До уваги платників! Питання-відповіді:

Як заблокувати електронний цифровий підпис
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що блокування посиленого сертифіката можна здійснити у телефонному режимі. Заява в усній формі подається заявником до АЦСК ІДД засобами телефонного зв’язку за номером: (044) 284-00-10, при цьому заявник повинен повідомити адміністратору реєстрації наступну інформацію:
ідентифікаційні дані власника сертифіката;
реєстраційний номер сертифіката ключа;
ключову фразу голосової автенфікації.
Письмова заява на блокування посиленого сертифіката подається до АЦСК ІДД або до відокремленого пункту реєстрації користувачів за встановленою формою та засвідчується власноручним підписом заявника. У разі якщо власником сертифіката є юридична особа, підпис уповноваженого представника юридичної особи засвідчується печаткою.
Форми заяв на блокування, скасування та поновлення посиленого сертифiката відкритого ключа знаходяться на веб-сайті Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту за адресою www.acskidd.gov.ua в розділах «Форми документів» та «Блокування, поновлення, скасування сертифікатів».
 
Документи, необхідні для отримання послуг електронного цифрового підпису філіями та представництвами юридичної особи
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, що для отримання послуг ЕЦП філіями та представництвами юридичної особи необхідні такі документи:
- заповнена та підписана Реєстраційна картка (для юридичної особи) із згодою на обробку персональних даних підписувача, у двох примірниках;
- додаток до розділу 2 Реєстраційної картки (в разі одночасного отримання послуг ЕЦП для більш ніж двох працівників), у двох примірниках;
- оригінал положення про філію (представництво) або його нотаріально засвідчена копія (надається виключно для ознайомлення);
- документи, що підтверджують повноваження керівника філії (представництва) (копія довіреності на право здійснення повноважень щодо укладення від імені юридичної особи правочинів та копія наказу про призначення);
- документи, що підтверджують належність підписувача до філії (представництва) та його повноваження (копія наказу про призначення);
- копія дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства або службової картки (за наявності таких осіб);
- копія паспорта підписувала (копії 1-2 сторінок (3-6 за наявності відміток) та сторінка з відміткою про реєстрацію місця проживання), засвідчена підписом власника;
- копія посвідки на постійне (тимчасове) місце проживання, засвідчена підписом власника, або паспорт громадянина іншої країни із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову (для іноземних громадян);
- копія документа про зміну прізвища підписувача, виданого відповідним державним органом (якщо в поданих документах є невідповідність прізвища);
- копія картки платника податків, засвідчена підписом власника (тільки для посадових осіб, які уповноважені на підписання звітності). За наявності у паспорті громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до вимог Положення про. реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого, наказом Міндоходів від 10.12.2013 року №779, замість копії облікової картки платника податків може бути подана копія сторінки паспорта громадянина України з відповідною відміткою, засвідчена підписом власника. Якщо через релігійні переконання фізична особа відмовилась від реєстраційного номеру облікової картки платника податків, додатково подається копія сторінки паспорту з відміткою про таку відмову.
 
Виплати у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності  об’єктом оподаткування військовим збором
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві інформує, що виплати фізичним особам у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюються відповідно до норм Закону України від 18 січня 2011 року № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі – Закон № 2240), яким визначено правові підстави для отримання такої допомоги, встановлено умови надання, тривалість та розміри виплат.
     Ст. 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем.
     Згідно ст. 4 і ст. 6 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
     Види матеріального забезпечення наведено у ст. 34 Закон № 2240, до яких відноситься: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (ст.ст. 35, 37 Закону).
     Відповідно до ст. 35 Закону № 2240 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених указаною статтею
     Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
     Абзацом другим ст. 2 КЗпП встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
     Враховуючи наведене, виплати по листках непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування військовим збором прирівнюються до заробітної плати.
 
Відповідальність, яка передбачена за ненарахування, неутримання та/або несплату військового збору податковим агентом
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві  звертає Вашу увагу, що відповідно до п.п. 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Кодексу для податку на доходи фізичних осіб.
     Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані нести відповідальність у випадках, визначених Кодексу (п.п. «ґ» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
     Пунктом 127.1 ст. 127 Кодексу передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
     Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
     Дії, передбачені абзацом першим п. 127.1 ст. 127 Кодексу, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
     Передбачені п. 127.1 ст. 127 Кодексу штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 169 Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами Кодексу
     Крім того, відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Кодексу у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента нараховується пеня.
     Зокрема, пеня, визначена п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб (абз. третій п. 129.4 ст. 129 Кодексу).
     Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності (п. 112.1. ст. 112 Кодексу).
     Відповідно до ст. 163 прим. 4 Кодексу про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, – тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     Враховуючи вищевикладене, за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) військового збору до податкових агентів застосовується фінансова відповідальність (у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені) та адміністративна відповідальність.
Які платники не можуть  обрати спрощену систему оподакування
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомляє, які категорії СПД не можуть бути платниками єдиного податку.
У пункті 291.5.1 ст. 291 Податкового кодексу України вказано види діяльності  за якими платники єдиного податку, як юридичні особи так і фізичні особи - підприємці, не мають права здійснювати діяльність, а саме:
- діяльність з організації, проведення азартних ігор;
- обмін іноземної валюти;
- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
- видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
- діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Податкового кодексу України;
- діяльність з управління підприємствами;
- діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
- фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту (пункт 291.5.2 ст. 291 Податкового кодексу України);
- фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (пункт 291.5.3 ст. 291 Податкового кодексу України);
- страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів (пункт 291.5.4 ст. 291 Податкового кодексу України);
- суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків (пункт 291.5.5 ст. 291 Податкового кодексу України);
- представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку (пункт 291.5.6 ст. 291 Податкового кодексу України);
- фізичні та юридичні особи – нерезиденти (пункт 291.5.7 ст. 291 Податкового кодексу України);
- суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 291.5.8 ст. 291 Податкового кодексу України).

Які операції з постачання послуг з харчування  звільняються від оподаткування ПДВ
            ДПІ У Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до пп.«в» - «д» пп.197.1.7 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, зокрема, з:
     харчування та облаштування на нічліг та надання інших соціальних послуг бездомним особам у центрах обліку, закладах соціального захисту для бездомних осіб, а також особам, звільненим з місць позбавлення волі, у центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
     харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах та громадян у закладах охорони здоров’я. Порядок надання таких послуг затверджується Кабінетом Міністрів України;
     харчування, забезпечення майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаються особам, які утримуються в установах пенітенціарної системи, а саме:
          харчування, у тому числі приготування їжі;
          забезпечення одягом, білизною, взуттям та постільними речами;
          користування кімнатами тривалих побачень;
          послуги поштового та телефонно-телеграфного зв’язку;
          постачання продуктів харчування і предметів першої необхідності;
          ремонт взуття та одягу;
          додаткове медичне обслуговування;
          банно-пральні послуги;
          прокат кіно- та відеофільмів, культурно-освітні заходи;
     харчування, забезпечення майном, комунально-побутовими та іншими соціальними послугами за рахунок державних коштів, що надаються особам, які утримуються в реабілітаційних установах, територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг), установах, підприємствах, організаціях всеукраїнських громадських організацій інвалідів та їх спілок, які займаються реабілітацією, оздоровленням та фізкультурно-спортивною діяльністю, центрах обліку та закладах соціального захисту для бездомних осіб, центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, санаторіях для ветеранів та інвалідів, будинках-інтернатах для громадян похилого віку, інвалідів та дітей-інвалідів, психоневрологічних та спеціалізованих будинках-інтернатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатах.
 
Сплата збору за використання радіочастотним ресурсом України
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві нагадує, що порядок справляння збору за користування радіочастотним ресурсом України  визначено Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями. Правову основу користування цим ресурсом встановлено відповідно до положень Закону України «Про радіочастотний ресурс України» від 1 червня 2000 року №1770-III  із змінами і доповненнями.
Так, відповідно до статті 318 Податкового кодексу України, платниками збору за використання радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі:
- ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;
- ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою;
- дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення;
- дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.
Платникам, обчислюючи суму збору, потрібно враховувати вид радіозв'язку, розмір встановлених ставок та ширину смуги радіочастот по кожному регіону окремо (пункт 321.3. статті 321 Кодексу). Та за місцем податкової реєстрації у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду,  до контролюючих органів подати розрахунки збору та сплатити суму нарахованого податку.
 
Відповідальність за несвоєчасну сплату (несплату) єдиного внеску
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
     У разі несвоєчасної сплати або не в повному обсязі ЄВ до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 2464, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст. 9 Закону № 2464).
     Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою.
     Штраф у розмірі 10 відсотків несплачених або несвоєчасно сплачених сум єдиного внеску накладається:
     - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ (п.2 частини 11 ст. 25 Закону № 2464);
     - за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми ЄВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок  (авансових платежів) (п. 6 частини 11 ст. 25 Закону № 2464).
     На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсоток суми недоплати за кожний день прострочення (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464).
     Крім того, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати ЄВ, посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність (абзац другий частини 1 ст. 26 Закону № 2464).
     Згідно ст. 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями:
     1. Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     За повторне за рік вчинення таких дій – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
     2. Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     За повторне за рік вчинення таких дій - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
 
Алгоритм проведення ЮО перерахунку  сум доходів та наданих ПСП ФО
     ДПІ У Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що алгоритм проведення юридичною особою перерахунку сум доходів та наданих фізичній особі податкових соціальних пільг складається з урахуванням положень пп.169.4.1 пп.169.4.2, пп.169.4.4 п.169.4 ст.169, абз. третього п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України
     Перерахунок податкової соціальної пільги проводиться з метою забезпечення виконання норми ПКУ щодо обмеження розміру заробітної плати звітного податкового місяця, який дає право платнику податку на застосування податкової соціальної пільги, та перевірки правильності нарахування податку на доходи фізичних осіб за кожний окремий податковий період (місяць).
     Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 Кодексу).
     Згідно із пп.169.4.2 п.169.4 ст.169 Кодексу  роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, з урахуванням положень абз. другого п.167.1 ст.167 Кодексу, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:
     за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
     під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених пп.169.2.3 п.169.2 ст.169 Кодексу (обмеження щодо застосування податкової соціальної пільги);
     під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.
     Перерахунок полягає в уточненні виплачуваних протягом року місячних доходів з урахуванням сум, які були нараховані безпосередньо за відповідні звітні місяці (відпускні, лікарняні тощо). Уточнені місячні оподатковувані доходи розраховуються кожний окремо як об’єкти оподаткування;
     розрахована по кожному місяцю сума оподатковуваного доходу порівнюється:
     1) з граничною сумою доходу, який дає право платнику податку на застосування податкової соціальної пільги;
     2) з сумою доходу, яка визначається для оподаткування за ставкою 15%.
     проводиться кінцеве оподаткування розрахованого оподатковуваного доходу і визначається сума податку по кожному місяцю окремо;
     проводиться розрахунок остаточної річної суми податку, яка складається з сум податків, визначених за наслідками перерахунку кожного окремого місячного оподатковуваного доходу;
     у разі перевищення річної розрахункової суми податку над фактично утриманим податком за рік визначається сума недоплати;
     сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати;
     якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається платником податку до складу податкового зобов’язання за наслідками звітного податкового року та сплачується ним самостійно.
 
Не підлягає оподаткуванню військовим збором сума доходу, виплачена фізичній особі – підприємцю за виконання цивільно – правових договорів
     ДПІ У Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що згідно з п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу.
     Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платниками є:
     фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
     фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
     податковий агент.
     Крім того, підпунктом 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу  передбачено, що
б’єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
     Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу визначено, що нарахування збору здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Розділу IV Кодексу для податку на доходи фізичних осіб.
     Так, для цілей Розділу IV Кодексу заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
     Враховуючи зазначене вище, сума доходу, виплачена фізичній особі – підприємцю за виконання цивільно – правових договорів не підлягає оподаткуванню військовим збором.
 
Які особи мають право виступати декларантами
     ДПІ У Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України декларантами мають право виступати:
     1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;
     2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.
     Згідно з ч.2 ст. 265 Митного кодексу декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України:
     1) громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності;
     2) особами, які мають пільги згідно із статтями 383 - 386, 388, 389, 391, 392 Митного кодексу, - товарів, у зв’язку із ввезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;
     3) представництвами іноземних фірм - товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, ввезених для власних потреб таких представництв;
     4) іноземними перевізниками - товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією України прохідним транзитом;
     5) інших випадків, коли відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території України.
     Підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України (ч. 3 ст. 265 Митного кодексу).
     Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку (ч. 4 ст. 265 Митного кодексу).
     Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (ч. 5 ст. 265 Митного кодексу).
     Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями (ч. 6 ст. 265 Митного кодексу).
 
Випадки,  в яких не справляється збір за спеціальне використання води
  ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.324.4 ст.324 Податкового кодексу України збір за спеціальне використання води не справляється:
     за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку;
     за воду, що використовується для протипожежних потреб;
     за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;
     за воду, що використовується для пилозаглушення у шахтах і кар’єрах;
     за воду, що забирається науково-дослідними установами, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, для проведення наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису;
     за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем та магістральних водогонах;
     за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення, зсуву, забруднення тощо), крім кар’єрної, шахтної та дренажної води, що використовується у господарській діяльності після вилучення та/або отримується для використання іншими користувачами;
     за воду, що забирається для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риби та інших водних живих ресурсів у водні об’єкти;
     за морську воду, крім води з лиманів;
     за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами);
     за воду, що забирається для реабілітації, лікування та оздоровлення реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, підприємствами, установами та організаціями фізкультури та спорту для інвалідів та дітей-інвалідів, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів відповідно до закону.
     Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики не справляється з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями (п.324.5 ст.324 Кодексу)
     Згідно із п.324.6 ст.324 Кодексу збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту не справляється:
     з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування);
     під час експлуатації водних шляхів стоянковими (нафтоперекачувальні станції, плавнафтобази, дебаркадери, доки плавучі, судна з механічним обладнанням та інші стоянкові судна) і службово-допоміжними суднами та експлуатації водних шляхів річки Дунаю.
 
Порядок обчислення збору за спеціальне використання води
      ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що згідно із п.326.1 ст.326 розділу ХVІ Податкового кодексу України  водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.
     Згідно із п.326.2 ст.326 Кодексу збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.
     За обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем - постачальником.
     Водокористувачі, які використовують воду із змішаного джерела, обчислюють збір, враховуючи обсяги води в тому співвідношенні, у якому формується таке змішане джерело, що зазначається в дозволах та договорах на поставку води, з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, ставок збору та коефіцієнтів (п.326.3.ст.326 Кодексу).
     Водокористувачі, які використовують воду з каналів, обчислюють збір виходячи з фактичних обсягів використаної води з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, встановлених лімітів використання води, ставок збору, встановлених для водного об’єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів (п.326.3 ст.326 Кодексу).
     Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики обчислюється, виходячи з фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та ставки збору (п.326.5 ст.326 Кодексу).
     За умови експлуатації водних шляхів вантажними самохідними і несамохідними суднами збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту обчислюється виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки збору, а пасажирськими суднами - виходячи з місця-доби та ставки збору (п.326.6 ст.326Кодексу).
     Справляння збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва не звільняє водокористувачів від сплати збору за спеціальне використання води (п.326.7 ст.326 Кодексу).
      Збір за спеціальне використання води для потреб рибництва обчислюється виходячи з фактичних обсягів води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування), та ставок збору (п.326.8 ст.326 Кодексу).
       Водокористувачі, які застосовують для потреб охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, обчислюють збір виходячи із фактичних обсягів води, використаної на підживлення оборотної системи. За всі інші обсяги фактично використаної води збір обчислюють на загальних підставах (п.326.9 ст.326 Кодексу).
       Пунктом 326.10 статті 326 Кодексу визначено, що обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.
       За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі.
      Обсяг фактично використаної води на державних системах у зрошувальному землеробстві визначають органи водного господарства (п.326.11 ст.326 Кодексу).
       У разі якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання (п.326.13 ст.326 Кодексу).
 
Порядок подання декларації по екологічному податку  у разі, якщо платник податку  має кілька стаціонарних джерел забруднення
        ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  звертає Вашу увагу, що відповідно до п.250.10 ст.250 розділу VIIІ „Екологічний податок” Податкового кодексу:
     платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) різні), то такий платник податку зобов’язаний подати до відповідного контролюючого органу за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів податкову декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об’єкта окремо (пп.250.10.1 п.250.10 ст.250 Кодексу);
     платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах одного населеного пункту (села, селища або міста) або за його межами (код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) один і той самий), то такий платник податку може подавати до відповідного контролюючого органу одну податкову декларацію податку за такі джерела забруднення (пп.250.10.2 п.250.10 ст.250 Кодексу);
     платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста (зазначається код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради) (пп.250.10.3 п.250.10 ст.250 Кодексу).
       Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина - суб’єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, копії відповідних податкових декларацій подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду до контролюючого органу, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин - суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку (п.250.8 ст.250 Кодексу).
 
Випадки, в яких майно платника звільняється з податкової застави
      ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що згідно з п.93.1 ст.93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
     отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
     визнання податкового боргу безнадійним;
     набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
     отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
     Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пп.93.1.1 - 93.1.5 п.93.1 ст.93 Кодексу  (п.93.2 ст.93 Кодексу).
Яким суб’єктам господарювання видаються ліцензії на виробництво спирту
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового видаються суб’єктам підприємницької діяльності, які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва алкогольних напоїв, за умови, що використання таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб’єкт підприємницької діяльності.
Зазначена норма регулюється   Законом України від 19 грудня 1995 року N 481/95-BP ”Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” із змінами та доповненнями.
 
При придбанні ОЗ не враховується термін корисного використання встановлений попереднім власником
     ДПІ У Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що згідно із пп.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).
     При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори (пп.145.1.3 п.145.1 ст.145 Кодексу).
     Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю (п.146.4 ст.146 Кодексу).
     Згідно з п.146.5 ст.146 Кодексу первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:
     суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
     реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт основних засобів;
     суми ввізного мита;
     суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);
     витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
     витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;
фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
     інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
     Враховуючи викладене, при придбанні основних засобів для нарахування амортизації платник податку самостійно встановлює строк корисного використання (експлуатації) об’єкта в наказі по підприємству, який не може бути менше строку, визначеного та в пункті 145.1 ст.145 Кодексу. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) платник податку має враховувати очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.
 
Терміни подання повідомлення за ф.20-ОПП про об’єкти оподаткування та об’єкти пов’язані з оподаткуванням
   ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що згідно із п. 8.4 р. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462 ”Про внесення змін до Порядку обліку платників податків і зборів”, повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП (додаток 11 Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
     У разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України повідомлення за формою N 20-ОПП подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи.
     Рекомендований довідник типів об’єктів оподаткування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Центрального контролюючого органу (http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/127294.html) та розміщується на інформаційних стендах у контролюючих органах (п. 8.7 р. VIII Порядку).
 
Відповідальність, яка передбачена за порушення термінів  подання контролюючим органам митної декларації
   ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  повідомляє, що згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
     Митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу (ч.1 ст. 263 Митного кодексу).
     При цьому недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів (ч. 1 ст. 472 Митного кодексу).
 
Як визначається «повторне» правопорушення  у разі застосування штрафних санкцій
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  повідомляє, що відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
     Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
     Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -  тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
     Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених Розділом IV Кодексу.
     Передбачені п. 127.1 ст. 127 Кодексу штрафи не застосовуються коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 169 Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами Кодексу.
     Враховуючи вищенаведене, підвищені розміри штрафних санкцій у разі повторного виявлення податкових порушень, передбачених ст. 127 Кодексу, застосовуються за повторне вчинення протягом 1095 днів таких порушень.
     При визначенні «повторності» правопорушення з метою застосування підвищеного розміру санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, потрібно враховувати податкові порушення (ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків) (однотипні порушення), що вчинені повторно протягом 1095 днів платником податків.
 
В яких  обсягах дозволяється  ввозити громадянам на митну територію України харчові продукти
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до ч.1 ст. 365 Митного кодексу України громадяни за умови дотримання вимог МКУ та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
    Обмеження щодо ввезення громадянами товарів на митну територію України встановлені ст. 378 Митного  кодексу. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 378 Митного кодексу:
     пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі–УКТ ЗЕД) та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється;
     водночас обмеження, встановлене ч. 1 ст. 378 Митного  кодексу, не поширюється, зокрема, на харчові продукти для власного споживання на суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро, що ввозяться в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України.
     Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 434 «Про обсяги
та порядок ввезення громадянами на митну територію України харчових продуктів для власного споживання» встановлено:
     1) громадяни можуть ввозити на митну територію України харчові продукти для власного споживання на загальну суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро на одну особу, в таких обсягах:
     в упаковці виробника, призначені для роздрібної торгівлі, – у кількості не більше ніж одна упаковка або загальною масою, яка не перевищує 2 кілограмів, кожного найменування на одну особу;
     без упаковки – у кількості, що не перевищує 2 кілограмів кожного найменування на одну особу;
     без упаковки – неподільного продукту, готового до безпосереднього вживання,
у кількості не більше ніж по одному найменуванню на одну особу;
     2) під час ввезення громадянами на митну територію України зазначених харчових продуктів здійснюється їх декларування (шляхом вчинення дій, усно або письмово
за бажанням власника таких продуктів або на вимогу посадової особи митниці).
    Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 196 Митного  кодексу пропуск через митний кордон України харчових продуктів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та в порядку, встановленими ч. 2 ст. 378 Митного  кодексу, здійснюється без дозволів інших державних органів.
     Також харчові продукти для власного споживання не підлягають оподаткуванню митними платежами.
 
Порядок оподаткування товарів, що вивозяться (пересилаються) громадянином за межі митної території України
         ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що згідно із ч.1 ст. 371 Митного кодексу України, товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, крім тих на які встановлюється вивізне мито, не підлягають письмовому декларуванню та сплаті митних платежів при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України.
    Водночас, товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент
10000 євро та на які законом встановлено вивізне мито та/або якщо відповідно до закону державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю
та митного оформлення таких товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, із сплатою у випадках, визначених законами України, вивізного мита та з поданням відповідних документів, виданих державними органами (ч.2 ст. 371 Митного кодексу).
       Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро (крім зазначених у частині четвертій цієї статті), при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, та зі сплатою вивізного мита у випадках, встановлених законами України (ч.3 ст. 371 Митного кодексу).
      Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, при вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, за умови, що ці товари:
     1) вивозяться у зв’язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання;
     2) входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії;
     3) тимчасово вивозяться громадянами-резидентами за межі митної території України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення;
     4) були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про
їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами;
    5) були одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь
у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами (ч.4 ст. 371 Митного кодексу).
     Товари, придбані громадянами-нерезидентами на території України, загальна фактурна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами в Україну, та товари, що вивозяться громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України, на суму доходу, одержаного за час роботи чи навчання в Україні, що підтверджується відповідними документами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, зі сплатою у випадках, встановлених законами України, вивізного мита, та поданням документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, які при переміщенні (пересиланні) громадянами таких товарів через митний кордон України видаються відповідними державними органами (ч.5 ст. 371 Митного кодексу).
 
Який день вважається днем сплати єдиного соціального внеску
   ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до частини 7 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв’язку.
     Згідно частини 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:
     1) у разі перерахування сум ЄВ з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
     2) у разі сплати єдиного внеску  готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
     3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
 
 Щодо перерахунку ЄВ  в разі зміни класу  професійного ризику виробництва в середині року
        ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  інформує, що відповідно до ст. 47 Розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
     У разі зміни виду економічної діяльності підприємства Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва. Зміна класу професійного ризику здійснюється один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року.
     Згідно з п. 4.8 розділу IV наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у разі зміни у встановленому законодавством порядку класу професійного ризику виробництва платник за період з дати встановлення нового класу професійного ризику та розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування самостійно здійснює перерахунок єдиного внеску.
     Самостійно обчислену суму в результаті перерахунку (різниця між нарахованою сумою єдиного внеску по розміру, встановленому раніше, та нарахованою сумою єдиного внеску по встановленому розміру за зазначений період) платник відображає у звіті про нараховані суми єдиного внеску, який подається ним за звітний період.
     Таким чином, у разі зміни класу професійного ризику виробництва в середині року платник здійснює перерахунок єдиного внеску за період з 01 січня поточного року до дати встановлення нового класу професійного ризику.
 
Випадки, у яких контролюючий орган може анулювати  реєстрацію ЮО,як платника ЄП
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  звертає Вашу увагу, що відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
     1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податкового кодексу, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
     2) припинення юридичної особи (крім перетворення) відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
     3) у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу.
     Згідно з п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених
гл. І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» Розділу ХІV Податкового кодексу, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
 
Не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування ЮО, які здійснюють лізингові (орендні) операції
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  повідомляє, що згідно з пп.14.1.97 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
     Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.
     Відповідно до під сектору 123 Класифікації інституційних секторів економіки України, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 № 96 із змінами та доповненнями до інших фінансових посередників віднесено лізингову компанію.
     Лізингова компанія - юридична особа, яка передає право володіння і користування неспоживною річчю (предметом лізингу), визначеною індивідуальними ознаками та віднесеною згідно з законодавством до основних фондів, фізичній або юридичній особі (лізингоодержувачу) відповідно до договору лізингу.
     Статтею 806 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV зі змінами та доповненнями встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за
встановлену плату (лізингові платежі).
     Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
     Підпунктом 291.5.4 п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.
     Враховуючи вищевикладене, юридичні особи, які здійснюють лізингові (орендні) операції не можуть застосувати спрощену систему оподаткування.
 
Порядок сплати земельного податку ФО у рік придбання  земельної ділянки
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  повідомляє, що відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
     Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
     Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу  нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 Податкового кодексу.
     У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
     У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
     Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.287.5 ст.287 Податкового кодексу).
     З урахуванням викладеного, при отриманні від Центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин інформації про набуття фізичною особою права власності на земельну ділянку контролюючий орган здійснює нарахування сум земельного податку починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності, та надсилає податкове повідомлення-рішення такій фізичній особі. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
 
Контрольовані операції у діяльності банків
ДПІ у Печерсьому районі ГУ Міндоходів у м. Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до положень підпункту 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України методику визначення ціни банківських послуг затверджує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень статті 39 Податкового кодексу України.
Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів.
Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
До фінансових послуг відноситься, зокрема, діяльність з обміну валют (пункт 3 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України контрольованими операціями є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами – резидентами, за умови, зокрема, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування ПДВ) за відповідний звітний календарний рік.
Отже, під час визначення вартісного критерію контрольованих операцій (50 мільйонів гривень) для цілей трансфертного ціноутворення банком не враховується вартість придбання/продажу валюти за договорами, укладеними в інтересах клієнта.
При цьому, комісійні винагороди за цією операцією враховуються банком при визначенні вартісного критерію контрольованих операцій (50 мільйонів гривень).
 
Особливості заповнення податкової накладної  при постачанні товарів, що оподатковуються за ставкою 7%
      ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві нагадує, що з набранням чинності Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» з 1 квітня поточного року операції з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі і тих, які реалізуються аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - лікарські засоби та вироби медичного призначення), постачаються з нарахуванням ставки податку на додану вартість у розмірі 7%.
     Тимчасово, до внесення відповідних змін до форми податкової накладної та затвердження їх у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України, для складання податкових накладних як у паперовому, так і в електронному вигляді, на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, які оподатковуються за ставкою 7%, запроваджуються такі особливості:
     на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, які оподатковуються за ставкою 7%, складається окрема податкова накладна;
     при формуванні порядкового номера такої податкової накладної у полі, призначеному для коду виду діяльності, проставляється спеціальна позначка «7»;
     обсяг постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7%, вказується в податковій накладній в графі 9 «Постачання на митній території України», оскільки ставка 7% не є основною; номенклатура лікарських засобів та виробів медичного призначення вказується у відповідних рядках розділу І податкової накладної, сума податку вказується в розділі ІІІ податкової накладної в рядку «Податок на додану вартість» в графі 9 та переноситься в графу 12; в розділі ІV податкової накладної в графах 9 та 12 вказується загальна вартість лікарських засобів та виробів медичного призначення з податком на додану вартість;
     решта полів податкової накладної заповнюється в загальному порядку.
     Перераховані особливості складання податкових накладних на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, які оподатковуються за ставкою 7%, повинні враховуватися також і при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
 
За яких умов матеріальні активи відносяться до складу основних засобів
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
     Отже, в цілях оподаткування матеріальні активи вважаються основними засобами, якщо:
     - такі активи призначаються для використання у господарській діяльності платника податку;
     - їх вартість перевищує 2500 гривень;
     - очікуваний строк корисного використання (експлуатації) таких активів з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
 
Форма та порядок подання уточнюючого розрахунку 1-ДФ
  ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  повідомляє, що відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексу  для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
     Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49
     У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 Кодексу).
     Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 Кодексу).
     Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період так і за попередні періоди (п. 4.3 Порядку).
     У разі подання уточнюючого податкового розрахунку у клітинці «Уточнюючий» проставляється відмітка (п. 3.1 Порядку).
     Відповідно до п. 4.4 Порядку порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.
     Для вилучення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 указати ”1” - на виключення рядка.
     Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати ”0” - на введення рядка.
     Для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно вилучити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується «1» - рядок на вилучення, а в другому – «0» - рядок на введення.
 Сплата збору за першу реєстрацію транспортного засобу юридичною особою
            ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному контролюючому органу за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби. Розрахунок подається за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України.
До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.
Таким чином, юридичною особою збір за першу реєстрацію транспортного засобу сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.
Якщо місце знаходження юридичної особи та місце реєстрації транспортного засобу не співпадають, то збір за першу реєстрацію транспортного засобу за місцем знаходження юридичної особи не сплачується, оскільки він сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.
Порядок сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу ренгулюється ст. 239 Податкового кодексу України.
 
Пільги щодо сплати земельного податку, які  передбачені для ФО
           ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  повідомляє, що відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються:
     інваліди першої і другої групи;
     фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
     пенсіонери (за віком);
     ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
     фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
     Згідно з п. 281. 2 ст. 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
     для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
     для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
     для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
     для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
     для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
 
Документи, які повинна надати до контролюючого органу ФО  для отримання пільги щодо сплати земельного податку
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві  повідомляє, що пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб визначено ст.281 Податкового кодексу України.
     При цьому право на пільги щодо сплати земельного податку мають фізичні особи, які є платниками земельного податку згідно зі ст.269 Кодексу.
     Фізична особа, яка належить до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, отримує таке право лише після оформлення права власності на земельну ділянку у законодавчо встановленому порядку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.
     Зокрема, згідно із ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку та постійного користування земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
     Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 Земельного кодексу).
     Відповідно до ст.19 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
     Разом з цим, для отримання пільги щодо сплати земельного податку фізична особа повинна подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, пенсійне посвідчення, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Учасник бойових дій», посвідчення «Інваліда війни», посвідчення «Учасник війни», посвідчення «Члена сім’ї загиблого» тощо).
 
Пенсії, які перевищують десять тисяч гривень, оподатковуються
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві нагадує, що  01.07.2014 р. набрали чинності і зміни щодо оподаткування доходів фізичних осіб, в тому числі й пенсій.
Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України оподаткуванню підлягає пенсія (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячне довічне грошове утримання, одержуване платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно з законом, лише в розмірі, що перевищує десять тисяч гривень на місяць, а також пенсія з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, така пенсія підлягає оподаткуванню чи оподатковується в країні її виплати.
Щомісячні виплати оподатковуються за ставкою 15 відсотків, якщо сума перевищення залишається у межах 10 мінімальних зарплат (12180 грн.), а з вищої суми – 17 відсотків. Розрахунок податкових зобов’язань з пенсії відповідно до підпункту 168.3 статті 168 Податкового кодексу України здійснюється податковим агентом яким є орган Пенсійного фонду України.
 
Сума вихідної допомоги  при звільненні найманого працівника підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами.
     Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 97 КЗпП).
     Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (абз. 1 ст. 21 КЗпП).
     Загальні підстави, випадки та порядок припинення трудового договору встановлено ст. 36-45 КЗпП. При припиненні трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога.
     Вихідна допомога – це грошова виплата працівнику, звільненому з роботи не з його вини та яка виплачується роботодавцем з підстав та у розмірах, встановлених ст. 44 КЗпП.
     Розміри вихідної допомоги визначеними ст. 44 КЗпП є мінімальними та диференціюється залежно від підстави, з якої провадиться звільнення. Колективним договором у межах повноважень підприємства, установ, організацій можуть встановлюватися вищі розміри вихідної допомоги.
     Згідно п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 сума вихідної допомоги, що виплачується при звільненні працівника обчислюється із середньомісячної заробітної плати.
     Так, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (частина 2 п. 8 Порядку № 100).
     Крім того, особливості визначення складу витрат платника податку на прибуток підприємств на оплату праці встановлені ст. 142 Податкового кодексу, зокрема, п. 142.2 якої встановлено, що до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством.
     Таким чином, сума вихідної допомоги, яка є обов’язковою виплатою працівнику підприємства у зв’язку з припиненням трудових відносин, підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.
 
Порядок заявлення митної вартості товару декларантом або уповноваженою ним особою
         ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що згідно із ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України зі заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому р.VIII Митного кодексу та гл.8 Митного кодексу.
     Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:
     1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
     2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
     3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.2 ст.52 Митного кодексу).
     У випадках, визначених МКУ, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч.4 ст.52 Митного кодексу).
     У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч.8 ст.52 Митного кодексу).
     Відомості, зазначені у ч.8 ст.52 МКУ, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.9 ст.52 Митного кодексу).
     Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.10 ст.52 Митного кодексу).
     Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» затверджено форму декларації митної вартості.
     Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують (ч.11 ст.52 Митного кодексу).
 
Порядок транзиту товарів громадянами через митну територію України
          ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до ч. 1 ст. 379 Митного кодексу України громадяни мають право ввозити з метою транзиту товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, за умови усного або, за бажанням власника цих товарів чи на вимогу посадової особи органу доходів і зборів, письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян.
     Пропуск через митний кордон України товарів (крім транспортних засобів особистого користування), сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують вищезазначені критерії, що ввозяться громадянами на митну територію України з метою транзиту, здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення (транзит) (ч. 2 ст. 379 Митного кодексу).
     Строки ввезення товарів з метою транзиту встановлюються відповідно до ст. 95 митного кодексу (ч. 6 ст. 379митного кодексу).
     У разі вивезення товарів за межі митної території України в установлені строки грошова застава повертається громадянам (ч. 7 ст 379 Митного кодексу).
 
Щодо митного контролю та митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 397 Митного кодексу України органи доходів і зборів сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу та інших законів України.
Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених Митного кодексу та іншими законами України (ч. 2 ст. 397 Митного кодексу).
При цьому згідно до ч. 3 ст. 397 Митного кодексу заходи, пов’язані з призупиненням митного оформлення відповідно до положень розділу XIV, застосовуються органами доходів і зборів щодо товарів, які ввозяться на митну територію України для вільного обігу або вивозяться для вільного обігу за межі митної території України, за винятком:
- особистих речей громадян;
- товарів, які містять об’єкти права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, та які переміщуються через митний кордон України для власного використання громадянами і не призначені для виробничої чи іншої підприємницької діяльності, сумарна вартість та/або вага яких не перевищує обмежень, встановлених ч. 1 ст. 374 Митного кодексу;
- припасів.
Вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, забороняється до завершення процедури такого призупинення (ч. 4 ст. 397 Митного кодексу).
 
Відповідальність, яка застосовується до ФО, яка уклала договір  про добровільну сплату  ЄВ та не сплатила суму ЄВ, зазначену в договорі
     ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що частиною 1 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено коло платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
     Відповідно до частини 2 ст. 10 Закону № 2464 ФО, зазначені в частині 1 цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.
     Згідно з п. 5.7 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454, та п. 3.5 типового договора про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особи, які уклали зазначений договір, сплачують ЄВ щомісяця в розмірі, установленому в договорі про добровільну участь, за кожний місяць до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується.
     Згідно з частиною 4 ст. 10 Закону № 2464 у договорі про добровільну участь зазначаються, зокрема, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
     Тобто, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності або застосування штрафних санкцій до фізичної особи, яка уклала договір про добровільну сплату єдиного внеску, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
     При цьому слід врахувати, що ФО, яка уклала договір про добровільну сплату ЄВ, але не сплатила (неперерахувала) ЄВ, втрачає право на отримання допомоги при настанні страхового випадку, який визначений у заключеному договорі, та в подальшому такій особі буде відмовлено в укладанні договору.
 
Документи, які повинні надати платники податків  для укладання  договору про добровільну сплату єдиного внеску
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що  перелік документів, необхідних для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачено п. 5.2 розділу V Інструкціїї про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування..
     Всі платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску з деяких видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, подають до органів доходів і зборів за місцем проживання:
     заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 2, в якій зазначають, у якому виді загальнообов’язкового державного соціального страхування вони бажають брати участь;
     копії таких документів:
     документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (за наявності);
     трудової книжки (за наявності);
     документа, що посвідчує особу.
     Особи, зазначені у п.п. 1 п. 5.1 розділу V Інструкції № 455 (фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену/загальну систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно), надають також копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців або іншого документа, що підтверджує право на зайняття відповідною діяльністю.
     Особи, зазначені у п.п. 2 п. 5.1 розділу V Інструкції № 455 (члени фермерського господарства, особистого селянського господарства), надають також документ, що підтверджує їх членство у такому господарстві.
     Особи, зазначені у п.п. 3 п. 5.1 розділу V Інструкції № 455 (громадяни України, які працюють за межами України), надають документ уповноваженого органу, який підтверджує роботу особи в країні, де він перебуває, та що ця особа не є застрахованою у відповідній системі соціального страхування. Зазначений документ повинен бути легалізований посольством (консульством) України, юрисдикція якого поширюється на країну, де працює така особа.
 
Порядок сплати земельного податку ФО  у рік придбання земельної ділянки
      ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
     Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
     Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу  нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 Податкового кодексу.
     У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
     У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
     Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.287.5 ст.287 Податкового кодексу).
     З урахуванням викладеного, при отриманні від Центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин інформації про набуття фізичною особою права власності на земельну ділянку контролюючий орган здійснює нарахування сум земельного податку починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності, та надсилає податкове повідомлення-рішення такій фізичній особі. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
 
Порядок розрахунку ліміту каси
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до абзацу третього п.5.2 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.
     Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.
     Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов’язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками.      
     Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності.
     Згідно з п.5.3 глави 5 Положення ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.
 
Як ЮО платнику ЄП відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування
   ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.
     Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п.п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).
     Разом з цим, п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу визначено, що платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексу, у таких випадках та в строки:
     - у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, платниками єдиного податку четвертої групи, які використали право на застосування іншої ставки, встановленої для шостої групи, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
     - у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку шостої груп – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
     - у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
     - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
     - у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
     - у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.
 
Що є доходом ФОП –платника ЄП
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомляє, що відповідно до пп.1 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
     Згідно із п.292.3 ст.292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
     Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
     До суми доходу платника єдиного податку третьої та п’ятої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
 
Визначення доходу ФОП- платника ЄП  у разі безоплатного отримання товарів (робіт, послуг)
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що відповідно до п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу України суми доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
     Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
     Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, враховується у складі доходу такого платника на рівні не нижче звичайної ціни (п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Кодексу).
     Згідно з п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
     У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до ст. 39 Кодексу, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.
     Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 Кодексу.
     Ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах ( п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу)..
     Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).
     Тобто, до суми доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), визначена на рівні не нижче звичайної ціни.
     При цьому здійснення операцій з безоплатного отримання товарів (робіт, послуг) фізичними особами – підприємцями - платниками єдиного податку повинно підтверджуватись первинними документами.
 
Відповідальність ФОП на загальній системі оподаткування за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату авансових платежів
    ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу, що відповідно до п. 177.5 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
     Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менше як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачують до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).
     Згідно із ст. 126 розділу ІІ Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених Кодексом,  такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
     при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
     при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
 
Сплата ПДФО при нотаріальному посвідченні  договору купівлі-продажу нерухомого майна між ФО
       ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві інформує, що згідно із  п. 172.4 ст. 172 розділу IV Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
     Згідно із п. 172.5 ст. 172 Кодексу сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи:
     а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;
     б) особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов’язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.
     Відповідно до пп. 168.4.8 п. 168.4 ст. 168 Кодексу фізична особа у випадках, визначених IV розділом Кодексу, несе відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету.
     При цьому, фізична особа, відповідальна за нарахування та утримання податку, у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна зобов’язана згідно із пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Кодексу сплатити (перерахувати) податок до бюджету за місцем нотаріального посвідчення таких договорів.
     Враховуючи вищевикладене, фізична особа, що укладає угоду купівлі-продажу (міни) нерухомості з іншою фізичною особою, сплачує податок на доходи фізичних осіб до бюджету за місцем нотаріального посвідчення такої угоди (за місцем розташування робочого місця приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори) до нотаріального посвідчення такої угоди через банківські установи.
 
 Строки подання  податкової декларації з ПДВ  та сплати ПДВ до бюджету
        ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає Вашу увагу, що відповідно до п. 202.1 ст. 202 р. V Податкового кодексу України для платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.
     Відповідно до п. 49.18 ст. 49 р. ІІ та ст. 203 р. V Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
     календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) –
протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
     календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
     Пунктом 57.1 ст. 57 р. ІІ та ст. 203 р. V Кодексу визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
 
Продаж алкогольних та тютюнових виробів в Інтернет-магазинах суперечить законодавству
 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві звертає увагу, що продаж алкогольних та тютюнових виробів в Інтернет-магазинах суперечить нормам чинного законодавства.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами.
Згідно з Правил передбачається, що суб’єкт господарювання, який вирішив займатися торгівлею цих виробів, зобов’язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами, а також можливість використання електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари відповідно до законодавства.
Для реалізації алкогольних напоїв суб’єкт господарювання повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 квадратних метрів, обладнане відповідним торговельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей.
Також, роздрібна торгівля тютюновими виробами повинна здійснюватися при наявності відповідних складських приміщень для належного зберігання та реалізації тютюнових виробів.

Щодо термінів подачі податкової декларації та сплати податків і зборів
  До уваги платників податків та зборів!
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві нагадує. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Відповідно до ст.49 та ст.57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями,  термін сплати податків і зборів, у такому випадку, не переноситься. Тобто, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації. При цьому, платник не повинен враховувати перенесення термінів подання звітності у зв’язку з вихідними чи святковими днями.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві