ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє. питання-відповіді:
Особливості заповнення податкової накладної при постачанні товарів, що
оподатковуються за ставкою 7%
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві нагадує, що з набранням чинності Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» з 1 квітня поточного року операції з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі і тих, які реалізуються аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - лікарські засоби та вироби медичного призначення), постачаються з нарахуванням ставки податку на додану вартість у розмірі 7%.
Тимчасово, до внесення відповідних змін до форми податкової накладної та затвердження їх у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України, для складання податкових накладних як у паперовому, так і в електронному вигляді, на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, які оподатковуються за ставкою 7%, запроваджуються такі особливості:
на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, які оподатковуються за ставкою 7%, складається окрема податкова накладна;
при формуванні порядкового номера такої податкової накладної у полі, призначеному для коду виду діяльності, проставляється спеціальна позначка «7»;
обсяг постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7%, вказується в податковій накладній в графі 9 «Постачання на митній території України», оскільки ставка 7% не є основною; номенклатура лікарських засобів та виробів медичного призначення вказується у відповідних рядках розділу І податкової накладної, сума податку вказується в розділі ІІІ податкової накладної в рядку «Податок на додану вартість» в графі 9 та переноситься в графу 12; в розділі ІV податкової накладної в графах 9 та 12 вказується загальна вартість лікарських засобів та виробів медичного призначення з податком на додану вартість;
решта полів податкової накладної заповнюється в загальному порядку.
Перераховані особливості складання податкових накладних на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, які оподатковуються за ставкою 7%, повинні враховуватися також і при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За яких умов матеріальні активи відносяться до складу основних засобів
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Отже, в цілях оподаткування матеріальні активи вважаються основними засобами, якщо:
- такі активи призначаються для використання у господарській діяльності платника податку;
- їх вартість перевищує 2500 гривень;
- очікуваний строк корисного використання (експлуатації) таких активів з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Форма та порядок подання уточнюючого розрахунку 1-ДФ
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексу для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 Кодексу).
Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 Кодексу).
Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період так і за попередні періоди (п. 4.3 Порядку).
У разі подання уточнюючого податкового розрахунку у клітинці «Уточнюючий» проставляється відмітка (п. 3.1 Порядку).
Відповідно до п. 4.4 Порядку порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.
Для вилучення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати ”1” - на виключення рядка.
Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати ”0” - на введення рядка.
Для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно вилучити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується «1» - рядок на вилучення, а в другому – «0» - рядок на введення.
Сплата збору за першу реєстрацію транспортного засобу юридичною особою
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному контролюючому органу за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби. Розрахунок подається за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України.
До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.
Таким чином, юридичною особою збір за першу реєстрацію транспортного засобу сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.
Якщо місце знаходження юридичної особи та місце реєстрації транспортного засобу не співпадають, то збір за першу реєстрацію транспортного засобу за місцем знаходження юридичної особи не сплачується, оскільки він сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.
Порядок сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу ренгулюється ст. 239 Податкового кодексу України.
Пільги щодо сплати земельного податку, які передбачені для ФО
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються:
інваліди першої і другої групи;
фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
пенсіонери (за віком);
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 281. 2 ст. 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Документи, які повинна надати до контролюючого органу ФО для отримання пільги щодо сплати земельного податку
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб визначено ст.281 Податкового кодексу України.
При цьому право на пільги щодо сплати земельного податку мають фізичні особи, які є платниками земельного податку згідно зі ст.269 Кодексу.
Фізична особа, яка належить до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, отримує таке право лише після оформлення права власності на земельну ділянку у законодавчо встановленому порядку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.
Зокрема, згідно із ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку та постійного користування земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 Земельного кодексу).
Відповідно до ст.19 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Разом з цим, для отримання пільги щодо сплати земельного податку фізична особа повинна подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, пенсійне посвідчення, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Учасник бойових дій», посвідчення «Інваліда війни», посвідчення «Учасник війни», посвідчення «Члена сім’ї загиблого» тощо).
Пенсії, які перевищують десять тисяч гривень, оподатковуються
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві нагадує, що 01.07.2014 р. набрали чинності і зміни щодо оподаткування доходів фізичних осіб, в тому числі й пенсій.
Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України оподаткуванню підлягає пенсія (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячне довічне грошове утримання, одержуване платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно з законом, лише в розмірі, що перевищує десять тисяч гривень на місяць, а також пенсія з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, така пенсія підлягає оподаткуванню чи оподатковується в країні її виплати.
Щомісячні виплати оподатковуються за ставкою 15 відсотків, якщо сума перевищення залишається у межах 10 мінімальних зарплат (12180 грн.), а з вищої суми – 17 відсотків. Розрахунок податкових зобов’язань з пенсії відповідно до підпункту 168.3 статті 168 Податкового кодексу України здійснюється податковим агентом яким є орган Пенсійного фонду України.
Сума вихідної допомоги при звільненні найманого працівника підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 97 КЗпП).
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (абз. 1 ст. 21 КЗпП).
Загальні підстави, випадки та порядок припинення трудового договору встановлено ст. 36-45 КЗпП. При припиненні трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога.
Вихідна допомога – це грошова виплата працівнику, звільненому з роботи не з його вини та яка виплачується роботодавцем з підстав та у розмірах, встановлених ст. 44 КЗпП.
Розміри вихідної допомоги визначеними ст. 44 КЗпП є мінімальними та диференціюється залежно від підстави, з якої провадиться звільнення. Колективним договором у межах повноважень підприємства, установ, організацій можуть встановлюватися вищі розміри вихідної допомоги.
Згідно п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 сума вихідної допомоги, що виплачується при звільненні працівника обчислюється із середньомісячної заробітної плати.
Так, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (частина 2 п. 8 Порядку № 100).
Крім того, особливості визначення складу витрат платника податку на прибуток підприємств на оплату праці встановлені ст. 142 Податкового кодексу, зокрема, п. 142.2 якої встановлено, що до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, сума вихідної допомоги, яка є обов’язковою виплатою працівнику підприємства у зв’язку з припиненням трудових відносин, підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.
Порядок заявлення митної вартості товару декларантом або уповноваженою ним особою
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що згідно із ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України зі заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому р.VIII Митного кодексу та гл.8 Митного кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.2 ст.52 Митного кодексу).
У випадках, визначених МКУ, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч.4 ст.52 Митного кодексу).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч.8 ст.52 Митного кодексу).
Відомості, зазначені у ч.8 ст.52 МКУ, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.9 ст.52 Митного кодексу).
Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.10 ст.52 Митного кодексу).
Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» затверджено форму декларації митної вартості.
Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують (ч.11 ст.52 Митного кодексу).
Порядок транзиту товарів громадянами через митну територію України
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до ч. 1 ст. 379 Митного кодексу України громадяни мають право ввозити з метою транзиту товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, за умови усного або, за бажанням власника цих товарів чи на вимогу посадової особи органу доходів і зборів, письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян.
Пропуск через митний кордон України товарів (крім транспортних засобів особистого користування), сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують вищезазначені критерії, що ввозяться громадянами на митну територію України з метою транзиту, здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення (транзит) (ч. 2 ст. 379 Митного кодексу).
Строки ввезення товарів з метою транзиту встановлюються відповідно до ст. 95 митного кодексу (ч. 6 ст. 379митного кодексу).
У разі вивезення товарів за межі митної території України в установлені строки грошова застава повертається громадянам (ч. 7 ст 379 Митного кодексу).
Щодо митного контролю та митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 397 Митного кодексу України органи доходів і зборів сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу та інших законів України.
Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених Митного кодексу та іншими законами України (ч. 2 ст. 397 Митного кодексу).
При цьому згідно до ч. 3 ст. 397 Митного кодексу заходи, пов’язані з призупиненням митного оформлення відповідно до положень розділу XIV, застосовуються органами доходів і зборів щодо товарів, які ввозяться на митну територію України для вільного обігу або вивозяться для вільного обігу за межі митної території України, за винятком:
- особистих речей громадян;
- товарів, які містять об’єкти права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, та які переміщуються через митний кордон України для власного використання громадянами і не призначені для виробничої чи іншої підприємницької діяльності, сумарна вартість та/або вага яких не перевищує обмежень, встановлених ч. 1 ст. 374 Митного кодексу;
- припасів.
Вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, забороняється до завершення процедури такого призупинення (ч. 4 ст. 397 Митного кодексу).
Відповідальність, яка застосовується до ФО, яка уклала договір про добровільну сплату ЄВ та не сплатила суму ЄВ, зазначену в договорі
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що частиною 1 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено коло платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Відповідно до частини 2 ст. 10 Закону № 2464 ФО, зазначені в частині 1 цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.
Згідно з п. 5.7 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454, та п. 3.5 типового договора про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особи, які уклали зазначений договір, сплачують ЄВ щомісяця в розмірі, установленому в договорі про добровільну участь, за кожний місяць до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується.
Згідно з частиною 4 ст. 10 Закону № 2464 у договорі про добровільну участь зазначаються, зокрема, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Тобто, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності або застосування штрафних санкцій до фізичної особи, яка уклала договір про добровільну сплату єдиного внеску, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
При цьому слід врахувати, що ФО, яка уклала договір про добровільну сплату ЄВ, але не сплатила (неперерахувала) ЄВ, втрачає право на отримання допомоги при настанні страхового випадку, який визначений у заключеному договорі, та в подальшому такій особі буде відмовлено в укладанні договору.
Документи, які повинні надати платники податків для укладання договору про добровільну сплату єдиного внеску
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що перелік документів, необхідних для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачено п. 5.2 розділу V Інструкціїї про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування..
Всі платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску з деяких видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, подають до органів доходів і зборів за місцем проживання:
заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 2, в якій зазначають, у якому виді загальнообов’язкового державного соціального страхування вони бажають брати участь;
копії таких документів:
документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (за наявності);
трудової книжки (за наявності);
документа, що посвідчує особу.
Особи, зазначені у п.п. 1 п. 5.1 розділу V Інструкції № 455 (фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену/загальну систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно), надають також копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців або іншого документа, що підтверджує право на зайняття відповідною діяльністю.
Особи, зазначені у п.п. 2 п. 5.1 розділу V Інструкції № 455 (члени фермерського господарства, особистого селянського господарства), надають також документ, що підтверджує їх членство у такому господарстві.
Особи, зазначені у п.п. 3 п. 5.1 розділу V Інструкції № 455 (громадяни України, які працюють за межами України), надають документ уповноваженого органу, який підтверджує роботу особи в країні, де він перебуває, та що ця особа не є застрахованою у відповідній системі соціального страхування. Зазначений документ повинен бути легалізований посольством (консульством) України, юрисдикція якого поширюється на країну, де працює така особа.
Порядок сплати земельного податку ФО у рік придбання земельної ділянки
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 Податкового кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.287.5 ст.287 Податкового кодексу).
З урахуванням викладеного, при отриманні від Центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин інформації про набуття фізичною особою права власності на земельну ділянку контролюючий орган здійснює нарахування сум земельного податку починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності, та надсилає податкове повідомлення-рішення такій фізичній особі. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Порядок розрахунку ліміту каси
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до абзацу третього п.5.2 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.
Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.
Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов’язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками.
Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності.
Згідно з п.5.3 глави 5 Положення ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.
Як ЮО платнику ЄП відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.
Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п.п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).
Разом з цим, п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу визначено, що платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексу, у таких випадках та в строки:
- у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, платниками єдиного податку четвертої групи, які використали право на застосування іншої ставки, встановленої для шостої групи, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
- у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку шостої груп – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
- у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
- у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
- у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
- у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Що є доходом ФОП –платника ЄП
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до пп.1 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно із п.292.3 ст.292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
До суми доходу платника єдиного податку третьої та п’ятої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Визначення доходу ФОП- платника ЄП у разі безоплатного отримання товарів (робіт, послуг)
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що відповідно до п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу України суми доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, враховується у складі доходу такого платника на рівні не нижче звичайної ціни (п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Кодексу).
Згідно з п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до ст. 39 Кодексу, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.
Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 Кодексу.
Ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах ( п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу)..
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).
Тобто, до суми доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), визначена на рівні не нижче звичайної ціни.
При цьому здійснення операцій з безоплатного отримання товарів (робіт, послуг) фізичними особами – підприємцями - платниками єдиного податку повинно підтверджуватись первинними документами.
Відповідальність ФОП на загальній системі оподаткування за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату авансових платежів
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу, що відповідно до п. 177.5 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менше як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачують до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).
Згідно із ст. 126 розділу ІІ Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Сплата ПДФО при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна між ФО
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що згідно із п. 172.4 ст. 172 розділу IV Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Згідно із п. 172.5 ст. 172 Кодексу сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи:
а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;
б) особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов’язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.
Відповідно до пп. 168.4.8 п. 168.4 ст. 168 Кодексу фізична особа у випадках, визначених IV розділом Кодексу, несе відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету.
При цьому, фізична особа, відповідальна за нарахування та утримання податку, у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна зобов’язана згідно із пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Кодексу сплатити (перерахувати) податок до бюджету за місцем нотаріального посвідчення таких договорів.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа, що укладає угоду купівлі-продажу (міни) нерухомості з іншою фізичною особою, сплачує податок на доходи фізичних осіб до бюджету за місцем нотаріального посвідчення такої угоди (за місцем розташування робочого місця приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори) до нотаріального посвідчення такої угоди через банківські установи.
Строки подання податкової декларації з ПДВ та сплати ПДВ до бюджету
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до п. 202.1 ст. 202 р. V Податкового кодексу України для платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.
Відповідно до п. 49.18 ст. 49 р. ІІ та ст. 203 р. V Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) –
протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Пунктом 57.1 ст. 57 р. ІІ та ст. 203 р. V Кодексу визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Продаж алкогольних та тютюнових виробів в Інтернет-магазинах
суперечить законодавству
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає увагу, що продаж алкогольних та тютюнових виробів в Інтернет-магазинах суперечить нормам чинного законодавства.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами.
Згідно з Правил передбачається, що суб’єкт господарювання, який вирішив займатися торгівлею цих виробів, зобов’язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами, а також можливість використання електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари відповідно до законодавства.
Для реалізації алкогольних напоїв суб’єкт господарювання повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 квадратних метрів, обладнане відповідним торговельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей.
Також, роздрібна торгівля тютюновими виробами повинна здійснюватися при наявності відповідних складських приміщень для належного зберігання та реалізації тютюнових виробів.
Щодо термінів подачі податкової декларації та сплати податків і зборів
До уваги платників податків та зборів!
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві нагадує. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Відповідно до ст.49 та ст.57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, термін сплати податків і зборів, у такому випадку, не переноситься. Тобто, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації. При цьому, платник не повинен враховувати перенесення термінів подання звітності у зв’язку з вихідними чи святковими днями.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві