Актуальні питання податкового законодавства
1. Чи є філії, відділення, інші відокремлені підрозділи платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин?
Відповідь: Згідно з п.п. 263.1.1 п. 263.1 ст. 263 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.
Платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один з учасників такого договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи, на якого згідно з умовами договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), та за умови, що один з учасників договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи має відповідний спеціальний дозвіл (п.п. 263.1.4 п. 263.1 ст. 263 ПКУ).
Відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року №132/94-ВР із змінами та доповненнями користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об’єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України. Об’єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, може бути користувачем надр відповідно до угоди про розподіл продукції за умови, що учасники такого об’єднання несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, передбаченими угодою про розподіл продукції.
Згідно із ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV зі змінами та доповненнями (далі – ГКУ), суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Зокрема, суб’єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Вищевказані суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, проте такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 64 ГКУ).
Таким чином, до платників плати за користування надрами для видобування корисних копалин не належать філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, у зв’язку з тим, що вони не мають статусу юридичної особи.
Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є підприємства (установи, організації), до складу яких входять філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.
2. Які СГ обчислюють податкові зобов’язання плати за користування надрами для видобування корисних копалин, в т.ч. підземних вод, з 01.04.2014?
Відповідь:
Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі – Закон 1166), який набрав чинності з 01.04.2014, внесено зміни до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ), зокрема змінені ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
Для суб’єктів господарювання ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлені у відсотках (відносних значеннях) від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) для всіх груп корисних копалин, у т.ч. підземних вод, у розмірах, визначених п.п. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 ПКУ.
Податкові зобов’язання з плати за користування надрами для відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), у т.ч. підземних вод, в межах однієї ділянки надр за податковий (звітний) період обчислюються за формулою, визначеною у п. 263.7 ст. 263 ПКУ:
Пзн = Vф х Вкк х Свнз х Кпп,
де Vф - обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об’єму);
Вкк - вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), обчислена згідно з п. 263.6 ст. 263 ПКУ;
Свнз - величина ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у відсотках), встановлена у п. 263.9 ст. 263 ПКУ;
Кпп - коригуючий коефіцієнт, встановлений у п. 263.10 ст. 263 ПКУ.
При цьому у разі видобування підземних вод вищевказаний коригуючий коефіцієнт може бути застосований на підставі довідки, виданої Держаною службою геології та надр України.
Обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), у т.ч. підземних вод, визначається платником плати у порядку, встановленому п. 263.8 ст. 263 ПКУ, зокрема у журналі обліку видобутих корисних копалин самостійно відповідно до вимог, затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції та нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничодобувних підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.
Вартість відповідного виду видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини), у т.ч. підземних вод, згідно з п.п. 263.6.1 п. 263.6 ст. 263 ПКУ обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин:
за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);
за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.
3. Який порядок сплати податкових зобов’язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин?
Відповідь: Згідно з пп.263.12.1 п.263.12 ст.263 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до пп.263.1.4 п.263.1 ст.263 ПКУ, протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов’язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ними контролюючому органу:
за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;
за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
4. Хто є платниками збору за користування радіочастотним ресурсом України?
Відповідь: Відповідно до п.318.1 ст.318 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками збору за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі:
ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;
ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою;
дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення;
дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.
Не є платниками збору спеціальні користувачі, перелік яких визначено законодавством про радіочастотний ресурс, та радіоаматори (п.318.2 ст.318 ПКУ)
Перелік користувачів радіочастотного ресурсу - платників збору та/або зміни до нього подаються центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, із зазначенням виду зв’язку, смуги радіочастотного ресурсу, регіонів користування радіочастотним ресурсом двічі на рік: до 1 березня та до 1 вересня поточного року, станом на 1 січня та 1 липня відповідно за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом з регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв’язку (п.321.2 ст.321 ПКУ).
Платники збору подають до контролюючих органів копії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензій на мовлення та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у місячний строк після їх видачі (п.321.7 ст.321 ПКУ).
5. Що є об’єктом оподаткування збором за користування радіочастотним ресурсом України?
Відповідь: Відповідно до п.319.1 ст.319 розділу XV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 об’єктом оподаткування збором за користування радіочастотним ресурсом України є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм.
6. Чи справляється збір за спеціальне використання води за обсягши використаної води для благоустрою власної території СГ, що знаходиться у місті або у населеному пункті?
Відповідь: Відповідно до п.323.1 ст.323 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками збору є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Збір за спеціальне використання води не справляться за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів (пп.324.4.3 п.324.4 ст.324 ПКУ).
Згідно з п.1 ст.13 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2807) до об’єктів благоустрою населених пунктів належать:
1) території загального користування:
а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам’ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
б) пам’ятки культурної та історичної спадщини;
в) майдани, площі, бульвари, проспекти;
г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;
ґ) пляжі;
д) кладовища;
е) інші території загального користування;
2) прибудинкові території;
3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;
4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об’єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об’єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об’єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об’єкта благоустрою (п.1 ст.15 Закону №2807).
Таким чином, суб’єктами господарювання, що мають на балансі об’єкти благоустрою міста або населеного пункту (майдани, вулиці, проїзди, парки, сквери, бульвари, кладовища) та використовують воду для потреб зовнішнього благоустрою території міста або іншого населеного пункту, не справляється збір за спеціальне використання води за обсяги такої використаної води.
Суб’єктами господарювання, які не є балансоутримувачами об’єктів благоустрою, за обсяги використаної води для благоустрою власної території, що знаходиться у місті або іншому населеному пункті, збір за спеціальне використання води справляється на загальних підставах.
7. В яких випадках не справляється збір за спеціальне використання води?
Відповідь: Відповідно до п.324.4 ст.324 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) збір за спеціальне використання води не справляється:
за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку;
за воду, що використовується для протипожежних потреб;
за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;
за воду, що використовується для пилозаглушення у шахтах і кар’єрах;
за воду, що забирається науково-дослідними установами, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, для проведення наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису;
за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем та магістральних водогонах;
за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення, зсуву, забруднення тощо), крім кар’єрної, шахтної та дренажної води, що використовується у господарській діяльності після вилучення та/або отримується для використання іншими користувачами;
за воду, що забирається для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риби та інших водних живих ресурсів у водні об’єкти;
за морську воду, крім води з лиманів;
за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами);
за воду, що забирається для реабілітації, лікування та оздоровлення реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, підприємствами, установами та організаціями фізкультури та спорту для інвалідів та дітей-інвалідів, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів відповідно до закону.
Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики не справляється з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями (п.324.5 ст.324 ПКУ)
Згідно із п.324.6 ст.324 ПКУ збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту не справляється:
з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування);
під час експлуатації водних шляхів стоянковими (нафтоперекачувальні станції, плавнафтобази, дебаркадери, доки плавучі, судна з механічним обладнанням та інші стоянкові судна) і службово-допоміжними суднами та експлуатації водних шляхів річки Дунаю.
8. Який перший звітний період (квартал) для подання (сплати) збору за спеціальне використання води у разі придбання земельної ділянки зі свердловиною для видобування підземної води у т.ч. якщо придбана свердловина законсервована тощо?
Відповідь: Відповідно до п.323.1 ст.323 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платниками збору є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Об’єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (п.324.1 ст.324 ПКУ).
Збір не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку (пп.324.4.1 п.324.4 ст.324 ПКУ).
Згідно із п.326.2 ст.326 ПКУ збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.
За обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем - постачальником.
У разі укладання суб’єктом господарювання договору на поставку води з постачальником, збір за спеціальне використання води обчислюється починаючи з місяця поточного року, у якому укладено вказаний договір, за фактично використаний обсяг води.
Базовий податковий (звітний) період для збору за спеціальне використання води дорівнює календарному кварталу (п.328.1 ст.328 ПКУ).
Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому ст.46 ПКУ (п.328.2 ст.328 ПКУ).
Податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (п.328.3 ст.328 ПКУ).
Таким чином, суб’єкт господарювання, що придбав земельну ділянку із свердловиною для видобування підземної води є платником збору за спеціальне використання води і повинен подавати податкову декларацію збору за спеціальне використання води наростаючим підсумком починаючи з того звітного періоду (кварталу), в якому вперше відбулося фактичне використання суб’єктом господарювання води на інші, крім використання води на задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, цілі.
Якщо свердловина законсервована, то суб’єкт господарювання не є платником збору, а стане ним у разі розконсервації свердловини та використання з такої свердловини води на інші, крім використання води на задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, цілі. Такий суб’єкт господарювання повинен подавати податкову декларацію збору за спеціальне використання води наростаючим підсумком, починаючи з того податкового (звітного) періоду (кварталу), в якому вперше відбудеться фактичне використання води на інші, крім використання води на задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, цілі.
9. Чи є платниками екологічного податку СГ за розміщення відходів, які утворилися у процесі їх діяльності та продаються як товар або використовуються у власному виробництві у т.ч. як металобрухт?
Відповідь: Відповідно до пп.240.1.3 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).
Розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (пп.14.1.223 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п.240.5 ст.240 ПКУ).
Об’єктом та базою оподаткування є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (пп.242.1.3 п.242.1 ст.242 ПКУ).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації до 1 грудня року, що передує звітному, подають до контролюючих органів переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися (п.250.3 ст.250 ПКУ).
Враховуючи зазначене, суб’єкти господарювання не є платниками екологічного податку за відходи, які утворилися у процесі їх діяльності та продаються як товар або використовуються у власному виробництві, у т.ч. металобрухт. Разом з цим, платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, які на підставі отриманих в установленому порядку дозволів розміщують відходи на власних територіях (об’єктах) або у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, та не мають договорів з комунальними або спеціалізованими підприємствами на утилізацію та захоронення відходів.
10. Який порядок подання декларації по екологічному податку, у разі якщо платник податків має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах одного наседенного пункту або кількох населених пунктів?
Відповідь: Відповідно до п.250.10 ст.250 розділу VIIІ „Екологічний податок” Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 (далі – ПКУ) у разі якщо:
платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) різні), то такий платник податку зобов’язаний подати до відповідного контролюючого органу за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів податкову декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об’єкта окремо (пп.250.10.1 п.250.10 ст.250 ПКУ);
платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах одного населеного пункту (села, селища або міста) або за його межами (код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) один і той самий), то такий платник податку може подавати до відповідного контролюючого органу одну податкову декларацію податку за такі джерела забруднення (пп.250.10.2 п.250.10 ст.250 ПКУ);
платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста (зазначається код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради) (пп.250.10.3 п.250.10 ст.250 ПКУ).
Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина - суб’єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, копії відповідних податкових декларацій подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду до контролюючого органу, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин - суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку (п.250.8 ст.250 ПКУ).
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві