ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформує (частина 4):
76. Яким чином оподатковуються ПДФО доходи за операціями з валютними цінностями?
Відповідь: Відповідно до пп.165.1.51 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов’язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами р.IV ПКУ.
Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п.164.4 ст.164 ПКУ).
77. Чи підлягає оподаткуванню ПДФО дохід від продажу ФО банківських металів, придбаних у банку?
Відповідь: Відповідно до п.1 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» зі змінами та доповненнями валютні цінності - це, зокрема:
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Підпунктом 14.1.247 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що торгівля валютними цінностями - операції, пов’язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов’язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами р.IV ПКУ (пп.165.1.51 п.165.1 ст.165 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, дохід від продажу фізичною особою, придбаних у банку, банківських металів оподаткуванню не підлягає.
78. Яким чином оподатковуються ПДФО доходи, отримані ФО від іншої ФО?
Відповідь: Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх на території України.
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПКУ).
Податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених р.IV ПКУ (пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПКУ).
Згідно з п.167.1 ст.167 ПКУ ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п.164.6 ст.164 ПКУ щодо доходів, зазначених в абз. першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа, яка протягом звітного календарного року отримує доходи за надані послуги від іншої фізичної особи, зобов’язана включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року, а також нарахувати і сплатити до бюджету податок з таких доходів за ставкою 15% та/або 17% в залежності від розміру бази оподаткування в календарному місяці.
79. Як оподатковується ПДФО подарунок , отриманий ФО від ЮО?
Відповідь: Згідно із пп. 14.1.54 пп. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (далі – Кодекс) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до підпункту ”е” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми, знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).
Водночас, підпунктом 165.1.39 пункту 165.1 статті 165 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, тобто в 2014 році - 609,0 грн., за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.
Отже, вартість подарунку, отриманого платником податку - фізичною особою від юридичної особи, включається до загального місячного оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується за ставкою 15 (17)% у джерела виплати, з урахуванням вимог пп.165.1.39 п. 165.1 ст.165 Кодексу.
80. Який порядок оподаткування доходу ФО при отриманні товару зі знижкою від ЮО?
Відповідь: Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості ) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, сума знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку виключно у випадку, якщо дана знижка носить індивідуальний (персональний) характер.
Якщо знижка поширюється на будь – якого платника податку та не є індивідуальною, то сума такої знижки не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
81.Чи підлягає оподаткуванню військовим збором оплата додаткових відпусток особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи?
Відповідь: Пунктом 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України від 20.02.1991р. № 796-XII ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 796) надано право особам, віднесеним до категорії 1-2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005р. № 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), що визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.
Підпунктом 9 п. 4 Порядку передбачена оплата додаткової відпустки громадянам строком 14 робочих днів (16 календарних днів) відповідно до пункту 22 частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 21, пункту 3 частини третьої статті 30 Закону № 796.
Разом з тим, згідно із п.5 Порядку соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5 - 13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що об’єктом оподаткування збором є доходи, зокрема, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Для цілей розд. IV Кодексу заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно зі ст. 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Враховуючи викладене вище, оплата додаткових відпусток особам, віднесеним до категорії 1-2, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи включаються до складу заробітної плати та підлягає оподаткуванню військовим збором.
82. Чи підлягає оподаткуванню військовим збором грошова допомога, надана пенсіонерам від колишніх працедавців, відповідно до колективного договору?
Відповідь: Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПКУ визначено, що нарахування збору здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 розд. IV ПКУ для податку на доходи фізичних осіб.
Так, для цілей розд. IV ПКУ заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Враховуючи викладене вище, грошова допомога, надана пенсіонерам від колишніх працедавців, відповідно до колективного договору не підлягає оподаткуванню військовим збором.
83.Чи підлягає оподаткуванню військовим збором сума на яку збільшено розмір добових витрат на відрядження понад встановленні норми на підставі рішення керівництва?
Відповідь: Статтею 121 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку із службовими відрядженнями.
Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Згідно з п. 16 р. I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, добові – це витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв’язку з відрядженням. Цією ж нормою встановлено, що добові витрати не потребують спеціального документального підтвердження.
Суми добових витрат затверджені постановою Кабінету міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98. Проте норми визначені цією постановою поширюються виключно на державних службовців і працівників підприємств та організацій, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів.
Разом з тим, пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено розмір добових, що дозволено включати до складу витрат платника податку на прибуток, а саме: для відряджень у межах території України не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу; для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.
Водночас, відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування збором є доходи, зокрема, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Отже, суми добових витрат що включаються до складу витрат платника податку на прибуток підприємств у межах норм передбачених пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Кодексу не є доходами працівників небюджетних підприємств, які направляються у відрядження. Суму їх перевищення слід розглядати як інші (компенсаційні) виплати, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами, і підлягають оподаткуванню військовим збором.
Згідно з ст. 13 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);встановлення гарантій, компенсацій, пільг; умов і охорони праці.
Тобто, підприємства, установи та організації, які не утримуються за рахунок бюджетних коштів можуть встановлювати розмір добових в колективному договорі.
Враховуючи викладене вище, сума на яку збільшено розмір добових витрат на відрядження понад встановлені норми на підставі рішення керівництва підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.
84.Які доходи за цивільно- правовими договорами підлягають оподаткуванню військовим збором?
Відповідь:Згідно з п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу для цілей Розділу IV Кодексу заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Вступаючи у трудові відносини з підприємствами, працівники укладають трудові договори.
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Виконання робіт, надання послуг фізичною особою може здійснюватися як на підставі трудового договору , так і на інших юридичних підставах, зокрема на підставі цивільно-правового договору.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Тобто, під об’єктом оподаткування військовим збором розуміється дохід, який нараховується (виплачується, надається) платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно – правовими договорами. Результатом цивільно – правового договору є факт виконання робіт (надання послуг).
За цивільно-правовими договорами (договором підряду/договором про надання послуг) оплачується виконана робота/надана послуга, що у межах бухгалтерського обліку підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт (актами приймання – передачі).
Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша ст. 901 ЦКУ).
Отже, для цілей оподаткування військовий збором факт оплати у межах цивільно-правового договору (договору підряду/договору про надання послуг) кваліфікується як об’єкт оподаткування.
Таким чином оподаткуванню військовим збором підлягають доходи, отримані за цивільно-правовими договорами, зокрема договором підряду/договором про надання послуг, виконання робіт /надання послуг яких підтверджуються актами виконаних робіт (актами приймання – передачі) на підставі яких провадиться їх оплата.
85. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором матеріальна допомога разового характеру, яка надається роботодавцем працівнику у зв’язку із сімейними обставинами
Відповідь: Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.
Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (абз. 1 ст. 21 КЗпП).
Визначення поняття «заробітної плати» наводиться в частині першій ст. 94 КЗпП і ст. 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про працю», це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Разом з тим частиною першою ст. 9 1 КЗпП передбачено, що підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Одна із таких пільг виплата працівникам матеріальної допомоги.
Враховуючи визначення поняття заробітної плати та її структуру слід зазначити, що у разі якщо працедавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їх заявами у зв’язку з особистими обставинами, яка носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, вона не входить до складу заробітної плати, тому не розглядається як об’єкт оподаткування військовим збором.
86. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором вплатим у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності?
Відповідь:Виплати фізичним особам у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюються відповідно до норм Закону України від 18 січня 2011 року № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі – Закон № 2240), яким визначено правові підстави для отримання такої допомоги, встановлено умови надання, тривалість та розміри виплат.
Ст. 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем.
Згідно ст. 4 і ст. 6 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Види матеріального забезпечення наведено у ст. 34 Закон № 2240, до яких відноситься: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (ст.ст. 35, 37 Закону).
Відповідно до ст. 35 Закону № 2240 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених указаною статтею.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Абзацом другим ст. 2 КЗпП встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
Враховуючи наведене, виплати по листках непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування військовим збором прирівнюються до заробітної плати.
87. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором сума вихідної допомоги виплачена роботодавцем при звільненні найманого
працівника?
Відповідь: Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 97 КЗпП).
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (абз. 1 ст. 21 КЗпП).
Загальні підстави, випадки та порядок припинення трудового договору встановлено ст. 36-45 КЗпП. При припиненні трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога.
Вихідна допомога – це грошова виплата працівнику, звільненому з роботи не з його вини та яка виплачується роботодавцем з підстав та у розмірах, встановлених ст. 44 КЗпП.
Розміри вихідної допомоги визначеними ст. 44 КЗпП є мінімальними та диференціюється залежно від підстави, з якої провадиться звільнення. Колективним договором у межах повноважень підприємства, установ, організацій можуть встановлюватися вищі розміри вихідної допомоги.
Згідно п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок № 100) сума вихідної допомоги, що виплачується при звільненні працівника обчислюється із середньомісячної заробітної плати.
Так, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (частина 2 п. 8 Порядку № 100).
Крім того, особливості визначення складу витрат платника податку на прибуток підприємств на оплату праці встановлені ст. 142 ПКУ, зокрема, п. 142.2 якої встановлено, що до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, сума вихідної допомоги, яка є обов’язковою виплатою працівнику підприємства у зв’язку з припиненням трудових відносин, підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.
88. Який порядок подання звітності та сплати війського збору, у разі зміни СГ протягом року місцезнаходження, пов’язаного із зміною адміністративного району?
Відповідь:Відповідно до п. 29.2 ст. 29 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями (далі – БКУ) військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.
У разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (ст. 45 БКУ).
Згідно з п. 10.13 розд. Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462 «Про внесення змін до Порядку обліку платників податків і зборів», у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.
До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.
Враховуючи викладене вище, у разі зміни місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, суб’єкт господарювання до закінчення поточного бюджетного року подає звітність та сплачує військовий збір за попереднім місцезнаходженням.
89. Чи підлягає оподаткуванню військовим збором сума орендної плати, що виплачується за договором оренди нерухомого (рухомого) майна СГ ФО?
Відповідь: Цивільно-правові відносини врегульовано Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ), відповідно до ст. 626 якого договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Правові відносини про найм (оренду) визначено главою 58 ЦКУ, згідно ст. 759 якої за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, за користування якого з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦКУ).
Разом з тим, нормами ЦКУ передбачено укладання інших цивільно-правових договорів, зокрема, договір підряду (ст. 837 ЦКУ) та договір про надання послуг (ст. 901 ЦКУ), відповідно до умов яких одна сторона (підрядник/виконавець) зобов’язується виконати роботу/надати послугу, а інша сторона (замовник) оплатити виконання зазначеної роботи/послуги, що у межах бухгалтерського обліку підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт (актами прийому – передачі).
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, зокрема у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Оскільки під об’єктом оподаткування військовим збором слід розуміти дохід, який нараховується платнику податків у зв’язку з відносинами трудового найму на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та цивільно-правових договорів, сума доходу нарахованого (отриманого, виплаченого) у вигляді орендної плати, що виплачується суб’єктом господарювання за договором оренди нерухомого (рухомого) майна фізичній особі, не є об’єктом оподаткування військовим збором.
90. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором сума страхових внесків, сплачених працедавцем за добровільне страхування ( у т.ч. медичне страхування) найманих працівників?
Відповідь:Відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.
Статтею 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР „Про працю” визначено структуру заробітної плати: основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать, зокрема інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того частиною першою ст. 9 1 Кодексу законів про працю передбачено, що підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Одна із таких пільг є витрати підприємств у розмірі страхових внесків на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням.
Отже, у разі якщо роботодавець за свій рахунок здійснює внески за страховим полісом добровільного страхування життя (у т.ч. медичного страхування) працівника, що зумовлено умовами трудового договору (контракту) чи передбаченого нормами колективного договору, сума такого внеску є складовою заробітної плати такого працівника, і такий дохід оподатковується військовим збором на загальних підставах.
91. За якою формою подається заява при укладанні договору про добровільну сплату ЄСВ?
Відповідь: Відповідно до частини 3 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями особи, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно абзацу 2 п. 5.2 розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів країни від 09 вересня 2013 року № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі – Інструкція № 455) заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування подається за формою згідно з додатком 2 до Інструкції № 455.
92.Які документи повинні надати платники податків при укладанні договору про добровільну сплату ЄВ?
Відповідь: Перелік документів, необхідних для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачено п. 5.2 розділу V Інструкціїї про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів від 09 вересня 2013 року № 455 (далі - Інструкція № 455).
Всі платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску з деяких видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, подають до органів доходів і зборів за місцем проживання:
заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 2, в якій зазначають, у якому виді загальнообов’язкового державного соціального страхування вони бажають брати участь;
копії таких документів:
документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (за наявності);
трудової книжки (за наявності);
документа, що посвідчує особу.
Особи, зазначені у п.п. 1 п. 5.1 розділу V Інструкції № 455 (фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену/загальну систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно), надають також копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців або іншого документа, що підтверджує право на зайняття відповідною діяльністю.
Особи, зазначені у п.п. 2 п. 5.1 розділу V Інструкції № 455 (члени фермерського господарства, особистого селянського господарства), надають також документ, що підтверджує їх членство у такому господарстві.
Особи, зазначені у п.п. 3 п. 5.1 розділу V Інструкції № 455 (громадяни України, які працюють за межами України), надають документ уповноваженого органу, який підтверджує роботу особи в країні, де він перебуває, та що ця особа не є застрахованою у відповідній системі соціального страхування. Зазначений документ повинен бути легалізований посольством (консульством) України, юрисдикція якого поширюється на країну, де працює така особа.
93. До якого органу подається звітність та сплачується ЄВ страхувальниками – великими платниками податків?
Відповідь: Відповідно до п. 4 частини 1 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) зобов’язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Також згідно п. 2.1 наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 09.2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” звіт подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів.
Абзацом третім п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями визначено, що після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік у контролюючому органі, що здійснює податкове супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр.
Тобто, великий платник податків сплачує та подає звітність по ЄВ до контролюючих органів доходів і зборів за основним місцем обліку.
94. З яким розширенням зберігати звіт щодо сум нарахованого ЄВ на електронних носіях?
Відповідь: Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2013 № 406-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» (далі – Закон № 406) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує новий реєстр страхувальників на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, відомостей, отриманих із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інформаційного фонду єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Абзацом третім п. 3 Прикінцевих положень Закону № 406 визначено, що органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у частині завершення процедур такого адміністрування.
Тобто, реєстри страхувальників формуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику на підставі даних, отриманих із Пенсійного фонду України, а органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати реєстри застрахованих осіб.
Тому, для зручності звіти по єдиному внеску формуються платниками у файлі з розширенням «pfz», яке використовувалось для обробки відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам в Пенсійному фонді України.
95. Чи потрібно подавати звіт щодо сум нарахованого ЄВ суб’єкту господарювання, який не має найманих працівників?
Відповідь:Відповідно до п. 2.13 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Порядок № 454), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20» вересня 2013 року за № 1628/24160 якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт до органів доходів і зборів ними не подається.
Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом (п. 3.2 розділу ІІІ Порядку № 454).
Фізичні особи - підприємці, зобов’язані подавати звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім фізичних осіб - підприємців, зазначених у п. 3.3 розділу III Порядку № 454 (п. 2.14 розділу ІІ Порядку № 454).
Згідно із п. 3.3 розділу III Порядку № 454 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Таким чином, якщо юридичні особи та фізичні особи – підприємці не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), звіт до органів доходів і зборів ними не подається.
При цьому, фізичні особи - підприємці зобов’язані подавати звіт за себе незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
96. Як заблокувати електронний цифровий підпис
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що блокування посиленого сертифіката можна здійснити у телефонному режимі. Заява в усній формі подається заявником до АЦСК ІДД засобами телефонного зв’язку за номером: (044) 284-00-10, при цьому заявник повинен повідомити адміністратору реєстрації наступну інформацію:
ідентифікаційні дані власника сертифіката;
реєстраційний номер сертифіката ключа;
ключову фразу голосової автенфікації.
Письмова заява на блокування посиленого сертифіката подається до АЦСК ІДД або до відокремленого пункту реєстрації користувачів за встановленою формою та засвідчується власноручним підписом заявника. У разі якщо власником сертифіката є юридична особа, підпис уповноваженого представника юридичної особи засвідчується печаткою.
Форми заяв на блокування, скасування та поновлення посиленого сертифiката відкритого ключа знаходяться на веб-сайті Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту за адресою www.acskidd.gov.ua в розділах «Форми документів» та «Блокування, поновлення, скасування сертифікатів».
97. Документи, необхідні для отримання послуг електронного цифрового підпису філіями та представництвами юридичної особи
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що для отримання послуг ЕЦП філіями та представництвами юридичної особи необхідні такі документи:
- заповнена та підписана Реєстраційна картка (для юридичної особи) із згодою на обробку персональних даних підписувача, у двох примірниках;
- додаток до розділу 2 Реєстраційної картки (в разі одночасного отримання послуг ЕЦП для більш ніж двох працівників), у двох примірниках;
- оригінал положення про філію (представництво) або його нотаріально засвідчена копія (надається виключно для ознайомлення);
- документи, що підтверджують повноваження керівника філії (представництва) (копія довіреності на право здійснення повноважень щодо укладення від імені юридичної особи правочинів та копія наказу про призначення);
- документи, що підтверджують належність підписувача до філії (представництва) та його повноваження (копія наказу про призначення);
- копія дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства або службової картки (за наявності таких осіб);
- копія паспорта підписувала (копії 1-2 сторінок (3-6 за наявності відміток) та сторінка з відміткою про реєстрацію місця проживання), засвідчена підписом власника;
- копія посвідки на постійне (тимчасове) місце проживання, засвідчена підписом власника, або паспорт громадянина іншої країни із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову (для іноземних громадян);
- копія документа про зміну прізвища підписувача, виданого відповідним державним органом (якщо в поданих документах є невідповідність прізвища);
- копія картки платника податків, засвідчена підписом власника (тільки для посадових осіб, які уповноважені на підписання звітності). За наявності у паспорті громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до вимог Положення про. реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого, наказом Міндоходів від 10.12.2013 року №779, замість копії облікової картки платника податків може бути подана копія сторінки паспорта громадянина України з відповідною відміткою, засвідчена підписом власника. Якщо через релігійні переконання фізична особа відмовилась від реєстраційного номеру облікової картки платника податків, додатково подається копія сторінки паспорту з відміткою про таку відмову.
98. Виплати у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності об’єктом оподаткування військовим збором
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформує, що виплати фізичним особам у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюються відповідно до норм Закону України від 18 січня 2011 року № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі – Закон № 2240), яким визначено правові підстави для отримання такої допомоги, встановлено умови надання, тривалість та розміри виплат.
Ст. 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем.
Згідно ст. 4 і ст. 6 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Види матеріального забезпечення наведено у ст. 34 Закон № 2240, до яких відноситься: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (ст.ст. 35, 37 Закону).
Відповідно до ст. 35 Закону № 2240 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених указаною статтею
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Абзацом другим ст. 2 КЗпП встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
Враховуючи наведене, виплати по листках непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування військовим збором прирівнюються до заробітної плати.
99. Відповідальність, яка передбачена за ненарахування, неутримання та/або несплату військового збору податковим агентом
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до п.п. 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Кодексу для податку на доходи фізичних осіб.
Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані нести відповідальність у випадках, визначених Кодексу (п.п. «ґ» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
Пунктом 127.1 ст. 127 Кодексу передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим п. 127.1 ст. 127 Кодексу, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Передбачені п. 127.1 ст. 127 Кодексу штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 169 Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами Кодексу
Крім того, відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Кодексу у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента нараховується пеня.
Зокрема, пеня, визначена п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб (абз. третій п. 129.4 ст. 129 Кодексу).
Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності (п. 112.1. ст. 112 Кодексу).
Відповідно до ст. 163 прим. 4 Кодексу про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, – тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вищевикладене, за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) військового збору до податкових агентів застосовується фінансова відповідальність (у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені) та адміністративна відповідальність.
100. Які платники не можуть обрати спрощену систему оподакування.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, які категорії СПД не можуть бути платниками єдиного податку.
У пункті 291.5.1 ст. 291 Податкового кодексу України вказано види діяльності за якими платники єдиного податку, як юридичні особи так і фізичні особи - підприємці, не мають права здійснювати діяльність, а саме:
- діяльність з організації, проведення азартних ігор;
- обмін іноземної валюти;
- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
- видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
- діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Податкового кодексу України;
- діяльність з управління підприємствами;
- діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
- фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту (пункт 291.5.2 ст. 291 Податкового кодексу України);
- фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (пункт 291.5.3 ст. 291 Податкового кодексу України);
- страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів (пункт 291.5.4 ст. 291 Податкового кодексу України);
- суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків (пункт 291.5.5 ст. 291 Податкового кодексу України);
- представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку (пункт 291.5.6 ст. 291 Податкового кодексу України);
- фізичні та юридичні особи – нерезиденти (пункт 291.5.7 ст. 291 Податкового кодексу України);
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві