До уваги платників! Актуальні питання-відповіді щодо сплати за землю та збору за спеціальне використання води
1.Чи сплачує платник ФСП орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності?
Відповідь: Відповідно до пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПКУ).
Платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками, зокрема, земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва) (п.307.1 ст.307 ПКУ).
Отже, платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками земельного податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, але орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності сплачують відповідно до укладеного договору оренди землі.
2. Що є підставою для нарахування плати за землю (земельного податку та орендної плати)?
Відповідь:Згідно з пп. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пп. 288.1 ст. 288 ПКУ).
3. Як оподатковуються земельні ділянки сільськогосподарських угідь?
Відповідь:Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) встановлені ст. 272 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 (далі – ПКУ).
Зокрема, відповідно до п.272.1 ст.272 ПКУ ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:
- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;
- для багаторічних насаджень - 0,03.
За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті (п.272.2 ст.272 ПКУ).
4. Чи передбачені пільги щодо сплати земельного податку для релігійних та благодійних організацій?
Відповідь: Відповідно до п. 282.1.5 п. 282.1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI від сплати земельного податку звільняються: релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків.
5.Які пільги щодо сплати земельного податку встановлені для ФО?
Відповідь: Відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) від сплати земельного податку звільняються:
інваліди першої і другої групи;
фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
пенсіонери (за віком);
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 281. 2 ст. 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
6.Хто є платниками збору за спеціальне використання води?
Відповідь: Відповідно до п.323.1 ст.323 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Пунктом 323.2 статті 323 ПКУ визначено, що не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.
Для цілей розділу ХVІ ПКУ під терміном ”санітарно-гігієнічні потреби” слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Філії, відділення, інші відокремлені підрозділи водокористувача, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, подають податкові декларації та сплачують збір за своїм місцем податкової реєстрації (п.328.5. ст.328. ПКУ).
Якщо до складу водокористувача входять структурні підрозділи, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то декларації збору подаються і збір вноситься водокористувачем, до складу якого входять такі структурні підрозділи, за місцем знаходження водних об’єктів та за ставками збору, встановленими для цих водних об’єктів (п.328.6. ст.328. ПКУ).
У разі якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання (п.326.13 ст.326 ПКУ).
7. Що є об’єктом обчислення збору за спеціальне використання води?
Відповідь:Відповідно до п.324.1 ст.324 розділу ХVІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 (далі - ПКУ) об’єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів є:
для потреб гідроенергетики - фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії (пп.324.2.1 п.324.2 ст.324 ПКУ);
для потреб водного транспорту - час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць) (пп.324.2.2 п.324.2 ст.324 ПКУ).
Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування) (п.324.3 ст.324 ПКУ).
8.Чи необхідно водо користувачам у разі зміни умов водокористування повідомляти про це контролюючи органи?
Відповідь:Згідно із п.326.12 ст.326 розділу ХVІ „Збір за спеціальне використання води” Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають контролюючим органам та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.
Водокористувачі, яким видано дозволи на спеціальне водокористування та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам, щороку до 20 січня подають контролюючим органам та органам водного господарства перелік водокористувачів - абонентів.
У разі зміни умов водокористування, видачі протягом року нових дозволів на спеціальне водокористування, укладення договорів на поставку води водокористувачі, які отримали переоформлені дозволи на спеціальне водокористування, договори на поставку води, зобов’язані протягом 10 днів повідомити про це контролюючі органи та органи водного господарства.
9. Чи вважається використаною на санітарно-гігієнічні потреби вода, що використовується СГ на миття інвентарю, обладнання, вітрин, розташованих в приміщенні?
Відповідь: Відповідно до п. 323.1 ст. 323 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-IV зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Пунктом 323.2 ст. 323 ПКУ визначено, що не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.
Для цілей розділу ХVІ ПКУ під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Згідно з п. 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, приміщення - частина внутрішнього об’єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ (п. 5.2 ст. 5 ПКУ).
Тобто під використанням води для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані слід розуміти використання води для підтримання чистоти безпосередньо в будівлях (зокрема, миття підлоги, вікон, стін, підвіконня).
Оскільки торговельне та механічне обладнання, вітрини та інвентар, що знаходяться в приміщеннях, не належать до категорії будівлі чи будівельних елементів, використання води для миття обладнання, вітрин та інвентарю не є використанням води для санітарно-гігієнічних потреб.
10. Який порядок обчислення збору за спеціальне використання води?
Відповідь: Відповідно до п.326.1 ст.326 розділу ХVІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.
Згідно із п.326.2 ст.326 ПКУ збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.
За обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем - постачальником.
Водокористувачі, які використовують воду із змішаного джерела, обчислюють збір, враховуючи обсяги води в тому співвідношенні, у якому формується таке змішане джерело, що зазначається в дозволах та договорах на поставку води, з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, ставок збору та коефіцієнтів (п.326.3.ст.326 ПКУ).
Водокористувачі, які використовують воду з каналів, обчислюють збір виходячи з фактичних обсягів використаної води з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, встановлених лімітів використання води, ставок збору, встановлених для водного об’єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів (п.326.3 ст.326 ПКУ).
Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики обчислюється, виходячи з фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та ставки збору (п.326.5 ст.326 ПКУ).
За умови експлуатації водних шляхів вантажними самохідними і несамохідними суднами збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту обчислюється виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки збору, а пасажирськими суднами - виходячи з місця-доби та ставки збору (п.326.6 ст.326 ПКУ).
Справляння збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва не звільняє водокористувачів від сплати збору за спеціальне використання води (п.326.7 ст.326 ПКУ).
Збір за спеціальне використання води для потреб рибництва обчислюється виходячи з фактичних обсягів води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування), та ставок збору (п.326.8 ст.326 ПКУ).
Водокористувачі, які застосовують для потреб охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, обчислюють збір виходячи із фактичних обсягів води, використаної на підживлення оборотної системи. За всі інші обсяги фактично використаної води збір обчислюють на загальних підставах (п.326.9 ст.326 ПКУ).
Пунктом 326.10 статті 326 ПКУ визначено, що обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.
За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність
водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі.
Обсяг фактично використаної води на державних системах у зрошувальному землеробстві визначають органи водного господарства (п.326.11 ст.326 ПКУ).
У разі якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання (п.326.13 ст.326 ПКУ).
11. Чи нараховується земельний податок ФО ха земельну далянку, на яку не оформлені правовстановлюючі документи
Відповідь: Згідно із ст.269 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 ПКУ).
Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III зі змінами та доповненнями використання землі в Україні є платним.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПКУ).
Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня (п.287.2 ст.287 ПКУ).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 ПКУ (п.286.5 ст.286 ПКУ).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПКУ).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 ст.287 ПКУ).
Отже, враховуючи те, що використання землі є платним та підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, то при отриманні від відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, контролюючий орган надішле фізичній особі податкове повідомлення-рішення щодо сплати податку за земельну ділянку, на яку не оформлені правовстановлюючі документи та якою фактично користується така особа. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
12. Чи є платником земельного податку ФОП –платник ЄП, що э власником земельної ділянки , на якій здійнюється будівництво виробничих обєктів?
Відповідь: Відповідно до ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 02 грудня року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого р. ХІІІ ПКУ; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. 271.1 ст. 271 ПКУ).
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється у розмірі
1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 ПКУ).
Для оподаткування земельних ділянок, що розташовані в межах населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлені ставки податку (в гривнях за 1 кв. метр), що визначені в залежності
від чисельності населення, та коефіцієнта, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення (п. 275.1 ст. 275 ПКУ).
Згідно з п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбуду України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається з урахуванням коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (додаток 1 до таблиці 1.1 вказаного Порядку). Зокрема, для земель, зайнятих поточним будівництвом, та земель, відведених під майбутнє будівництво, такий коефіцієнт становить 0,5.
Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, що є власником земельної ділянки (право власності на земельну ділянку оформлено на фізичну особу - підприємця), на якій здійснюється будівництво (у тому числі виробничих об’єктів), не є платником земельного податку виключно у разі будівництва виробничих об’єктів, які після завершення будівництва будуть використовуватися таким платником для провадження господарської діяльності. В інших випадках податок за таку земельну ділянку обчислюється за ставками, визначеними ст. 274, 275 ПКУ, при цьому при визначенні нормативної грошової оцінки застосовується коефіцієнт 0,5.
13. Чи користуються пільгами щодо сплати земельного податку іноземні громадяни та особи без громадянства?
Відповідь: Відповідно до ст. 281 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями від сплати земельного податку звільняються інваліди першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, передбачене для вказаних категорій фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Відповідно до норм ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III зі змінами та доповненнями право на безоплатне отримання із земель державної або комунальної власності земельних ділянок, у межах зазначених граничних норм, мають громадяни України.
Іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права набувати права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Враховуючи зазначене, іноземні громадяни та особи без громадянства не користуються пільгами щодо сплати земельного податку.
14. Чи передбачені пільги щодо сплати земельного податку для благождійних та релігійних організацій?
Відповідь: Відповідно до п. 282.1.5 п. 282.1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI від сплати земельного податку звільняються: релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків.
15. Чи передбачені пільги щодо сплати земельного податку для об’єднань співвласників багатопорехових будинків (ОСББ)?
Відповідь: Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.
Згідно зі ст. 42 ЗКУ у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників.
Статтею 282 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) встановлено перелік юридичних осіб – власників земельних ділянок та постійних землекористувачів, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку. Проте, до зазначеного переліку не включено об’єднання співвласників багатоповерхових будинків.
Водночас відповідно до п. 276.1 ст. 276 ПКУ земельний податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 ПКУ.
Згідно із п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
З урахуванням викладеного, пільги щодо сплати земельного податку для об’єднань співвласників багатоповерхових будинків не встановлені. Водночас земельний податок за земельні ділянки, що у встановленому ЗКУ порядку передані об’єднанням співвласників багатоповерхових будинків у власність та які за даними державного земельного кадастру належать до земель, зайнятих житловим фондом, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 ПКУ.
16.За які земельні ділянки не сплачується податок їх власниками та постійними користувачами?
Відповідь: Відповідно до ст. 283 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не сплачується податок за:
сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства (п.п. 283.1.1 п. 283.1 ст. 283 ПКУ);
землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння (п.п. 283.1.2 п. 283.1 ст. 283 ПКУ);
земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур (п.п. 283.1.3 п. 283.1 ст. 283 ПКУ);
землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:
а) паралельні об’їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з’їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;
б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі (п.п. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 ПКУ);
земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень (п.п. 283.1.5 п. 283.1 ст. 283 ПКУ);
земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв (п.п. 283.1.6 п. 283.1 ст. 283 ПКУ);
земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі (п.п. 283.1.7 п. 283.1 ст. 283 ПКУ).
17. Чи передбачені пільги щодо сплати земельного податку для ФО за земельні ділянки , що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв)?
Відповідь: Статтею 281 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) чітко визначено категорії фізичних осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, та надано вичерпний перелік видів земельних ділянок та їх розмір, щодо яких зазначені категорії фізичних осіб мають право скористатись пільгами.
Водночас до даного переліку не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).
З урахуванням викладеного, пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв), не передбачені і відповідно земельний податок за такі ділянки справляється на загальних підставах.
Разом з цим, згідно з п. 281.3 ст. 281 ПКУ від сплати податку звільняються на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку.
18. Чи повинна ЮО, яка користується пільгою щодо сплати земельного податку, сплачувати податок у разу надання в оренду земельних ділянок, окремих будівель, споруд (їх частипн)?
Відповідь: Відповідно до п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.
Разом з цим, згідно п. 287.7 ст. 287 ПКУ у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276 ПКУ, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
19. Чи повинні ФОП- платники ЄП ( власники земеьних дфлчнок або землекористувачі), які мають підстави для звільнення від сплати земельного податку надавати до контролюючих органів документи, що підтверджують їх право на звільнення?
Відповідь: Відповідно до ст. 269 та ст. 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Особливості справляння податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються гл. 1 р. XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).
Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку - фізичними особами - підприємцями, затвердженої наказом ДПС України від 23.11.2012 № 1051, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу – підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Отже, фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку не є платниками земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах власності або постійного користування та використовуються ними для провадження господарської діяльності, і відповідно звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності.
При цьому нормами ПКУ не передбачено подання такими платниками до контролюючих органів документів, що посвідчують їх право на звільнення.
20. Які документи повинна надати до контролюючого органу ФО для отримання пільги щодо сплати земельного податку?
Відповідь: ільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб визначено ст.281 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
При цьому право на пільги щодо сплати земельного податку мають фізичні особи, які є платниками земельного податку згідно зі ст.269 ПКУ.
Фізична особа, яка належить до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, отримує таке право лише після оформлення права власності на земельну ділянку у законодавчо встановленому порядку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.
Зокрема, згідно із ст.125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку та постійного користування земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 ЗКУ).
Відповідно до ст.19 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1952) державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Разом з цим, для отримання пільги щодо сплати земельного податку фізична особа повинна подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, пенсійне посвідчення, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Учасник бойових дій», посвідчення «Інваліда війни», посвідчення «Учасник війни», посвідчення «Члена сім’ї загиблого» тощо).
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві