниці обсягу зворотних вод за одиницю часу.
Також у статті 245 Податкового кодексу України ставки податку диференційовані за величиною гранично допустимої концентрації забруднюючої речовини. Термін ГДК у Водному кодексі визначено як встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування. Одиниця виміру ГДК – співвідношення одиниці маси одного виду забруднюючої речовини до одиниці обсягу зворотної води.
Використане у Порядку поняття „мінералізація” має одиницю виміру – співвідношення маси всіх видів забруднюючих одиниць у одиниці обсягу зворотної води і використовується для обчислення загального обсягу скидів забруднюючих речовин у водний об’єкт шляхом алгебраїчного множення величини обсягу зворотніх вод та величини показника „мінералізації”.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що Кабінет Міністрів України затверджує перелік забруднюючих речовин, для яких нормується обсяг скидів. Зокрема, у пункті 245.1 статті 245 Кодексу для забруднюючих речовин Списку А „Забруднюючі речовини, що нормуються у всіх випадках скидання зворотних вод” Порядку затверджено окремі ставки екологічного податку.
Пунктом 245.2 статті 245 Кодексу визначено, що для забруднюючих речовин, які не увійшли до пункту 245.1 статті 245 Кодексу та на які встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу, податкові зобов’язання обчислюються за ставками пункту 245.2 статті 245 Кодексу. При цьому розмір ставки визначається за концентрацією речовини у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування, а не за „мінералізацією” – фактичним вмістом забруднюючих речовин у зворотній воді, які за своїм хімічним складом можуть належати до забруднюючих речовин, що відносяться до будь-якого класу гранично допустимої концентрації.
Водночас пунктом 245.3 статті 245 Кодексу визначено, що для обчислення податкових зобов’язань з екологічного податку для забруднюючих речовин, на які не встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовнобезпечний рівень впливу, застосовуються ставки податку за найменшою величиною гранично допустимої концентрації, наведеної у пункті 245.2 статті 245 Кодексу.
Таким чином, податкове зобов’язання з екологічного податку обчислюється як алгебраїчний добуток загального у звітному (податковому) періоді обсягу зворотних вод на величину „мінералізації”, та встановленої у пункті 245.2 статті 245 Кодексу ставки екологічного податку, встановленої для забруднюючих речовин відповідної групи.
 
18. Розрахунки за формою № 1ДФ
Згідно з пунктом 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49, реквізити податкового розрахунку заповнюються наступним чином:
«Працювало у штаті» - проставляється найбільша з місячних за звітний період (на перше число місяця) облікова кількість штатних працівників облікового складу юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи. Облікова кількість штатних працівників облікового складу юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722;
«Працювало за цивільно-правовими договорами» - кількість працівників за цивільно-правовими договорами у звітному періоді.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві, в т.ч. перебувають у відпустках для догляду за дитиною (підпункт 2.5.9 пункту 2.5 статті 2 Інструкції).
Не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (підпункт 2.6.1 пункту 2.6 статті 2 Інструкції), тобто зовнішні сумісники.
Враховуючи викладене вище, оскільки у розрахунку за ф. № 1ДФ не передбачена окрема графа «зовнішні сумісники», то кількість зовнішніх сумісників може включатися до кількості працівників за цивільно-правовими договорами та відображатись в графі «за цивільно-правовими договорами».
        
 19.В якому вигляді повинна бути оформлена митна декларація (паперова чи електронна)  для формування податкового кредиту  при ввезенні товарів на митну територію України з 01.01.2015 року?
Відповідь: Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
При цьому для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ (п. 198.2 ст.1 98 ПКУ).
В свою чергу у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 ПКУ).
При цьому ч. 3 ст. 257 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) встановлено, що митна декларація та інші документи, подання яких контролюючим органам передбачено МКУ, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Тобто документом, що посвідчує право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України, є митна декларація, оформлена на паперовому носії або у вигляді електронного документа, що підтверджує сплату цього податку.
 
20. Який порядок оподаткування ПДВ з 01.01.2015 операції з постачання та імпорту відходів та брухту чорних та кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації?
Відповідь:З урахуванням змін, внесених до п. 23 підр. 2 р. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) пунктом 118 р. І Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до 1 січня 2017 року продовжено режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання, у тому числі операції з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД (п. 23 підр. 2 розд. ХХ ПКУ).
     Разом з тим ПКУ встановлено, що переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів мають бути затверджені Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2014 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15» діяла до 1 січня 2015 року. Таким чином, до затвердження Кабінетом Міністрів України нових переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів чи продовження дії попередніх оподаткування операцій з постачання таких відходів здійснюється за ставкою 20 відсотків.

ДПІ у Печерскому  районні ГУ ДФС у м. Києві